Рішення від 31.07.2025 по справі 320/33313/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2025 року справа №320/33313/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 м. Вінниці" до Антимонопольного комітету України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича група Український папір" та на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вилайн Груп" про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 м. Вінниці" до Антимонопольного комітету України, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 02.03.2023 №2518-р/пк-пз.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було проведено процедуру відкритих торгів з особливостями відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022. За результатами автоматичної оцінки електронною системою закупівель найбільш економічно вигідною була визначена тендерна пропозиція ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір", яка мала найнижчу ціну. Після перевірки відповідності цієї пропозиції вимогам тендерної документації, позивач не виявив підстав для її відхилення та визнав вказаного учасника переможцем.

Позивач вважає, що рішення Антимонопольного комітету України є необґрунтованим, оскільки тендерна пропозиція переможця відповідала всім вимогам тендерної документації, зокрема технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі, визначеним у Додатку №3 до ТД. Документ про якість, наданий переможцем, містив усі необхідні показники, які не суперечили вимогам замовника. Позивач наголошує, що законодавство не встановлює вичерпного переліку показників, які мають бути зазначені в сертифікаті якості, а також не містить визначення поняття "документ про якість", тому вимоги до його змісту є дискреційними.

Крім того, позивач вказує, що у складі тендерної пропозиції переможця містилася інформація про рік виготовлення товару, як того вимагала тендерна документація, а вимога щодо документального підтвердження цього показника не встановлювалася. Відтак, відсутність окремих документів не може бути підставою для відхилення пропозиції, якщо така інформація була надана в іншій формі.

Позивач також заперечує твердження відповідача про ненадання пояснень по суті скарги. Він зазначає, що відповідні документи були розміщені в електронній системі закупівель у встановлений строк, а твердження про їх відсутність є помилковим, що згодом було визнано самим відповідачем у листі-відповіді на запит позивача. Попри це, недостовірна інформація про нібито ненадання пояснень залишилася у відкритому доступі, що, на думку позивача, дискредитує його діяльність та порушує його ділову репутацію.

Позивач вважає, що рішення відповідача порушує принципи публічних закупівель, зокрема принципи відкритості, прозорості, об`єктивності та недискримінації. Він наголошує, що не здійснював жодних дискримінаційних дій щодо інших учасників, а всі вимоги тендерної документації були однаковими для всіх. Відтак, позивач просить суд скасувати оскаржуване рішення як таке, що прийняте з порушенням вимог законодавства та без належного врахування наданих ним пояснень і доказів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича група Український папір" (ідентифікаційний код 43977041) та на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вилайн Груп" (ідентифікаційний код 38295925). Зобов`язано позивача направити третім особам копію позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи по суті. Витребувано докази у справі від відповідача та від третіх осіб. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів. Запропоновано третім особам подати пояснення щодо позову.

03.11.2023 через канцелярію суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому Антимонопольний комітет України заперечує проти задоволення позовних вимог Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 міста Вінниці", вважаючи рішення Постійно діючої адміністративної колегії від 02.03.2023 №2518-р/пк-пз законним, обґрунтованим та прийнятим у межах наданих повноважень.

Відповідач зазначає, що скарга ТОВ "Вилайн Груп" була подана у встановленому порядку через електронну систему закупівель та відповідала вимогам законодавства. За результатами її розгляду Колегією було встановлено, що тендерна пропозиція переможця закупівлі - ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" - не відповідала вимогам тендерної документації, зокрема в частині підтвердження технічних характеристик товару та року його виготовлення.

Зокрема, відповідач вказує, що у складі пропозиції переможця був наданий сертифікат якості, який не містив інформації про формат паперу (А4), клас паперу (С або вищий), колір (білий), кількість аркушів у пачці (500), а також не містив підтвердження року виготовлення товару, що, відповідно до пункту 5 додатку 3 тендерної документації, мав бути не раніше 2022 року. Відсутність таких даних, на думку відповідача, унеможливлює перевірку відповідності запропонованого товару встановленим вимогам.

Комітет наголошує, що відповідно до пункту 41 Особливостей здійснення публічних закупівель, замовник зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію, яка не відповідає умовам технічної специфікації. Враховуючи встановлені невідповідності, Колегія дійшла висновку, що в позивача були наявні підстави для відхилення пропозиції переможця, однак він цього не зробив, чим порушив вимоги законодавства.

