Рішення від 31.07.2025 по справі 753/16420/24

Справа № 753/16420/24

Категорія 81

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІК ОФЛАЙН»</a>, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК СТАЙЛБУД», про захист споживачів,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із вищезазначеним позовом.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22.04.20224 зазначену справу передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що уклав з відповідачем договір купівлі-продажу холодильника. Оскільки позивач не мав вільний грошей на купівлю холодильника останній домовився, що його вартість оплачує юридична особа, на якій він працює.

Платіжним дорученням № 511 від 26.07.2024 третя особа, в рамках договору позики (зворотної фінансової допомоги) з позивачем оплатило для позивача куплений товар.

При купівлі товару позивач обговорив суттєві умови договору: холодильник має бути новий, робочий, але виставкового зразка. 01.08.2024 виявилось, що придбаний холодильник мав недоліки, про що відповідачу було повідомлено через його офіційний веб канал.

02.08.2024 позивач оформив свої вимоги письмово та надіслав їх відповідачу. У відповіді від 07.08.2024 відповідач вказував, що товар не підлягає поверненню, тому що він «був у використанні» та без висновку авторизованого сервісного центру продавець відмовляється робити будь-що. Звернувшись, за власною ініціативою до авторизованого сервісу Самсунг, було зрозуміло, що виробник таким не займається та не видає акт дефековки. Виробник повідомив, що такий акт може зробити сам відповідач, а відповідач наполягав на тому, що позивачу потрібно звернутись до авторизованого сервісу, який вказаний у його гарантійному талоні. Звернувшись туди, позивачу було також відмолено, оскільки даний сервісний центр відповідача не уповноважений і не робить такі роботи, акт не видає.

Оскільки холодильник мав вже на момент продажу суттєві недоліки, позивач вважає, що угоду було укладено під впливом недостовірної інформації продавця на момент укладення договору.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.12.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.01.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву зазначає, що вимоги позивача щодо визнання позивача споживачем, недійсним договору купівлі-продажу товару та розірвання договору та стягнення з відповідача грошової суми збитків та відшкодування завданої моральної шкоди порушенням прав споживача, необґрунтованими, неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на думку сторони відповідача позивачем зазначений товар не купувався, а був переданий, після придбання товару юридичною особою, в користування позивачу, а тому, сторона відповідача вважає, що на дані правовідносини не розповсюджуються норми Закону «Про захист прав споживачів».

10.01.2025 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

10.01.2025 від представника третьої особи на адресу суду надійшли письмові пояснення у справі. Представник третьої особи зазначає, що по цій справі немає спору між позивачем та третьою особою стосовно права власності на куплений товар. Юридична особа та її посадові особи не вели переговорів з укладання угоди купівлі цього холодильника. Оплачуючи цей товар платіжним дорученням 511 від 26.07.2024, третя особа оплатила його згідно заяви позивача, чим надали позику працівнику ОСОБА_1 . Таким чином третя особа не придбавала цей холодильник для своїх цілей чи для господарської діяльності.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2024 року між покупцем ТОВ «БК СТАЙЛБУД» та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ТОВ «БК СТАЙЛБУД» було придбано холодильник «Самсунг» RB33J3000WW/UA, вартість якого згідно до розрахункового документу становить 20 599,00 (двадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 00 коп.) гривень. Також покупець ТОВ «БК СТАЙЛБУД» був проінформований, що товар вітринного зразка, в робочому та комплектному стані.

Під час придбання та доставлення товару Покупцю рахунок на оплату товару, видаткова та товаро-транспортна накладні, гарантійний талон були оформлені на юридичну особу ТОВ «БК СТАЙЛБУД», реквізити якої сам надав Покупець, та що підтверджується оплатою з платіжної інструкції № 511 від 26.07.2024 року, видатковою накладною № 4946 від 26.07.2024 року, товаро-транспортною накладною № 10563 від 30.07.2024 року.

Вперше позивач звернувся до відповідача 02.08.2024 року з заявою про розірвання договору купівлі-продажу та повернення за нього грошових коштів. В заяві зазначав, що товар працює з недоліками. На що відповідачем було запропоновано передати товар до сервісного центру відповідача, для проведення діагностики та встановлення факту несправності товару, а у випадку незгоди передачі товару до сервісного центру Ввідповідача надати висновок авторизованого сервісного центру «Samsung», для подальшого вирішення питання по суті. Так згідно до наданого позивачем до позову документу- обліково-технічна карта/заказ-наряд № 30074107 від 13.08.2024 року, виданого авторизованим сервісним центром «Samsung» «Замовник» ОСОБА_1 13.08.2024 року отримав відремонтований пристрій холодильник «Самсунг» RB33J3000WW/UA без будь-яких претензій до роботи виробу. Даний документ підписаний позивачем. Це підтверджує, що твердження позивача, станом на 13.08.2024 року в зверненні до відповідача повторно, що придбаний товар має «недоліки, які унеможливлюють використання товару» не відповідають дійсності. Відповідач обґрунтовано відмовив Позивача в задоволенні його вимог щодо розірвання договору купівлі-продажу та повернення за товар коштів, посилаючись на відсутність в товарі істотного недоліку.

