Постанова від 31.07.2025 по справі 692/1339/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року

м. Черкаси

Справа № 692/1339/24Провадження № 22-ц/821/1029/25; 22-ц/821/1030/25Категорія: 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря - Глущенко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Орлівське»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова Олександра Михайловича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01 квітня 2025 року та додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Орлівське» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Бочаров О. М. звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,1412 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7120682600:03:001:1138, розташованої на території Великохутірської сільської ради.

Окрім даної земельної ділянки у позивача також є у власності земельна ділянка площею 3,02 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7120682600:03:001:1196, розташованої на території Великохутірської сільської ради, яка перебувала в оренді у відповідача починаючи з 2006 року по 10.05.2021.

18.09.2009 між позивачем та ФГ «Орлівське» був укладений Договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач передав Фермерському господарству в строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 3,1412 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Великохутірської сільської ради Золотоніського району (колишній Драбівський) Черкаської області.

Договір був укладений на 49 років, початок дії Договору з 28.09.2009, державна реєстрація права оренди земельної ділянки була здійснена 28.12.2012.

Вказував, що відповідно до п. 4 Договору відповідач зобов`язався протягом строку дії Договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати не менше, ніж 3 % від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки з урахуванням індексів інфляції.

Згідно п. 4.2 вказаного Договору орендну плату орендар сплатив орендодавцю одним платежем за весь термін дії Договору до його підписання в сумі 57191,37 грн, з урахуванням сплаченого прибуткового податку.

Проте, відповідач в порушення договірних умов орендну плату з урахуванням індексації та інфляції, систематично в період з 2009 по даний час не сплатив однією сумою орендну плату відповідно до п. 4.2 договору, а також не сплачував орендну плату в розмірі 1373,13 грн в договірних розмірах, чим значною мірою було позбавлено позивача доходів, на які він розраховував при укладенні Договору оренди землі.

Загальна сума заборгованості по орендній платі становить 40476,19 грн.

Зазначав, що позивач в період до укладення Договору та по даний час, орендної плати від відповідача не отримував взагалі.

На неодноразові звернення щодо виплати орендної плати відповідач не реагує, орендну плату не виплачує.

Враховуючи вище викладене, ОСОБА_1 просив розірвати Договір оренди землі від 18.09.2009, укладеного між ним та ФГ «Орлівське» та скасувати його реєстрацію. Просив стягнути з ФГ «Орлівське» на свою користь заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 40476,19 грн та понесені ним судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 01.04.2025 в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що ОСОБА_1 підписав Договір оренди землі від 18.09.2009, тобто його волевиявленням охоплювалося на укладення Договору оренди землі, зокрема і на умови оплати орендної плати за Договором. При цьому всі істотні умови для даного виду договору такий Договір містить. Суд вважав, що підпис позивача на Договорі з умовою про отримання орендної плати за весь строк дії Договору до його підписання свідчить про те, що ОСОБА_1 підтвердив факт отримання ним коштів за оренду до підписання Договору оренди землі у розмірі який визначений договором, тобто 57191,37 грн за весь термін дії Договору, і дана сума є остаточною платою по Договору, так як в п. 4.3 сторони спільно визначили, що розмір орендної плати в подальшому, тобто після того як він був визначений на момент укладення Договору, не переглядається.

Також суд зазначив, що відсутність даних про сплату податку у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору не є належним доказом щодо самого факту отримання чи неотримання коштів від орендаря, так як дані відомості не формуються автоматично по кожному факту отримання таких коштів, а є результатом правильної подачі та обліку поданої інформації платників податку.

Відтак, суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

05.04.2025 через засоби поштового зв`язку ФГ «Орлівське» на адресу суду першої інстанції надіслало заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ФГ судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Представником відповідача до закінчення судових дебатів було заявлено про те, що докази на підтвердження розміру фактично понесених відповідачем судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Вказував, що між ФГ «Орлівське» та адвокатом Брус С. М. було укладено Договір про надання правової допомоги № ПД/ФГ-01 від 02.12.2024.

На виконання даного Договору складено Акт про надання правової допомоги від 02.04.2025, відповідно до якого загальний розмір гонорару адвоката становить 20000,00 грн, з яких: 1500,00 грн надання усних консультацій і роз`яснень з правових питань/ 1 год. 30 хв.; 1500,00 грн правовий аналіз інформації та документів/ 1 год. 30 хв.; 5000,00 грн підготовка відзиву на позовну заяву/2 год. 30 хв.; 2000,00 грн підготовка процесуальних заяв та клопотань/2 год.; 10000,00 грн представництво інтересів у судовому засіданні/перша інстанція.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 16.04.2025 заяву ФГ «Орлівське» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства судові витрати за отримання професійної правничої допомоги у розмірі 11000,00 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи заяву Фермерського господарства вказав, що 01.04.2025 представник Брус С. М. у виступі зазначив, що відповідач очікує понести 20000,00 грн витрат на правничу допомогу. Суд прийняв до уваги, що Брус С. М. тричі приймав участь у судових засіданнях. Враховуючи, що відзив на позовну заяву не був прийнятий судом через пропущений строк на його подачу, то суд вважав, що витрати на його підготовку не повинні стягуватися.

З урахуванням складності справи, кількості судових засідань та форми участі у них адвоката Бруса С. М., суд прийшов до висновку про зменшення суми відшкодування витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скарги

24.04.2025, не погоджуючись з вказаними рішенням та додатковим рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Бочаров О. М. подав через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю. Просить додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 16.04.2025 скасувати та відмовити у стягненні витрат на правничу професійну допомогу. Також просить вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що відповідач неналежно виконував умови Договору, зокрема, відповідач не сплатив одним платежем за весь термін дії Договору орендну плату ( п. 4.2 Договору), а також не вносив орендну плату кожен рік у розмірі 1373,13 грн (п. 4 Договору). На підтвердження цього сторона позивача надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу починаючи з 2009 року по 2023 рік включно.

Зазначає, що в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, що оренда плата та податок на землю сплачувалися до укладення Договору та після його укладення та проведення державної реєстрації.

Вказує, що позивач даний Договір не підписував, про що в Драбівському ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області є порушене кримінальне провадження за ст. 358 КК України, а тому Договір є неукладеним і належним способом захисту є саме розірвання договору оренди землі.

Стягнуті витрати на правничу допомогу у розмірі 11000,00 грн, на думку сторони позивача, є завищеними з огляду на сталість судової практики у вказаній категорії справ, складності справи та витрачений адвокатом час. Матеріали справи не містять великих обсягів документів, що потребують тривалого вивчення чи тривалого часу складання документів. Вважає, що загальні витрати складають 3500,00 грн.

Зазначає, що в акті про надання правової допомоги не зазначено витрат часу у судовому засіданні, що позбавило сторону позивача спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу

26.05.2025 від представника ФГ «Орлівське» - адвоката Бруса С. М. через засоби поштового зв`язку на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначено, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що виплату орендної плати по Договору здійснено відповідачем в повному обсязі, на законній підставі та відповідності до вимог закону і Договору, а відтак, його зобов`язання зі сплати орендної плати за Договором виконано належним чином.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР № 2-9-262 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,00 га, яка розташована на території Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області (зворотній бік а.с. 11-12).

18.09.2009 між ОСОБА_1 та ФГ «Орлівське» був укладений Договір оренди землі, який посвідчений державним нотаріусом Драбівської державної нотаріальної контори Петраченком О. В. (а.с. зворотній бік 13- 14).

Відповідно до умов Договору позивач передав ФГ «Орлівське» в строкове платне земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради Золотоніського району (колишній Драбівський) Черкаської області.

Згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 3,00 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації 3,022 становить 45771,00 грн (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3 Договір укладений на 49 років, починаючи із дня набрання чинності цим Договором. Початок дії Договору з 28.09.2009.

Орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі (3 % від нормативної вартості землі) у розмірі 1373,13 грн у рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 4-4.1 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору орендну плату орендар сплатив орендодавцю одним платежем за весь термін дії договору до його підписання в сумі 57191,37 грн, з урахуванням сплаченого прибуткового податку.

Розмір орендної плати в подальшому не переглядається (а.с. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 13.2 цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 395389743, земельна ділянка площею 3,1412 га з кадастровим номером 7120682600:03:001:1138, дата реєстрації права у відділі Держкомзему у Драбівському районі 28.12.2012; 25.10.2023 зареєстровано державну реєстрацію Договору оренди землі від 18.09.2009 (а.с. 23-24).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції від 01.04.2025 даним вимогам закону відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, шо підпис позивача на Договорі з умовою про отримання орендної плати за весь строк дії Договору до його підписання свідчить про те, що ОСОБА_1 підтвердив факт отримання ним коштів за оренду до підписання Договору оренди землі у розмірі, який визначений Договором.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зіст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідност.2ЗУ «Прооренду землі» (в редакції чинній на дату укладення Договору оренди) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України(далі -ЗК України),Цивільним кодексом України(далі -ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно дост. 1 ЗУ «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Заст. 13 ЗУ «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 15 ЗУ «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» в приведеній редакції).

У ч. ч. 1, 2, 3 ст.21ЗУ «Прооренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з ч.1 ст.32ЗУ «Прооренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1ст. 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.03.2019 в справі № 183/262/17 дійшов висновку, що частинами першою і другоюстатті 651 ЦК Українипередбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обґрунтовуючи свій позов про розірвання Договору оренди землі, позивач вказав, що відповідач в порушення договірних умов зазначений розмір орендної плати з урахуванням індексації та інфляції, систематично в період з 2009 рік по даний час не сплатив однією сумою відповідно до п. 4.2 Договору, а також не сплачував орендну плату в розмірі 1373,13 грн (п. 4 Договору), чим значною мірою було позбавлено позивача доходів, на які він розраховував при укладенні Договору оренди.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції та з матеріалів справи встановлено, що п. 4.2 Договору оренди передбачав сплату орендної плати орендодавцю одним платежем за весь термін дії Договору до його підписання в сумі 57191,37 грн з урахуванням сплаченого прибуткового податку.

На думку колегії суддів, дії орендодавця ОСОБА_1 , який до 2024 року не звертався до відповідача з будь-якими вимогами щодо орендної плати, за обставин цієї справи, свідчать про погодження сторонами разового порядку сплати орендної плати за майбутні періоди.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17 та від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.

Також, у п. 4.3 Договору оренди землі зазначено, що розмір орендної плати в подальшому не переглядається.

Як вбачається з Договору оренди землі, який посвідчений державним нотаріусом, дата підписання Договору 18.09.2009. Тобто, на момент підписання спірного Договору, позивач не заперечував факту отримання ним одним платежем, передбаченої п. 4.2 Договору, суми орендної плати в розмірі 57191,37 грн.

Сторони при укладенні спірного Договору визначили та погодили всі істотні умови Договору. Інших строків чи термінів сплати орендної плати Договір оренди землі не містить.

За п. «д» ч. 1ст. 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2023 року у справі № 551/543/20.

Апеляційний суд вважає відсутніми обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною Договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки), та неотримання того, на що розраховував орендодавець ОСОБА_1 , укладаючи спірний Договір, тому не вбачається істотного порушення умов Договору оренди землі.

Таким чином, позивачем не доведено обставин, що дають підстави для розірвання Договору відповідно до ч. 2ст. 651 ЦК України, а саме: істотність порушення відповідачем умов Договору оренди землі.

Щодо доводів скаржника про те, що позивач даний Договір оренди не підписував, про що порушене кримінальне провадження, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки позовна заява не мітить такі підстави та доводи як не підписання позивачем спірного Договору. Крім того, будь-яких доказів щодо порушення кримінального провадження за даним фактом матеріали справи також не містять.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування оскаржуваного рішення за доводами апеляційної скарги представника скаржника відсутні.

Щодо апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова О. М. на додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2025 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (ст. 452 ЦПК України).

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України перебачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Визначення терміну договір про надання правничої допомоги міститься у ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір пронадання правничоїдопомоги -домовленість,за якоюодна сторона(адвокат,адвокатське бюро,адвокатське об`єднання)зобов`язується здійснитизахист,представництво абонадати іншівиди правничоїдопомоги другійстороні (клієнту)на умовахі впорядку,що визначенідоговором,а клієнтзобов`язується оплатитинадання правничоїдопомоги тафактичні витрати,необхідні длявиконання договору.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Проадвокатуру таадвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З матеріалів справи вбачається, що представник ФГ «Орлівське» адвокат Брус С. М. звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення. Просив стягнути з позивача на користь Фермерського господарства судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 20000,00 грн.

До заяви додані докази про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме: Договір № ПД/ФГ-01 про надання правової допомоги від 02.12.2024; додаткова угода від 02.12.2024 до Договору про надання правової допомоги № ПД/ФГ-01 від 02.12.2024; акт про надання правової (правничої) допомоги від 02.04.2025 до Договору про надання правової допомоги № ПД/ФГ-01 від 02.12.2024; видатковий касовий ордер від 03.04.2025.

02.12.2024 адвокат Брус С. М. та ФГ «Орлівське» уклали Договір про надання правової допомоги, згідно якого адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову (правничу) допомогу.

Сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правової (правничої) допомоги за цим Договором визначається згідно погоджених сторонами розцінок у відповідних додаткових угодах до Договору та фіксується у відповідних Актах про надання правової (правничої) допомоги (п. 3.1 Договору).

Відповідно до наданої Додаткової угоди від 02.12.2024 до Договору від 02.12.2024 сторони погодили розцінки, зокрема, надання усних консультацій і роз`яснень з правових питань 1000,00 грн/год; правовий аналіз інформації та документів 1000,00 грн/год; представництво інтересів у судовому засіданні 10000,00 грн/перша інстанція; підготовка відзиву/відповіді на відзив 2000,00 грн/год; підготовка процесуальних заяв та клопотань 1000,00 грн/год.

Як вбачається з Акту про надання правової (правничої) допомоги від 02.04.2025 клієнтом прийнято наступну правову (правничу) допомогу у справі № 692/1339/24: надання усних консультацій і роз`яснень з правових питань/ 1 год. 30 хв - 1500,00 грн; правовий аналіз інформації та документів/ 1 год. 30 хв 1500,00 грн; підготовка відзиву на позовну заяву/ 2 год. 30 хв. 5000,00 грн; підготовка процесуальних заяв та клопотань/ 2 год. 2000,00 грн; представництво інтересів у судовому засіданні/перша інстанція 10000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Брусом С. М. складено відзив на позовну заяву, який судом першої інстанції не прийнятий з підстав пропуску строку на його подання, також він приймав участь в судових засіданнях 08.01.2025, 17.02.2025 та 01.04.2025 в режимі відеоконференції, подавав заяву та знайомився з матеріалами справи.

Надані адвокатом Брусом С. М. документи відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України є належними доказами понесення ФГ «Орлівське» витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.

При визначенні суми конкретного відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року).

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4ст. 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьоюстатті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 адвокат Бочаров О. М. подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Проаналізувавши надані адвокатом Брусом С. М. докази про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи, що представництво інтересів у судовому засіданні визначене у сумі 10000,00 грн є значно завищеним, з урахуванням затраченого часу у вказаних судових засідань, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зменшення суми понесених ФГ «Орлівське» судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції з 11000,00 грн до 6000,00грн, що відповідатиме складності даної категорії справи та критерію розумності судових витрат.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 01.04.2025 відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бочарова О. М. на додаткове рішення та змінює його в частині визначеної суми судових витрат.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова Олександра Михайловича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01 квітня 2025 року - залишити без задоволення.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01 квітня 2025 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова Олександра Михайловича на додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2025 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2025 року змінити, зменшивши суму судових витрат за отримання професійної правничої допомоги, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Орлівське», з 11000,00 грн до 6000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначенихЦПК України.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2025 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков