Рішення від 31.07.2025 по справі 761/6993/25

Справа № 761/6993/25

Провадження № 2/761/5360/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

при секретарі судових засідань Путря Д.В.

позивача та його представника: ОСОБА_2., ОСОБА_1

представника відповідача: Пшеничного Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», третя особа ТОВ «Управляюча компанія Імпульс Газ» про стягнення матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2025 р. ОСОБА_2 (позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», третя особа ТОВ «Управляюча компанія Імпульс Газ» про стягнення матеріальної шкоди, в якому просив стягнути 907952,00 грн у відшкодування шкоди, заданої залиттям, витрати на проведення експертизи в розмірі 50000,00 грн, судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником нежитлового приміщення №31 (в літ. А), загальною площею 280,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

22.07.2024 р., 23.07.2024 р. та 27.07.2024 р. відбулося залиття зазначеного нежитлового приміщення.

29.07.2024 р. комісією у складі представників ТОВ «Управляюча компанія Імпульс Газ» було складено акт, за яким причиною залиття стало розриття асфальтного покриття навпроти житлового будинку АДРЕСА_2 при проведенні робіт працівниками КП «Київтеплоенерго» на зовнішній тепломережі. При обстеження зафіксовано пошкодження та наслідки залиття.

Позивачем також замовлено будівельно-технічне експертне дослідження, яким встановлено розмір матеріальної шкоди, завданої залиттям, - 907952,00 грн та причину залиття - потрапляння рідини(опадів у вигляд дощу) в теплову камеру , що розташована через проїжджу частину дороги від фасаду будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій станом на дату проведення обстеження проводились ремонтні роботи КП «Київтеплоенерго», що спричинило вимивання грунту в місцях прокладення труб з подальшим потраплянням її до приміщень через огороджувальні покриття (підлогу приміщення №31) та допоміжних приміщень для обслуговування тепломереж.

За проведення дослідження позивач сплатив 50000,00 грн.

В добровільному порядку відповідач збитки не відшкодував, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо його задоволення, зазначає, що позивачем не надано доказів того, що залиття та пошкодження майна сталось з вини КП «Київтеплоенерго», акт обстеження є неналежним доказом, огляд було проведено без виклику та участі представників відповідача, будь-які заперечення КП «Київтеплоенерго» не могли надати. Висновок експерта базується на неналежному доказів - акті обстеження, зазначені причини залиття - не відповідають дійсності, роботи у дні залиття не проводились. Також звертає увагу, що зберігати матеріальні цінності в підвальних приміщенням заборонено. Позивач як власник приміщення несе відповідальність за справність ущільнення вводів та випусків підземних інженерних комунікацій, утримання підвалів і технічного підпілля. КП «Київтеплоенерго» не може впливати на погодні умови та нести відповідальність за шкоду, завдану дощем. Щодо розміру шкоди зазначає, що безпідставно в розмір відшкодування включено ПДВ.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що ним надані належні докази заподіяння шкоди із зазначенням причин залиття - потрапляння дощової води через неналежне проведення відповідачем робіт ззовні будинку. Відповідачем не доведено складування та зберігання в нежитловому приміщенні сторонніх предметів, улаштування складів, матеріалів, обладнання, харчових продуктів. Приміщення використовувалось як офісне.

В запереченні представник відповідача зазначає, що акт залиття повинен відповідати Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76. Потрапляння води відбулось не через теплові води, не з теплових мереж та не через інженерні вводи, а теплова камера розташована на значній відстані від будинку, якому розташоване приміщення позивача. Причинний зв`язок між зовнішніми тепловими мережами та залиття приміщення відсутні.

В судовому засіданні позивач позов підтримав за викладених у позовній заяві обставин, просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечує щодо задоволення позову.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. (ч. 1 ст. 211 ЦК України).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 20.02.2025 року відкрито провадження у даній справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 30.04.2025 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Суд, заслухавши пояснення присутніх представників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення №31 (в літ. А), загальною площею 280,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.09.2020 р.

Згідно з актом від 29.07.2024 р. обстеження нежитлового приміщення №31 за адресою: АДРЕСА_1 , складеного комісією у складі представників ТОВ «Управляюча компанія Імпульс Газ», затвердженого директором ТОВ «Управляюча компанія Імпульс Газ», було проведено обстеження та виявлено пошкодження в коридорі S, кімнаті S, підсобній S із зазначенням площі та переліку пошкоджень. За висновком комісії причиною залиття стало розриття асфальтного покриття навпроти житлового будинку АДРЕСА_2 при проведенні робіт працівниками КП «Київтеплоенерго» на зовнішній тепломережі.

