Рішення від 24.07.2025 по справі 910/16294/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2025Справа № 910/16294/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Літовка М.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Лубенської окружної прокуратури Полтавської

в інтересах держави в особі

1) Пирятинської міської ради,

2) Північно-східного офісу Держаудитслужби

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм",

2) Комунального підприємства "Пирятинська лікарня" Пирятинської міської ради

про визнання недійсною додаткової угоди та повернення коштів у розмірі 150 198,82 грн

За участю представників учасників справи:

прокурор Кузьміна К.Г.

від позивача-1 не з`явився

від позивача-2 Штанько Т.В.

від відповідача-1 Тітов І.С.

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Лубенська окружна прокуратура Полтавської області (далі - прокурор) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Пирятинської міської ради (далі - позивач-1) та Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм" (далі - відповідач-1) та Комунального підприємства "Пирятинська лікарня" Пирятинської міської ради (далі - відповідач-2) про визнання недійсною додаткової угоди № 6 від 08.08.2023 та повернення коштів у розмірі 150 198,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода № 6 від 08.08.2023 до договору № 2202/46 від 01.03.2023 на постачання електроенергії укладена між КП "Пирятинська лікарня" Пирятинської міської ради та ТОВ "Український струм" у порушення Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягає визнанню недійсною, а грошові кошти в розмірі 150 198,82 грн підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача-1.

Ухвалою суду від 20.01.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 13.01.2025, а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

03.02.2025 від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

04.02.2025 від позивача-2 до суду надійшли додаткові пояснення.

18.02.2025 від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.02.2025 від позивача-1 надійшло клопотання про проведення засідання за відсутності учасника справи.

20.02.2025 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 13.03.2025.

05.03.2025 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

11.03.2025 від позивача-2 надійшло клопотання про проведення засідання за відсутності учасника справи.

13.03.2025 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 27.03.2025. 27.03.2025 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 10.04.2025.

01.04.2025 від прокурора до суду надійшли додаткові пояснення. 08.04.2025 від відповідача-1 до суду надійшли додаткові пояснення у справі.

У підготовче засідання 10.04.2025 представники позивача-1 та відповідача-2 не з`явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 10.04.2025 учасники справи зазначили, що вважають виконаними завдання підготовчого провадження, у зв`язку з чим не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 10.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 12.05.2025.

Ухвалою від 12.05.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.06.2025. Ухвалою від 02.06.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 07.07.2025. Ухвалою від 07.07.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 24.07.2025.

У судовому засіданні 24.07.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги,а також заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вказано прокурором у позові, Лубенською окружною прокуратурою опрацьовано інформацію, оприлюднену на веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Prozorro», за результатами опрацювання якої встановлено, що КП «Пирятинська лікарня» Пирятинської міської ради (далі - лікарня) проведено відкриті торги щодо закупівлі товару ID: UA-2023-03-02-004009-a (ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія) в обсягах 326292 кВт.год з очікуваною вартістю 2 087 985,58 грн, у т.ч. ПДВ 347 997,60 грн за кошти місцевого бюджету.

За результатом проведення торгів переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Український струм».

У подальшому між лікарнею та ТОВ «Український струм» укладено договір № 2202/46 від 01.03.2023 про постачання електроенергії (далі - Договір).

Згідно з пунктом 2.2 договору передбачено загальний обсяг постачання електричної енергії у кількості 326 292 кВт*год.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що ціна за одиницю електричної енергії може бути змінена сторонами на підставі п. 19 Особливостей кожну декаду місяця здійснення закупівель за зверненням сторони, яка пропонує таку зміну, в порядку, визначеному пунктами 4.6.1 та 4.6.2 договору.

Сторона, яка отримала звернення про зміну ціни за одиницю товару, повинна розглянути його та, у разі згоди із такою пропозицією, надає іншій стороні підписану та належним чином оформлену відповідну додаткову угоду.

Пунктом 4.6.1. договору встановлено, що відповідно до п.п. 2 п. 19 «Особливостей здійснення закупівель» зміна ціни за одиницю товару та встановлення ціни поставки товару здійснюється виходячи з коливання ціни на ринку, а саме зміни середньозваженої ціни електричної енергії на ринку на добу наперед (далі - РДН).

Ціна за одиницю товару може змінюватися за наявності документального підтвердження такого коливання та за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі на момент його укладання, з одночасним здійсненням зменшення кількості товару, визначеної в договорі.

Внесення таких змін можливе у разі письмового звернення постачальника до споживача (може надаватися в електронному вигляді на електронну пошту споживача, зазначену в договорі) разом із документальним підтвердженням коливання ціни такого товару на ринку відповідно п.п. 2 п. 19 «Особливостей здійснення закупівель». Способом такого документального підтвердження згідно з умовами договору є: копія довідки або експертного висновку, видана Торгово-промисловою палатою України чи її територіальним відділенням та завірена постачальником, або копія іншого документу, наданого іншим органом, установою чи організацією, якій надані відповідні повноваження згідно чинного законодавства України.

Коливання ціни на ринку має бути підтверджено посиланням на дані ДП «Оператор ринку», зокрема оприлюднено на офіційному веб-порталі за посиланням https//www.оrее. соm.ua/.

Пунктом 4.6.2. договору визначено, що відповідно до пп. 7 п. 19 «Особливостей здійснення закупівель» зміна умов договору допускається у випадку зміни регульованих цін, нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, а саме у випадку зміни регульованих цін на послуги з передачі електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару згідно з п. 1.4 Комерційної пропозиції постачальника, та зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі.

Відповідно до п. 12.3 договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання, крім випадків, передбачених п. 19 «Особливостей здійснення закупівель», у т.ч.: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі на момент його укладення; погодження зміни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості).

Договір укладено на період з 01.03.2023 до 31.12.2023. Відповідно до п. 12.2 договору згідно зі ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» його дія може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році.

Згідно з положеннями договору ціна за 1 кВт. год. електричної енергії становить 6,399132 грн, у тому числі ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 11.04.2023 до договору сторони дійшли згоди зменшити суму договору на 2979,70 грн у зв`язку зі зменшенням вартості електричної енергії до 6,39 грн. за 1 кВт. год без зміни кількості обсягу закупівлі. Враховуючи вказане, загальна сума договору становить 2 085 005,88 грн (у т.ч. 347500,98 грн ПДВ).

Між сторонами договору укладено додаткову угоду № 2, якою, у зв`язку зі зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на період з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року (включно) до 430,25 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість) змінено ціну за одиницю електричної енергії до рівня 5,37 грн без ПДВ за 1 кВт.год.

Додатковою угодою № 3 від 30.06.2023 у зв`язку зі зміною регулятором тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» до 1 392,31 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість) постачальник та споживач визначили ціну електричної енергії на рівні 5,58 грн без ПДВ за 1 кВт. год.

Відповідно до додаткової угоди від 07.07.2023 № 4 (яка набирає чинності з 01.06.2023) сторони домовились додати точку приєднання.

Додатковою угодою № 5 від 07.07.2023 встановлено наступну ціну за 1 кВт.год електроенергії: (без ПДВ) 5,966667 грн, 7,16 грн з урахуванням ПДВ. Додаткова угода № 5 вступає в силу з 01.07.2023.

Вказана додаткова угода, як зазначає прокурор, укладена з дотриманням вимог п. 4.6.2. договору, Постанов НКРЕКП №№ 1788, 1805, які є підставою для її укладення, п. 7. ч. 5. ст. 41 «Закону про публічні закупівлі», пп.7 п. 19 «Особливостей публічних закупівель».

Додатковою угодою № 6 від 08.08.2023 (оскаржувана додаткова угода) підвищено ціну на електричну енергію до 6,85 грн. за 1 кВт*год. без ПДВ (8,22 грн з ПДВ) та зменшено її обсяг до 253650,35 кВт.год.

Як вказує прокурор та що не заперечується відповідачем-1 зазначену угоду укладено на підставі консультаційно-аналітичної довідки Торгово-промислової палати України від 01.08.2023 № 2237/08.0-7.3, в якій відображено коливання середньозваженої ціни електроенергії за липень 2023 року (3669.87 грн/ МВт*год без ПДВ) відносно червня 2023 року (2971,47 грн/МВт*год без ПДВ).

Водночас, як зазначає прокурор, консультаційно-аналітична довідка ТПП України від 01.08.2023 № 2237/08.0-7.3 не підтверджує коливання ціни товару на ринку в період з дати укладання (введення в дію) додаткової угоди від 07.07.2023 № 5 (01.07.2023) до дати укладання (введення в дію) додаткової угоди від 08.08.2023 № 6 (01.07.2023), оскільки ні одна з цін довідки за червень 2022 року, які підлягають порівнянню, не входить у період з дати укладання (введення в дію) додаткової угоди від 07.07.2023 № 5 (01.07.2023) до дати укладання (введення в дію) додаткової угоди від 08.08.2023 № 6 (01.07.2023), а передує йому, що суперечить п. 4.6,1, п. 12.3. договору, п.п.2 п. 19 «Особливостей здійснення закупівель».

Таким чином, прокурор вказав, що у порушення вимог пп. 2 п. 19 «Особливостей здійснення закупівель» ст. 525, ч. 1 ст. 629, ч. 2 ст. 632, ч. 1 ст. 691 ЦК України та умов договору від 01.03.2023 № 2202/46 (п. 4.1.6; п. 12.3) внесено зміни до істотних умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі оскаржуваної додаткової угоди від 08.08.2023 № 6 без обґрунтування та без документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, що призвело до зайво (надмірно) сплачених коштів на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ СТРУМ» на загальну суму 150 198,82 грн з урахуванням ПДВ.

У свою чергу, внаслідок зменшення обсягу поставок лікарнею недоотримано електричної енергії в кількості 20 977,49 к Вт* год., що підтверджується актом планової виїзної ревізії КП «Пирятинська лікарня» Пирятинської міської ради № 201604-28/19 від 21.06.2024, проведеної Управлінням Північно-східного офісу Держаудистлужби в Полтавській області.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач-1 вказав, що підвищення ціни за одиницю електричної енергії з 5,97 грн без ПДВ до 6,85 грн без ПДВ за 1 кВт.год відбулося в межах коливання ціни на ринку «на добу наперед», а тому правові підстави для задоволення позову, за твердженням відповідача-1, відсутні.

Позиції інших учасників справи такі.

Позивач-2 (Північно-східний офіс Держаудитслужби) у письмових поясненнях вказує, що оскаржувана додаткова угода від 08.08.2023 № 6 укладена Сторонами без належного обґрунтування та документального підтвердження наявності коливання ціни за одиницю товару на ринку, чим порушено пп. 2 п. 19 Особливостей та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Неправомірне внесення змін до істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткової угоди № 6 від 08.08.2023 за відсутності документального підтвердження коливання ціни на ринку, призвело до завдання Підприємству збитків у вигляді зайво (надмірно) сплачених коштів на користь ТОВ «Український струм», на загальну суму 150 198,82 гривень.

Позивач-1 (Пирятинська міська рада) при розгляді даної справи пояснень щодо позовних вимог не подано, при ухваленні рішення у справі покладається на розсуд суду.

Відповідач-2 (КП «Пирятинська лікарня» Пирятинської міської ради) відзив на позов або письмових пояснень щодо позовних вимог не подав.

Стосовно підстав для представництва інтересів позивачів у даній справі, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначеному законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п.п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15.

Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у відповідному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України). Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Верховним Судом у постанові від 10.06.2021 у справі № 910/114/19 висловлено позицію про те, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

У постанові від 23.09.2021 у справі № 910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що, у свою чергу, завдає шкоду інтересам держави.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але спрямовані на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електроенергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод лікарнею фактично отримано менше електроенергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України.

Пунктами 6, 8 частини першої статті 7 БК України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Пунктом 24 ч. 1 ст. 116 БК України передбачено, що порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами) (ч. 3 ст. 19 БК України).

Враховуючи, що кошти, направлені на оплату спожитої електроенергії, є коштами місцевого бюджету, Пирятинська міська рада Лубенського району Полтавської області є особою, за рахунок якої відповідачем-1 набуто стягувані грошові кошти, і саме остання підлягає визначенню позивачем як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, Пирятинська міська рада Лубенського району Полтавської області є уповноваженим органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження в розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів та звіту про виконання договору про закупівлю джерелом фінансування вказаної закупівлі є місцевий бюджет.

Порушенням інтересів держави є укладення КП «Пирятинська лікарня» Пирятинської міської ради оспорюваних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 4 даного Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких поєднання місцевих і державних інтересів.

Таким чином, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади. Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету, підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування.

Крім того, прокурором пред`явлено цей позов в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби з наступних підстав.

Згідно з актом планової виїзної ревізії КП «Пирятинська лікарня» Пирятинської міської ради № 201604-28/19 від 21.06.2024, проведеної Управлінням Північно-східного офісу Держаудистлужби в Полтавській області, виявлено порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні додаткової угоди № 6 від 08.08.2023 до договору № 2202/46 від 01.03.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.02.2016 № 43.

Завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 цього Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до положень ст.ст. 2, 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю, зокрема, є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

При цьому на підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. пп. 1,3 п. З указаного Положення).

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З врахуванням вищевикладеного, Держаудитслужба наділена контролюючими повноваженнями як на виявлення відповідних порушень, так і можливостями подальшого реагування на них, а отже, є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою на захист її інтересів у бюджетній сфері.

Відповідно до п. 7 Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Полтавської області здійснює Північно-східний офіс Держаудитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби».

Наказом Держаудитслужби України від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, відповідно до якого основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Луганській, Полтавській, Сумській областях. На території Харківської області реалізацію державного фінансового контролю здійснює апарат Офісу. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно. У складі Офісу утворюються в тому числі управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області.

Згідно з пп. 18 п. 6 зазначеного Положення Північно-східний офіс Держаудитслужби має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Офіс є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки (пункт 16 Положення).

Таким чином, саме Північно-східний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Полтавської області.

Крім того, Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 також підтверджено підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Держаудитслужби, яка може і повинна бути позивачем у справах з аналогічних питань.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору з порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Як встановлено під час розгляду справи, прокурор листом від 08.11.2024 № 53/7451 вих-24 звернувся до Пирятинської міської ради Полтавської області, вказавши про порушення вимог чинного законодавства та необхідність вжиття заходів щодо повернення надміру сплачених коштів, у тому числі шляхом звернення з позовом до суду.

Пирятинська міська рада Лубенського району Полтавської області на запит прокурора повідомила, що про можливе порушення Закону України «Про публічні закупівлі» внаслідок збільшення вартості товару на підставі додаткових угод стало відомо з листа прокурора, жодні заходи не вживались та вживатися не будуть.

Також прокуратурою відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 08.11.2024 направлено до Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області та 16.12.2024 до Північно-Східного офісу Держаудитслужби листи з пропозицією самостійного вжиття заходів реагування на виявлені порушення, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

У відповідь на листи зазначені установи повідомили про відсутність наміру звертатись до суду з даного питання.

Таким чином, уповноваженими органами не вжито заходів, у тому числі щодо звернення до суду з відповідним позовом для повернення бюджетних коштів, чим завдається шкода інтересам держави в особі територіальної громади. Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій є усвідомлена пасивна поведінка відділу освіти щодо захисту порушених інтересів держави.

Враховуючи обставини обізнаності позивача про наявні порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а також беручи до уваги відсутність будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави впродовж розумного строку, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій з їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив достатність підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах позивачів у даній справі.

Стосовно заявлених прокуратурою позовних вимог, а також заперечень відповідача на такі вимоги, суд вказує про наступне.

Сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі по тексту також Закон № 922) договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього викладені у ст. 41 Закону № 922 де, зокрема, зазначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/ пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Так, 01.03.2023 відповідач-1, підписавши договір, засвідчив, що має можливість та погоджується виконати домовленість, вказану у договорі та додатках до нього, тобто добровільно взяв на себе зобов`язання поставити споживачу електричну енергію обсягом 326292 кВт*год, загальною вартістю 2 087 985,58 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною лише за таких умов: - відбувається за згодою сторін; - порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); - підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); - ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; - загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

З аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (ст. 651) та Господарського кодексу України (ст. 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Якщо спеціальною нормою права (ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного визначеного законодавцем переліку випадків, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого зазначеним приписом закону, означатиме незаконність внесення цих змін. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 916/1491/17.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає з суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ст. 5 Закону «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямими порушенням принципів процедури закупівлі.

Крім того, під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме у період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Таким чином, якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар коливалася на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди, то можна говорити про наявність підстав для внесення змін до договору.

Водночас, оскаржуваною додатковою угодою до договору змінено істотні умови договору, а саме збільшено ціну за одиницю товару та зменшено кількість споживання електричної енергії.

Підставою для укладання додаткової угоди № 6 від 08.08.2023 була довідка Торгово-промислової палати України, джерелом інформації для видачі такої довідки є інформація з веб-сайту ДП «Оператор ринку».

При ініціюванні збільшення ціни у договорі постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Отже, вказана довідка за своїм змістом та суттю є лише документом довідково-інформаційного характеру та фактично дублює дані з сайту «Оператор ринку», в ній не міститься точної інформації про коливання цін станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, дату цих змін згідно з додатковими угодами, так і на момент підписання спірної додаткової угоди.

Крім того, сторонами як підставу укладення додаткової угоди використано не дійсне, а ситуативне здорожчання товару на ринку, що є порушенням принципів закупівлі, зазначених у ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії, ефективності та пропорційності, а також відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

Беручи участь у процедурі публічних закупівель, товариство, самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування, рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору.

Виконання зобов`язань щодо ціни та кількості електроенергії товариство підтвердило при наданні своєї тендерної пропозиції, в якій зазначено, що відповідач-1 має можливість та погоджується виконати вимоги замовника на умовах, зазначених у пропозиції та тендерній документації. Крім того, товариство погоджується з істотними умовами договору, які викладені в цій документації та проекті договору про закупівлю та у разі визнання їхньої пропозиції найкращою, підписати договір відповідно до пропозиції.

Разом з тим, незважаючи на те, що додаткову угоду № 6 укладено 08.08.2023, нарахування за новою збільшеною ціною здійснювалося вже з 01.08.2023.

Водночас, оскаржуваною додатковою угодою до договору змінено істотні умови договору, а саме збільшено ціну за одиницю товару та зменшено кількість споживання електричної енергії. Фактично ціна збільшилася на 29% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі.

Також виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. Постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим.

Крім того, судом враховано, що згідно з висновками Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, а зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше, ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в сторону збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати закупівель та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у справах № 916/1491/17 від 30.01.2018, №915/1868/18 від 12.09.2019, № 912/1580/18 від 13.10.2020, № 927/4058/21 від 07.09.2022, № 917/1062/21 від 22.06.2022, № 927/189/22 від 07.12.2022, та постанові Великої Палати Верховного Суду № 922/2321/22 від 24.01.2024.

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 669 ЦК кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, оскільки правові підстави для зміни ціни одиниці товарів за договором відповідно до укладеної додаткової угоди № 6 відсутні, вона є такою, що суперечить наведеним вище приписам законодавства, отже, така додаткова угода підлягає визнанню недійсною, а надміру сплачені кошти місцевого бюджету в розмірі 150 198,82 грн підлягають поверненню.

При цьому судом не беруться до уваги заперечення відповідача стосовно того, що висновки Верховного Суду у вищевказаних справах щодо тлумачення норм Закону України «Про публічні закупівлі» зроблені без урахування постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12 жовтня 2022, якою затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, оскільки така постанова є підзаконним нормативно-правовим актом та не може змінювати або підміняти собою норми Закону.

Крім того, суд зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам учасників справи оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Український струм», оскільки саме дії останнього стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Керуючись статтями 129, 233, 236-237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 08.08.2023 до договору між Комунальним підприємством «Пирятинська лікарня» Пирятинської міської ради (37000, Україна, Лубенський р-н, Полтавська обл., м. Пирятин, вулиця Аврущенка, 2, код 01999460) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, код 44378553) № 2202/46 від 01.03.2023 на постачання електроенергії.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, код 44378553) на користь місцевого бюджету Пирятинської міської ради (37000, Україна, Лубенський р-н, Полтавська обл., м. Пирятин, вулиця Соборна, 42, код 13955752) грошові кошти в сумі 150 198,82 грн (сто п`ятдесят тисяч сто дев`яносто вісім грн 82 коп.).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, код 44378553) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ, код 02910060) 4 844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн 80 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 01.08.2024.

Суддя О.Г. Удалова