Рішення від 04.08.2025 по справі 946/7118/24

Справа № 946/7118/24

Провадження № 2/946/1176/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючогосудді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засіданні Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі в загальному позовному проваджені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григорійовича», треті особи Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), Державне підприємство «Класифікаційне товариство регістр судноплавства України» (Регістр судноплавства України), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), Головне управління Національної поліції в Одеській області, Одеська обласна прокуратура, Державна інспекція архітектури та містобудування України, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, про заборону використання (експлуатацію) незаконно збудованого мосту та зобов`язання демонтувати його, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григорійовича», треті особи Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), Державне підприємство «Класифікаційне товариство регістр судноплавства України» (Регістр судноплавства України), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), Головне управління Національної поліції в Одеській області, Одеська обласна прокуратура, Державна інспекція архітектури та містобудування України, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, про заборону використання (експлуатацію) незаконно збудованого мосту та зобов`язання демонтувати його.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що станом на сьогодні в районі села Кислиця Ізмаїльського району Одеської області функціонує понтонний міст (надалі - міст), незаконно створений (змонтований) відповідачами за корупційного сприяння керівників та інших посадових осіб третіх осіб, вказаних у цій позовній заяві. Зазначає, що вказаний міст було збудовано (змонтовано) відповідачами під час війни у незаконний спосіб з використанням так званого «порому « ІНФОРМАЦІЯ_2 »» та іншого, наразі невідомого судна без будь-якого погодження з будь-яким органом державної влади в Україні, включаючи Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Регістр судноплавства України, Адміністрацію судноплавства України. Під час війни зазначений незаконно збудований (змонтований) міст систематично використовується відповідачами для незаконного та небезпечного перевезення вантажів та людей з острову Кислицький та на острів Кислицький, що здійснюється за корупційного сприяння керівників та інших посадових осіб окремих третіх осіб. Крім того, зазначений незаконно збудований міст систематично використовується відповідачами для незаконного (злочинного) постачання до країн Європейського Союзу наркотичних засобів та інших заборонених у цивільному обігу предметів та речовин, незаконного (злочинного) доставлення ухилянтів з України до країн Європейського Союзу, що здійснюється за корупційного сприяння керівників та інших посадових осіб окремих третіх осіб. Зазначає, що створення та використання відповідачами мосту у селі Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, що здійснюється за корупційного сприяння керівників та інших посадових осіб третіх осіб, створює реальні загрози для її життя та здоров`я через відкритий доступ до міста Ізмаїл та Ізмаїльського району Одеської області необмеженої кількості професійних найманців та кримінальних елементів, у тому числі з Росії, які створюють більш ніж реальні ризики стати жертвою злочинів проти життя, здоров`я та власності. Так само, на думку позивачки, створення та використання відповідачами мосту у селі Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, що здійснюється з корупційного сприяння посадових осіб третіх осіб, створює реальні загрози для життя та здоров`я необмеженої кількості громадян України та інших осіб через відкритий доступ до міста Ізмаїл та Ізмаїльського району Одеської області необмеженої кількості професійних найманців, у тому числі з Росії. Позивачка вважає, що створення та використання (експлуатація) вказаного мосту відповідачами за сприяння третіх осіб та корупційного сприяння посадових осіб третіх осіб вже призвела до знищення флори і фауни у районі села Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, що поставило Ізмаїльський район Одеської області та Одеську область в цілому на грань екологічної катастрофи, і це також поставило під додаткову загрозу її життя та здоров`я, а також життя та здоров`я необмеженої кількості громадян України та інших осіб (особливо тих, які проживають в Ізмаїльському районі Одеської області).

З урахуванням викладеного, позивачка просить суд заборонити використання (експлуатацію) відповідачами або будь-якими іншими особами незаконно збудованого мосту, створеного (змонтованого) відповідачами у селі Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, та зобов`язати відповідачів демонтувати вказаний міст.

Постановити окрему ухвалу за фактом незаконного створення мосту, змонтованого відповідачами у селі Кислиця Ізмаїльського району Одеської області без будь-якого погодження з будь-яким органом державної влади в Україні за сприяння третіх осіб.

