Рішення від 23.07.2025 по справі 910/3642/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2025 року Справа № 910/3642/25

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя", м. Київ

до відповідача: Державного підприємства "Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" м. Київ

про стягнення 201 483,98 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з

від відповідача: Демко С.М.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" про стягнення заборгованості у розмірі 311 860,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя" вказує, що у Державного підприємства "Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" наявний борг у розмірі 110 376,49 грн за Договором №99 про відшкодування витрат за надання комунальних послуг від 01.12.2021 з оплати (відшкодування) комунальних та інших послуг, які були спожиті відповідачем у період з вересня 2022 року по лютий 2025 року під час користування нежитловими приміщеннями у Будинку проектних організацій, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором №99 від 01.12.2021, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства "Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" 3% річних у розмірі 8182,97 грн, інфляційних втрат у розмірі 28 840,14 грн, пені у розмірі 156 734,52 грн та штрафу у розмірі 7726,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 позовну заяву Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя" до Державного підприємства "Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" про стягнення 311860,47 грн разом з доданими до неї матеріалами направлено за виключною підсудністю на розгляд Господарського суду Волинської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №910/3642/25 розподілена судді Бідюк С.В.

Ухвалою суду від 24.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 21 травня 2025 року на 12:00 год.

Відповідач ухвалу суду отримав 25.04.2025.

Строк для подання відзиву по 12.05.2025.

13.05.2025 надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 201 483,98 грн, з яких 156 734,52 грн пені, 8 182,97 грн 3% річних, 28 840,14 грн інфляційних втрат та 7 726,35 грн штрафу.

У клопотанні від 13.05.2025 позивач підготовче засідання просить проводити без участі його представника. Позовні вимоги підтримує.

14.05.2025 на адресу суду надійшов відзив відповідача (надісланий поштовим зв`язком 09.05.2025), згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що підприємство періодично здійснювало часткове погашення боргу, який виник у зв`язку з важким фінансовим становищем. Нараховані позивачем штрафні санкцій вдвічі перевищують основний борг. Договором передбачено нарахування пені в розмірі 1% від суми боргу, у зв`язку з чим застосування ч. 2 ст. 231 ГК України є безпідставним.

Позивач відзив відповідача отримав 14.05.2025.

Строк для подання відповіді на відзив по 19.05.2025.

19.05.2025 надійшла відповідь на відзив позивача, згідно якого вказує, що недобросовісна поведінка відповідача з виконання свого обов`язку за договором знайшла своє підтвердження в тому, що саме одразу після звернення позивача до суду відповідачем було перераховано позивачеві заборгованість за договором в сумі 110 376,49 гривень, до звернення позивача до суду жодних дій з погашення заборгованості за договором відповідач не здійснював. Позивач, так само як й відповідач, також є державним підприємством, має важке фінансове становище у зв`язку з ситуацією в країні, також має зобов`язання зі сплати всіх необхідних податків та зборів, утримання приміщень, в тому числі й приміщень філій, виплаті заробітної плати співробітникам тощо. Тому посилання відповідача на скрутне фінансове становище як на можливу підставу зменшення розміру стягнення штрафних санкцій є намаганням уникнення цивільно правової відповідальності та спробою перекласти свої зобов`язання на позивача.

Відповідач відповідь на відзив отримав 19.05.2025.

Строк для подання заперечень на відповідь на відзив по 26.05.2025.

Заперечення на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.

20.05.2025 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю уповноваженого представника підприємства.

Суд протокольною ухвалою від 21.05.2025 прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 13.05.2025 до розгляду, а тому має місце нова ціна позову 201483,98 грн.

Водночас, враховуючи відсутність заперечень на відповідь на відзив, не закінчення строку для їх подання, клопотання відповідача, з метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 11.06.2025 о 12 год 00 хв.

26.05.2025 надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, згідно яких зазначає, що позивач посилається на ч. 2 ст. 231 ГКУ та розраховує 7% штрафних санкцій, в той час, як п. 6.1 розділу 6 договору встановлено, що при несвоєчасному внесені плати користувач оплачує пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу. Просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представниці відповідача, враховуючи виконання мети підготовчого провадження, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, суд протокольною ухвалою від 11.06.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 02.07.2025 о 15:00 год.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представниці відповідача, з метою повного та всебічного розгляду справи, надання сторонам можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 02.07.2025 розгляд справи по суті відклав на 23.07.2025 о 10:00 год.

У судовому засіданні представниця відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представниці відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

01.12.2021 між ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя" (підприємство) та Волинською філією ДП "Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" (користувач) укладено договір №99 про відшкодування витрат за надання комунальних та інших послуг.

Згідно умов договору підприємство зобов`язується надати можливість користувачу вільно користуватись комунальними та іншими послугами в нежитловому приміщенні, яким користується користувач на підставі акту розподілу приміщення будинку проектних організацій від 30.10.2012, що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, а користувач зобов`язується вчасно проводити їх оплату (п. 1.1). Загальна площа приміщень складає 883,9 м.кв. (863,8 м.кв. + 20,1 м.кв. подача води і опалення) (п. 1.2). Для оплати комунальних послуг водопостачання, послуг «Луцькспекомунтранс», податку на землю згідно площі актів розподілу приміщень будинку проектних організацій для розрахунки витрат по експлуатації (опалення, води та каналізації, вивезенню побутових відходів) (п. 1.3). До інших послуг, що оплачуються користувачем відносяться витрати за виконання ремонтних робіт по обслуговуванню мереж, технічних приміщень, покрівлі, витрат, пов`язаних з утриманням будинку, матеріали та інші роботи згідно загальної площі (п. 1.4). Накладні витрати 10% від нарахованої суми (п. 1.5). Споживач зобов`язаний своєчасно не пізніше 5-ти банківських днів після отримання рахунку оплатити за комунальні послуги та інші послуги, які зазначені в п.п. 1.3-1.5 (п. 2.2). Користувач зобов`язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі вносити плату за фактично використані комунальні та інші послуги (п. 3.1). Підприємство зобов`язане своєчасно до 05 числа місяця наступного після розрахункового періоду надавати рахунки на оплату комунальних та інших послуг (п. 4.2). Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 (п. 5.1). По закінченню строку дії договір вважаться щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії не поступає заява про його перегляд або відмову однієї із сторін (п. 5.2). При несвоєчасному внесені плати користувач оплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1).

З врахуванням оплати відповідачем суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 156 734,52 грн пені, 8 182,97 грн 3% річних, 28 840,14 грн інфляційних втрат та 7726,35 грн штрафу.

Сума заборгованості відповідача починаючи з вересня 2022 по лютий 2025 року, яка вказана позивачем у розрахунку заборгованості помісячно (а.с. 15), не підтверджена жодними первинними документами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88).

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення № 88 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів кореспондується із пунктом 2.4 пункту 2 Положення № 88, за яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Системний аналіз приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та положень пунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Натомість, до матеріалів справи позивачем не надано будь-яких первинних документів щодо виконання ним своїх зобов`язань за договором №99 від 01.12.2021, які підтверджували б вид наданих послуг відповідачу, періоди оплати та прострочення з оплати комунальних та інших послуг відповідачем.

Судом враховано, що п. 2.2 договору від 01.12.2021 передбачено обов`язок відповідача не пізніше 5-ти банківських днів після отримання рахунку оплатити за комунальні та інші послуги.

Із долученої позивачем фільтрованої виписки по його рахунку за період з 01.09.2022 по 11.03.2025 вбачається, що відповідачем відшкодовувалися комунальні послуги, зокрема: 07.10.2022 у сумі 1000 грн: 09.11.2023 - 2000 грн; 28.12.2023 - 2000 грн; 29.02.2024 20 000 грн; 08.07.2024 3000 грн; 22.07.2024 4483,20 грн; 12.09.2024 5219 грн; 12.09.2024 225,47 грн та 5,00 грн (т.1 а.с. 17).

Однак, за відсутності в матеріалах справи рахунків з оплати за комунальні та інші послуги, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційний втрат, зокрема період виникнення заборгованості, початок перебігу строку прострочення, суму заборгованості за кожним окремим рахунком, у тому числі з урахуванням, зазначених у виписці за період з 01.09.2022 по 11.03.2025, здійсненних відповідачем платежів, тощо.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензії з вимогами здійснити погашення заборгованості з врахуванням штрафних санкцій станом на 15.10.2024 в сумі 264 643,20 грн, станом на 01.02.2025 в сумі 321 556,88 грн (а.с. 7-13).

Позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 19.02.2025 по рахунку 377, за період з 01.01.2025 по 19.02.2025, згідно якого сторонами зафіксовано заборгованість відповідача в сумі 110 376,49 грн (а.с. 14).

Крім того, позивачем долучений акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 по рахунку 377, за період з 01.10.2024 по 31.12.2024, згідно якого станом на 31.12.2024 заборгованість відповідача становить 100 489,91 грн. В той же час, цей акт звірки є одностороннім, тобто за підписом лише відповідача, у зв`язку з чим не є належним доказом у справі, а тому не приймається судом до уваги.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18,від 20.04.2021 у справі № 910/14518/19.

Судом також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові №910/14570/21 від 22.08.2023, згідно якої визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку. Отже, документами, які підтверджують виконання позивачем зобов`язання з надання послуг відповідачу, а також виникнення у відповідача зобов`язання з їх оплати, є акти надання послуг, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій і містять інформацію про вартість послуг. Таким чином, виходячи зі змісту положень статей 509, 901, 903 ЦК України, обов`язок замовника оплатити послуги виникає з факту їх надання, а не з факту оформлення передачі послуг актом приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, що претензії позивача та акти звірки взаємних розрахунків не є первинними документами на підтвердження дати виникнення у відповідача обов`язку з оплати наданих послуг згідно п. 2.2 договору, періодів та сум виникнення заборгованості за кожен місяць користування відповідачем комунальними та іншими послугами, надання яких забезпечувалося позивачем, що дало б можливість суду перевірити розрахунки позивача щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 156 734,52 грн пені, 8 182,97 грн 3% річних, 28 840,14 грн інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Крім того, судом взято до уваги, що розмір основної заборгованості в сумі 110 376,49 грн зафіксований сторонами в акті звірки взаємних розрахунків станом на 19.02.2025.

В той же час, згідно розрахунків позивача, ним здійснено нарахування заборгованості на суму боргу 110 376,49 грн за період:

- згідно розрахунку пені - починаючи з 01.10.2024;

- згідно розрахунку 3% річних та інфляційних втрат - починаючи з 01.09.2022.

Тобто позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій за період, коли заборгованість в сумі 110 376,49 грн, ще не існувала.

Докази протилежного позивачем суду не надано.

Також позивач просить стягнути з відповідача 7 726,35 грн штрафу, нарахованого у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а за змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 2 ст. 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

До правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) застосовують положення гл. 26 ГК України.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Тлумачення приписів наведеної норми права дозволяє зробити висновок, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у виді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховують у відсотковому відношенні розмір штраф.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 04 лютого 2014 року у справі № 3-1гс14 і цей висновок послідовно застосовує Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 23 серпня 2022 року у справі № 910/9375/21, від 28 березня 2024 року у справі № 905/405/22, від 04 травня 2023 року у справі № 910/21298/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2024 року у справі №910/14524/22 виснувала, що частина друга статті 231 ГК України не встановлює розміру штрафних санкцій за порушення саме грошового зобов`язання, а містить лише уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з правилами глави 47 розділу І книги п`ятої ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Отже, грошовим є будь-яке зобов`язання, що складається, зокрема, у правовідносинах, в яких праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити виконану роботу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням.

Між сторонами у цій справі виникло зобов`язання з оплати відповідачем комунальних та інших послуг, наданнях яких забезпечувалося позивачем за договором про відшкодування витрат за надання комунальних та інших послуг від 01.12.2021, тобто грошове зобов`язання, відповідальність за порушення якого регулюють приписи частини шостої статті 231 ГК України, за змістом якої штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Умовами укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат за надання комунальних та інших послуг від 01.12.2021 не передбачено відповідальності у виді штрафу за порушення виконання відповідачем зобов`язань з оплати комунальних та інших послуг за договором.

З огляду на вищевикладене, до даних правовідносин не підлягають застосуванню правила абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 7 726,35 грн штрафу, нарахованого позивачем у відповідності до ч. 2 ст 231 ГПК України, належить відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року у справі №910/14524/22.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, правові підстави, визначені ст. 129 ГПК України, покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя" до Державного підприємства "Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" про стягнення 201 483,98 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.08.2025.

СуддяС. В. Бідюк