Рішення від 31.07.2025 по справі 927/461/25

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/461/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

м. Полтава, вул. Решетилівська, 53, 36007

код ЄДРПОУ 08804689

до відповідача: Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» Надра України» «ЧЕРНІГІВНАФТОГАЗГЕОЛОГІЯ»

м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 15, 14000; код ЄДРПОУ 01431535

про стягнення 186 631,35 грн

представники учасників справи:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Дії суду щодо розгляду справи. Позиції сторін.

Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області подано позов до Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» Надра України» «ЧЕРНІГІВНАФТОГАЗГЕОЛОГІЯ» про стягнення 186 631,35 грн, з яких: 95 128,30 грн боргу, 14 239,71 грн пені, 6658,98 грн штрафу, 17 489,45 грн 3% річних та 53 114,91 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій №207/11-юр від 11.02.2019 в частині своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2025 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/374/25, розгляд справи по суті призначено на 10.06.2025; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання шляхом доставлення ухвали суду до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 12.05.2025о 18:043, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

27.05.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» у встановлений судом процесуальний строк надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає про те, що спірний Договір діяв до 31.12.2020; відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Несвоєчасність оплати пояснює складним фінансовим становищем, відкриттям виконавчих проваджень та накладенням арештів на його рахунки в установах банків та на все рухоме і нерухоме майно. Беручи до уваги здійснення часткових оплат та відсутність в діях відповідача умислу, спрямованого на порушення зобов?язання, відповідач вважає наявність підстав для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).

27.05.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано заяву про застосування строків позовної давності з посиланням на те, що Договором №207/548-юр не встановлено спеціальних строків позовної давності та не визначено строків нарахування штрафних санкцій інших ніж передбачено законом (п.6 ст. 232 ГК України), у зв?язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

30.05.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, в яких позивач вказує про те, що відповідачем не направлено в електронний кабінет позивача зазначену заяву, чим не виконано вимоги ч.9 ст.42 ГПК України. Також позивач зазначає, що ним направлялася відповідачу претензія №4 від 30.01.2020 про сплату заборгованості. 14.02.2020 позивачем отримано відповідь на претензію про визнання основного боргу в сумі 88 616,37 грн та пропозицією реструктуризації заборгованості. 20.02.2020 сторонами укладено Договір реструктуризації заборгованості №405/396, але боржник свої зобов`язання не виконав. На повторно направлену претензію №35 від 30.09.2020 відповідач листом №2861 від 12.10.2020 повідомив про визнання боргу, несплату пояснив загальнодержавним карантином, що спричинив зупинку виробництва. Позивач посилається на те, що під час дії карантину строки, визначені ст. 257, 258 ЦК України та ст. 232 ГК України продовжуються на строк дії карантину. Крім того, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі №927/605/19 затверджено план санації відповідача до відкриття провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, що позбавило позивача права стягнути заборгованість. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2023 у справі №927/605/19 припинено процедуру санації відповідача та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів. Позивач наголошує, що підстави для застосування строків позовної давності відсутні, оскільки заборгованість була визнана відповідачем, а позовна давність неодноразово переривалась.

Судом встановлено, що відзив на позов, заява відповідача про застосування строків позовної давності, заперечення на заяву про застосування строків позовної давності подані сторонами у встановлений судом процесуальний строк, а тому приймаються судом до розгляду.

10.06.2025 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 31.07.2025.

16.07.2025 від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача, яка задоволена судом.

Відповідач представника у судове засідання 31.07.2025 не направив, причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та підписав скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Обставини справи встановлені судом.

Відповідно до п. 1.1. статуту Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (нова редакція, ідентифікаційний код 08804689), Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області є правонаступником Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Територіального управління МНС України у Полтавській області та Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України у Полтавській області.

11.02.2019 між Державною аварійно-рятувальною службою Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі Аварійно-рятувальна служба) та Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії Надра України Чернігівнафтогазгеологія (далі замовник) укладено Договір №207/211юр на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій, предметом якого є організація та здійснення аварійно-рятувального обслуговування об`єктів замовника згідно з ДК 016:2010 (84.22.1), що включає в себе: забезпечення готовності їх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням; виконання аварійно-рятувальних робіт; виконання профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (далі Договір).

Згідно з п. 4.12. Договору замовник зобов`язаний оплачувати відповідно до умов договору аварійно-рятувальне обслуговування «Аварійно-рятувальною службою» об`єкта та відшкодовувати фактичні витрати, що пов`язані з проведенням рятувальних робіт і ліквідацією надзвичайних ситуацій відповідно до законодавства.

За умовами п. 5.1.-5.3. Договору вартість функціонування структурних підрозділів «Аварійно-рятувальної служби» у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення (згідно п. 2.2.1. договору) у кількості однієї оперативної одиниці складає 939,07 грн на місяць, в т.ч. ПДВ. Ця вартість встановлена сторонами на основі калькуляції, яка є невід`ємною частиною договору, виконана згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати послуг з обслуговування об`єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами (додаток №6).

Вартість виконання аварійно-рятувальних робіт (згідно п. 2.2.2. Договору) визначається «Аварійно-рятувальною службою» за фактом проведення рятувальних робіт і ліквідації надзвичайних ситуацій на об`єкті «замовника» на підставі довідки про виконані роботи. Ця вартість визначається згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати послуг з обслуговування об?єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами (наказ МНС України від 15.12.2003 № 495/369).

Вартість виконання профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (згідно п. 2.2.3 Договору) зазначено в калькуляціях, які є невід`ємною частиною Договору (додаток № 2, Додаток № 3, Додаток № 4, Додаток № 5).

Пунктами 5.4., 5.5. Договору визначено, що оплата замовником за виконання аварійно-рятувального обслуговування здійснюється щомісячно, не пізніше п`яти днів з моменту отримання рахунку і Акту виконання умов Договору. Акти виконання умов Договору та рахунок надаються «Аварійно-рятувальною службою» до 5-го за звітним місяцем числа рекомендованою з повідомленням кореспонденцією на адресу замовника вказану в Договорі чи вручаються замовнику.

Замовник зобов`язаний в 3-х денний термін розглянути та підписати Акти виконання умов Договору і повернути «Аварійно-рятувальній службі» рекомендованим листом чи особисто. У разі не повернення Актів виконання умов Договору і при відсутності письмових претензій з обґрунтуваннями та підтверджуючими документами, Акти виконання умов Договору вважаються підписаними. У випадку відмови від отримання замовником рахунку та Акту виконання умов Договору і повернення поштового відправлення, рахунок і Акт виконання умов договору вважаються отриманими замовником і підлягають оплаті.

Відповідно до п. 6.1., 6.3. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Аварійно-рятувальна служба та замовник несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

За порушення терміну оплати замовник сплачує Аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт і послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. На прострочену суму заборгованості нараховуються 3 % річних та індекс інфляції.

За п. 7.1. Договору сторони домовилися, що Договір набуває чинності з 01.01.2019 та діє до 31.12.2020 включно, після його підписання та скріплення печатками сторін, за умови його погодження правлінням Національної акціонерної компанії «Надра України».

Додатком до Договору сторони погодили перелік об`єктів відповідача, що підлягають постійному та обов`язковому обслуговуванню Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ ДСНС у Полтавській області.

Додатками № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 до Договору сторони погодили калькуляцію вартості робіт.

На виконання умов Договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками Актами виконання умов Договору за серпень 2019 року на суму 8121,31 грн; за вересень 2019 року на суму 8121,31 грн; за жовтень 2019 року на суму 8121,31грн; за листопад 2019 року на суму 10 303,82 грн; за грудень 2019 року на суму 5938,80 грн; за січень 2020 року на суму 5938,80 грн; за лютий 2020 року на суму 10 303,82 грн; за березень 2020 року на суму 8121,31 грн; за квітень 2020 року на суму 8121,31 грн; за травень 2020 року на суму 8121,31 грн; за червень 2020 року на суму 9452,64 грн; за грудень 2020 року на суму 9452,64 грн.

За доводами позивача відповідач за надані послуги розрахувався частково, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 95 128,30 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 4 від 30.01.2020 з проханням сплатити заборгованість.

У відповіді на претензію №19/30/74 від 10.02.2020 відповідач визнав основний борг, посилаючись на скрутне фінансове становище, зазначив про відсутність можливості погасити наявний борг у найкоротші строки та запропонував укласти договір реструктуризації заборгованості.

20.02.2020 між сторонами укладено Договір про реструктуризацію заборгованості №405/396юр (надалі - Договір про реструктуризацію заборгованості), згідно з умовами якого Аварійно-рятувальний загін надав Боржникові розстрочку у погашенні заборгованості, що утворилася у зв`язку з невиконанням Боржником зобов`язань по оплаті послуг згідно Договору №207/211юр від 11.02.2019 та станом на 30.01.2020 склала 88 616,47 грн (п.1.1. Договору про реструктуризацію заборгованості).

Відповідно до п.1.2. Договору про реструктуризацію заборгованості розстрочка у погашенні заборгованості надається на термін 10 місяців з 01.03.2020 до 31.12.2020.

Розділом 2 Договору про реструктуризацію заборгованості сторонами визначено термін та порядок погашення заборгованості.

Згідно з п.3.1. Договору про реструктуризацію заборгованості Боржник зобов`язався забезпечити повне та своєчасне погашення боргу, визначеного предметом даного Договору.

Однак відповідач свої зобов`язання за Договором про реструктуризацію заборгованості договору не виконав.

Позивач направив відповідачу претензію №35 від 30.09.2020 з вимогою сплатити заборгованість за Договором, у відповіді на яку відповідач зазначив, що вживає всі заходи на погашення заборгованості за Договором, проте у зв`язку з карантинним обмеженнями підприємство перебуває у тяжкому фінансовому стані.

Додатково позивач зазначає про те, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі №927/605/19 затверджено план санації відповідача до відкриття провадження у справі про банкрутство, визнано заборгованість, яка виникла перед позивачем у сумі 381000,00 грн та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника (в межах вказаних сум), що виникли до затвердження плану досудової санації боржника. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2023 у справі №927/605/19 припинено процедуру санації відповідача до відкриття провадження у справі про банкрутство та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Крім суми основної заборгованості у розмірі 95 128,30 грн, позивачем заявлено до стягнення 14 239,71 грн пені, 6658,98 грн штрафу, 17 489,45 грн 3% річних та 53 114,91 грн інфляційних втрат.

Оцінка аргументів та нормативноправове обґрунтування. Висновки суду.

За частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 901 та частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Судом встановлено факт укладення сторонами Договору №207/211юр на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій від 11.02.2019, на виконання якого позивачем надано послуги з організації та здійснення аварійно-рятувального обслуговування об`єктів відповідача, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін Актами виконання умов Договору за серпень 2019 року - червень 2020 року та за грудень 2020 року, копії яких додано до матеріалів справи.

Виходячи з умов п. 5.4. Договору оплата замовником за виконання аварійно-рятувального обслуговування здійснюється помісячно, не пізніше п?яти днів з моменту отримання рахунку і Акту виконання умов Договору. Акти виконання умов Договору та рахунок надаються «Аварійно-рятувальною службою» до 5-го за звітним місяцем числа рекомендованою з повідомленням кореспонденцією на адресу замовника вказану в Договорі чи вручаються замовнику.

Вищезазначені Акти виконання умов Договору підписані відповідачем та скріплені його печаткою, що свідчить про їх отримання відповідачем та відсутність претензій з його сторони щодо змісту Актів, у зв`язку з чим підлягали оплаті відповідачем не пізніше п?яти днів з моменту отримання такого Акту.

За доводами позивача відповідач за надані послуги розрахувався частково, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 95 128,30 грн.

Відповідач не заперечив факт часткової оплати отриманих ним послуг, з сумою заборгованості у розмірі 95 128,30 грн погодився у відповіді на претензію №19/459/873 від 06.10.2020, та просив на цю суму заборгованості укласти Договір реструктуризації боргу з помісячною сплатою заборгованості рівними частинами.

Матеріали справи містять копію укладеного між сторонами Договору №405/396юр про реструктуризацію заборгованості від 20.02.2020, проте за його доводами Договір про реструктуризацію заборгованості відповідачем не виконано, заборгованість не сплачена.

Відповідач у відзиві на позов фактично визнає наявність заборгованості, але її несплату пояснює скрутним фінансовим становищем, відсутністю прибутків, накладенням арештів на рахунки в установах банків та на все рухоме і нерухоме майно, що пов?язано з відкриттям виконавчих проваджень про стягнення грошових коштів з відповідача на користь інших юридичних осіб та органів державної влади.

Суд наголошує, що Договір реструктуризації заборгованості №405/396юр від 20.02.2020 є лише погодженим сторонами способом та порядком виконання Договору №207/211-юр від 11.02.2019 в частині погашення основної заборгованості, а також додатковим аргументом позивача на підтвердження основної заборгованості відповідача за спірним Договором, та визнання її відповідачем.

Належних доказів сплати заборгованості за отримані послуги за спірним Договором відповідач суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за отримані послуги за спірним Договором в розмірі 95 128,30 грн підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає таке.

Позивачем заявлено до стягнення 14 239,71 грн 3% річних за період з 06.09.2019 по 14.03.2025 та 53 114 грн інфляційних втрат за період з вересня 2019 року по лютий 2025 року, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Умовами п. 6.3. Договору сторони погодили, що на прострочену суму заборгованості нараховуються 3% річних та індекс інфляції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлені періоди, суд установив, що він є арифметично правильним, відтак за підтвердження порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання, позов в частині вимог про стягнення 14 239,71 грн 3% річних за період з 06.09.2019 по 14.03.2025 та 53 114 грн інфляційних втрат за період з вересня 2019 року по лютий 2025 року, є правомірним та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідач власного контрозрахунку 3% річних та інфляційних втрат суду не надав.

Щодо стягнення пені та штрафу суд зазначає таке.

Позивачем заявлено до стягнення 17 489,45 грн пені за період прострочки з 06.09.2019 по 11.07.2021 та 6658,98 грн штрафу, нарахованих на підставі п. 6.3. відповідно до поданого розрахунку.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

За частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 61 Конституції України встановлює заборону на притягнення особи до подвійної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Відповідно до п. 6.3. Договору за порушення терміну оплати замовник сплачує Аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі 0,1% вартості робіт і послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем грошових зобов`язань та прострочка відповідачем оплати вартості отриманих послуг, суд перевірив розрахунок позивача та дійшов висновку про правомірність нарахування пені виходячи з умов Договору за період прострочки з 06.09.2019 по 11.07.2021 в сумі 17 489,45 грн.

Заперечення відповідача про те, що позивачем не враховано приписи п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України судом до уваги не приймаються, оскільки як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку пені, розрахунок пені позивачем здійснено за кожним окремим Актом, період розрахунку пені за якими здійснено в межах шестимісячного строку, визначеного п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідач власного контрозрахунку пені суду не надав.

Вимоги про стягнення 17 489,45 грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено факт прострочення оплати послуг понад 30 днів, а тому вимога позивача про стягнення 6658,98 грн штрафу (7% від вартості 95 128,30 грн) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов, з огляду на приписи ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, зазначає про наявність підстав для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) посилаючись на здійснення часткових оплат, об`єктивні обставини справи та відсутність в діях відповідача умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а також те, що нарахована неустойка є надмірним тягарем для відповідача та значно перевищує збитки. При цьому клопотання про зменшення неустойки (штрафу, пені) відповідачем ні в прохальній частині відзиву на позов, ні окремо не подавалося. На підтвердження складного фінансового стану та неможливості своєчасної оплати відповідачем надано лише виписку про наявність виконавчих проваджень та накладення арешту на майно (кошти) боржника.

Виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, неустойка є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання); захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання; стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; обов`язковий характер для учасників правовідносин.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічна норма міститься в ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, і господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18; від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Всупереч приписів ст. 74, 76, 77, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наведених обставин для зменшення пені; доказів, які підтверджують неможливість здійснення відповідачем своєчасної оплати за послуги за Договором №207/211юр на постійне та обов?язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об?єктів та окремих територій від 11.02.2019; не доведено, що розмір неустойки (пені) є надмірно великим порівняно зі збитками кредитора.

Суд зауважує, що укладаючи Договір №207/211юр на постійне та обов?язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об?єктів та окремих територій від 11.02.2019 відповідач діяв на власний ризик, а тому повинен був усвідомлювати наслідки несвоєчасної здійснення оплати за надані послуги у вигляді нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Таким чином, дії відповідача щодо несвоєчасної оплати послуг є порушенням положень спірного Договору та норм чинного законодавства, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 546, 549, 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд не вбачає наявності підстав для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає таке.

Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача до відповідача з посиланням на те, що спірним Договором не встановлено спеціальних строків позовної давності та не визначено строків нарахування штрафних санкцій інших ніж передбачено законом (п.6 ст. 232 Господарського кодексу України), у зв?язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Виходячи з приписів ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 строк дії карантину продовжено до 30.06.2023.

Згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У п. 12 розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України в редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Враховуючи норми права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, п. 12 Перехідних і прикінцевих положень Цивільного кодексу України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, підлягає застосуванню з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі №927/605/19 затверджено план санації відповідача до відкриття провадження у справі про банкрутство, визнано заборгованість, яка виникла перед позивачем у сумі 381000,00 грн та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника (в межах вказаних сум), що виникли до затвердження плану досудової санації боржника. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2023 у справі №927/605/19 припинено процедуру санації відповідача до відкриття провадження у справі про банкрутство та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Виходячи з приписів ст. 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється, зокрема: якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Крім того, суд зауважує, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, термін якого неодноразово продовжено відповідними указами Президента України.

Відповідно до п. 19 Перехідних і прикінцевих положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні строки, визначені, зокрема, статтями 257-259 Цивільного кодексу України продовжуються на строк його дії.

Таким чином, якщо на спір поширюється правила позовної давності, передбачені статтями 257-259 Цивільного кодексу України (в т.ч. і правило про загальну позовну давність), особа може звернутися за їх захистом як під час так і після закінчення дії воєнного стану. Продовження строку позовної давності гарантується законом.

Отже, з огляду на приписи статей 256, 257, пункту 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та встановлені судом обставини, строк позовної давності не сплив.

Зазначене спростовує доводи відповідача про пропуск позовної давності на звернення з даним позовом до суду. Суд не вбачає правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених вимог. Порушене право позивача підлягає захисту у судовому порядку.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про те, що заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За статтею 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджено правомірність вимог позивача, відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що судом задоволені позовні вимоги в повному обсязі, судовий збір у розмірі 2422,40 грн підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Надра України Чернігівнафтогазгеологія (вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000, код 01431535) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (вул. Решетилівська, 53, м. Полтава, 36007, код 08804689) 95 128,30 грн боргу, 14 239,71 грн пені, 6658,98 грн штрафу, 17 489,45 грн 3% річних, 53 114,91 грн інфляційних втрат та 2422,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 01.08.2025.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор