Постанова від 23.07.2025 по справі 440/10514/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 р. Справа № 440/10514/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2025, суддя А.Б. Головко, по справі № 440/10514/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати неправомірним та скасувати:

- податкове повідомлення рішення № 00075050704 від 23.05.2024 в частині донарахування 2739501 грн. податку на прибуток приватних підприємств та 537688,30 грн. фінансових санкцій;

- податкове повідомлення - рішення № 00075060704 від 23.05.2024 в частині донарахування 2258456 грн. ПДВ та 564614 грн. фінансових санкцій.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 частково задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.05.2024 № 00075060704 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 2 106 137,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 526 534,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.05.2024 № 00075050704 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковим зобов`язанням в сумі 2 703 223,15 грн., за штрафними санкціями в сумі 528 972,64 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказував на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначав, що надані для перевірки паперові носії (видаткові накладні) не можуть бути сприйняті контролюючим органом як первинні бухгалтерські документи, так як в них не зазначені обов`язкові реквізити (прізвища, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення), тому що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначав, що встановлені перевіркою факти і обставини, що ґрунтуються на даних результатів заходів податкового контролю, податкової звітності та інших джерел інформації, відповідно до яких встановлено, що фінансово-господарська діяльність ФГ "СМАРАГД", ТОВ "ГУД АГРАРІАН", ФГ "ЗОЛОТО НИВИ", ПП "ФГ МРІЯ ХОЛДИНГ" ТОВ "ЯРИЛО ДАР" по постачанню сої здійснювалась поза межами правового поля без досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а лише з метою укладання цивільно-правових відносин та проведення операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту. Укладені між вищезазначеними постачальниками та покупцем ТОВ «КРЕМІКС» договори не опосередковувались реальним виконанням операцій, які становлять його предмет.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засідання проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Головного управління ДПС Полтавської області у період з 12.07.2024 по 18.07.2024 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кремікс" з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За результатами проведеної перевірки складний акт № 5144/16-31-07-04-02/30748505 від 18.04.2024, яким встановлено наступні порушення: - п.п.14.1.231 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п.139.2.1 п. 139.2 ст. 139, п.п.140.4.3п.140.4ст.140, пп.140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI,ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV(із змінами та доповненнями), п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, п.6П(С)БО 16"Витрати", затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п. 4.наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88(із змінами та доповненнями) "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 739 501 грн., в т.ч. за 2020 рік - 588 748грн., за 2021 рік - 2 126 690 грн., за 2022 рік - 8 514 грн., за 2023 рік - 15 549 грн.

- пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, пп.192.1.1, пп.192.1.2, п.192.1, ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 .№ 2755-VI(із змінами та доповненнями), результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 2258454 грн., в т.ч. за січень 2020 року - 488 грн., за липень 2020 року195 грн., за жовтень 2020 року280771 грн., грудень 2020 року410340 грн., за січень 2021 року12388 грн., за лютий 2021 року353183 грн., за березень 2021 року95345 грн., за квітень 2021 року189027 грн., за травень 2021 року85831 грн., за червень 2021 року311605 грн., за липень 2021 року109871 грн., за серпень 2021 року85242грн., вересень 2021 року116053 грн., листопад 2021 року101199 грн., за травень 2022 року4104 грн., за червень 2022 року86971 грн., за серпень 2022 року144 грн., вересень 2022 року2809 грн., листопад 2022 року1840 грн., грудень 2022 року2210 грн., за лютий 2023 року4420 грн., за березень 2023 року4420 грн.

- п.198.5 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу Українип. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженоїнаказом Мінфіну від 31.12.2015 р. № 1307, а саме не зареєстровано зведену податкову накладну на загальну на суму постачання 463450 грн., а саме за грудень 2023р. на суму 386208,4 грн., крім того ПДВ 77241,67 грн.

- п.201.1ст.201, п.201.7ст.201,п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме не зареєстровано податкові накладні по операціям на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою на суму ПДВ 2271,45 грн., у т.ч. за лютий 2021 у сумі 1947,25 грн., за вересень 2023 у сумі 324,2 грн.

На підставі зазначеного акту Головним управлінням ДПС у Полтавській області 23.05.2024 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 00075050704 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3277189,30 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 2739501 грн., за штрафними санкціями в сумі 537688,30 грн.;

- № 00075060704 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2823070,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 2258456,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 564614,00 грн.

Не погодившись із вказаними рішеннями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх часткової обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюютьсяПодатковим кодексом України, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ст. 44 ПК Українидля обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цьогоКодексу.

Підпунктом14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК Українивизначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт198.3 ст. 198 ПК Українивстановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК Українидатою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201цьогоКодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК Українина дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п.201.7. ст. 201 ПК Україниподаткова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом201.10 ст.201 ПК Українипередбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Таким чином, податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Отже, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.

У відповідності достатті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із матеріалів справи встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено заниження позивачем грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 2 106 137,00 грн. та з податку на прибуток за податковим зобов`язанням в сумі 2 703 223,15 грн.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на доводах щодо нереальності господарських операцій з ФГ "Золото Ниви", ФГ "Смарагд", ТОВ "Гуд Аграріан",ПП "ФГ Мрія Холдинг", ТОВ "Ярило дар"у зв`язку з реалізацію вищевказаними контрагентами товару невідомого походження, введеного в обіг шляхом оформлення недостовірних документів.

У ході судового розгляду встановлено, що ТОВ "Кремікс" (покупець) було укладено договори на поставку соїз ФГ "Золото Ниви", ФГ "Смарагд", ТОВ "Гуд Аграріан",ПП "ФГ Мрія Холдинг", ТОВ "Ярило дар" (постачальники).

Поставка товару здійснювалась на умовах - СРТ, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане.

На підтвердження виконання умов договорів позивач надав суду копії договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно - транспортних накладних.

Так, 19.10.2020 між позивачем та ФГ "Золото Ниви" укладено договір поставки № 1910, за умовами якого постачальник зобов`язується передавати у власність, а покупець примати та оплачувати продукцію.

На підтвердження виконання договору позивачем надано видаткові накладні № 0310-006 від 30.11.2020, № 02210-002 від 20.10.2020, № 02010-003 від 20.10.2020, № 02010-001 від 20.10.2020; товарно-транспортні накладні № 1/6 від 30.11.2020, № 1/4 від 20.10.2020, № 1/5 від 20.10.2020, № 1/3 від 20.10.2020.

12.04.2021 між позивачем та ТОВ "Гуд Аграріан" укладено договір поставки № 1204, за умовами якого постачальник зобов`язується передавати у власність, а покупець примати та оплачувати продукцію.

На підтвердження виконання договору позивачем надано видаткові накладні № 54 від 12.04.2021, № 55 від 13.04.2021, № 59 від 17.05.2021, № 77 від 02.06.2021, № 94 від 08.06.2021, № 111 від 34.06.2021, № 115 від 29.06.2021, № 122 від 08.07.2021, № 123 від 08.07.2021, № 127 від 30.08.2021; товарно-транспортні накладні № б/н від 12.04.2021, № б/н від 13.04.2021, № б/н від 17.05.2021, № 02/06 від 02.06.2021, від 08.06.2021, № 24.06 від 24.06.2021, № 29/06 від 29.06.2021, від 08.07.2021, від 08.07.2021, № б/н від 29.08.2021.

02.09.2021 між позивачем та ПП "ФГ Мрія Холдинг" укладено договір поставки № 0209, за умовами якого постачальник зобов`язується передавати у власність, а покупець примати та оплачувати продукцію.

На підтвердження виконання договору позивачем надано видаткові накладні № 65 від 02.09.2021, № 66 від 08.09.2021; товарно-транспортні накладні від 02.09.2021, № 8/09 від 08.09.2021.

14.12.2020 між позивачем та ФГ "Смарагд" укладено договір поставки № 1412, за умовами якого постачальник зобов`язується передавати у власність, а покупець примати та оплачувати продукцію.

На підтвердження виконання договору позивачем надано видаткові накладні № ЮС000001472 від 18.12.2020, № ЮС000001473 від 21.12.2020, № ЧЕР00000008 від 25.01.2021, № ЧЕР000000010 від 26.01.2021, № ЧЕР00000013 від 27.01.2021, № ЧЕР00000025 від 29.01.2021, № ЧЕР00000082 від 12.02.2021, № ЧЕР00000083 від 12.02.2021, № ЧЕР00000084 від 15.02.2021, № ЧЕР00000085 від 15.02.2021; товарно-транспортні накладні № 0222 від 18.12.2020, № 0223 від 18.12.2020, № 0220 від 18.12.2020, № 0224 від 18.12.2020, № 0226 від 24.01.2021, № 0227 від 25.01.2021, № 0228 від 26.01.2021, № 0229 від 27.01.2021, № 0230 від 28.01.2021, № 0235 від 11.02.2021, № 4441 від 11.02.2021, № 4442 від 15.02.2021, № 0445 від 19.02.2021.

08.11.2021 між позивачем та ТОВ "Ярило дар" укладено договір поставки № 0811, за умовами якого постачальник зобов`язується передавати у власність, а покупець примати та оплачувати продукцію.

На підтвердження виконання договору позивачем надано видаткові накладні № 234 від 12.11.2021, № 235 від 12.11.2021; товарно-транспортні накладні № 41 від 12.11.2021 та № 42 від 12.11.2021.

Розрахунок ТОВ "Кремікс"з ФГ "Золото Ниви", ФГ "Смарагд", ТОВ "Гуд Аграріан",ПП "ФГ Мрія Холдинг", ТОВ "Ярило дар" проводився в безготівковій формі.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів.

Із досліджених судом копій податкових накладних вбачається, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження відповідача щодо змісту та форми видаткових та податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані суду первинні документи підтверджують факт придбання позивачем у ФГ "Золото Ниви", ФГ "Смарагд", ТОВ "Гуд Аграріан",ПП "ФГ Мрія Холдинг", ТОВ "Ярило дар" товару та є підставою для віднесення спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Разом з тим, згідно з висновком експертів Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" № 742від 16.08.2024 року підтверджується документально оприбуткування та подальше використання в господарській діяльності ТОВ "Кремікс" сировини, яка придбана цим підприємством у: - ФГ "Золото Ниви", код ЄДРПОУ в жовтні 2020 року на суму без ПДВ 1217687,00 грн., та в листопаді 2020 року на суму без ПДВ 380539,80 грн.; - ФГ "Смарагд", код ЄДРПОУ 13945110 в грудні 2020 року на суму 1664833,00 грн. без ПДВ, в січні 2021 року на суму 2286080,48 грн. без ПДВ, в лютому 2021 року на суму 2352250,48 грн. без ПДВ; -ТОВ "Гуд Аграріан", код ЄДРПОУ 41119638 в квітні 2021 року на суму 1350189,69 грн. без ПДВ, травні 2021 року на суму 612486,06 грн. без ПДВ, червні 2021 року на суму 2225747,47 без ПДВ, липні 2021 року 784789,49 грн. без ПДВ, серпні 2021 року на суму 591610,55 грн. без ПДВ; - ПП "ФГ Мрія Холдинг", код ЄДРПОУ 30255686 у вересні 2021 року на суму 828947,18 грн. без ПДВ; - ТОВ "Ярило дар", код ЄДРПОУ 43499113 у листопаді 2021 року на суму 722646,03 грн.

Крім того, документально підтверджується відправлення придбаної сировини (сої) у переробку та виготовлення з неї макухи соєвої, соєвої олії, соєвого борошна та реалізація ТОВ "Кремікс" олії соєвої як на митній території України так і за межі митної території України.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкових зобов`язань, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарських операцій, установлена спеціальна податкова правосуб`єктність учасників господарської операції та зв`язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства-контрагенти були фіктивними, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання.

Водночас, реальність виконання вказаних вище господарських зобов`язань підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Висновки податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних вище господарських операції ґрунтуються на твердженні про маніпулювання позивачем податковою звітністю з метою незаконного формування показників податкового обліку.

Так, в обґрунтування тверджень про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами відповідач посилається на відсутність у контрагентів підтверджувальних документів щодо придбання/реалізації продукції, транспортування придбаних/реалізованих товарів, достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність реального товарного характеру проведених операцій, у зв`язку з чим не підтверджується проведення фінансово-господарських взаємовідносин.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що обов`язок довести склад податкового правопорушення належними і допустимими доказами покладено процесуальним законом на суб`єкта владних повноважень, а платник податку має спростувати доводи контролюючого органу. Однак наведені вище твердження відповідача не підтверджені жодними доказами, в той час як позивач надав суду всі наявні в нього первинні документи бухгалтерського обліку, документи податкового обліку, які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення. Таким чином, наявними у матеріалах справи первинними та іншими документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами.

Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певним постачальником робіт у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Також недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 560/8089/23.

Щодо посилання відповідача на матеріали кримінального провадження № 72024171020000017 в межах якого здійснюється досудове розслідування ч.1ст. 212 КК України щодо службових осіб ТОВ "Кремікс", як на підставу для винесення оскаржуваних рішень, колегія суддів вказує, що відповідно до положень ч. 6ст. 78 КАС Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Втім, податковим органом всупереч вимог ч. 2ст. 77 КАС України, такого доказу як вирок не надано.

В силу ч. 2ст. 74 КАС Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом.

Стосовно посилання відповідача в акті перевірки наУказ Президента України від 03.04.2021 № 140/2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ФГ "Смарагд", колегія суддів зазначає, що такий указ прийнято після здійснення господарських операцій позивача із ФГ "Смарагд" у лютому 2021 року, тому наведений указ не може впливати на правову оцінку господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Стосовно посилань апеляційної скарги на нереальність господарських операцій позивача на підставі дослідження ланцюга постачання між контрагентами позивача, зокрема, ТОВ "Ярило дар", ТОВ "Гуд Аграріан" та їх контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Вказані висновки щодо застосування норм викладені в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 в справі № 803/2094/15, від 20.12.2018 в справі № 815/4992/16, від 02.06.2021 у справі № 200/10502/19-а, 14.09.2022 у справі № 200/12446/19-а.

Верховний Суд неодноразово акцентував на тому, зокрема, у постановах від 02.12.2019 у справі № 826/13060/18, від 11.11.2020 № 320/1147/19, від 24.11.2020 № 813/3034/15, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру господарських правовідносин, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено їх безпосередню участь у зловживанні.

При цьому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов`язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкових зобов`язань від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зістаттею 44 ПКтастаттею 9 Закону № 996-ХIVпідтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла.

Зазначені висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу.

В силу ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи межі перегляду судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.05.2024 року № 00075060704 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 2 106 137,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 526 534,00 грн. та податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.05.2024 року № 00075050704 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковим зобов`язанням в сумі 2 703 223,15 грн., за штрафними санкціями в сумі 528 972,64 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 по справі № 440/10514/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 01.08.25.