Відповідно до висновку експерта ТОВ «Алінгез» №2407-591 від 04.09.2024 р. за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження розмір завданої матеріальної шкоди оздобленню об`єкта нерухомого майна, а саме: групи нежитлових приміщень №31 адресою: АДРЕСА_1 внаслідок залиття, що відбулось 22-23.07.2024 р. та 27.07.2024 р. станом на дату проведення дослідження складає 907952,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 151325,00 грн. Причиною залиття нежитлових приміщень №31 адресою: АДРЕСА_1 , що відбулось 22-23.07.2024 р. та 27.07.2024 р., є потрапляння рідини (опадів у вигляд дощу) в теплову камеру , що розташована через проїжджу частину дороги від фасаду будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій станом на дату проведення обстеження проводились ремонтні роботи КП «Київтеплоенерго», що спричинило вимивання грунту в місцях прокладення труб з подальшим потраплянням її до приміщень через огороджувальні покриття (підлогу приміщення №31) та допоміжних приміщень для обслуговування тепломереж.

Як вбачається з висновку експерта, вона попереджувалась про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Натурне обстеження об`єкта відбулось 29.07.2024 р., експертом використовувались документи, які надані на дослідження, достовірність яких експертом не встановлювалась. Джерелом залиття є рідни з домішками мулу та грунту, яка потрапила в приміщення через огороджувальні конструкції, а саме: підлогу приміщення 13, загальною площею 32,3 кв.м, та допоміжні приміщення, в яких розташовані комунікації житлового будинку- тепломережі. Навпроти фасаду житлового будинку АДРЕСА_1 через проїжджу частину від нього розташована теплова камера магістральної теплової мережі, яка станом на дату проведення обстеження є відкритою, асфальтоване покриття відсутнє, ведуться роботи працівниками КП «Київтеплоенерго».

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27.05.2021 р. у справі №761/12945/19.

Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків (як грошової оцінки матеріальної шкоди), повинна довести факт заподіяння збитків (шкоди), розмір понесених збитків, (шкоди) безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки (шкоду), та самими збитками (шкодою). А відповідач має довести, що такі збитки (шкода) завдані не з його вини.

Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Також позивач несе тягар доведення перед судом розміру завданої шкоди, зокрема зменшення або знищення майна, яке належить йому на праві власності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.09.2020 р. у справі № 329/382/19.

Відтак, обов`язковим для встановлення у спірних правовідносинах є факт залиття, встановлення осіб, які винні у такій, шкода заподіяна такою та причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками. При цьому, на підтвердження позовних вимог позивач повинен надати належні та допустимі докази, які б підтверджували факт виникнення залиття саме з вини відповідача.

Варто також зазначити, що протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16).

Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення та з`ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття. Форма вказаного акту встановлена в додатку № 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій. В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Окрім забезпечення присутності осіб, визначених у зазначених Правилах, зацікавленим особам слід домогтися належного оформлення акта (оскільки нерідко представники ОСББ, житлово-експлуатуючих організацій та інші особи, що входять до складу комісій не мають юридичної освіти, в силу чого складають акти про залиття, не вказуючи необхідної інформації). Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення.

Відповідно до презумпції вини особи, яка завдала шкоди (стаття 1166 ЦК України), не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини, на що суди обґрунтовано звернули увагу, ухвалюючи рішення про задоволення позову.

Суд погоджується з посиланням представника відповідача про те, акт складений у відсутності відповідачів і не містять вказівок на те, чи було ознайомлено їх із вказаним документом.

Між тим, вказаний акт за змістом відповідає встановленим вимогам ( в ньому встановлено факт залиття, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок - залиття речей) та його наслідків), не суперечить іншим доказам у справі, зокрема висновку експертизи.

Будь-яких доказів на спростування зазначених в акті відомостей про події залиття, причини та обсяги пошкоджень відповідачем не надано.

Варто зазначити, що наданий акт не є єдиним доказом, який встановлює причини залиття нежитлового приміщення позивача.

Позивачем окрім акту надано висновок експерта.

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (постанова Верховного Суду від 10.05.2018 р. у справі №387/266/17).

Підстав для неврахування висновку експерта ТОВ «Алінгез» №2407-591 від 04.09.2024 р., надано позивачем суд не вбачає, вказаний висновок експерта жодним чином не спростований стороною відповідача.

Вказаний висновок експертизи є повним, містить висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, мотиви з яких наявні у справи висновки є такими, що містять порушення, які суттєво впливають на правильність визначення причин залиття та розміру матеріальної шкоди, тобто, відповідає вимогами ст. 102 ЦПК України.

Відповідач, маючи сумніви щодо належності, допустимості та достатності наданих позивачем доказів, не погоджуючись з розміром та причинами заподіяння шкоди, не був позбавлений можливості надати разом з відзивом на позов свої докази на спростування обставин, встановлених даними доказами, або заявити клопотання про призначення відповідної експертизи, проте вказаним правом на свій розсуд не скористався.

