Постанова від 05.08.2025 по справі 922/56/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року м. Харків Справа № 922/56/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП ФАБРИКА" (вх.№768 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Лавровою Л.С., повне рішення складено 17.03.2025) у справі №922/56/25

за позовом Приватного підприємства "ОСАН", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП ФАБРИКА", м. Харків,

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року Приватне підприємство "ОСАН" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП фабрика" грошової суми в розмірі 278 240,62 грн, з яких: основний борг - 250 000,00 грн, пеня - 28 240,62 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 12/03/24 від 12.03.2024.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/56/25 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП фабрика" про зупинення провадження у справі (вх. 2517 від 29.01.2025); позовні вимоги Приватного підприємства "ОСАН" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП фабрика" на користь Приватного підприємства "ОСАН" заборгованість в розмірі 250 000,00 грн та 3 000,00 грн судового збору.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем оплачених робіт на суму 250 000,00 грн. Посилання відповідача на ухилення позивача від підписання акту приймання виконаних робіт судом не прийнято як обґрунтовані, оскільки відповідачем не надано доказів надання вказаного акту позивачу після виконання робіт, а пред`явлення підписаного в односторонньому порядку акту через 5 місяців після дати складання акту викликають обґрунтовані сумніви у тому, що господарські операції за таким актом дійсно були проведені. Як зазначено судом, будь-яких інших достатніх і достовірних доказів виконання робіт за договором на спірну суму відповідачем не було надано, а тому, враховуючи невиконання робіт за договором та неповернення здійсненої оплати, суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості оплачених, але не виконаних робіт на суму 250 000,00 грн. Матеріали справи не містять доказів погодження сторонами строку виконання оплачених робіт, тому суд визнав безпідставним нарахування пені позивачем.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІП фабрика" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/56/25 в частині задоволення позову Приватного підприємства "ОСАН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП фабрика" про стягнення суми заборгованості та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "ОСАН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП фабрика" про стягнення суми заборгованості відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що на виконання своїх договірних зобов`язань відповідач виконав визначені договором роботи на загальну суму 750 000,00 грн, що підтверджується актом виконаних робіт № 1 від 17.04.2024 на суму 500 000,00 грн та актом виконаних робіт №2 від 30.04.2024 на суму 250 000, 00 грн. Роботи, що були виконані відповідачем, відповідають переліку робіт визначених сторонами у договорі. Будь-яких обґрунтованих заперечень щодо факту виконання робіт відповідачем чи їх якості позивачем не заявлялося. Обґрунтованої відмови позивача про причини неприйняття робіт та непідписання акту виконаних робіт відповідач не отримував. За вказаних обставин, на думку апелянта, акт виконаних робіт №2 від 30.04.2024 на суму 250 000,00 грн, підписаний відповідачем в односторонньому порядку, є належним та достатнім доказом факту виконання відповідачем відповідного обсягу робіт за договором.

Відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП фабрика" (вх.№768 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/56/25 та постановлено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 07.05.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Встановлено учасникам справи строк до 07.05.2025 для подання заяв, клопотань, тощо.

05.05.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5572 від 06.05.2025), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що вказаний відповідачем (апелянтом) акт виконаних робіт № 2 від 30.04.2024 на суму 250 000,00 грн позивачу ані в квітні, ані в травні, ані в червні -серпні 2024 року на підписання не надавався. Зі змісту викладеним відповідачем (апелянтом) у його апеляційні скарзі обставин слідує, що вказаний акт направлявся позивачу лише 30.09.2024, тобто через 5 календарних місяців після його складання, що викликає великі сумніви відносно дійсності даних викладених у ньому. Факт «відмови замовника від підписання» даного акту документально відповідачам (апелянтом) не підтверджено, бо відсутні будь-які акти відмови замовника від підпису, покази свідків та тому подібне. Акт виконаних робіт № 2 від 30.04.2024 на суму 250 000,00 грн, на який посилається відповідач (апелянт) не підтверджує реального виконання ним договірних робіт, а будь-яке інше документальне підтвердження реальності такого виконання ним до суду не надано.

