Рішення від 16.07.2025 по справі 908/637/25

номер провадження справи 24/29/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2025 Справа № 908/637/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/637/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РУВІТЕКС ЗАХІД ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41158043, вул. В. Навроцького, буд. 69, м. Львів, 79034)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ УКЕНГШ» (код ЄДРПОУ 38946378, вул. Чарівна, будинок, 153, м. Запоріжжя, 69098)

про стягнення 14842,02 грн

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «РУВІТЕКС ЗАХІД ТРЕЙД» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ УКЕНГШ» про стягнення з відповідача 14842,02 грн, з яких: 9039,00 грн основного боргу, 4890,70 грн інфляції та 3% річних в сумі 912,32 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.03.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/637/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 29.10.2021 між сторонами склалися договірні правовідносини з поставки товару. Відповідно до видаткової накладної № 179 від 29.10.2021, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 74424,00 грн. Відповідно до виписки за рахунками, сформованої 23.07.2024, відповідач здійснив оплату за товар згідно рахунку № 236 від 26.10.2021 у сумі 65 385,00 грн. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.01.2021 по 23.07.2024, підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 9039,00 грн. За невиконання грошового зобов`язання, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 4890,70 грн інфляції та 3% річних в сумі 912,32 грн.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/637/25, присвоєний номер провадження 24/29/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначеного на 18.04.2025.

Розгляд справи було перенесено на 30.04.2025, на 14.05.2025, відкладено на 09.06.2025, на 09.07.2025 та перенесено на 16.07.2025, про що судом винесено відповідні ухвали.

Ухвалою суду від 09.07.2025 задоволено заяву представника позивача Киришко О.В. ТОВ «РУВІТЕКС ЗАХІД ТРЕЙД» (сформована в системі «Електронний суд» 01.07.2025) про участь у судовому засіданні, призначеному на 16.07.2025 в режимі відеоконференції по справі № 908/637/25.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 08.04.2024 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Правова позиція викладена у позовній заяві.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Судом вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Ухвали суду про відкриття провадження у цій справі та про відкладення розгляду справи, у зв`язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету в системі Електронний суд, була надіслана відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Чарівна, будинок, 153, м. Запоріжжя, 69098. Поштове відправлення з ухвалою суду було повернуто до суду без вручення, з відміткою на довідці АТ Укрпошта: не правильно зазначена (відсутня) адреса.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "" http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Згідно ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 16.07.2025 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

В позовній заяві позивач зазначає, що 29.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РУВІТЕКС ЗАХІД ТРЕИД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінпрод Галичина» склалися договірні правовідносини з поставки товару.

01.10.2024 змінено найменування юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінпрод Галичина» на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компані УКЕНШГ».

За даними сервісу ОПЕНДАТАБОТ, сформованими на основі відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру (ЄДР), 01.10.2024 юридична адреса відповідача змінилася з: Україна, 79066, Львівська обл., місто Львів, вулиця Зелена, будинок 238 на: Україна, 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9.

Згодом, 01.10.2024 відбулася ще одна зміна юридичної адреси відповідача - нова адреса: Україна, 69098, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Чарівна, будинок 153.

У Єдиному державному реєстрі відсутні будь-які відомості про злиття, поділ чи виділ юридичної особи, які б могли свідчити про перехід зобов`язань відповідача до будь-яких правонаступників за розподільчим балансом.

Відповідно до видаткової накладної № 179 від 29.10.2021, позивач здійснив поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Мінпрод Галичина», а саме 170 шт. опори О-desk 90 h-80 ОL 200 та 39,96 кв.м. плитки КЕРАМОГРАНІТ 600*600 R S Quarzo сорт 1П на загальну суму 74 424,00 грн. Видаткова накладна підписана уповноваженими особами обох сторін та скріплена печатками.

При цьому відповідач не висував жодних зауважень щодо кількості або якості поставленого товару, так само як і не оспорював його вартість.

Відповідно до виписки за рахунками, сформованої 23.07.2024, відповідач здійснив оплату за товар згідно рахунку № 236 від 26.10.2021 у сумі 65 385,00 грн. Дата оплати - 27 жовтня 2021 року.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.01.2021 по 23.07.2024, заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 039,00 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивач направив на адресу відповідача лист-прохання про сплату заборгованості № 08/10 від 08.10.2024, в якому відповідачеві запропоновано добровільно сплатити суму боргу в розмірі 9 039,00 грн у термін до 22.10.2024.

Лист було направлено засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення, що підтверджується накладною Укрпошти № 7901312071439.

Відповідач не скористався правом відповіді на зазначений лист, не вчинив жодних дій щодо погашення заборгованості.

Порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати у повному обсязі поставленого позивачем товару стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст. 11 ЦК України слідує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду.

Із досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, слідує, що між позивачем та відповідачем в силу ст. ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов`язання, фактично сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки.

Найменування, кількість та ціна поставленого Товару були узгоджені сторонами в силу того, що позивач передав, а відповідач прийняв товар за кількістю, ціною та найменуванням, що були вказані у видатковій накладній № 179 від 29.10.2021, підписаною уповноваженими особами сторін та скріпленою печатками підприємств.

Відповідач не відмовився від прийняття Товару, претензій щодо його якості та порушення строку поставки позивачеві не заявляв.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконання зобов`язань з боку позивача, а саме передачі товару підтверджується видатковою накладною.

З положень статей 662, 663 ЦК України слідує, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, зобов`язання щодо оплати отриманого товару відповідачем здійснено частково 27.10.2021 у розмірі 65385,00 грн, про що свідчать виписка за рахунками, яка сформована 23.07.2024.

Решта вартість товару відповідачем не сплачена, внаслідок чого сума основного боргу становить 9039,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, позивач спрямував на адресу відповідача лист з вимогою про сплату боргу у розмірі 9039,00 грн не пізніше 22.10.2024. Претензія відповідачем залишена без реагування.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо оплати товару в розмірі 9039,00 грн не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 9039,00 грн основного боргу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 912,32 за загальний період прострочення з 01.11.2021 по 13.03.2025 та інфляційні втрати у розмірі 4890,70 грн за період серпень 01.11.2021 по 13.03.2025.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Тому у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Факт порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання доведений наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку 3% річних, їх нарахування здійснено позивачем з 01.11.2021 по 13.03.2025 на загальну суму 912,32 грн.

Суд здійснив перерахунок 3% річних (з урахуванням направлення позивачем 08.10.2024 листа-прохання відповідачу та виникнення зобов`язання зі сплати коштів у термін до 22.10.2024), звідси 3% річних склали 106,10 грн, а саме за період з 22.10.2024 по 13.03.2025, що нараховано на суму боргу у розмірі 9039,00 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 106,10 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат за загальний період прострочення, суд зазначає наступне.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. зазначалося, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Відповідно до пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 № 14, інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.

Суд, з урахуванням наведеної позиції Верховного Суду України та з урахуванням направлення позивачем листа прохання про сплату заборгованості відповідачу, здійснив перерахунок інфляційних втрат за період прострочення, починаю листопада 2024 року і по лютий 2025 року, та визначив, що розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 488,38 грн.

Приймаючи до уваги зазначене, суд дійшов до висновку про задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат у 488,38 грн. В іншій частині вимоги відхиляються.

На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги в цілому задовольняються судом частково.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ УКЕНГШ» (код ЄДРПОУ 38946378, вул. Чарівна, будинок, 153, м. Запоріжжя, 69098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РУВІТЕКС ЗАХІД ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41158043, вул. В. Навроцького, буд. 69, м. Львів, 79034) 9039 (дев`ять тисяч тридцять дев`ять) грн 00 коп. основного боргу, 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн 38 коп. інфляції, 106 (сто шість) грн 10 коп. 3% річних та 1965 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 38 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.08.2025.

СуддяТ.А. Азізбекян