Постанова від 30.07.2025 по справі 910/1547/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2025 р. Справа№ 910/1547/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року (дата підписання 19.05.2025 року)

у справі №910/1547/25 (суддя О.В. Гумега)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків"

до Державної служби геології та надр України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про стягнення 1 000 000,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач) про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача перерахованого гарантійного внеску в розмірі 1 000 000,00 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням відповідачем перерахованого останньому гарантійного внеску в розмірі 1000000,00 грн сплаченого для участі в аукціоні з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак, що знаходиться на території Володимирецького (Вараського - відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 року № 807- IX) району Рівненської області (реєстраційний номер SUE001-UA- 20231215-45927).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків" 1000000,00 грн гарантійного внеску. Стягнуто з Державної служби геології та надр України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків" 15 000,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Державна служба геології та надр України у встановлений процесуальний строк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, представник скаржника зазначив, що переможця аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків» наказом Держгеонадр від 16.04.2024 року № 179 було позбавлено права на отримання спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з невнесенням в установлений строк винагороди оператору, через якого переможець аукціону набув право на участь в аукціоні, та непідписанням договору купівлі-продажу дозволу в установлений строк.

При цьому, за твердженням скаржника, відповідно до пункту 30 Порядку переможець позбавляється права на отримання дозволу (при цьому сума гарантійного внеску не повертається) зокрема, у разі: якщо переможець відмовився від підписання протоколу або договору купівлі-продажу дозволу чи договору купівлі-продажу дозволу з відкладальною обставиною, чи не підписав їх в установлений строк.

Крім того, за твердженням скаржника управління наявними коштами державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, входить до компетенції Державної казначейської служби України.

При цьому, скаржник зауважив, що гарантійний внесок в сумі 1000000,00 грн було сплачено на рахунок UA48899980313060119000026011, відкритий в Казначействі на ім`я: Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві/Шевченк.р-н/22011500, код отримувача: (ЄДРПОУ 37993783) для зарахування надходжень до загального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22012100 «Збір за видачу спеціальних дозволів на користування надрами та кошти від продажу таких дозволів».

Таким чином, за твердженням скаржника, зазначені кошти є доходами загального фонду Державного бюджету України та не можуть бути стягнути з Державної служби геології та надр України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 року апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року у справі №910/1547/25 залишено без руху на підставі п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянтом усунено недоліки та подано до суду докази оплати судового збору у розмірі 18 000,00 грн.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року у справі №910/1547/25.

12.06.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника третьої особи до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник третьої особи просив суд задовольнити апеляційну скаргу. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року у справі №910/1547/25 скасувати.

Крім того, представник третьої особи у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що існує чітко законодавчо визначений механізм повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

При цьому, представник третьої особи вказав, що зважаючи на те, що існує позасудовий порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, стягнення в судовому порядку коштів є недопустимим та не може вважатися належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача, а навпаки, буде протиправним та таким, що в цілому порушує публічний законний порядок повернення коштів з бюджету, який у відповідних правовідносинах має бути єдиним для всіх суб`єктів.

Водночас, представник третьої особи зауважив, що вимога позивача у даній справі про стягнення коштів не має законних підстав та суперечить законодавчо визначеному механізму повернення коштів.

17.06.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року у справі №910/1547/25 без змін.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що Державна служба геології та надр України своїм листом «Про надання інформації» вих. № 523/08/2-25 від 23.01.2025 року у відповідь на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків» вих. № 09/01-1 від 09.01.2025 року відмовила Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків» у поверненні гарантійного внеску в розмірі 1 000 000,00 грн, мотивуючи це тим, що відповідно до наказу Державної служби геології та надр України від 16.04.2025 року № 179 «Про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами» переможця аукціону (електронних торгів) Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків» було позбавлено права на отримання спеціального дозволу на користування надрами.

В свою чергу, за твердженням представника позивача абзацом третім пункту 32 Порядку проведення аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року № 993 визначено, що у випадках, передбачених пунктом 30 та абзацом четвертим пункту 34 цього Порядку, гарантійні внески учасників перераховуються організатором (оператором) до державного бюджету (копія листа міститься в матеріалах справи).

Разом з цим, представник позивача вказав, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків» дотримано законодавчо визначений механізм щодо повернення коштів гарантійного внеску та Товариство зверталось до Державної служби геології та надр України із відповідною заявою щодо повернення перерахованого гарантійного внеску в розмірі 1 000 000,00 грн.