Відтак, зазначений висновок приймається судом в якості належного доказу розміру матеріальних збитків, завданих внаслідок залиття квартири, та причин залиття.

Крім цього, відповідно до п.5.2.7. "Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж", затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України №71 від 14 лютого 2007 року (надалі - Правила), керівники суб`єктів господарювання, особи, відповідальні за загальний стан теплового господарства та технічний стан і безпечну експлуатацію теплових установок і мереж, повинні забезпечити:

- технічно справний стан теплових установок і мереж, іншого устатковання, яке належить до теплового господарства суб`єкта господарювання;

- експлуатацію та обслуговування теплових установок і мереж відповідно до вимог цих Правил, вимог нормативно-правових актів з охорони праці, промислової безпеки, користування тепловою енергією та пожежної та техногенної безпеки, інших НД;

Відповідно до п. 3 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007 р. (далі - Правила) підземні споруди - це теплові камери, прохідні та напівпровідні канали, колектори і колодязі. Організацією, що експлуатує теплову мережу, має бути забезпечено справність огороджувальних конструкцій, що перешкоджають доступу сторонніх осіб до устаткування і до запірно-регулювальної арматури, та здійснено контроль за дотриманням в належному стані шляхів доступу до об`єктів мережі, а також за дорожніми покриттями і плануванням поверхонь над підземними спорудами (п.6.3.7 Правил).

Під час експлуатації теплових мереж необхідно підтримувати в належному стані шляхи доступу до об`єктів мережі, а також шляхове покриття та планування поверхні над підземними спорудами, забезпечувати справність огороджувальних конструкцій, що запобігають доступу сторонніх осіб до обладнання та запірно - регулювальної арматури (п. 6.3.70 Правил).

Як встановлено судом та підтверджується висновком експерта, який неспростовааний відповідачем, приєднання внутрішніх мереж житлового будинку АДРЕСА_2 відбувається до магістральних теплових мереж в тепловій камері, що знаходилась навпроти житлового будинку АДРЕСА_2 .

З огляду на викладене, саме на суб`єкта господарювання (в даному випадку Комунальнепідприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»), предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг щодо теплових установок та мереж, покладається обов`язок утримувати їх в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт.

Щодо розміру відшкодування, то висновком експерта встановлено, що розмір завданої матеріальної шкоди оздобленню об`єкта нерухомого майна, а саме: групи нежитлових приміщень №31 адресою: АДРЕСА_1 внаслідок залиття, що відбулось 22-23.07.2024 р. та 27.07.2024 р. станом на дату проведення дослідження складає 907952,00 грн.

Суд погоджується з запереченням сторони відповідача щодо включення до розміру відшкодування ПДВ, оскільки збитки у вигляді податку на додану вартість виникають виключно при здійсненні ремонтних робіт платником зазначеного податку.

Ставка ПДВ встановлюються від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

У разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами.

Між тим, доказів проведення поточного ремонту після залиття приміщення позивачем не надано.

Завдана матеріальна шкода підтверджена належними доказами, позивач довів розмір завданої шкоди, тобто розмір витрат, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідач клопотань про призначення експертизи не заявляв, жодними доказами не спростував розмір шкоди, а тому немає підстав для не врахування письмових доказів позивача при ухваленні рішення у справі.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене вище, необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» грошові кошти у розмірі - 726 361,60 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, заданої залиттям приміщення (загальний розмір суми коштів внаслідок залиття 907 952 грн. - 20% ПДВ).

Щодо стягнення витрат на експертизу в розмірі 50000,00 грн, варто зазначити наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, п`ятою - сьомою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: (1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; (2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; (3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду; (4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.11.2023 р. у справі № 712/4126/22.

Враховуючи те, що при розгляді справи та прийнятті рішення було враховано висновок експерта, виготовлений на замовлення позивача, необхідно стягнути з відповідача витрати на її проведення в розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до ст 141 ЦПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 7263,62 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог)

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22, 23, 386, 1166 ЦК України, ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265 , 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», третя особа ТОВ «Управляюча компанія Імпульс Газ» про стягнення матеріальної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_2 - кошти у розмірі - 726 361 грн. 60 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, кошти в сумі - 50 000,00 грн. витрат за проведення експертизи та кошти в сумі - 7263,62 грн. судового збору, а всього у розмірі - 783 625 (сімсот вісімдесят три тисячі шістсот двадцять п`ять) гривень 22 коп.

В задоволенні іншої частини вимоги про стягнення матеріальної шкоди- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_3 .

Відповідач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, адреса: м. Київ, вул. І. Франка, 5.

Третя особа: ТОВ «Управляюча компанія Імпульс Газ», адреса: м.Київ, вул..Білоруська, 3.

Суддя: А.А.Осаулов

повне рішення виготовлено 31.07.2025 року