06.05.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№5710 від 07.05.2025), в яких останній зазначає, що відповідно до видаткової накладної №5 від 12.04.2024 на адресу позивача було відвантажено SIP-панелі у кількості 160 шт, відповідно до видаткової накладної №6 від 08.05.2024 - SIP-панелі у кількості 160 шт розміром 2,5*1,25 м, тобто всього 320 шт панелей, що становить близько 1041,67 м2, що й було відображено сторонами у акті виконаних робіт № 1 від 17.04.2024. В свою чергу, відповідно до видаткової накладної №7 від 28.05.2024 на адресу позивача було відвантажено SIP-панелі у кількості 160 шт розміром 2,5*1,25 м, що становить близько 520,833 м2, що й було відображено у акті виконаних робіт №2 від 30.04.2024. Видаткова накладна №5 від 12.04.2024 та видаткова накладна №6 від 08.05.2024, а також акт виконаних робіт № 1 від 17.04.2024 були підписані позивачем без жодних зауважень. В свою чергу, видаткова накладна №7 від 27.05.2024 та акт виконаних робіт №2 від 30.04.2024 позивачем до цього часу підписані так і не були.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи №922/56/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.03.2024 між ТОВ "СІП фабрика" (виконавець) та Хечоян Аліком Юріковичем, що діє на підставі статуту (директор ПП "ОСАН" (замовник)) було укладено договір № 12/03/24, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати додаткові роботи з підготовки SIP-панелей до монтажу, далі роботи, які включають: розкрій панелей; влаштування вибірки під заставну дошку.

Відповідно до п.1.2 договору замовник зобов`язується прийняти та сплати вартість додаткових робіт з підготовки SIP-панелей у строк та розміри, передбачені договором.

Згідно з п. 2.1 договору виконавець виконує роботи за договірними цінами.

За змістом п.2.2 договору замовник та виконавець досягли угоди про вартість робіт з підготовки SIP-панелей до монтажу - 480,00 грн (з ПДВ) за м2 загальної площі встановлених конструкцій із SIP-панелей.

Кінцева сума договору залежить від об`ємів виконаних монтажних робіт (п.2.3 договору).

У п.3.1 договору передбачено, що замовник здійснює попередню оплату за роботи частинами згідно рахунків-фактур, не пізніше двох банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку-фактури.

Відповідно до п.3.2 договору виконані роботи приймаються замовником згідно актів виконаних робіт.

За змістом п.3.3 договору строк виконання робіт погоджується сторонами окремо по кожному замовленню.

Умовами пунктів 4.1 - 4.2 договору передбачено, що виконавець згідно з цим договором бере на себе зобов`язання виконати роботи. Замовник бере на себе зобов`язання прийняти роботи від виконавця та здійснити за них оплату у строк та у порядку, передбаченому цим договором.

Роботи передаються від виконавця до замовника згідно актів виконаних робіт (п.4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору у разі порушення своїх зобов`язань з цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України. Порушеннями зобов`язання є його невиконання або не належне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим договором.

Згідно з п.5.3 договору у разі затримки виконання робіт виконавцем понад строк, погоджений з замовником, виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставлених робіт за кожен день такого прострочення.

За змістом п.6.3 договору строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами до 30.07.2024.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

ТОВ "СІП фабрика", відповідно до умов договору, виставило рахунки-фактури № 01 від 12.03.2024 на суму 500 000,00 грн та № 02 від 19.04.2024 на суму 300 000,00 грн.

На підтвердження оплати по вказаним рахункам ПП "ОСАН" було надано до матеріалів справи платіжні інструкції, а саме: № 834 від 13.03.2024 на суму 250 000,00 грн, № 1158 від 01.04.2024 на суму 250 000,00 грн, № 1300793 від 19.04.2024 на суму 250 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує, що відповідно до виставлених виконавцем рахунків-фактур №01 від 12.03.2024 та №02 від 19.04.2024, замовником було перераховано кошти у розмірі 750 000,00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт №1 від 17.04.2024 виконавцем були виконані додаткові роботи із підготовки SIP-панелей до монтажу в обсязі 1041,67 м2 на суму 500 000,00 грн з ПДВ.

Позивач зазначає, що оплачені замовником у повному обсязі роботи, за наданими виконавцем рахунками-фактурами № 01 від 12.03.2024 та № 02 від 19.04.2024, виконавцем були виконані не у повному обсязі. Виконавцем не було виконано раніше оплачених замовником 19.04.2024 за платіжною інструкцією в національній валюті № 1300793 роботи на загальну суму 250 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20%. Потреба у замовника на вказані вище та сплачені ним 19.04.2024 виконавцю роботи на даний час відсутня.

31.10.2024 позивачем відповідачу була направлена претензія за вих.№90/2.10 від 25.10.2024 про порушення умов договору, в якій позивач зазначив, що станом на дату складання претензії виконавцем не було виконано вже сплачених замовникові робіт на загальну суму 250 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20%. На даний час у замовника потреба на вказані вище роботи відсутня.

Претензія отримана відповідачем 02.11.2024, на підтвердження чого до матеріалів справи надано трекінг відстеження Укрпошти.

За прострочку виконання відповідачем договірних робіт позивачем було нараховано пеню в розмірі 28 240,62 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У частині 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 2 статті 220 ГК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 28 240,62 грн пені не оскаржується, тому з урахуванням ч.3 ст.269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що на виконання своїх договірних зобов`язань відповідач виконав визначені договором роботи на загальну суму 750 000,00 грн, що підтверджується актом виконаних робіт № 1 від 17.04.2024 на суму 500 000,00 грн та актом виконаних робіт №2 від 30.04.2024 на суму 250 000, 00 грн.

З матеріалів справи убачається, що 12.03.2024 між ТОВ "СІП фабрика" (виконавець) та ОСОБА_1 , що діє на підставі статуту (директор ПП "ОСАН" (замовник)) було укладено договір № 12/03/24, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався виконати додаткові роботи з підготовки SIP-панелей до монтажу, які включають: розкрій панелей; влаштування вибірки під заставну дошку.

У п.3.1 договору передбачено, що замовник здійснює попередню оплату за роботи частинами згідно рахунків-фактур, не пізніше двох банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку-фактури.

ТОВ "СІП фабрика" виставило рахунки-фактури № 01 від 12.03.2024 на суму 500 000,00 грн та № 02 від 19.04.2024 на суму 300 000,00 грн.

На підтвердження оплати по вказаним рахункам ПП "ОСАН" було надано до матеріалів справи платіжні інструкції, а саме: № 834 від 13.03.2024 на суму 250 000,00 грн, № 1158 від 01.04.2024 на суму 250 000,00 грн, № 1300793 від 19.04.2024 на суму 250 000,00 грн.

Відповідач не заперечує, що відповідно до виставлених виконавцем рахунків-фактур №01 від 12.03.2024 та №02 від 19.04.2024, позивачем було здійснено оплату на загальну суму 750 000,00 грн.

Відповідно до п.3.2 договору виконані роботи приймаються замовником згідно актів виконаних робіт.

Роботи передаються від виконавця до замовника згідно актів виконаних робіт (п.4.3 договору).

Відповідно до акту виконаних робіт №1 від 17.04.2024 виконавцем були виконані додаткові роботи із підготовки SIP-панелей до монтажу в обсязі 1041,67 м2 на суму 500 000,00 грн з ПДВ.

Акт підписаний обома сторонами без заперечень.

Позивач зазначає, що відповідачем не було виконано оплачені ним 19.04.2024 за платіжною інструкцією № 1300793 роботи на загальну суму 250 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20%. Потреба у замовника на вказані вище та сплачені ним 19.04.2024 виконавцю роботи на даний час відсутня.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що роботи ним виконано у повному обсязі, акт виконаних робіт №2 від 30.04.2024 на суму 250 000,00 грн замовник підписувати відмовився.

Також відповідач посилається на те, що ним на адресу позивача було надіслано вимогу від 30.09.2024, в якій відповідач зазначив, що сторонами виконано обов`язки за договором №12/03/24 від 12.03.2024 в повному обсязі: роботи зі сторони виконавця виконані та оплачені з боку замовника. Зазначив, що на даний час залишається не підписаний з боку замовника, зокрема, акт виконаних робіт №2 від 30.04.2024 до договору №12/03/24 від 12.03.2024 на суму 250 000,00 грн. Просив з метою приведення бухгалтерської документації підприємства у відповідності до вимог чинного законодавства, підписати оригінали первинних документів у строк до 7 днів з дня пред`явлення даної вимоги та повернути один екземпляр відповідачу.

На підтвердження направлення вказаної вимоги відповідач надав опис вкладення до цінного листа від 01.10.2024.

Однак, колегія суддів зазначає, що зі змісту даної вимоги, а саме з додатків до вимоги та опису вкладення вбачається, що відповідачем на адресу позивача, серед іншого, було направлено оригінал акту виконаних робіт №2 від 30.04.2024 до договору №05/05/23 від 05.05.2025 у 2 екземплярах, тобто до іншого договору, а до договору № 12/03/24 від 12.03.2024 відповідачем було направлено копію акту виконаних робіт №1 від 17.04.2024, який підписаний з боку позивача та щодо якого у сторін немає спору.

В описі вкладення від 15.10.2024, наданого відповідачем до матеріалів справи, також відсутні посилання про направлення позивачу акту виконаних робіт №2 від 30.04.2024 саме до договору №12/03/24 від 12.03.2024.

Позивач, в свою чергу, зазначає про те, що акт виконаних робіт № 2 від 30.04.2024 на суму 250 000,00 грн йому ані в квітні, ані в травні, ані в червні -серпні 2024 року на підписання не надавався.

Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу акту виконаних робіт №2 від 30.04.2024 до договору №12/03/24 від 12.03.2024.

Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, вимога відповідача від 30.09.2024 була складена через 5 місяців після дати, за якою відповідачем складено акт.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що акт виконаних робіт №2 від 30.04.2024 на суму 250 000, 00 грн, підписаний відповідачем в односторонньому порядку, є належним та достатнім доказом факту виконання відповідачем відповідного обсягу робіт за договором, а судом першої інстанції не були враховані положення ст. 882 ЦК України, з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21 зазначено, що правова позиція щодо застосування судами частини четвертої статті 882 ЦК України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3. постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, на неврахування якої посилається скаржник у апеляційній скарзі, та інших. Цей висновок полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності (1) реального виконання робіт за договором у разі (2) неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Таких висновків також дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21, на неврахування якої посилається скаржник.

Обґрунтованість мотивів відмови другої сторони від підписання акта, обставини реального (фактичного) виконання робіт за договором та відповідність цих робіт умовам договору є предметом доказування у справі за загальним правилом.

Наведені правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 червня 2025 року у cправі №910/13093/23.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.

Однак, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів реального виконання робіт відповідно до акту виконаних робіт №2 від 30.04.2024 в обсязі (розмірі), які вказані останнім.

Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (такий висновок, зокрема, викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22).

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції показань свідків, доданих відповідачем до матеріалів справи, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Згідно з частинами 1, 2 статті 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Як вбачається із заяви свідка ОСОБА_2 , який працював в ТОВ "СІП фабрика" на посаді складальника виробів із деревини, останній з вересня 2023 року за усним розпорядженням директора виконував роботи з виготовлення SIP-панелей на замовлення ПП "ОСАН", SIP-панелі відвантажувалися партіями по 160 шт сім разів, останнє відвантаження було наприкінці травня 2024 р. ОСОБА_2 повідомляє, що особисто кожного разу допомагав із завантаженням SIP-панелей у вантажний автомобіль. Разом з вантажем водію завжди надавалися товаросупровідні документи, а саме: видаткові накладні та товарно-транспортні накладні у декількох екземплярах.

Як вбачається з заяви свідка ОСОБА_3 , який працював в ТОВ "СІП фабрика" на посаді оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок, відвантажували SIP-панелі на адресу ПП "ОСАН" починаючи з вересня 2023 року по кінець травня 2024 року включно партіями орієнтовано по 160 шт разом із товаросупровідними документами. На замовлення ПП "ОСАН" також виконувалися роботи з підготовки SIP-панелей до монтажу, а саме розкрій та влаштування пазів (вибірки під заставну дошку) по периметру. Стверджує, що останні відвантажені партії панелей у квітні-травні 2024 року мали такі пази (вибірки) по периметру.

Проте, у вказаних показаннях свідків відсутні посилання на виконання робіт відповідно до умов договору №12/03/24 від 12.03.2024.

Дані показання свідків не суперечать іншим доказам у справі, однак згідно наданих показань неможливо ідентифікувати виконання робіт саме за спірною партією, як стверджує відповідач - оформленою відповідно до видаткової накладної №7 від 27.05.2024.

Також колегією суддів не приймається до уваги і роздруківки електронного листування, доданого відповідачем до матеріалів справи, з огляду на те, що в укладеному між сторонами договорі не передбачена можливість листування та направлення документів за допомогою електронної пошти. В реквізитах сторін у договорі також відсутнє посилання на офіційну електронну пошту сторін.

За таких обставин у суду відсутня можливість достеменно встановити, що електронна переписка здійснювалась між посадовими особами учасників справи.

Стосовно посилання апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано інші надані відповідачем докази, які у сукупності підтверджують факт виконання робіт за актом виконаних робіт №2 від 30.04.2024 на суму 250 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідачем до матеріалів справи надано копії:

- договору № 05/05/23 від 05.05.2023, укладеного між ТОВ "СІП фабрика" (виконавець) та ПП "ОСАН" (замовник) , відповідно до якого відповідачем прийнято на себе обов`язок виготовити комплект із SIP-панелей для надбудови будівлі (виготовлення Комплекту) за адресою: м.Ужгород, вул. Мукачівська 44;

- разового договору №27052024/1 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 27.05.2024, укладеного між ПП "ОСАН" (замовник) та фізичною особою-підприємцем Лєсніковим Євгенієм Олександровичем (експедитор), відповідно до умов якого експедитор зобов`язався за плату і за рахунок замовника організувати доставку довіреного замовником вантажу (сендвіч панелей) до пункту призначення та видачу його особі, яка має право на одержання вантажу;

- договору-заявки на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №27052024 від 27.05.2024, укладеного між фізичною особою-підприємцем Лєсніковим Євгенієм Олександровичем (експедитор) та фізичною особою-підприємцем Гончаренком Максимом В`ячеславовичем (перевізник), відповідно до умов якого експедитор замовив послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, а перевізник прийняв на себе зобов`язання щодо забезпечення доставки автомобільним транспортом вантажу -сендвіч панелей;

- товарно-транспортної накладної №1 від 28.05.2024;

- акту №28-05 виконаних робіт від 29.05.2024; акту приймання-передачі наданих послуг №36 від 29.05.2024 до договору про надання послуг №27052024/1 від 27.05.2024, видаткової накладної №5 від 12.04.2024 до договору № 05/05/23 від 05.05.2023, видаткової накладної №6 від 08.05.2024 до договору № 05/05/23 від 05.05.2023, видаткової накладної №7 від 28.05.2024 до договору № 05/05/23 від 05.05.2023.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що наведені документи були предметом оцінки та розгляду в межах господарської справи №922/58/25 за позовом Приватного підприємства "Осан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП фабрика" про стягнення коштів за неналежне виконання умов договору № 05/05/23 від 05.05.2023, і судом було стягнуто суму заборгованості.

Предметом спору у справі № 922/58/25 та у справі №922/56/25 є стягнення коштів за різними договорами та різними роботами.

Умовами договору №12/03/24 від 12.03.2024 не передбачено, що він укладений як похідний до робіт за договором № 05/05/23 від 05.05.2023 і додаткові роботи вказані в цьому договорі пов`язані з договором № 05/05/23 від 05.05.2023, як на цьому наполягає відповідач.

Крім цього, в межах справи 922/58/25 судом встановлено обставини здійснення поставки SIP-панелей за договором № 05/05/23 від 05.05.2023 за видатковою накладною № 7 від 28.05.2024 у кількості 180 шт загальною вартістю 356 800,00 грн, а не виконання виконавцем додаткових робіт з підготовки SIP-панелей до монтажу, які включають: розкрій панелей та влаштування вибірки під заставну дошку.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Водночас за положеннями частини 2 статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Враховуючи те, що відповідачем не доведено реального виконання умов договору за актом виконаних робіт №2 від 30.04.2024 на суму 250 000,00 грн, позивачем 31.10.2024 відповідачу була направлена претензія за вих.№90/2.10 від 25.10.2024 про порушення умов договору, в якій позивач зазначив, що станом на дату складання претензії виконавцем не було виконано вже сплачених замовникові робіт на загальну суму 250 000,00 грн, і на даний час у замовника потреба на вказані роботи відсутня, кошти за сплачені позивачем, але не надані за договором послуги відповідачем не було повернуто, судом першої інстанції правомірно визнано обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості оплачених, але не виконаних робіт на суму 250 000,00 грн.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/56/25 в оскаржуваній частині без змін, як такого, що постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП ФАБРИКА" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/56/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 05.08.2025.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна