Постанова від 29.07.2025 по справі 456/3827/23

Справа № 456/3827/23 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 22-ц/811/900/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2025 року Львівський апеляційний суду в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника відповідачки Кучерявого Д.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кучерявого Дмитра Владиславича на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 лютого 2025 року в складі судді Шрамка Р.Т. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Служби у справах дітей Стрийської міської ради Львівської області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім онуком,-

встановив:

У липні 2023 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Служби у справах дітей Стрийської міської ради Львівської області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з онуком.

Вимоги обґрунтовує тим, що01.06.2016 її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одружився з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від шлюбу в них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З самого дитинства позивачка приймала повноцінну участь у вихованні та догляді за своїм онуком: ОСОБА_5 та є дуже пов`язаною з ним сімейними стосунками, що можуть підтвердити усі сусіди. Після того, як колишня невістка ОСОБА_6 подала заяву до Стрийського міськрайонного суду про розірвання шлюбу з сином ОСОБА_3 , їй, як бабусі, зі сторони невістки почались чинитись перешкоди в спілкуванні та зустрічах з онуком ОСОБА_7 .

24.01.2023 рішенням Стрийського міськрайонного суду шлюб між сином ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розірвано.

Після цього, ОСОБА_6 взагалі не допускала позивачку до онука, якого позивачка постійно бавила та має з ним тісні сімейні стосунки. Створюючи всілякі перешкоди в побаченнях з онуком, ОСОБА_6 то викликала поліцію з підстав нібито проникнення на територію будинковолодіння її батьків, то взагалі закривала саму дитину в кімнаті і говорила, що дитини немає. За таких протиправних дій колишньої невістки, позивачка змушена була звернутись до органу опіки та піклування Стрийської міської ради з заявою про встановлення часу зустрічей та способу прийняття участі у вихованні онука ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3

13.06.2023 Служба у справах дітей Стрийського міськвиконкому на її заяву надала відповідь в якій зазначила, що згідно положень ст. 257 Сімейного кодексу України бабусі та дідусі мають право на спілкування та участь у вихованні онуків. При цьому даною статтею цього кодексу передбачено, що у разі чинення перешкод на спілкування з внуком чи прийняття участі в його вихованні, дідусь чи бабуся вправі звернутись до суду з позовною заявою про усунення таких перешкод.

Зазначені обставини спонукали позивачку звернутись до суду з даним позовом з метою захисту своїх прав, оскільки звернення із заявами до відділу у справах дітей м. Стрия стосовно перешкод, які чинить відповідачка у зустрічах з неповнолітнім онуком, жодних результатів не дали, як і заходи досудового врегулювання спору з огляду на агресивну поведінку відповідачки.

Просила зобов`язати відповідачку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з онуком - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановити ОСОБА_2 для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім онуком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 такі способи участі: - періодичні побачення кожного вівторка з 16 до 19 год. з можливістю відвідування дитиною місця проживання бабусі та проведення спільного відпочинку, систематичні побачення кожної першої та останньої суботи місяця з 13.00 год. до 18.00 год. з можливістю відвідування дитиною місця проживання бабусі та проведення спільного відпочинку, систематичні побачення кожної другої та передостанньої неділі місяця з 13.00 год. до 18.00 год. з можливістю відвідування дитиною місця проживання бабусі та проведення спільного відпочинку, на час зимових та літніх канікул можливість спільного відпочинку з бабусею та дідусем на протязі 3 (трьох) та 5 (п`ятнадцяти) днів відповідно.

Оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 лютого 2025 року позовну заяву задоволено частково.

Зобов?язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 не чинити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перешкод у спілкуванні та вихованні з неповнолітнім онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Встановлено час та спосіб участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у спілкуванні та вихованні зі своїм неповнолітнім онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: кожної першої та останньої суботи місяця з 14:00 по 18:00 год. з можливістю відвідування та перебуванням ОСОБА_5 за місцем проживання ОСОБА_2 (с.Підгірці, Стрийського р-ну Львівської області) без присутності матері, за попередньою домовленістю з матір?ю та враховуючи бажання дитини, вимоги дотримання дитиною режиму відвідування навчально-виховних закладів, гуртків, секцій, закладів охорони здоров?я та стан її здоров?я.

Встановлено час та спосіб участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у спілкуванні та вихованні зі своїм неповнолітнім онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: кожної другої та третьої неділі місяця з 14:00 по 19:00 год. в межах м.Стрия, громадських місцях та закладах культурно-розважального характеру призначених для повноцінного відпочинку дітей, за попередньою домовленістю з матір?ю та враховуючи бажання дитини, стан її здоров?я, погодні умови.

Встановлено час та спосіб участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у спілкуванні та вихованні зі своїм неповнолітнім онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 під час зимових та літніх канікул, а саме: 3 (три) дні під час зимових канікул та 5 (п?ять) днів під час літніх канікул з можливістю спільного відпочинку з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , за попередньою домовленістю з матір?ю та враховуючи бажання дитини, стан її здоров?я.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 2147 грн. 20 коп.

Рішення суду оскаржив представник відповідачки ОСОБА_10 , вважає рішення незаконним та необґрунтованим, тому таке підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стверджує, що звертаючись з позовом позивачка вводить суд в оману наводячи суперечливі та недостовірні відомості, фактично вводячи суд в оману щодо часу, з якого їй чиняться перешкоди у спілкуванні та зустрічах з онуком.

Зокрема, в одному випадку йдеться про 08.11.2022, як дата звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, в іншому випадку це 24.01.2023 дата ухвалення рішення про розірвання шлюбу.

Вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідачка чинить позивачці будь які перешкоди у спілкуванні з її онуком, тому у задоволенні вимоги в частині зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з онуком ОСОБА_5 має бути відмовлено через недоведеність та відсутність перешкод.

При цьому, звернення позивачки до служби у справах дітей Стрийського міськвиконкому із заявою про вжиття заходів стосовно усунення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з онуком не можуть сприйматися як належні та достатні докази, що підтверджують реальний факт існування та вчинення ОСОБА_1 будь яких перешкод у спілкуванні позивачки з онуком.

Що стосується участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною, то зазначає, що сімейний спір має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Зокрема, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, порядок участі бабусі у спілкуванні та вихованні онука повинно мати умовний характер, оскільки він повинен бути попередньо узгоджений з матір`ю, а також враховувати побажання дитини, стан її здоров`я та інтереси.

Покликається у цьому контексті на практику Європейського суду з прав людини та касаційного суду.

Вважає доцільним таку участь бабусі у спілкуванні та вихованні ОСОБА_5 : періодичність два рази на місяць та під час літніх канікул до 4 днів на місяць; місце побачення у межах м. Стрия за місцем проживання дитини, громадських місцях та закладах культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, з урахуванням бажання дитини, стану здоров`я та інтересів малолітньої дитини, враховуючи пору року, погодні умови; порядок, систематичність та тривалість побачень, не більше чотири години в день, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та за бажанням дитини у присутності матері. Побачення з дитиною повинні обумовлюватися враховуючи стан здоров`я дитини, дотриманням дитиною режиму відвідування навчально-виховних закладів, гуртків, секцій, закладів охорони здоров`я. Під час побачень зобов`язати ОСОБА_2 не висловлюватися негативно про ОСОБА_1 та уникати будь яких негативних висловлювань щодо колишнього подружнього життя між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Звертає увагу, що малолітній ОСОБА_5 проживає з матір`ю ОСОБА_1 у м. Стрий, а ОСОБА_2 у с. Підгірці Стрийського району, а тривале перебування дитини поза місцем постійного проживання, з ночівлею за місцем проживання позивачки призведе до психологічного травмування дитини, оскільки сформує режим проживання дитини поза межами свого дому.

Постійні поїздки дитини також будуть виснажувати її.

Вважає, що визначений судом порядок участі ОСОБА_2 не відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_5 , який має відвідувати гуртки та секції, з метою фізичного та духовного розвитку.

Також позивачка неодноразово негативно висловлювалася у присутності дитини про відповідачку, що травмує дитину, відповідно дає обґрунтовані підстави вважати, що таке буде продовжуватися і під час побачень.

На думку апелянта, оскаржуване рішення ухвалене з неповним встановленням обставин справи, неправильною оцінкою доказів та доводів учасників справи, тому має бути скасоване.

Зазначає про попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідачка понесла і які очікує понести.

Просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 лютого 2025 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити позивачці перешкод у спілкуванні та вихованні з неповнолітнім онуком відмовити.

Встановити такий спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні зі своїм неповнолітнім онуком ОСОБА_5 .

Періодичність: два рази на місяць та під час літніх канікул до 4 днів на місяць.

Місце побачення: у межах м. Стрия за місцем проживання дитини, громадських місцях та закладах культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, з урахуванням бажання дитини, стану здоров`я та інтересів малолітньої дитини, враховуючи пору року, погодні умови.

Правила та тривалість побачень: не більше чотири години в день, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та за бажанням дитини у присутності матері.

Побачення з дитиною повинні обумовлюватися враховуючи стан здоров`я дитини, дотриманням дитиною режиму відвідування навчально-виховних закладів, гуртків, секцій, закладів охорони здоров`я.

Під час побачень зобов`язати ОСОБА_2 не висловлюватися негативно про ОСОБА_1 та уникати будь яких негативних висловлювань щодо колишнього подружнього життя між ОСОБА_1 та ОСОБА_3

07.04.2025 на адресу апеляційного суду надійшло заперечення ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, вважає рішення об`єктивним, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та проводити розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_10 на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріалисправи,колегія суддівдійшла висновку,що апеляційнускаргу необхіднозалишити беззадоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що дід, баба, як з боку батька, так і з боку матері є родичами дітей, тому батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх прав.

З аналізу норм сімейного законодавства слідує, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, питання щодо способів участі одного із батьків, баби та діда має вирішуватися судом не тільки з урахуванням інтересів кожного з них, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками, права на безперешкодне спілкування з бабою та дідом, що є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Таким чином, фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, дають підстави для висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог та встановлення часу та способу участі позивача у побаченні з онукою.

Зокрема, суд встановив час та спосіб участі ОСОБА_2 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_2 у спілкуванні та вихованні зі своїм неповнолітнім онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який не порушує режиму її дня та навчання, не відриватиме її від нормального, звичайного для дитини середовища та не заважає нормальному існуванню.

У задоволенні інших вимог суд відмовив, оскільки такі будуть суперечити інтересам дитини.

Зважаючи на вимоги ч.1 ст.13 ЦПК України, суд не розглядав вимогу позивача в частині визначення способу та часу участі у спілкуванні та вихованні з неповнолітнім онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 його дідусем, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Також суд вирішив питання розподілу судових витрат.

При вирішенні спору суд врахував позиції висловлені Верховним Судом, а також практику Європейського суду з прав людини.

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України колегія суддів враховує таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є онуком позивачки ОСОБА_2 .

Зокрема, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 , який є сином позивачки та ОСОБА_1 , яка є колишньою дружиною ОСОБА_3 , шлюб яких розірвано рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області 24.01.2023.

З відповіді Служби у справах дітей Стрийського міськвиконкому від 13.06.2023, слідує, що ОСОБА_2 зверталась до служби із заявами про вжиття можливих заходів стосовно усунення ОСОБА_6 перешкод у спілкуванні з онуком ОСОБА_5 , однак ОСОБА_2 рекомендовано звернутись до суду (а.с. 8, 10-11).

Згідно із довідкою виконавчого комітету Стрийської міської ради від 10.07.2023 №414, вбачається, що ОСОБА_2 , зареєстрована та проживає по АДРЕСА_2 (а.с. 7, 9).

В свою чергу, відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Зазначені обставини визнаються сторонами, відтак в силу ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Звертаючись із позовними вимогами, позивачка ОСОБА_2 свої вимоги зводить до того, що не може вирішити питання з відповідачкою щодо своєї участі, як бабусі у вихованні та спілкуванні з онуком, зазначає, що з самого дитинства приймала повноцінну участь у вихованні та догляді за ОСОБА_5 та є дуже пов`язаною з ним сімейними стосунками, при цьому ОСОБА_6 взагалі не допускала її до онука, створюючи всілякі перешкоди у побаченнях з онуком, на її заяви Служба у справах дітей Стрийського міськвиконкому повідомила, що бабусі та дідусі мають право на спілкування та участь у вихованні онуків.

Зважаючи на те, що рішення суду про часткове задоволення позовних вимог оскаржується лише відповідачкою, колегія суддів виходячи з вимог ст. 367 ЦПК України та диспозитивності цивільного судочинства, законність оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не перевіряє.

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

В свою чергу, положеннямистатті 257 СК Українивизначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно достатті 263 СК Україниспір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно достатті 159 цього Кодексу.

За правилами частини другоїстатті 159 СК Українисуд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Стаття 18 СК України передбачає способи захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, припинення дій, які порушують сімейні права.

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року в справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що: "законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу. Виходячи з положень статті 159 СК України усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Положеннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпоширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).

Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15, провадження № 61-14491сво20.

Зокрема, у цій постанові касаційний суд констатував, що тлумачення норм матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини дає Верховному Суду підстави вважати, що дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У підсумку колегія суддів наголошує, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

В свою чергу, у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів щодо участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих сторін спору, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку.

Поряд з цим, правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими відносинами, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою, оскільки правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, подаючи апеляційну скаргу та заперечуючи висновки суду стосовно задоволених позовних вимог та обґрунтування таких позивачкою, сторона відповідачки стверджує, що позивачка вводить суд в оману наводячи суперечливі та недостовірні відомості, щодо часу з якого їй чиняться перешкоди у спілкуванні та зустрічах з онуком, при цьому, на думку апелянта, відсутні підстави вважати, що відповідачка чинить позивачці будь які перешкоди у спілкуванні з її онуком, тому у задоволенні вимоги в частині зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з онуком ОСОБА_5 має бути відмовлено через недоведеність та відсутність перешкод.

Колегія суддів звертає увагу, що положення сімейного законодавства у частині регулювання спірних відносин не зобов`язують сторону доводити, а суд встановлювати тривалість перешкод у спілкуванні з дітьми (онуками), а лише констатувати наявність такого факту на моменту звернення до суду, тому, оскільки ОСОБА_2 звернулася до суду за захистом своїх прав у липні 2023 року, відповідні порушення мали існувати на цей момент, а повідомлення нею певних часових рамок, як ось початок чинення їй перешкод у спілкуванні з онуком з 08.11.2022 (дата звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу між відповідачкою та її сином) чи 24.01.2023 (ухвалення рішення про розірвання шлюбу), фактично правового значення немає.

При цьому, власне твердження апеляційної скарги у цьому контексті є взаємовиключним, оскільки стверджуючи про відсутність з її сторони перешкод позивачці у спілкуванні з її онуком, відповідачка вважає, що у задоволенні позовних вимог у цій частині має бути відмовлено через недоведеність та відсутність перешкод, що за свою суттю є різними підставами, оскільки відсутність перешкод мала б свідчить про безпідставність позовних вимог, натомість недоведеність як підстава відмови у позові можливо про існування таких, однак недостатню аргументацію зі сторони позивача.

Колегія суддів, взявши до уваги встановлені судом першої інстанції обставини справи з яких слідує, що між сторонами склалися напружені відносини, які позбавляють позивачку можливості спілкуватися з онуком, тобто між сторонами існує спір з цього приводу, урахувавши право та бажання позивачки ОСОБА_2 спілкуватися з малолітньою дитиною, погоджується з висновком суду про те, що позовні вимоги останньої, як бабусі, яка має законне право на спілкування з онуком та на участь у його вихованні, є підставними.

Зокрема, заперечуючи факт та наявність будь яких перешкод у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_5 , відповідачка не надала будь яких належних доказів протилежного, а саме спільних зустрічей, святкувань, дзвінків, переписки тощо.

Натомість власне наявне у матеріалах справи повідомлення відповідачки ОСОБА_1 у відповідному месенджері, яке долучене останньою та адресоване позивачці ОСОБА_2 , свідчить про те, що у відносинах між матір`ю дитини та колишньою свекрухою є певні непорозуміння чи питання, які останні самостійно не можуть вирішити, при цьому, очевидним є те, що малолітній ОСОБА_5 проживає з матір`ю та ще й в іншому населеному пункті ніж позивачка, про що зазначено вище (а.с. 37-38).

Таким чином, враховувати усю сукупність обставин цієї справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов?язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні та вихованні з онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Не може залишатися поза увагою суду і те, що не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, відповідачка самостійно зазначає про доцільність, на її погляд, участі бабусі у спілкуванні та вихованні ОСОБА_5 , наводячи періодичність зустрічей, місце побачення та інші обставини, які мають враховуватися при таких, порядок, систематичність та тривалість побачень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів звертає увагу, що навіть у випадку не встановлення перешкод у здійсненні спілкування бабусіз онукою, це не є підставою для відмови судом у визначенні способів і порядку участі баби у вихованні дитини.Інше призводило б до формальних перешкод у реалізації дідомправ, передбачених частиною другою статті159, частиною першою статті263 СК України, а також могло б призвести до порушення гарантій, передбаченихстаттею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 742/1716/23 від 25 березня 2024 року.

Водночас колегія суддів зауважує, що неприязні відносини між сторонами не є підставою для обмеження прав бабусі на спілкування з онуком, оскільки матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_2 створює перешкоди матері у питаннях, пов`язаних з вихованням дитини або має негативний вплив на дитину, аналогічної позиції притримується і стала судова практика (постанова Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 466/3563/19 (провадження № 61-5280св22)).

В свою чергу, встановлені судом час та спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні зі своїм онуком ОСОБА_5 враховують якнайкращі інтереси дитини, оскільки не носять імперативного характеру, а у всіх випадках говорять про можливість враховують бажання дитини, дотримання дитиною режиму відвідування навчально-виховних закладів, гуртків, секцій, закладів охорони здоров?я та стан її здоров?я.

Крім цього, у кожному разі реалізації участі у спілкуванні та вихованні онука йде мова про попередньою домовленістю позивачки з матір?ю дитини.

Що стосується побажань відповідачки про особисту її присутність під час зустрічей позивачки з онуком, то така присутність, на переконання колегії суддів, не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі, з огляду на наведене вище (відносини, які склалися).

При цьому, безумовним є те, що у випадку покращення взаємовідносин між сторонами, останні зможуть, за бажанням колективно із малолітнім ОСОБА_5 , проводити час та спілкуватися і окремого судового рішення для цього не буде потрібно.

Не може залишатися поза увагою і те, що всі малолітні діти відрізняються підвищеним навіюванням і можуть легко попадати під вплив інших осіб, особливо під вплив тих осіб, з якими дитина проживає.

При цьому, якщо при зустрічах з бабусею буде присутня мати ОСОБА_5 , це не обов`язково матиме негативний вплив на його психоемоційний стан, при умові, що дитина не буде втягнута у конфлікт між останніми з вимаганням лояльності до одного із них.

Більше того, ОСОБА_5 2016 року народження, тому вже на сьогоднішній момент і з кожним наступним роком все більше та чіткіше, з урахуванням вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища, спроможний самостіно надавати оцінку відношенню кожного із сторін до нього та виявляти прихильність до них чи відмовлятися від побачень із бабусею.

Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги, у форматі про який йдеться у такій, зокрема, наводячи своє бачення щодо часу та способу участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_5 , відповідачка ОСОБА_1 не достатньо та переконливо таке аргументувала.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно встановив фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон та дотримався процедури розгляду, передбаченої ЦПК України, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кучерявого Дмитра Владиславича залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 30 липня 2025 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк