Постанова від 29.07.2025 по справі 907/312/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2025 р. Справа №907/312/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Панова І.Ю.,

СуддівЗварич О.В.,

Скрипчук О.С.

Секретар судового засідання:Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від скаржник: Лещинець Л.В.;

від позивача: Андрюк А.М.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Вінербуд б/н від 13.06.2025 (вх. №01-05/1833/25 від 16.06.2025)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2025 (повний текст ухвали складено 05.06.2025)

у справі №907/312/25 (суддя Сисин С.В.)

за позовом: Приватного підприємства РТС-Сталь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Вінербуд

про стягнення заборгованості за договором поставки, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за невиконання умов договору в загальному розмірі 1 805 761,89 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції.

Приватне підприємство РТС-Сталь звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 23.03.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вінербуд, згідно з якою, покликаючись на неналежне виконання відповідачем договору поставки №13/03.1 від 13.03.2024 щодо оплати коштів за поставлений товар на загальну суму 1661112,4 грн згідно видаткових накладних №41 від 10.05.2024, №42 від 10.05.2024 та №45 від 10.05.2024, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у сумі 1321152,12 грн та штрафні санкції в сумі 484609,77 грн у вигляді 3% річних, пені та інфляційних збитків за поставлений товар за договором поставки від 13.03.2024 року № 13/03.1.

02.06.2025 від ПП РТС-Сталь до господарського суду надійшла заява про забезпечення позову від 31.05.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/5239/25 від 02.06.2025).

Заява обґрунтована тим, що відповідач, маючи можливість своєчасно виконати зобов`язання щодо повернення заборгованості за поставлений товар, свідомо ухиляється від цього, що в майбутньому може ускладнити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

На підставі викладеного, представник позивача просить суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді:

- накладення арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю Вінербуд (88015, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, м. Ужгород, вул. Михайла Грушевського, 23, пов. 4, каб. 5, код ЄДРПОУ 42652874) на користь Приватного підприємства РТС-Сталь (49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 45-А, код ЄДРПОУ 37125153) в межах суми 1805761,89 грн,

- накладання арешту та заборони відчуження Товариством з обмеженою Вінербуд (88015, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, м. Ужгород, вул. Михайла Грушевського, 23, пов. 4, каб. 5, код ЄДРПОУ 42652874) рухомого та нерухомого майна.

Зазначені заходи забезпечення позову, на думку позивача, будуть адекватними межам ціни позову та у подальшому забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

На виконання вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, позивач повідомив, що ним буде внесено на депозитний рахунок суму грошових коштів у розмірі визначеному судом.

Ухвалою суду від 02.06.2025 призначено в судовому засіданні на 04 червня 2025 на 12:10 год. розгляд заяви представника позивача ПП РТС-Сталь - адвоката Андрюк А.М. про забезпечення позову від 31.05.2025, встановлено відповідачу строк до 03.06.2026 для подання суду письмових пояснень щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2025 у справі №907/312/25 задоволено частково заяву позивача (Приватного підприємства РТС-Сталь) про забезпечення позову, подану його представником адвокатом Андрюк А.М. від 31.05.2025 (зареєстровану за вх.№02.3.1-02/5239/25 від 02.06.2025). Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Вінербуд, які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Вінербуд, у межах суми позову в розмірі 1805761,89 грн. Відмовлено у задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову ПП РТС-Сталь, поданої представником адвокатом Андрюк А.М. від 31.05.2025 (зареєстрованої за вх.№02.3.1-02/5239/25 від 02.06.2025). Застосовано зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання позивача Приватного підприємства РТС-Сталь внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області грошові кошти в сумі 90288,10 грн у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.

Ухвала в частині накладення арешту на майно та грошові кошти мотивована тим, що накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ТОВ Вінербуд, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми стягнення, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленими позовними вимогами та пов`язаними з ними заходами забезпечення позову, адже попередить можливе подальше порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів). Такі заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо їх співмірності, розумності та обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги, адже враховують фактичні обставини, які є предметом розгляду справи, відповідно до яких відповідач (згідно доводів позовної заяви) не сплачує позивачу заборгованість за договором в розмірі 1321152,12 грн та штрафні санкції в сумі 484609,77 грн у вигляді 3% річних, пені та інфляційних збитків за поставлений товар за договором поставки від 13.03.2024 №13/03.1.

Щодо відмови у вжитті заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження ТОВ Вінербуд рухомого та нерухомого майна місцевий господарський суд в оскаржуваної ухвалі зазначив, що, враховуючи задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, що є адекватним, розумним, та співмірним із заявленими позовними вимогами та пов`язаними з ними заходами забезпечення позову у задоволені забезпечення позову у вигляді заборони відчуження ТОВ Вінербуд рухомого та нерухомого майна слід відмовити, тому що арешт, як заборона на право розпоряджатися майном , включає і обмеження на розпорядження таким майном.

В частині застосування зустрічного забезпечення суд першої інстанції вказав, що враховуючи доводи заяви про забезпечення позову, в якій позивач, діючи добросовісно, погоджується на застосування зустрічного забезпечення, суд вважав за доцільне застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі 90288,10 грн, що становить 5% від заявлених позивачем позовних вимог, та за позицією суду з урахуванням обставин справи є пропорційним застосованим судом заходам забезпечення позову та ймовірним, у зв`язку з цим, негативним наслідкам для відповідача у даній справі чи інших осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси можуть бути порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТзОВ Вінербуд оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 16.06.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2025 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 907/312/25 та прийняти Постанову, якою відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства РТССталь про забезпечення позову по справі № 907/312/25 в повному обсязі.

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Вінербуд б/н від 13.06.2025 (вх. №01-05/1833/25 від 16.06.2025) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2025 у справі №907/312/25.

Відповідно протоколу повторного розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Скрипчук О.С.

У судовому засіданні 29.07.2025 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представник відповідача заперечив щодо доводів апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі Кюблер проти Німеччини).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені правом на суд.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 805 761,89 грн.

Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

Колегія суддів зазначає , що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки такі грошові кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на грошові кошти відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03.03.2023, справа № 905/448/22).

У даній ситуації існує прямий зв`язок між запропонованим заходом забезпечення позову, предметом позову та платоспроможністю відповідача, а тому колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Суд враховує, що між сторонами існує спір щодо сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача грошових коштів.

Оскільки предметом спору є майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, тому обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на грошові кошти відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Вінербуд у розмірі позовних вимог - 1 805 761,89 грн, які виникли на підставі Договору поставки № 13/03.1 від 13.03.2024, що є предметом спору, є співмірним із позовними вимогами, не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а також не порушує права інших осіб та є тимчасовим до вирішення спору по суті. Невжиття такого заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Щодо забезпечення позову в частині накладення арешту на майно апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Оскільки в цьому випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами майнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Подібного правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.04.2024 у cправі №922/5184/23.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно відповідача у межах суми позову, не навів достатніх обґрунтувань про адекватність і співмірність вжитих заходів із позовними вимогами, зокрема в частині їх відповідності та взаємозв`язку, а також співвідношення наслідків вжитих заходів з правами та обов`язками інших осіб.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що накладення одночасно арешту на грошові кошти та майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Вінербуд порушує розумний баланс між інтересами Позивача та Відповідача і третіх осіб, у зв`язку із чим здійснене судом втручання у діяльність Товариства і в інтересах Позивача не є пропорційним, та накладення одночасно арешту на грошові кошти та майно відповідача у даному випадку, є неадекватним, неспівмірним та не є необхідним заходом забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах предмета позову є адекватним та таким, що забезпечує збалансованість інтересів учасників справи, у повному обсязі співвідноситься із заявленими вимогами майнового характеру та гарантує досягнення реального і ефективного захисту порушених прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову щодо стягнення коштів

Отже, ухвала Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2025 у справі №907/312/25 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Вінербуд, у межах суми позову в розмірі 1805761,89 грн підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вимог заяви позивача про забезпечення позову, в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Вінербуд, у межах суми позову в розмірі 1805761,89 грн.

Щодо заборони відчуження ТОВ Вінербуд рухомого та нерухомого майна колегія суддів зазначає, що у задоволенні забезпечення позову у вигляді заборони відчуження ТОВ Вінербуд рухомого та нерухомого майна слід відмовити, оскільки задоволення заяви про забезпечення позову, в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, вже є в даному випадку адекватним, розумним, співмірним та достатнім заходом забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2025 у справі №907/312/25 частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Вінербуд, у межах суми позову в розмірі 1805761,89 грн підлягає скасуванню у зв`язку із порушення норм процесуального права, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Вінербуд частково задоволенню.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

За змістом частини 4 статті 129 ГПК судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту б) пункту 4 частини 1 статті 282 ГПК постанова суду апеляційної інстанції складається, у тому числі з резолютивної частини із зазначенням у ній, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення.

Водночас, за змістом частини 14 статті 129 ГПК якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

До того ж у численних постановах Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справах № 359/3373/16-ц, № 2610/27695/2012, № 643/21744/19, № 233/2021/19, № 766/20797/18) зазначено, що відповідно до частини 14 статті 129 ГПК перерозподіл судових витрат здійснює суд апеляційної чи касаційної інстанцій, який змінює рішення або ухвалює нове, і цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з огляду на положення статті 129 ГПК, питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі.

Оскільки у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції за наслідкам розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Вінербуд скасовано ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2025 у справі №907/312/25 частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Вінербуд, у межах суми позову в розмірі 1805761,89 грн, а справу №907/312/25 передано на розгляд до суду першої інстанції, тобто справу по суті спору вирішено не було, тому у апеляційний суд не має правових підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вінербуд б/н від 13.06.2025 (вх. №01-05/1833/25 від 16.06.2025) задоволити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2025 у справі №907/312/25, в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Вінербуд, у межах суми позову в розмірі 1805761,89 грн - скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову, в частині вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Вінербуд, у межах суми позову в розмірі 1805761,89 грн.

В решті - ухвалу залишити без змін.

3. Здійснити розподіл судових витрат.

Господарському суду Закарпатської області здійснити розподіл судових витрат після вирішення спору по сутті.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 01.08.2025

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддяЗварич О.В.,

Скрипчук О.С.