Щодо твердження позивача про дискредитацію його діяльності через помилкове зазначення у рішенні Колегії про ненадання пояснень, відповідач зауважує, що відповідні пояснення були досліджені та враховані при прийнятті рішення, про що свідчать посилання на них у тексті рішення. Таким чином, на думку відповідача, жодного порушення прав чи репутації позивача не відбулося.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач самостійно скасував процедуру закупівлі 27.04.2023 через неможливість усунення виявлених порушень, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність актуального предмета спору. Також відповідач вважає, що позивач не довів, у чому саме полягає порушення його прав чи законних інтересів внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

У підсумку відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, оскільки рішення Колегії було прийняте відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей, на підставі наданих скаржником доказів і інформації, розміщеної в електронній системі закупівель.

Крім того, 03.11.2023 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з огляду на те, що очікувана вартість закупівлі становить 570 000,00 грн, тому дана справа становить значний суспільний інтерес, має вагоме значення для сторін у справі та має категорію значної складності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Антимонопольного комітету України про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

19.11.2023 канцелярією суду зареєстровано пояснення на позовну заяву третьої особи - ТОВ "Торгово-виробнича група Український папір", в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробнича Група Український папір", залучене до участі у справі на стороні позивача, підтримує позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 м. Вінниці" в повному обсязі та вважає їх обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Третя особа зазначає, що взяла участь у процедурі закупівлі UA-2023-02-08-005992-а, оголошеній позивачем через електронну систему "Prozorro", та подала тендерну пропозицію відповідно до вимог тендерної документації, затвердженої уповноваженою особою позивача. Після розкриття пропозицій 16.02.2023 та автоматичного визначення найбільш економічно вигідної пропозиції, позивач 17.02.2023 оприлюднив повідомлення про намір укласти договір саме з третьою особою як переможцем торгів.

У відповідь на скаргу ТОВ "Вилайн Груп", яка була подана до Антимонопольного комітету України, третя особа наголошує, що її тендерна пропозиція повністю відповідала вимогам тендерної документації, зокрема Додатку №3, який містив технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі. Вона вказує, що надала документ про якість товару - сертифікат якості на папір ТМ "Multioffice", який містив усі необхідні показники, що відповідали вимогам замовника. При цьому третя особа підкреслює, що чинне законодавство не містить визначення поняття "документ про якість" та не встановлює вичерпного переліку показників, які мають у ньому міститися, а отже, виробник самостійно визначає зміст такого документа.

Також третя особа звертає увагу на те, що тендерна документація позивача чітко розмежовувала вимоги, які потребували документального підтвердження, та ті, які вимагали лише письмового погодження. Усі вимоги, які підлягали підтвердженню, були виконані, а інші - погоджені шляхом підписання тендерної пропозиції. Відтак, на думку третьої особи, її пропозиція була повністю відповідною.

Крім того, третя особа вказує на те, що відповідач у своєму рішенні не врахував, що скарга була подана щодо іншої юридичної особи - ТОВ "Український папір" (ЄДРПОУ 25394112), яка не брала участі у спірній закупівлі, тоді як фактичним учасником була саме третя особа - ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" (ЄДРПОУ 43977041). Це, на думку третьої особи, свідчить про неналежне, неповне та необ`єктивне з`ясування обставин справи відповідачем.

Також третя особа підтримує доводи позивача щодо автоматичної оцінки пропозицій відповідно до пункту 37 Особливостей, затверджених постановою Уряду №1178, та вказує, що її пропозиція була визначена найбільш економічно вигідною саме за результатами такої оцінки. Вона вважає, що позивач діяв у межах своїх повноважень і не мав підстав для відхилення її пропозиції.

У підсумку третя особа просить суд врахувати її пояснення, надати їм належну оцінку та задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

06.01.2024 через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 м. Вінниці" додатково обґрунтовує свою правову позицію та заперечує проти доводів, викладених відповідачем у відзиві. Позивач наголошує, що скарга ТОВ "Вилайн Груп", яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення, містила недостовірні відомості, зокрема щодо найменування переможця закупівлі. У скарзі зазначалося ТОВ "Український папір" (код ЄДРПОУ 25394112), яке взагалі не брало участі в процедурі закупівлі, тоді як фактичним переможцем було ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" (код ЄДРПОУ 43977041). На думку позивача, це свідчить про те, що скарга ґрунтувалася на неіснуючих фактичних обставинах, а її прийняття до розгляду та подальше задоволення суперечить вимогам законодавства.

Позивач також звертає увагу на те, що тендерна документація чітко розмежовувала характеристики товару, які потребують документального підтвердження, і ті, що не потребують такого підтвердження. Зокрема, лише в підпунктах 2 та 7 пункту 5 Додатку №3 до тендерної документації містилися прямі вказівки на необхідність надання відповідних документів. Інші характеристики, зокрема рік виготовлення товару, не вимагали документального підтвердження, а тому вимога відповідача щодо обов`язковості такого підтвердження є, на думку позивача, безпідставною.

Крім того, позивач зазначає, що у складі тендерної пропозиції переможця містився документ "Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі", в якому було зазначено рік виготовлення товару. Також було надано сертифікат якості, який відповідав вимогам тендерної документації. Позивач підкреслює, що чинне законодавство не містить визначення поняття "документ про якість" та не встановлює вичерпного переліку показників, які мають у ньому міститися, тому наданий документ не може вважатися таким, що не відповідає вимогам.

Окремо позивач наголошує на тому, що твердження відповідача про ненадання пояснень по суті скарги є недостовірним. Всі пояснення були надані у встановлений строк та розміщені в електронній системі закупівель. Відповідач визнав цю помилку в листі №100-13.3/02-5039є від 16.03.2023, однак недостовірна інформація залишилася у відкритому доступі, що, на думку позивача, дискредитує його діяльність та порушує ділову репутацію.

Позивач також зазначає, що був змушений скасувати процедуру закупівлі 27.04.2023 через неможливість усунення виявлених порушень, однак ця обставина не усуває факту порушення його прав. Він вказує, що процедура закупівлі була фактично заблокована на тривалий час, що призвело до порушення принципів публічних закупівель, зокрема принципів ефективності, економії та пропорційності, а також до неможливості забезпечити заклад необхідним товаром у визначені строки.

У підсумку позивач наполягає, що оскаржуване рішення було прийняте на підставі недостовірної скарги, без належного врахування наданих пояснень, з порушенням вимог законодавства, що призвело до порушення його прав та законних інтересів як замовника у сфері публічних закупівель.

Третя особа на стороні відповідача - ТОВ "Вилайн Груп" своїм правом на надання пояснення щодо позову не скористалась.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

08.02.2023 Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 м. Вінниці" оголосило процедуру відкритих торгів з особливостями за предметом: папір офісний А4, 80 г/мІ, 500 аркушів (ідентифікатор закупівлі: UA-2023-02-08-005992-a), код за ДК 021:2015 - 30197630-1 "Папір для друку". Закупівля здійснювалась відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування".

Участь у процедурі закупівлі взяли три учасники:

1. ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" - з пропозицією 524 700,00 грн;

2. ФОП ОСОБА_1 - з пропозицією 532 560,00 грн;

3. ТОВ "Вилайн Груп" - з пропозицією 561 600,00 грн.

За результатами автоматичної оцінки електронною системою закупівель найбільш економічно вигідною була визначена пропозиція ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір".

17.02.2023 Замовник склав Протокол №7В, яким визнав ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" переможцем процедури закупівлі та оприлюднив повідомлення про намір укласти договір.

20.02.2023 ТОВ "Вилайн Груп" подало скаргу до Антимонопольного комітету України через електронну систему закупівель щодо порушення Замовником законодавства у сфері публічних закупівель. Скарга була зареєстрована в системі за ідентифікатором UA-2023-02-08-005992-a.al.

22.02.2023 Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України прийняла рішення про прийняття скарги до розгляду та призначення дати її розгляду.

23.02.2023 позивачем на веб-порталі Уповноваженого органу було розміщено пояснення по суті скарги №218 від 23.02.2023 та всі додатки до нього, які обґрунтовували позицію позивача.

02.03.2023 Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України ухвалила рішення №2518-р/пк-пз, яким частково задовольнила скаргу ТОВ "Вилайн Груп" та зобов`язала Замовника скасувати рішення про визначення ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" переможцем процедури закупівлі.

10.03.2023 позивач звернувся до відповідача через форму "Подати електронний запит" з метою отримання від відповідача додаткових пояснень щодо рішення №2518-р/пк-пз від 02.03.2023.

16.03.2023 Антимонопольний комітет України надіслав позивачу лист №100-13.3/02-5039є, в якому визнав, що інформація про ненадання пояснень по суті скарги була помилковою.

27.04.2023 Замовник скасував процедуру закупівлі через неможливість усунення порушень, виявлених у рішенні Антимонопольного комітету.

У зв`язку з незгодою з рішенням органу оскарження 18.01.2024 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №2518-р/пк-пз від 02.03.2023.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Предметом спору у цій справі є незгода позивача з рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 02.03.2023 №2518-р/пк-пз.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №918/843/17 зазначає, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.01.2019 у справі №819/829/17 (К/9901/42669/18) (провадження №11-757апп18).

Зважаючи на викладене, суд вважає, що спір у цій справі за характером правовідносин підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади врегульовано Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII (далі - Закон №922-VIII), метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 26.11.1993 №3659-XII "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон №3659-XII) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Відповідно до статті 3 Закону №3659-XII серед основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, Комісія (комісії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (частина 7 статті 6 Закону №3659-XII).

У розумінні частини 1 статті 18 Закону №922-VIII Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.

Повноваження, порядок утворення та функціонування Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель встановлюються відповідно до Закону №922-VIII та Закону №3659-XII.

Відповідно до статті 14 Закону №3659-XII постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має такі повноваження:

1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами;

2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації;

3) перевіряти рішення адміністративних колегій територіальних відділень Антимонопольного комітету України;

4) переглядати рішення, прийняті постійно діючою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України;

5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

6) призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку;

7) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);

8) визначати наявність або відсутність контролю між суб`єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб`єктів господарювання, що є єдиним суб`єктом господарювання;

9) вносити до органів виконавчої влади обов`язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов`язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції;

10) надавати обов`язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;

11) розглядати справи про адміністративні правопорушення, виносити постанови, а також перевіряти законність та обґрунтованість постанов, винесених адміністративними колегіями територіальних відділень Антимонопольного комітету України, в цих справах;

12) звертатися до суду із запитами щодо надання інформації про справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України здійснює інші повноваження відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Відтак, постійно діюча колегія Антимонопольного комітету України в силу закону наділена повноваженнями щодо розгляду скарг щодо порушень законодавства у сфері публічних закупівель та прийняття рішень щодо припинення останніх.

Порядок оскарження процедур закупівлі визначений у статті 18 Закону №922-VIII, за змістом якої скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. За подання скарги до органу оскарження справляється плата через електронну систему закупівель в день подання скарги, після чого скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка, яка разом зі скаргою автоматично оприлюднюється в електронній системі закупівель.

Частиною 18 вказаної статті передбачено, що за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:

1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);

2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються:

1) висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі;

2) висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні;

3) підстави та обґрунтування прийняття рішення;

4) у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника (частина 19 статті 18 Закону №922-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №922-VIII закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Пунктами 31 та 32 частини 1 статті 1 Закону №922-VIII надано визначення термінам:

тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель;

тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Частиною 1 статті 22 Закону №922-VIII тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником разом з оголошенням про проведення конкурентних процедур закупівель в електронній системі закупівель для загального доступу шляхом заповнення полів в електронній системі закупівель. Тендерна документація не є об`єктом авторського права та/або суміжних прав.

Вимоги щодо змісту тендерної документації визначені частиною 2 статті 22 Закону №922-VIII.

Відповідно до частини 3 вказаної статті тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації.

Порядок розгляду та оцінки тендерних пропозицій визначений статтею 29 Закону №922-VIII.

Оцінка тендерних пропозицій/пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, шляхом застосування електронного аукціону (частина 1 статті 29 Закону №922-VIII).

За приписами частин 9 - 10 статті 29 Закону №922-VIII після оцінки тендерних пропозицій/пропозицій замовник розглядає на відповідність вимогам тендерної документації/оголошення про проведення спрощеної закупівлі тендерну пропозицію/пропозицію, яка визначена найбільш економічно вигідною.

Частиною 15 статті 29 Закону №922-VIII встановлено, що за результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції/пропозиції замовник визначає переможця процедури закупівлі та приймає рішення про намір укласти договір про закупівлю згідно з цим Законом.

Замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.

Пунктом 1 частини першої статті 31 Закону №922-VIII обумовлено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 6 статті 33 Закону №922-VIII рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі. Протягом одного дня з дати ухвалення такого рішення замовник оприлюднює в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

Частиною 3 статті 8 Закону №922-VIII, зокрема, передбачено, що Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) приймаються від імені Антимонопольного комітету України.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 18 Закону №922-VIII Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.

Скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель.

Згідно з частиною 18 статті 18 Закону №922-VIII за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:

1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);

2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Частиною 22 статті 18 Закону №922-VIII встановлено, що рішення органу оскарження набирають чинності з дня їх прийняття та є обов`язковими для виконання замовниками, особами, яких вони стосуються.

Якщо рішення органу оскарження, прийняте за результатами розгляду органу оскарження, не було оскаржене до суду, таке рішення має бути виконано не пізніше 30 днів з дня його прийняття органом оскарження.

Водночас суд встановив, що 20.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вилайн Груп" подало скаргу через електронну систему закупівель щодо порушення законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури відкритих торгів з особливостями за ідентифікатором UA-2023-02-08-005992-a. У скарзі суб`єкт оскарження зазначив, що Замовником неправомірно було визначено переможцем процедури закупівлі ТОВ "Український папір" (код ЄДРПОУ 25394112).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, участь у процедурі закупівлі брало ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" (код ЄДРПОУ 43977041), яке і було визнано переможцем відповідно до Протоколу №7В від 17.02.2023. Юридична особа, на яку посилався скаржник у своїй скарзі, не брала участі у спірній процедурі закупівлі, що підтверджується витягом з електронної системи закупівель та реєстраційними даними учасників.

Відповідно до частини 5 статті 18 Закону №922-VIII скарга повинна містити, зокрема: 1) найменування замовника рішення, дії або бездіяльність якого оскаржуються; 2) ім`я (найменування), місце проживання (місцезнаходження) суб`єкта оскарження; 3) підстави подання скарги, посилання на порушення процедури закупівлі або прийняті рішення, дії або бездіяльність замовника, фактичні обставини, що це можуть підтверджувати; 4) обґрунтування наявності у суб`єкта оскарження порушених прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи; 5) перелік документів (доказів), що підтверджують наявність у суб`єкта оскарження порушених прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи, пов`язані з його участю в процедурі закупівлі, у випадку, якщо скарги стосуються тендерної документації та/або стосуються прийнятих рішень, дії чи бездіяльності замовника, що відбулись до закінчення строку, встановленого для подання тендерних пропозицій; 6) вимоги суб`єкта оскарження та їх обґрунтування.

Згідно з абзацом 7 частини 2 статті 18 Закону №922-VIII суб`єкт оскарження несе відповідальність за точність та достовірність інформації, що надається шляхом заповнення електронної форми. При цьому ризики настання негативних наслідків, пов`язаних з наданням суб`єктом оскарження неточної або недостовірної інформації шляхом заповнення електронної форми, несе суб`єкт оскарження.

Таким чином, скарга ТОВ "Вилайн Груп" не відповідала вимогам частини 5 статті 18 Закону №922-VIII, оскільки містила недостовірні фактичні обставини щодо суб`єкта, рішення стосовно якого оскаржувалося.

Попри це Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України 22.02.2023 прийняла скаргу до розгляду, а 02.03.2023 ухвалила рішення №2518-р/пк-пз, яким частково задовольнила скаргу та зобов`язала позивача скасувати рішення про визначення переможцем ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір".

Орган оскарження, діючи в межах повноважень, визначених статтею 18 Закону №922-VIII, зобов`язаний здійснювати розгляд скарг виключно в межах предмета, визначеного самим скаржником, та на підставі достовірних фактичних обставин, викладених у скарзі. Враховуючи, що у скарзі ТОВ "Вилайн Груп" було зазначено як суб`єкта, рішення щодо якого оскаржується, юридичну особу, яка фактично не брала участі в процедурі закупівлі (ТОВ "Український папір", код ЄДРПОУ 25394112), орган оскарження був позбавлений правових підстав для розгляду такої скарги по суті та прийняття рішення стосовно іншої юридичної особи - ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" (код ЄДРПОУ 43977041), яка у скарзі не згадувалася.

Суд зазначає, що прийняття до розгляду скарги, яка не містить належної ідентифікації суб`єкта, рішення щодо якого оскаржується, є порушенням встановленої законом процедури. Така скарга не дозволяє органу оскарження здійснити об`єктивний розгляд у межах визначеного предмета спору, а отже, не може бути правомірною підставою для ухвалення рішення, яке стосується іншої особи, не згаданої у скарзі.

У цьому зв`язку суд виходить із того, що прийняття рішення на підставі скарги, яка не відповідає вимогам частини 5 статті 18 Закону №922-VIII, є істотним процесуальним порушенням, що тягне за собою протиправність такого рішення. Адміністративний акт, прийнятий за відсутності належної правової підстави, з порушенням визначеної законом процедури, вважається таким, що прийнятий ultra vires, тобто з перевищенням меж повноважень, і як наслідок, не може вважатися легітимним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №906/578/21.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прийняття рішення за межами предмета скарги та щодо особи, яка не була належним чином ідентифікована у скарзі, свідчить про перевищення органом оскарження меж своїх повноважень та порушення принципів правової визначеності, об`єктивності та належного адміністративного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №922-VIII закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

У цьому зв`язку суд вважає, що законодавець надав замовнику право самостійно визначати технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, а також встановлювати вимоги до підтвердження відповідності тендерних пропозицій цим характеристикам.

Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 м. Вінниці" у Додатку №3 до тендерної документації було чітко визначено перелік характеристик товару, які підлягають документальному підтвердженню.

Зокрема, у підпунктах 2 та 7 пункту 5 Додатку №3 містилися прямі вказівки на необхідність надання відповідних документів (зокрема, сертифіката якості або іншого документа про якість). Інші характеристики, зокрема рік виготовлення товару, формат, клас паперу, колір, кількість аркушів у пачці тощо, не були віднесені до таких, що потребують документального підтвердження.

Суд погоджується з твердження позивача, що тендерна документація в спірному випадку містила чітке розмежування між характеристиками, які мають бути підтверджені документально, та характеристиками, що підлягають зазначенню в інформаційній формі. Такий підхід відповідає принципу пропорційності та забезпечує баланс між вимогами до учасників і реальними можливостями їх виконання.

У складі тендерної пропозиції переможця - ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" - містився документ під назвою "Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі", в якому було зазначено рік виготовлення товару. Крім того, учасник надав сертифікат якості на товар, який містив технічні показники, що не суперечили вимогам тендерної документації. Вказаний сертифікат був виданий виробником товару та підтверджував відповідність продукції базовим параметрам якості.

Суд звертає увагу, що Закон №922-VIII не містить визначення поняття "документ про якість" та не встановлює вичерпного переліку показників, які мають у ньому міститися. Відповідно, замовник не зобов`язаний вимагати у складі тендерної пропозиції документ, який би містив усі можливі характеристики товару, якщо такі вимоги прямо не передбачені тендерною документацією. Відсутність у сертифікаті якості окремих показників, які не були прямо передбачені як обов`язкові, не може бути підставою для дискваліфікації учасника.

Попри це Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України, розглядаючи скаргу ТОВ "Вилайн Груп", дійшла висновку про невідповідність тендерної пропозиції переможця вимогам тендерної документації через відсутність документального підтвердження року виготовлення товару та інших характеристик, які не були передбачені як обов`язкові для підтвердження. На підставі цього Комітет зобов`язав позивача скасувати рішення про визначення переможця.

Суд зазначає, що такі дії органу оскарження є втручанням у дискреційні повноваження замовника, оскільки фактично підміняють оцінку відповідності тендерної пропозиції умовам закупівлі, яку здійснив замовник у межах своєї компетенції. Орган оскарження не має повноважень змінювати або доповнювати умови тендерної документації, встановлювати нові вимоги до учасників або тлумачити технічні характеристики товару всупереч волі замовника, якщо останній діяв у межах закону.

Крім того, відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним із елементів якого є принцип правової визначеності. Згідно з цим принципом, учасники процедури закупівлі мають право розраховувати на стабільність і передбачуваність умов участі, а замовник - на захист своєї дискреції у межах закону. Втручання органу оскарження в ці межі без належного правового обґрунтування порушує баланс між контролем і автономією адміністративного суб`єкта.

Зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з рішенням у справі "Sunday Times v. United Kingdom" (1979), заява №6538/74 та рішенням у справі "Amann v. Switzerland" (2000), заява №27798/95.

У цьому зв`язку дії Антимонопольного комітету України, спрямовані на перегляд умов тендерної документації шляхом встановлення нових вимог до змісту тендерної пропозиції, які не були передбачені замовником, є неправомірними та такими, що порушують принцип правової визначеності, закріплений у статті 8 КАС України та підтверджений практикою ЄСПЛ.

Таким чином, суд доходить висновку, що рішення АМКУ №2518-р/пк-пз від 02.03.2023 було прийняте з порушенням принципів правової визначеності, пропорційності та меж дискреційних повноважень замовника.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №826/14930/18, від 17.04.2025 у справі №420/17661/23.

Крім того, за правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.

Практика ЄСПЛ свідчить, що надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення від 02.11.2006 у справі "Волохи проти України", від 02.08.1984 у справі "Мелоун проти Сполученого Королівства").

Суд також враховує, що індивідуальний акт, виданий суб`єктом владних повноважень, є документом, прийнятим з метою реалізації положень нормативно-правових актів щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти, є їх виражений правозастосовний характер. Головною ознакою таких актів є їх конкретність, а саме: чітке формулювання юридичних волевиявлень суб`єкта владних повноважень; розв`язання за їх допомогою індивідуальних справ у сфері публічного управління; визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин; відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість оскаржуване рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №2518-р/пк-пз від 02.03.2023 не відповідає критеріям чіткості та правової визначеності індивідуального адміністративного акта, оскільки було ухвалене на підставі скарги, яка містила недостовірні відомості щодо суб`єкта, рішення стосовно якого оскаржувалося, та без належного врахування наданих замовником пояснень. Це породжує неоднозначне трактування правових наслідків такого рішення, ускладнює реалізацію прав та обов`язків замовника, а також створює ситуацію правової невизначеності у сфері публічних закупівель.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика ЄСПЛ є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово підкреслював важливість принципу належного урядування, який вимагає від органів публічної влади діяти своєчасно, послідовно, прозоро та передбачувано, особливо у справах, що стосуються майнових прав (рішення у справах "Beyeler v. Italy", №33202/96, п. 120; "Oneryildiz v. Turkey", №48939/99, п. 128; "Moskal v. Poland", №10373/05, п. 51).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які забезпечують прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприяють юридичній визначеності у правовідносинах, що зачіпають права та інтереси осіб. У цьому контексті Резолюція Комітету Міністрів Ради Європи 77(31) від 28.09.1977 рекомендує державам-членам дотримуватись у своїй адміністративній практиці принципів, які забезпечують захист осіб у процедурі прийняття індивідуальних адміністративних актів. Серед таких принципів - право бути вислуханим, обов`язок викладати мотиви рішення, а також забезпечення передбачуваності адміністративних дій.

У цій справі дії органу оскарження, який не врахував надані замовником пояснення, не навів мотивів їх відхилення та ухвалив рішення на підставі скарги, що містила недостовірні відомості, свідчать про порушення принципу належного урядування, принципу правової визначеності та основоположних стандартів адміністративного провадження. Така практика є непрозорою, непередбачуваною та перешкоджає замовнику планувати свою діяльність у сфері публічних закупівель, що прямо суперечить вимогам як національного законодавства, так і міжнародних стандартів.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд доходить до висновку, що рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №2518-р/пк-пз від 02.03.2023 є протиправним, оскільки було ухвалене з порушенням вимог частини 5 статті 18 Закону №922-VIII, з виходом за межі предмета скарги, без належного врахування змісту тендерної документації та з перевищенням меж повноважень органу оскарження, що суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у статті 8 КАС України, і призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача як замовника у сфері публічних закупівель.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 23.03.2023 №239, оригінал якої наявний в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи, що позов задоволено повністю, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Антимонопольного комітету України, протиправні рішення якого призвели до виникнення спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 02.03.2023 №2518-р/пк-пз.

3. Стягнути з Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 00032767) на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 м. Вінниці" (код ЄДРПОУ 25502352) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.