Згідно ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» обов`язок по забезпеченню належної роботи (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно- правовими актами, нормативними документами чи договором лежить на виробникові товару. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником.

Офіційними представниками виробника у певному регіоні є авторизовані ним сервісні центри, які уповноважені здійснювати гарантійний ремонт товарів, проводити діагностику товару, встановлювати причини виникнення недоліків, а також надавати відповідні документи за результатами проведеної діагностики.

Відповідач не здійснює усунення недоліків, а лише приймає товар споживачів для подальшої передачі до авторизованого сервісного центру, спеціалісти якого уповноважені виробником на проведення будь-яких необхідних робіт для забезпечення нормального функціонування товару.

Авторизований Сервісний центр відповідно до ст. 7 Закону зобов`язаний або здійснити гарантійний ремонт, або видати висновок (акт) про виявлений в товарі істотний недолік. А вже після видачі авторизованим сервісним центром акту про неможливість гарантійного ремонту або неможливість усунення недоліків Продавець вирішує питання по заміні товару.

Пунктом 12 ст. 1 Закону № 1023-ХІІ визначено, що істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією із нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Таким чином, для визнання недоліків товару істотними в наявності мають бути три обов`язкові ознаки та хоча б одна із факультативних ознак, які передбачені пунктами «а», «б» чи «в» п. 12 ст. 1 Закону № 1023-XII. Тобто, тільки сукупність чотирьох обов`язкових ознак недоліку надає підстави вважати його істотним недоліком із усіма правовими наслідками щодо задоволення вимог споживачів, та повернення грошових коштів, сплачених за товар.

В позовної заяві позивач зазначає, що визнав самостійно «наявність в товарі істотного недоліку» «бо він не працював по суті і доби», що суперечить приведеним вище нормам чинного законодавства.

Істотні недоліки, що виникли з вини виробника (продавця, виконавця), чи фальсифікований товар у разі виникнення потреби у визначенні причини втрати якості товару, гарантійний термін якого не вичерпався, підтверджуються висновком експертизи, яку продавець відповідно до п. 13 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2023 р. № 1251 "Про затвердження Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів", зобов`язаний організувати у триденний термін із дня одержання письмової заяви від споживача.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 1023-XII у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

У випадку ж, якщо протягом встановленого гарантійного строку були виявлені недоліки, які не відносяться до істотних, то споживач, згідно із законом в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару (абзац 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1023-XII).

Позивач скористався своїм правом протягом гарантійного строку щодо безоплатного усунення недоліків товару та на його звернення авторизованим сервісним центром недоліки були усунуті, що підтверджується квитанціями прийняття товару на гарантійний ремонт та видачу відремонтованого товару з ремонту з особистим підписом позивача, яким останній засвідчив, що робота виконана. Претензій до якості їх виконання, а також щодо якості та комплектації виробу при отриманні товару після гарантійного ремонту не було. За таких обставин відсутні підстави для виникнення у позивача права на розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Проте, в даному випадку позивачем не доведено факту істотного недоліку придбаного ним товару, а посилання про наявність такого недоліку є припущеннями, які не можуть бути належним доказом у справі.

Відповідно до ч. 12 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник зобов`язаний відшкодувати всі збитки продавця, який розглядає претензію споживача до придбаного товару, а також збитки, яких він зазнав у зв`язку із задоволенням вимог споживача, передбачених цією статтею. З огляду на викладене, враховуючи положення ч.1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», а також приймаючи до уваги, що авторизованим сервісним центром не наданий акт про наявність істотного недоліку у виробі, у разі задоволення відповідачем вимог, викладених позивачем без відповідного признання в товарі істотного недоліку вповноваженим виробником сервісним центром, виробник зазначеного ноутбуку не матиме жодних правових підстав для відшкодування збитків, що будуть понесені відповідачем.

Окрім цього в позовної заяві позивач зазначає, що холодильник був придбаний ТОВ «БК СТАЙЛБУД», на якому він працює, а після придбання товару, юридична особа ТОВ «БК СТАЙЛБУД» передала цей товар для використання співробітнику. Тобто товар був переданий позивачу в користування представником третьої особи ТОВ «БК СТАЙЛБУД».

Відповідно до ст. 698 ЦК України «за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його». Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Разом з тим, якщо громадянин (покупець, замовник) у правовідносинах виступає як підприємець, або фактично використовував придбаний чи замовлений товар у підприємницькій діяльності, або як найманий працівник, то на його відносини з продавцем Закон № 1023-XII не поширюється.

В даному випадку, враховуючи, що позивачем зазначений товар не купувався, а був переданий, після придбання товару юридичною особою в користування позивачу, а тому, на дані правовідносини не розповсюджуються норми Закону «Про захист прав споживачів».

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі. Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна -встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІК ОФЛАЙН»</a>, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК СТАЙЛБУД», про захист споживачів - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