Постановити окрему ухвалу за фактом відсутності належного технічного нагляду з боку Адміністрації судноплавства України за мостом, збудованим (змонтованим) відповідачами у районі села Кислиця Ізмаїльського району Одеської області за корупційного сприяння керівників та інших посадових осіб Адміністрації судноплавства України (Ігнатенка Є.О., Скалецької I.О. та ін.).

Постановити окрему ухвалу за фактом відсутності належного технічного нагляду з боку Регістру судноплавства України за мостом, збудованим (змонтованим) відповідачами у районі села Кислиця Ізмаїльського району Одеської області за корупційного сприяння керівників та інших посадових осіб Регістру судноплавства України (Гурського С.В. та ін.).

Постановити окрему ухвалу за фактами систематичного надання незаконного сприяння відповідачам з боку керівників та інших посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) у використанні (експлуатації) відповідачами незаконно створеного (змонтованого) відповідачами мосту у АДРЕСА_2 .

Постановити окрему ухвалу за фактами систематичного надання незаконного сприяння відповідачам з боку керівників та інших посадових осіб ГУНП в Одеській області у використанні (експлуатації) відповідачами незаконно створеного (змонтованого) відповідачами мосту у селі Кислиця.

Постановити окрему ухвалу за фактами систематичного надання незаконного сприяння відповідачам з боку керівників та інших посадових осіб Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області у використанні (експлуатації) відповідачами незаконно створеного (змонтованого) відповідачами мосту у селі Кислиця.

Постановити окрему ухвалу за фактами систематичного надання незаконного сприяння відповідачам з боку керівників та інших прокурорів Одеської обласної прокуратури у використанні (експлуатації) відповідачами незаконно створеного (змонтованого) відповідачами мосту у селі Кислиця.

Постановити окрему ухвалу за фактами систематичного надання незаконного сприяння відповідачам з боку керівників та інших посадових осіб Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області у використанні (експлуатації) відповідачами незаконно створеного (змонтованого) відповідачами мосту у селі Кислиця.

Ухвалою судді від 09.09.2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху (а.с.33 т.3).

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.09.2024 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та розпочато підготовче провадження у справі (а.с.71 т.3).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.09.2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому по справі судді Пащенко Т.П. направлено для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України (а.с.179-180 т.3).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.09.2024 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючому по справі судді Пащенко Т.П. відмовлено (а.с.185-186 т.3).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Пащенко Т.П. від 03.10.2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі відмовлено (а.с.46-48 т.4).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.10.2024 вирішено судові засідання проводити в режимі відеоконференції за участю представника Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.66 т.4).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.11.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні (а.с.173 т.5).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.12.2024 вирішено судові засідання проводити в режимі відеоконференції за участю представника ОСОБА_1 адвоката Ягунова Д.В. поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.95 т.6).

Ухвалами Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.02.2025 року, 04.04.2025 року, 07.04.2025 року заяви ОСОБА_1 про відвід головуючому по справі судді Пащенко Т.П. направлено для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України (236-237 т.7, а.с.37-38, 40-41, 43-44, 46-47, 49-50, 52-53,55-56, 58-59, 61-62, 64-65, 67-68, 70-71, 73-74 т.9, 58-59, 82-88, 115-121, 144-150, 177-183, 214-220 т.10).

Ухвалами Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.02.2025 року, 08.04.2025 року, 09.04.2025 року, 10.04.2025 у задоволенні заяв ОСОБА_1 про відвід головуючому по справі судді Пащенко Т.П. відмовлено (а.с.240 т.7, 113-118, 119-124,145-146, 151а-152, 173, 206-211, 246-247 т.9, 20-21, 26-27, 31, 36-37, 42, 47, 52-53, 63-64, 92-97, 125, 154-159, 187-194, 224-231 т.10).

09.10.2024року відповідачінадали судувідзив напозовну заяву(а.с.208-213т.4),в якомувказали,що вважаютьпозов необґрунтованимта таким,що непідлягає задоволенню,просили суду задоволенніпозовних вимогвідмовити вповному обсязі.Зазначили,що впровадженні Ізмаїльськогоміськрайонного судуОдеської області,окрім цієїсправи,також знаходятьсяна розглядіінші цивільнісправи,зокрема:справа № 500/2395/18 за позовом ОСОБА_4 , ТОВ «Злагода» до селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григорійовича», селянського (фермерського) господарства «Ніколенко Ігор Степанович», ОСОБА_2 (як правонаступника ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 , Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння; справа № 946/8214/22 за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства Чебана Петра Григорійовича про спростування недостовірної інформації; справа № 946/8074/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Державної служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України, про зобов`язання вчинити певні дії; справа № 946/144/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , Одеської обласної прокуратури, ТОВ «Видавничий Дім «Кур`єр», ОСОБА_10 , Офісу Генерального прокурора, Міністерства Юстиції України, Національного Агентства з питань запобігання корупції, ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , про спростування недостовірних відомостей; справа № 946/498/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , Головного управління національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) про вжиття заходів, припинення певних дій, заборони вчинення певних дій, зобов`язання вчинення певних дій. Усі ці справи пов`язані тим, що вони стосуються порому « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ініційовані, зокрема ОСОБА_1 (як фізичною особою або як керівником ТОВ «Злагода»). Відповідачі зазначають, що у межах розгляду вказаних справ, ОСОБА_1 вже зверталася до суду з клопотаннями про забезпечення позову, у яких зокрема просила заборонити використання будь-яким особам порому « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «збудованого мосту», а однією з позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 946/498/24 є вимога заборонити використання відповідачами та будь-якими особами порому « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що наразі використовується на ділянці Державного кордону України в районі села Кислиця Ізмаїльського району Одеської області. За результатами розгляду клопотань про забезпечення позову по справі № 500/2395/18, ухвалами Ізмаїльського міськрайонного суду від 22.03.2024 року та від 04.04.2024 року суд відмовив у їх задоволенні в частині накладення заборони використання майном. Тобто, після відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони використання будь-яким особам порому « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «збудованого мосту», ОСОБА_1 звертається з окремим позовом з вимогами, які вже були вимогами у її клопотаннях про забезпечення позову, а також є позовною вимогою у справі № 946/498/24. Вказали, що згідно довідки старости Кислицького старостинського округу Саф`янівської сільської ради від 12.03.2024 року № 16-05/17, пором « ІНФОРМАЦІЯ_2 » використовується як плавзасіб у діяльності значної кількості юридичних та фізичних осіб, тому заборона його використання може мати своїм наслідком втручання в діяльність значної кількості юридичних та фізичних осіб, а також спричинить негативні наслідки. Вважають, що позивачка ініціювала спір з метою заборони використання майна, яке їй не належить та на яке вона не може претендувати, вона використала своє право на звернення до суду з позовом на шкоду інших осіб, тобто зловживає своїми правами. Також зазначили, про відсутність відомостей про конкретне право позивачки, яке нібито було порушено відповідачами, а отже й про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Додатково вказали, що звернення ОСОБА_1 до суду з позовом по цій справі спрямовано виключно на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи), що не відповідає завданню цивільного судочинства.

Представник Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) 02.10.2024 року надав суду письмові пояснення, в яких вказав, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року № 212 «Деякі питання оптимізації функціонування центральних органів виконавчої влади у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства», серед іншого, затверджено «Положення про Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України» (далі Положення). Змістом пункту 1 Положення встановлено, що Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства. Відповідно до пункту 9 Положення, Адміністрація судноплавства, у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінінфраструктури видає накази організаційно-розпорядчого характеру, розпорядження, організовує та контролює їх виконання. В силу підпункту 5, 6 пункту 3 Положення, основними завданнями Адміністрації судноплавства, поміж інших, є здійснення державного нагляду у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства, надання в передбачених законом випадках адміністративних послуг у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства. Так, питання державної реєстрації порому НОМЕР_2 на громадянина ОСОБА_5 неодноразово розглядалось Адміністрацією судноплавства. Зокрема, Адміністрацією судноплавства було встановлено, що у 2017 пором « ІНФОРМАЦІЯ_2 »» було зареєстровано ОСОБА_5 в Укртрансбезпеці через свого представника ОСОБА_18 , яким було подано відповідні документи. Наразі достовірність документів, що слугували підставою для реєстрації «порому « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зокрема з огляду на наявність ознак підроблення, досліджуються в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017160150003076 та №72023160000000047. Водночас Адміністрація судноплавства зауважує, що, відповідно до Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1069 від 26.09.1997 року, що діяв на момент реєстрації в Укртрансбезпеці у 2017 році «порому «Кислицький»», уся відповідальність за повноту і точність реєстраційних даних про судно, а також за наслідки, які можуть виникнути через подання недостовірних відомостей про судно, несе стверджуваний власник судна, тобто ОСОБА_5 . Реєстрація несамохідного порому « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в Державному судновому реєстрі України здійснювалась Державною службою України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека), відповідно до Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1997 року №1069 (далі - Порядок). Водночас, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 року №1095 «Про утворення Державної служби морського та річкового транспорту України», Адміністрація судноплавства не є правонаступником Укртрансбезпеки. Відповідно до Порядку, що діяв на момент подання ОСОБА_5 документів до Укртрансбезпеки щодо реєстрації порому « ІНФОРМАЦІЯ_2 », відповідальність за повноту і достовірність поданих документів несе заявник (особа, яка звертається в його інтересах), тобто ОСОБА_5 . При цьому, відповідно до Порядку реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 11.04.2022 №203, відповідальність за повноту і точність реєстраційних даних про пором « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які можуть надаватися під час будь-яких реєстраційних дій щодо порому « ІНФОРМАЦІЯ_2 », несе власник судна. З урахуванням вищевикладених обставин, а також беручи до уваги вимоги законодавства, Адміністрація судноплавства, позбавлена можливості встановлення достовірності чи недостовірності документів, поданих до Укртрансбезпеки щодо реєстрації несамохідного порому « ІНФОРМАЦІЯ_2 », питання щодо наявності ознак підроблення документів належить до компетенції правоохоронних органів та/або суду. Також, забезпечуючи виконання повноважень визначених статтею 19 Конституції України та Положенням, посадовими особами Адміністрації судноплавства здійснено огляди несамохідного порому « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за результатами яких складено: - акт огляду несамохідного судна від 20.09.2019 №001, відповідно до якого, виданий припис про заборону експлуатації несамохідного порому « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 23.09.2019 року № 001; - протокол про адміністративне правопорушення за статтею 18815 КУпАП від 29.08.2021 року №АВ001182, по якому винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення від 02.09.2021 року №АВ001182; - протокол про адміністративне правопорушення за статтею 18815 КУпАП від 21.01.2022 року №АВ001183, по якому винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення від 24.01.2022 № АВ001183; - акт огляду несамохідного судна від 01.09.2022 року № 001, відповідно до якого, виданий припис про заборону експлуатації судна до усунення порушень від 01.09.2022 року № 001. Адміністрацією судноплавства 30.04.2024 проведено перевірку дотримання вимог безпеки судноплавства та фактичного використання судна «Кислицький», в межах компетенції. Посадовими особами Адміністрації судноплавства було встановлено, що пором « ІНФОРМАЦІЯ_2 » має жостке з`єднання (за допомогою металевих пальців) до іншого несамохідного судна та фактично являє собою плавучу гідротехнічну споруду за допомогою якої можливе переправлення з одного на інший берег Кислицького рукаву. Візуально несамохідний пором « ІНФОРМАЦІЯ_2 » має деформацію корпусу сварного з`єднання бортової та торцевої обшивки. Деформація обшивки знаходиться у місці з`єднання. Крім того, посадовими особами встановлено, що несамохідний пором « ІНФОРМАЦІЯ_2 » пришвартований до необладнаного берега у нерухомому стані, пересувань не здійснює, зберігання нафто-паливних сумішей не встановлено, устаткування, яке використовувалось раніше для руху судна між берегами демонтовано. Щодо повноважень особи, яка діє від імені Адміністрації судноплавства: Відповідно до вимог частин першої, другої та третьої статті 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. Змістом частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр), створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб з Реєстру. Відповідно до змісту частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості внесені до Реєстру, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Так, відомості, які містяться в Реєстрі, є належним і достовірним підтвердженням того, що ОСОБА_19 уповноважений на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені Адміністрації судноплавства в судах України у розумінні статті 59 КАС України. Відтак, наявність повноважень особи, яка подає дані пояснення підтверджені належним чином. З огляду на вищевикладене, просить врахувати зміст даних пояснень при судовому розгляді та вирішенні справи № 946/7118/24 (а.с.27-34 т.4).

Представник Державної інспекції архітектури та містобудування України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 30.09.2024 року надав суду письмові пояснення по справі, в яких вказав, що відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI) проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову). Додатково в контексті порушених питань зазначає, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон) будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва. Водночас об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури (стаття 4 цього Закону). Наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 року № 3573 затверджено національний класифікатор НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд», відповідно до положень якого споруди структури, пов`язані із землею, які створені з будівельних матеріалів і комплектуючих та/або для яких виконуються будівельні роботи. Інженерні споруди усі споруди, що не належать до будівель, у тому числі лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури та споруди на них. П.3 ДБН А.2.2-3:2014 визначено - лінійний об`єкт інженерно-транспортної інфраструктури - це наземні, надземні або підземні лінійні об`єкти для пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів, передачі електроенергії тощо. Відповідно до додатку Б ДБН В.2.3-22:2009 "Мости та труби. Основні вимоги проектування" міст транспортна споруда, призначена для перепуску через перешкоди потоків рейкового, автомобільного транспорту, пішоходів та комунікацій різного призначення. При цьому відповідно до статті 34 Закону замовник має право на виконання будівельних робіт після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт або видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт (вид дозвільного документа залежить від визначеного замовником та/або проектантом класу наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва). У свою чергу перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 406. Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Отже, якщо будівельні роботи є будівництвом в розумінні Закону то право на їх виконання виникає після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт і відповідно закінчений будівництвом об`єкт підлягатиме прийняттю в експлуатацію у встановленому порядку. Разом з тим повідомляємо, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності та його архівній складовій, за параметрами пошуку «адреса будівництва Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Кислиця», «об`єкт будівництва міст, понтонний міст, пором « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «замовник будівництва ОСОБА_20 » інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання - не виявлено. Відповідно статті 376 Цивільного кодексу України (далі ЦК) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Стаття 41 Закону №3038-VI зазначає, державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Пункти 16,17 Постанови КМУ від 23.05.2011 року № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» зазначають, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком. Відповідно до положень статті 38 Закону № 3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/ або якщо перебудова об`єкта є неможливою. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3038-VI до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Водночас у пункті 5 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі Постанова № 6) зазначено, що у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина 4 статті 376 та стаття 391 ЦК). Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови. Відповідно до пункту 17 Постанови № 6 позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК. При цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред`явила позов про знесення самочинного будівництва (частина 7 статті 376 ЦК, частина 1 статті 60 ЦПК). Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звертає увагу, що розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв`язку із цим положення частини 5 статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу. Відповідно до статті 27 Закону № 3038-VI забудова присадибних, дачних, садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, проектування такої забудови здійснюється за бажанням замовника без отримання містобудівельних умов та обмежень. При розгляді справ про знесення самочинного будівництва, яке здійснюється особою на власній присадибній, дачній або садовій земельній ділянці, суд має звертати увагу на наявність будівельного паспорта, технічних умов, документів, що надають право виконувати підготовчі та будівельні роботи, дотримання при забудові будівельних норм та правил, а також на наявність порушення прав інших осіб. Верховний Суд у постанові від 16.01.2019 року по справі № 458/1173/14-ц дійшов висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. Таким чином, з урахуванням змісту статті 376 ЦК України у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами у справах про знесення самочинного будівництва можуть бути: відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. У постанові від 21.10.2020 року у справі № 420/228/19 Верховний Суд висловив правові позиції про те, що залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва. Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Такий же висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 року в справі № 6-1721цс16. Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 року по справі № 822/2149/18 сформував правову позицію згідно якої, у випадку якщо відповідач здійснив будівництво без документів, що дають на це право це означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого ЦК України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, ч. 7 ст. 376 ЦК України спірні правовідносини не регулює. Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення. Додатково слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» на період воєнного стану здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю в порядку позапланової перевірки з підстав, визначених Законом, можливе лише за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України та на підставі відповідного рішення Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Представник ДІАМ просив розглядати справу без участі представника ДІАМ за наявними в справі доказами, з урахуванням наданих пояснень (а.с.217-225 т.3).

Представник Державногопідприємства «Класифікаційнетовариство регістрсудноплавства України» (Регістр судноплавства України) 04.10.2024 року надав суду письмові пояснення, в яких вказав, що державне підприємство «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» (далі Регістр судноплавства України, Регістр) є державним підприємством, що діє на підставі Положення про Регістр судноплавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 року № 814 «Про вдосконалення технічного, класифікаційного і судноплавного нагляду на морському і річковому транспорті» та надає послуги з технічного нагляду за суднами, гідротехнічними спорудами тощо. Відповідно до Положення про Регістр судноплавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 року № 814 (зі змінами), Регістр судноплавства України є національним класифікаційним товариством, яке здійснює технічний нагляд у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства. Відповідно до п. 6 вказаного Положення головними завданнями Регістру є: - класифікація суден; - розроблення, затвердження та публікація технічних правил і технічних вимог у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства; - здійснення технічного нагляду і видача відповідних суднових документів на морському і внутрішньому водному транспорті та у судноплавстві. Відповідно до п. 8 вказаного Положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року № 212) Регістр виконує в тому числі такі функції: - класифікація морських суден, суден внутрішнього плавання, малих суден і водних мотоциклів; - здійснення в установленому законодавством порядку технічного нагляду за морськими суднами, суднами внутрішнього плавання, малими суднами і водними мотоциклами, огляду таких суден та видача відповідних суднових документів; - здійснення технічного нагляду за причальними спорудами, операційними акваторіями причальних споруд, іншими гідротехнічними спорудами внутрішніх водних шляхів та морських портів, за промірними роботами на морських і внутрішніх водних шляхах, в акваторіях морських портів; - здійснення технічного нагляду за виконанням правил і технічних вимог під час проектування, будівництва, переобладнання, модернізації, ремонту, експлуатації суден і берегових об`єктів морського і внутрішнього водного транспорту; - видання інструкцій та інформаційних матеріалів питань технічної експлуатації суден, берегових об`єктів морського і внутрішнього водного транспорту; - інші функції, пов`язані з виконанням покладених на нього завдань. Послуги надаються Регістром на умовах вільного волевиявлення контрагента на підставі наданої ним заявки, на оплатній основі. Регістр не є суб`єктом владних повноважень, в тому числі не є органом державного нагляду та контролю, не здійснює жодних контролюючих або дозвільних функцій, не являється суб`єктом владних повноважень та не видає дозвільних документів, не фінансується з державного, місцевого бюджетів тощо. Технічний нагляд за гідротехнічними спорудами проводиться Державним підприємством «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» у відповідності до Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 року № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2014 року за № 269/25046 (далі Положення); Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.05.2005 року №257 «Про затвердження Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2005 року за № 1191/11471; наказу Міністерства інфраструктури України від 29.03.2004 року № 251 «Про затвердження Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 року за № 932/9531 та Правил і нормативних документів Регістра. Положення встановлює організаційні форми, принципи та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу (п. 1.1. Положення). Дія цього Положення поширюється на гідротехнічні споруди (далі - ГТС) воднотранспортного комплексу різного функціонального призначення незалежно від форми власності та відомчої належності ГТС, що використовуються з метою забезпечення безпеки судноплавства та здійснення господарської діяльності (п. 1.2. Положення). Метою технічного нагляду Регістра є визначення технічного стану об`єкта, змін у його технічному стані та придатності об`єкта до безаварійної технічної експлуатації на момент огляду. Відповідно до п. 9.1. Положення визначено, що для внесення ГТС до бази даних гідротехнічних споруд або зміни інформації, що вже міститься у базі, фізична або юридична особа, яка володіє ГТС на праві власності або користується такою спорудою на інших законних підставах, подає до Регістру такі документи: копію установчих документів (для юридичної особи); копії документів, що підтверджують право власності експлуатуючої організації або право користування ГТС, яка заявляється до огляду; довідку або копію наказу заявника про взяття ГТС на баланс або на позабалансовий рахунок (із зазначенням інвентарного номера ГТС). Обов`язковою умовою для класифікації інженерно-технічної споруди, в тому числі з плавучими елементами, як гідротехнічної споруди або причалу обов`язкова наявність від заявника необхідна документація: - пакету документів згідно з розділом ІХ Положення; - паспорту технічного стану гідротехнічної споруди, що має містити інформацію щодо облаштування споруди (забезпечення її стійкості та безпеки; розрахунок експлуатаційних навантажень; розрахункового судна, що може швартуватися біля споруди у відповідності до фактичних глибин, тощо) у відповідності до Нормативних документів, який розробляється після проведення контрольно-інспекторського обстеження надводної та підводної частини як плавучої частини так і тилової частини споруди (берегу зі швартовними пристроями, устоями, перехідними містками тощо); - чинні документи на наплавну частину, а саме Класифікаційні Свідоцтва як на стоянкове судно Регістра судноплавства України. Регістр не визначає власника ГТС. Відомості про власника та експлуатуючу організацію вносяться до бази даних гідротехнічних споруд на підставі наданих заявником документів (п. 9.3. Положення). Крім того, внесення Регістром судноплавства України відомостей щодо гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд, яку веде Регістр, проводиться виключно з метою організації нагляду за технічним станом цієї споруди, а зазначення будь-якої особи у якості експлуатуючої організації не створює в даної особи та не встановлює для даної особи будь-яких майнових прав на цю споруду, у тому числі права власності чи права користування цією спорудою, тобто документи Регістра не є правовстановлюючими документами. Згідно п. 8.2. Положення метою ведення Бази даних ГТС є вдосконалення процесу технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, тобто контролю за зміною їх технічного стану під час експлуатації споруд, у тому числі визначення і забезпечення придатності до безаварійної експлуатації протягом строку служби, ведення належного обліку ГТС, що перебувають під технічним наглядом Регістру, а також збору, узагальнення, збереження і поширення інформації про відповідність технічного стану ГТС нормативним документам Регістру, інформаційного забезпечення у сфері нагляду за технічним станом ГТС. Таким чином, здійснивши перевірку відомостей в Базі даних гідротехнічних споруд, яку веде Регістр судноплавства України, понтонний міст, який розташований у селі Кислиця, Ізмаїльського району, Одеської області відсутній та «пором Кислицький» під технічним наглядом Регістра не перебував та не перебуває на даний час. Враховуючи вищевикладене, просить суд прийняти пояснення представника Регістра судноплавства України та приєднати їх до матеріалів справи (а.с.80-86 т.4).

Позивачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Ягунов Д.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, зокрема, заборонити використання (експлуатацію) відповідачами або будь-якими іншими особами незаконно збудованої гідротехнічної споруди (мосту), створеного (змонтованого) під час війни відповідачами у селі Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, який складається з порому « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та іншого судна, та зобов`язати відповідачів демонтувати вказаний міст, а також просив суд винести окремі ухвали, зазначаючи, що створення та використання відповідачами порому на кордоні з іншою країною у селі Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, який діє на даний час, є нелегальним, та здійснюється на підставі підроблених документів. Вказав, що дана справа безпосередньо стосується прав ОСОБА_1 , яка має майно на острові Кислицький, і щоб діставатися свого майна, вона має ризикувати своїм життям, оскільки відповідачі та представники третіх осіб фактично легалізували гідротехнічну споруду, незалежно від того, яку вона має назву, оскільки вона створена проти закону та діє на підставі підроблених документів, що створює пряму загрозу для майна та життя ОСОБА_1 та інших осіб.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокатАрнаут А.Г.в судовомузасіданні позовнівимоги невизнав,просив судвідмовити уповному обсязіу задоволенніпозовних вимогз підставвикладених увідзиві напозовну заяву,оскільки недоведено порушенихправ позивачки.

Представник відповідача С(Ф)Г «Чебана П.Г.» адвокат Кобак Р.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи був сповіщені належним чином, згідно відзиву на позовну заяву від 09.10.2024 просили суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в судовому засіданні зазначив, що вважає позовні вимоги незрозумілими, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині вимог до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), в судовому засіданні зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині вимог до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства). Однак звернув увагу суду на те, що Адміністрацією судноплавства було видано припис про заборону експлуатації судна та складено акт безпосередньо 30.04.2024 року, яким було проведено огляд порому та визначено, що демонтовано механізм для юркого пересування, та також, що він з`єднаний металевими палицями з іншим поромом.

Представники третіх осіб, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державного підприємства «Класифікаційне товариство регістр судноплавства України» (Регістр судноплавства України), Одеської обласної прокуратури, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання були сповіщені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Вказані норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом з цим, приписами процесуального права також визначено (стаття 4 ЦПК України), що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на вказані положення статті 4 ЦПК України і статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові ВП ВС від 02.02.2021 року № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно ч.5 ст. 177 ЦК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У відповідності до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено в ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , селянським (фермерським) господарством «Чебана Петра Григорійовича», в районі села Кислиця Ізмаїльського району Одеської області незаконно створено (змонтовано) гідротехнічну споруду (понтонний міст) з використанням так званого «порому «Кислицький»» та іншого, наразі невідомого судна, без будь-якого погодження з будь-яким органом державної влади в Україні, який систематично використовується для незаконного та небезпечного перевезення вантажів та людей з острову Кислицький та на острів Кислицький, незаконного (злочинного) постачання до країн Європейського Союзу наркотичних засобів та інших заборонених у цивільному обігу предметів та речовин, незаконного (злочинного) доставлення ухилянтів з України до країн Європейського Союзу. Вказані дії, на думку позивачки, створюють реальні загрози для її життя та здоров`я, для життя та здоров`я необмеженої кількості громадян України та інших осіб, що призвело до знищення флори і фауни у районі села Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, що поставило Ізмаїльський район Одеської області та Одеську область в цілому на грань екологічної катастрофи.

Водночас, позивачкою не надано допустимих та належних доказів як на підтвердження фактів здійснення відповідачами дій, спрямованих на незаконне та небезпечне перевезення вантажів та людей з острову Кислицький та на острів Кислицький, незаконне (злочинне) постачання до країн Європейського Союзу наркотичних засобів та інших заборонених у цивільному обігу предметів та речовин, незаконне (злочинне) доставлення ухилянтів з України до країн Європейського Союзу, так і того, яким чином ці дії порушують її право чи охоронюваний законом інтерес.

Крім того, суду не надано належних і допустимих доказів наявності, на час розгляду судом, майна позивачки на острові Кислицький, а отже і доказів наявності її порушеного права.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачкою не надано допустимих та належних доказів на підтвердження факту порушення діями відповідачів її права чи охоронюваного законом інтересу.

Крім того, обставини на які посилається позивачка в позовній заяві (небезпечне перевезення вантажів та людей з острову Кислицький та на острів Кислицький, незаконне (злочинне) постачання до країн Європейського Союзу наркотичних засобів та інших заборонених у цивільному обігу предметів та речовин, незаконне (злочинне) доставлення ухилянтів з України до країн Європейського Союзу) вимагають спеціального порядку доказування, який не застосовується в цивільному судочинстві.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах -учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григорійовича», треті особи Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), Державне підприємство «Класифікаційне товариство регістр судноплавства України» (Регістр судноплавства України), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), Головне управління Національної поліції в Одеській області, Одеська обласна прокуратура, Державна інспекція архітектури та містобудування України, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, про заборону використання (експлуатацію) відповідачами або будь-якими іншими особами незаконно збудованого мосту, створеного (змонтованого) відповідачами у селі Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, та зобов`язання відповідачів демонтувати вказаний міст - відмовити, у зв`язку з їх недоведеністю.

Щодо вимог позивачки про винесення судом окремих ухвал, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні таких вимог у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених ст. 328 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 82, 83, 95, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , до ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григорійовича», адреса місцезнаходження юридичної особи: 68655, Одеська область, Ізмаїльський району, с. Кислиця, вул. Вишнева, буд. 22, треті особи Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), адреса місцезнаходження юридичної особи: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 14, Державне підприємство «Класифікаційне товариство регістр судноплавства України» (Регістр судноплавства України), адреса місцезнаходження юридичної особи: 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 10, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), адреса місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_5 , Головне управління Національної поліції в Одеській області, адреса місцезнаходження юридичної особи: 65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 12, Одеська обласна прокуратура, адреса місцезнаходження юридичної особи: 65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3, Державна інспекція архітектури та містобудування України, адреса місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, буд. 26, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, адреса місцезнаходження юридичної особи: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35, про заборону використання (експлуатацію) незаконно збудованого мосту та зобов`язання демонтувати його відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 серпня 2025 року.

Суддя: Т.П.Пащенко