В свою чергу, Державна служби геології та надр України відмовила Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків» у поверненні перерахованого гарантійного внеску в розмірі 1 000 000,00 грн не з мотивів не дотримання порядку/правил повернення такого платежу, а саме з мотивів відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків» права на повернення коштів гарантійного внеску взагалі.

Таким чином за твердженням позивача, Державна служби геології та надр України як організатор аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак, що знаходиться на території Володимирецького (Вараського - відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року № 807- ІХ) району Рівненської області (реєстраційний номер SUE001-UA-20231215-45927), результати якого були визнані недійсними в судовому порядку, безпідставно перерахувало гарантійні внески до державного бюджету та в подальшому протиправно не вчинила дій по поверненню цих коштів після отримання відповідного звернення (заяви) Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків».

15.07.2025 року через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків" - Пархомчука Романа Ігоровича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 28.07.2025 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків" - Пархомчука Романа Ігоровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Представники сторін в судове засідання 30.07.2025 року Північного апеляційного господарського суду не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (наявні в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2023 року на офіційному сайті ProZorro. Продажі оприлюднено оголошення про проведення 04.01.2024 року аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак, що знаходиться на території Володимирецького (Вараського -відповідно до постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 № 807- ІХ) району Рівненської області (реєстраційний номер SUE001-UA-20231215-45927).

02.01.2024 року позивач подав Заявку № 02/01-2 на участь в аукціоні з продажу спеціального дозволу на користування надрами, сплативши оператору аукціону - Товариству з обмеженою відповідальністю "СМАРТТЕНДЕР" гарантійний внесок у сумі 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 146 від 03.01.2024 року тане заперечується відповідачем.

04.01.2024 року відбувся аукціон № SUE001-UA-20231215-45927 із продажу спеціального дозволу строком на 20 років на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак, яке розташоване на території Вараського району Рівненської області.

Переможцем аукціону № SUE001-UA-20231215-45927 стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторф".

Відповідно до протоколу електронного аукціону № SUE001-UA-20231215-45927 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторф" дискваліфіковано на підставі пункту 30 Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року № 990 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2023 року № 749) визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків" переможцем аукціону, як учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі № 910/3087/24, зміненого в частині постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 року визнано недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами родовища Мак.

19.12.2024 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТТЕНДЕР" з листом № 01/12 щодо повернення гарантійного внеску. У зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким визнано недійсним результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами родовища Мак, оформленого протоколами про результати аукціону № SUE001-UA-20231215-45927 від 04.01.2024 року та № SUE001-UA-20231215-45927 від 18.03.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків" просило ТОВ "СМАРТТЕНДЕР" повернути сплачений, згідно платіжної інструкції № 146 від 03.01.2024 гарантійний внесок у розмірі 1 000 000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТТЕНДЕР" листом № 776 від 20.12.2024 року повідомило позивачу, що на виконання положень Порядку проведення аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами затвердженому постановою КМ України № 993 від 23.09.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТТЕНДЕР" перерахувало суму гарантійного внеску до державного бюджету, що підтверджується платіжною інструкцією № 2310 від 26.03.2024 року.

09.01.2025 року позивач звернувся до відповідача з листом № 09/01-1 щодо повернення гарантійного внеску. Відповідно до вказаного листа, позивач просив повернути сплачений, згідно платіжної інструкції № 146 від 03.01.2024 гарантійний внесок у розмірі 1 000 000,00 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків".

Відповідач в свою чергу на вказаний лист позивача надав відповідь, в якій зазначив, що Наказом Державної служби геології та надр України № 179 від 16.04.2024 року позивача було позбавлено права на отримання спеціального дозволу на користування надрами та повідомлено, що у випадках передбачених п. 30 та абз. 4 п. 34 Порядку, гарантійні внески учасників перераховуються організатором (оператором) до державного бюджету.

Так, за твердженням позивача, дії відповідача свідчать про порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків", що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов`язки між позивачем і відповідачем у даній справі виникли у зв`язку із участю позивач у аукціоні, проведеним 01.01.2024 року відповідачем щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами.

Нормами ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу України про надра встановлено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1174 від 30.12.2015 року, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.

Частиною 1 ст. 16 Кодексу України про надра визначено, що спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону (електронних торгів), а за наявності підстав, визначених частиною першою ст. 16-2 цього Кодексу, - без проведення аукціону (електронних торгів).

Згідно ч. 3 ст. 16 Кодексу України про надра аукціон (електронні торги) щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами проводиться шляхом електронних торгів, що здійснюються за допомогою дворівневої автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи, яка забезпечує можливість створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією і документами в електронній формі, які необхідні для проведення аукціону (електронних торгів), запобігання корупційним правопорушенням, та складається з бази даних системи аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та електронних майданчиків, які взаємодіють через інтерфейс програмування додатків, що надається як код з відкритим доступом та визначає функціональність системи. Порядок проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних положень ст. 16 Кодексу України "Про надра" постановою Кабінету Міністрів України №993 від 23.09.2020 року затверджено Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку гарантійний внесок - платіж, що здійснюється заявником для набуття статусу учасника аукціону шляхом перерахування коштів на рахунок організатора (оператора) електронного майданчика, що зазначається в оголошенні про проведення аукціону.

Положенням абз. 1 п. 32 Порядку визначено, що гарантійний внесок або його частина, що дорівнює ціні реалізації лота (якщо розмір гарантійного внеску більший за ціну реалізації лота), сплачений (сплачена) переможцем, перераховується організатором (оператором) до державного бюджету протягом п`яти робочих днів після опублікування протоколу. Якщо розмір гарантійного внеску більший за ціну реалізації лота, то різниця між частиною, перерахованою до державного бюджету, та сплаченим гарантійним внеском повертається переможцю протягом п`яти робочих днів з дня отримання ним дозволу.

Якщо аукціон не відбувся або лот знято з продажу відповідно до цього Порядку, гарантійний внесок підлягає поверненню учасникам протягом п`яти робочих днів з наступного дня після визнання аукціону таким, що не відбувся, або зняття лота з продажу, крім випадків, передбачених пунктом 30 та абзацом четвертим пункту 34 цього Порядку. У випадках, передбачених пунктом 30 та абзацом четвертим пункту 34 цього Порядку, гарантійні внески учасників перераховуються організатором (оператором) до державного бюджету (абз. 3 п. 32 Порядку).

Спори, пов`язані з проведенням аукціону, вирішуються в судовому порядку (п. 32 Порядку).

Відчуження майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 05.06.2018 року у справі №910/856/17).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч. 2, 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Згідно з частиною 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Відповідно до положень ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Концепція "майна" в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі "Броньовські проти Польщі", заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10.03.2011 року у справі "Сук проти України", заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" від 02.03.2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, "легітимні очікування" та "майнові права" (рішення ЄСПЛ від 23.10.1991 року у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії", заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Так, майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами володільця майна, і яке свідчить про правомочність його власника задовольнити свої легітимні (законні та обґрунтовані) очікування за рахунок такого майнового права.

Тобто, беручи участь у аукціоні та придбаваючи (фактично у держави) спеціальний дозвіл на користування надрами позивач мав право бути впевненим у можливості реалізації своїх законних очікувань, а також у тому, що набуте ним право є чинним, тобто не тільки набуте у законний спосіб, але й що воно може бути реалізоване в законний спосіб в повному обсязі, що його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Майнове право, що придбавається (дозвіл на користування надрами) повинно бути трансформоване набувачем у можливість користування надрами на визначеній земельній ділянці, що передбачає під собою дійсність не тільки самого права (тобто можливості видачі такого дозволу), але й його беззаперечної реалізації, що у свою чергу вимагає визначення об`єкту такого користування (тобто визначення земельної ділянки чи/або території на яку таке право буде розповсюджуватись).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3087/24 від 05.08.2024 року зміненого в частині постановою Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/3087/24 від 05.11.2024 року позовні вимоги Заступника Генерального прокурора задоволено повністю: визнано незаконним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 14.12.2023 "Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)" в частині виставлення на аукціон родовища Мак у Вараському районі Рівненської області; визнано недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами родовища Мак, оформленого протоколом про результати аукціону № SUE001-UA-20231215-45927 від 04.01.2024 року; визнано недійсним договір від 01.02.2024 № 7/1-24 купівлі-продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак, яке знаходиться у Вараському районі Рівненської області; визнано недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами родовища Мак, оформленого протоколом про результати аукціону № SUE001-UA-20231215-45927 від 18.03.2024 року.

Господарський суд міста Києва ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з факту накладення родовища Мак на територію об`єкта природно - заповідного фонду (пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Макове болото») та порушення вимог природоохоронного законодавства під час виставлення на електронний аукціон та продажу спеціального дозволу на користування надрами.

Тобто, відповідний аукціон було проведено з грубим порушенням законодавства (зокрема визнано недійсним наказ на підставі якого проводився аукціон), його результати визнані недійсними в судовому порядку, а позивач не отримав належної реалізації свого права щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами, що надає право на розробку та видуботок корисних копалин.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності будь-яких правових підстав для перерахунку до державного бюджету гарантійного внеску за участь в спірному аукціоні (відповідна підстава відпала).

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.

Аналогічний правовий висновок викладений у поставі Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 918/101/18.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 зроблено висновок, що: "предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України".

Системне тлумачення абзацу 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України та п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 Цивільного кодексу України.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 396/29/17.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується, що позивачем для прийняття участі у аукціоні було сплачено гарантійний внесок у розмірі 1 000 000,00 грн.

З огляду на викладене та враховуючи, що аукціон, проведений 04.01.2024 року, визнаний недійсним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстава, на якій були сплачені позивачем кошти у вигляді гарантійного внеску в сумі 1 000 000,00 грн, відпала, тобто наразі утримуються безпідставно.

На підставі наявних у справі доказів у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з їх обґрунтованістю та доведеністю в розумінні ст. 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження скаржника, що переможця аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків» наказом Держгеонадр від 16.04.2024 року № 179 було позбавлено права на отримання спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з невнесенням в установлений строк винагороди оператору, через якого переможець аукціону набув право на участь в аукціоні, та непідписанням договору купівлі-продажу дозволу в установлений строк, колегія суддів не визнає переконливими доводами враховуючи рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі № 910/3087/24, та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 910/3087/24, а також положення ст. 216 та 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, колегія суддів не прийме як належне твердження представника третьої особи, викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що існує позасудовий порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, стягнення в судовому порядку коштів є недопустимим та не може вважатися належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Державної служби геології та надр України із відповідною заявою щодо повернення перерахованого гарантійного внеску в розмірі 1 000 000,00 грн

В свою чергу, Державна служби геології та надр України відмовила Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків» у поверненні перерахованого гарантійного внеску в розмірі 1 000 000,00 грн не з мотивів не дотримання порядку/правил повернення такого платежу, а саме з мотивів відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків» права на повернення коштів гарантійного внеску взагалі. відповідно позивачем було дотримано законодавчо визначений механізм щодо повернення коштів гарантійного внеску.

Тобто позивач намагався в позасудовому порядку повернути кошти, проте не отримав належної реалізації свого права, що і стало підставою для відповідного звернення до суду.

Щодо твердження скаржника, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, входить до компетенції Державної казначейської служби України, а відповідні кошти є доходами загального фонду Державного бюджету України та не можуть бути стягнуті з Державної служби геології та надр України, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2025 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Відповідно до якої позивач просив суд прийняти до розгляду вказану заяву та розглядати позовні вимоги про стягнення саме з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків" перерахований гарантійний внесок в розмірі 1 000 000,00 грн сплачений для участі в аукціоні з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак, що знаходиться на території Володимирецького (Вараського - відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 № 807- ІХ) району Рівненської області, яка була прийнята судом до розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання зазначеної ст. Кодексу наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 затверджений Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, відповідно до п. 3 якого, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, перерахування компенсації здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до п. 5 порядку № 787 (в редакції на час звернення позивачем до Відділу ДВС) повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

У разі неповернення таких коштів у встановлений законом строк, зокрема внаслідок ненадання органом стягнення відповідного подання (висновку) органу державного казначейства), платник має право на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі № 551/1099/21.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №910/23967/16 зауважила, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому в господарському процесі відповідно до ч. 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення.

Отже, резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, а спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.

Аналогічна права позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 910/23967/16.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладене ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що мотиви апеляційної скарги Державної служби геології та надр України фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Твердження представника третьої особи викладені у відзиві на апеляційну скаргу спростовуються висновками суду апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року у справі №910/1547/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року у справі №910/1547/25 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/1547/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядки та строки, передбачені ст. ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата підписання 31.07.2025 року.