Рішення від 05.08.2025 по справі 906/1014/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1014/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участі секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Давиденко В.В., ордер серія АМ №1109669 від 09.12.2024;

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився;

прокурор: Степаницька О.М., службове посвідчення №071190 від 01.03.2023;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (село Глибочиця, Житомирський р-н, Житомирська обл.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Агрос" (с.Вереси Житомирського району Житомирської області);

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: СВК "Глибочицький" (село Глибочиця, Житомирський р-н, Житомирська обл.);

про усунення перешкод в користуванні майном (гідроспорудами) шляхом скасування державної реєстрації права власності на них.

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про:

- усунення перешкод у користуванні Глибочицькою сільською радою Житомирського району Житомирської області об`єктом нерухомого майна - гідротехнічною спорудою №2, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Глибочиця (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 851996218220), шляхом скасування державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна (номер відомостей про речове право: 42057861) з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Агрос";

- усунення перешкод у користуванні Глибочицькою сільською радою Житомирського району Житомирської області об`єктом нерухомого майна - гідротехнічною спорудою №3, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Глибочиця (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 852024218220), шляхом скасування державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна (номер відомостей про речове право: 42057595) з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Агрос".

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що ТОВ "Сатурн-Агрос", всупереч встановленого законодавством порядку, зареєструвало за собою речові права на нерухоме майно - гідротехнічну споруду №2 загальною площею 137,5кв.м. та гідротехнічну споруду №3, загальною площею 290кв.м., право власності на яке в силу закону може бути набуто лише органом місцевого самоврядування - Глибочицькою сільською радою. Вказані обставини свідчать про порушення інтересів держави та наявність підстав для поновлення прав позивача, шляхом скасування державної реєстрації речових прав. Крім того, наявність зареєстрованого за відповідачем права власності на гідроспоруду в силу приписів ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України створюють можливість отримання у користування комунальних земель, на якій така споруда розташована, в порушення встановленої законодавством процедури її набуття на конкурентних засадах в порядку, передбаченому стст.134, 135 ЗК України. При цьому, реєстрація за відповідачем права власності на спірні гідроспоруди позбавляє орган місцевого самоврядування розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розташована така споруда, що у свою чергу порушує інтереси територіальної громади, як власника землі.

Ухвалою суду від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.11.2024.

Ухвалою суду від 18.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 05.01.2025 (включно), та відкладено підготовче засідання на 10.12.2024.

У відзиві на позовну заяву від 09.12.2024 представник відповідача проти позову заперечив посилаючись на те, що спірні гідротехнічні споруди не передавались до комунальної власності та на законних підставах перебували на балансі та у власності підприємства-правонаступника СВК "Глибочицький", який розпорядився такими об`єктами. На даний час СВК "Глибочицький" не припинений як юридична особа, штучний поверхневий об`єкт (ставок) також перебуває на балансі СВК "Глибочицький". Гідротехнічні споруди побудовані до моменту набуття Глибочицькою сільською радою права власності на земельну ділянку, тому вона не може автоматично набувати право власності на спірні об`єкти, а повинна здійснювати повноваження власника земельної ділянки з урахуванням наявних обмежень в зв`язку з наявністю на цій земельній ділянці гідротехнічних споруд. Також зазначив, що гідротехнічні споруди не є приналежною річчю земельної ділянки, а є окремим об`єктом нерухомого майна. Глибочицька сільська рада визнавала право власності на гідротехнічні споруди за СВК "Глибочицький" як на окремі об`єкти нерухомого майна, що підтверджується витягом з рішення Глибочицької сільської ради від 19.07.2013 №12. Вказав, що задоволення заявленої вимоги не поновить нібито порушеного права позивача, оскільки гідротехнічні споруди не передавалися до комунальної власності, а суд не має підстав вважати такі гідроспоруди комунальною власністю. Глибочицька сільська рада може ініціювати передання гідротехнічних споруд до комунальної власності, однак таких дій не вчинила, тому позов є передчасним (а.с.60-63).

Ухвалою суду від 10.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено підготовче засідання на 20.01.2025.

31.12.2024 Житомирською окружною прокуратурою подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідачем у відзиві не наведено жодного належного доводу на спростування чи заперечення позову прокурора. Набуття відповідачем у приватну власність спірних гідротехнічних споруд, що призначені для виконання спеціальних технічних функцій, в даному випадку - управління водним об`єктом, розташовані на земельній ділянці комунальної власності, створило передумови для протиправного використання землі під спорудою, чим порушено інтереси держави в особі Глибочицької сільської ради. Гідротехнічні споруди не підлягали паюванню у процесі реформування КСП "Глибочицьке" та підлягали безоплатній передачі до комунальної власності. Факт існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечать самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує. У даному випадку, при пред`явленні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності на гідротехнічні споруди, позивач фактично просить відновити становище, за якого державна реєстрація, вчинена на підставі документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства, за відсутністю у відповідача права власності на спірну гідротехнічну споруду (а.с.76-79).

20.01.2025 від представника відповідача надійшло клопотання від 19.01.2025 про залучення до справи третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача - СВК "Глибочицький" (а.с.87-88).

В судовому засіданні 20.01.2025 оголошено перерву до 04.02.2025, відповідно до ч.5 ст.183 ГПК України.

22.01.2025 від Житомирської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання від 19.01.2025 представника відповідача про залучення до справи третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача (а.с.94-95).

Ухвалою суду від 04.02.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - СВК "Глибочицький"; відкладено підготовче засідання на 04.03.2025.

Ухвалою суду від 04.03.2025 відкладено підготовче засідання на 08.04.2025.

Ухвалою суду від 08.04.2025 відкладено підготовче засідання на 05.05.2025.

Ухвалою суду від 05.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1014/24 до судового розгляду по суті на 02.06.2025.

В судовому засіданні 02.06.2025 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 23.06.2025, згідно з ч.2 ст.216 ГПК України.

В судовому засіданні 23.06.2025 прокурор позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 23.06.2025 призначено судове засідання для проголошення рішення на 05.08.2025.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з довідкою СВК "Глибочицький" 6/н вiд 13.02.2016 колгосп "Будівник комунізму" реорганізовано в КСП "Глибочицьке", протокол № 2 вiд 05.02.1993. КСП "Глибочицьке" реорганізоване в агрофірму "Глибочицьке" - протокол № 1 АК вiд 07.04.1998. Агрофірма "Глибочицьке" реоргангзована в КСП "Глибочицьке" протокол № 1 вiд 30.10.1998, а в подальшому в СВК "Глибочицький", протокол вiд 01.02.2000 (а.с.19).

17.02.2016 за СВК "Глибочицький" зареєстровано право власностi на гiдротехнiчну споруду №2 загальною площею 137,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Глибочиця, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 85199621820, гiдротехнiчну споруду №3, загальною площею 290 кв.м., що знаходиться - за, адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Глибочиця, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 852024218220.

На підставі акту №1 приймання-передачі нерухомого майна вiд 19.03.2021 СВК "Глибочицький" в особi голови кoмiciї з припинення - ліквідатора Бароменко В.Ф. передав у власність Бароменку В.Ф. вищевказані гiдротехнiчнi споруди (а.с.33-34).

28.04.2021 складено акт приймання передачі та грошової оцінки нерухомого майна, згідно з яким Бароменко В.Ф. передав вказані гiдротехнiчнi споруди до статутного капіталу ТОВ "САТУРН-АГРОС" (відповідач) (а.с.35).

13.05.2021 державним реєстратором Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області Пашинською Д.В. проведено державну реєстрацію права власностi ТОВ "САТУРН-АГРОС" на вказану гiдротехнiчну споруду №2 загальною площею 137,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 85199621820 та гiдротехнiчну споруду №3, загальною площею 290 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 852024218220.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власностi здійснено на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 28.04.2021, видавник: Бароменко В.Ф. та ТОВ "САТУРН-АГРОС" (код ЄДРПОУ 38349603) (а.с.36-39).

Прокурор доводить, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі №278/4416/23 вiд 30.03.2024 встановлено, що вказані гідроспоруди розташованi на земельній ділянці водного фонду з кадастровим номером 1822082000:03:000:0004, загальною площею 4 га, право власностi на яку зареєстровано за територіальною громадою в особі Глибочицької сільської ради Житомирського району 23.04.2013 (а.с.46-48).

Враховуючи, що спірні гідротехнічні споруди передані у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "САТУРН-АГРОС" розміщені на земельній ділянці водного фонду, яка належать до комунальної власності та розташована на території Глибочицької сільської ради Житомирського району, остання є комунальним майном, яке набуте у приватну власність, всупереч вимогам Цивільного кодексу України.

Таким чином, прокурор стверджує, що підставою звернення до суду з позовом став факт незаконно здійсненої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності на спірні гідроспоруди, яка суперечить інтересам Глибочицької територіальної громади.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

21.03.2024 Житомирською окружною прокуратурою листом №51-84-2173 вих24, в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", повідомлено Глибочицьку сільську раду, що гідротехнічна споруда, на яку зареєстровано право приватної власності за ТОВ "САТУРН-АГРОС" не має бути окремим майном, а є складовою частиною штучного поверхневого водного об`єкта (ставка), що належить територіальній громаді, та може бути передана лише в користування разом із земельною ділянкою водного фонду, складовою якого і являється. З метою забезпечення своєчасного реагування заходами представницького характеру прокурор просив відреагувати на стверджуване порушення інтересів територіальної громади самостійно або надати обґрунтовану інформацію чи заперечення з долученням відповідних документів (а.с.41-44).

11.04.2024 Глибочицькою сільською радою надано відповідь №405, за змістом якої повідомлено, що з врахуванням важливості оперативного реагування на порушення інтересів громади, зважаючи на те, що Житомирська окружна прокуратура вже володіє документальними доказами факту неправомірної державної реєстрації права власності на гідротехнічні споруди за ТОВ "САТУРН-АГРОС", Глибочицька сільська рада не заперечуватиме проти самостійного скерування Житомирською окружною прокуратурою до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Глибочицької сільської ради (а.с.45).

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (Постанова Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 914/1577/19).

У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом".

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.

На підставі викладеного вище, суд доходить висновку, що прокурором дотримано попереднього порядку звернення до суду та подано позов в інтересах держави в особі компетентного органу на реалізацію повноважень у спірних правовідносинах, що є підставою для підтвердження судом представництва прокурором.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.58 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

За положенням ст. 4 Водного кодексу України (далі ВК України), до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Із аналізу вказаних норм права, вбачається, що землі, зайняті гідротехнічними спорудами, належать до земель водного фонду.

Судом встановлено, що спірні гідротехнічні споруди "2 та №3, що розташовані за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Глибочиця є складовою частиною штучного поверхневого об`єкта (ставка), а тому не належить до замкнених природних водойм.

Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Разом з тим, згідно з п."ґ" ч.4 ст.83, п."д" ч.4 ст.84 ЗК України, передача земель водного фонду у приватну власність заборонена, крім випадків, визначених цим Кодексом. Такі випадки передбачені ч.2 ст.59 ЗК України, а саме громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність лише замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів)

Відповідно до ст.186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст.186, 190, 316 ЦК України право власності особи виникає на окрему, самостійну річ. Отже, розглядаючи відповідні спори, суди мають враховувати, що приналежність головної речі не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/8903/16).

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

У постанові від 24.01.2024 у справі №401/2975/20 Верховний Суд дійшов висновку, що приналежність до головної речі самостійно не реєструється, як окремий об`єкт нерухомого майна. У такому випадку державному реєстратору необхідно відмовити у державній реєстрації права власності на об`єкт, який є приналежністю головної речі.

Відповідно до додатку А до ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення", гідротехнічні споруди - це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури.

Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Пунктом 1.9.18 Методики обстеження та паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затв. наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури №252 від 19.12.1995, встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водовипуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що незалежно від цільового призначення гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води. Гідроспоруда забезпечує функціонування водного об`єкта та не може існувати окремо від нього. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкта є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об`єкта та слідує за головною річчю із врахуванням ст.186 ЦК України.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22 (п.42), від 24.09.2024 у справі №902/1123/23 (п.5.3.).

Водночас, суд враховує, що водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків, а право розпоряджатись водним об`єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об`єкт (постанова Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 903/906/16).

Враховуючи викладене, а також правовий статус гідротехнічної споруди як приналежності водного об`єкту, власником гідротехнічної споруди може виступати лише особа, яка є власником земельної ділянки, на якій розташований водний об`єкт з гідротехнічною спорудою (постанова Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №125/1227/22).

З огляду на викладене, враховуючи ч.4 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно якої не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, суд дійшов висновку, що право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об`єкт права власності насправді не існує.

Водночас, суд зауважує, що оскільки гідротехнічні споруди нерозривно пов`язані з водним об`єктом, не можуть бути відокремлені від нього без втрати цільового призначення, а земельна ділянка водного фонду, на якій розміщені спірні об`єкти та водний об`єкт, не може перебувати у приватній власності у відповідності до п. "ґ" ч.4 ст.83, п. "д" ч.4 ст.84 ЗК України, а тому гідроспоруди відповідно також не можуть перебувати у приватній власності фізичних осіб.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що спірні гідроспоруди були зареєстровані за ТОВ "САТУРН-АГРОС" на праві приватної власності як окремий об`єкт цивільних прав.

У цьому контексті суд зазначає, що у відповідності до ст.2 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення як підстави виникнення права власності не має.

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент виникнення права власності і є завершальною стадією юридичного складу набуття права власності за наявності юридичних фактів, що вимагаються законом для виникнення права власності.

Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі №911/1455/19.

Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація права власності на спірну гідроспоруду за ТОВ "САТУРН-АГРОС" проведена на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер:1, виданий 28.04.2021, видавник: Бароменко В.Ф та ТОВ "САТУРН-АГРОС" (а.с.36-39).

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає підстави, на яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав.

Із врахуванням викладеного та аналізу ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд зауважує, що акт №1 приймання-передачі нерухомого майна від 19.03.2021, акт приймання передачі та грошової оцінки нерухомого майна від 28.04.2021, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав ТОВ "САТУРН-АГРОС", не є тими юридичними фактами, які породжують виникнення права приватної власності на спірне майно, та не змінюють його правового статусу з огляду на встановлення у справі приналежності цього майна до головної речі (водного об`єкта, який знаходиться на земельній ділянці комунальної власності).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що здійснення державної реєстрації права приватної власності на спірне майно не ґрунтується на первинних документах, які підтверджують набуття права власності на окрему річ, та прямо суперечить нормам законодавства, які виключають набуття права власності на приналежність в інший спосіб, ніж одночасно з набуттям права власності на головну річ. Більше того, ч.4 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить пряму заборону здійснення державної реєстрації речових прав окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

Щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб визначений частиною другою цієї статті.

За змістом ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2 ст.152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Указані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Судом встановлено, що власником земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 1822082000:03:000:0004, на якій розташовані спірні гідротехнічні споруди, є Глибочицька сільська рада, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.40).

Реєстрація за відповідачем права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно порушує інтереси держави в особі Глибочицької сільської ради як дійсного власника земельної ділянки щодо належного розпорядження цим майном, що розташоване на цій земельній ділянці.

Статті 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначають можливість скасування судом рішень державного реєстратора та державної реєстрації прав.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.09.2020 у справі №914/1201/19.

Суд також враховує правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 17.08.2023 у справі №911/30/22, згідно якої гідроспоруда є приналежністю водного об`єкта (ставка), право власності, на яких належить сільській раді, а тому, враховуючи правовий режим земель, на яких вони розміщені, правильним способом захисту порушених інтересів держави є пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності на нього, з огляду на наступні норми законодавства. При цьому, Верховний Суд також зазначив про необхідність врахування особливості використання гідротехнічних споруд з огляду на правовий режим земель, на яких вони розміщені.

Факт існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у справах №469/1203/15-ц (постанова від 22.05.2018) та №504/2864/13-ц (постанова від 28.11.2018) зазначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду в непередбачений земельним та водним законодавством спосіб треба розцінювати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

За обставинами даного спору саме здійснення державної реєстрації прав ТОВ "САТУРН-АГРОС" на гідроспоруди, що є приналежністю до головної речі та відповідно не може бути окремим об`єктом права власності, а має слідувати за головною річчю згідно ст.186 ЦК України, порушує право власності Глибочицької сільської ради як власника головної речі (земельної ділянки, на якій знаходиться водний об`єкт), оскільки перешкоджає позивачу у реалізації правомочностей власника в частині розпорядження цим майном (подібна правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду від 11.08.2021 року у справі №914/1049/18).

Отже, суд дійшов висновку, що право власності позивача підлягає захисту шляхом задоволення спрямованої до відповідача негаторної позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно, що є достатнім для захисту порушеного права позивача та його відновлення у відповідності до ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому прокурором вірно визначено спосіб захисту порушеного права, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення.

Враховуючи відсутність факту переходу права власності на гідроспоруди до відповідача (правочину або інших правовстановлюючих документів), а також приймаючи до уваги висновки суду щодо правового статусу гідроспоруди як приналежності до головної речі, що в сукупності свідчить про неможливість виникнення права власності у відповідача на спірний об`єкт.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша - виражається в першому реченні першого абзацу цієї статті та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном; друга - міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями; третя - міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "Еаst/West Аllisance Limited" проти України" ("Еаst/West Аllisance Limited" v. Ukrаinе, заява № 19336/04), § 166-168).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, серед багатьох інших, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014, напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Із врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне вказати, що можливість усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном має нормативну основу в національному законодавстві, а саме ст.391 ЦК України, ч.2 ст.152 ЗК України, положення яких передбачають, що власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Також, втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідний критерій вимагає об`єктивної необхідності у формі загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад. Отже, незаконне набуття майнових прав суб`єктом на гідроспоруду, що не є окремим об`єктом права власності, а є приналежністю до головної речі, посягає на визначений державою публічний порядок та інтерес держави, територіальної громади, а тому аналізуючи спірні правовідносини суд вважає виправданим втручання держави в особі власника в майнове право відповідача, у зв`язку із наявністю публічного, суспільного інтересу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, з наведених вище мотивів.

Щодо розподілу судових витрат.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на ТОВ "САТУРН-АГРОС".

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди у користуванні Глибочицькою сільською радою Житомирського району Житомирської області (вул.Грушевського, 2, с.Глибочиця, Житомирська область, 12403, код ЄДРПОУ 04348289) об`єктом нерухомого майна - гідротехнічною спорудою №2, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Глибочиця (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 851996218220), шляхом скасування державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна (номер відомостей про речове право: 42057861) з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "САТУРН-АГРОС" (вул.Покровська, 13-б, с.Вереси, Житомирський район, Житомирська область, 12401, код ЄДРПОУ 38349603).

3. Усунути перешкоди у користуванні Глибочицькою сільською радою Житомирського району Житомирської області (вул.Грушевського, 2, с.Глибочиця, Житомирська область, 12403, код ЄДРПОУ 04348289) об`єктом нерухомого майна - гідротехнічною спорудою №3, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Глибочиця (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 852024218220), шляхом скасування державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна (номер відомостей про речове право: 42057595) з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "САТУРН-АГРОС" (вул.Покровська, 13-б, с.Вереси, Житомирський район, Житомирська область, 12401, код ЄДРПОУ 38349603).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САТУРН-АГРОС" (вул.Покровська, 13-б, с.Вереси, Житомирський район, Житомирська область, 12401, код ЄДРПОУ 38349603) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.С.Ріхтера, 11, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 02909950)

- 6056,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 1 - в справу

2- Житомирська окружна прокуратура Житомирської області через "Електронний суд";

3- Глибочицька сільська рада Житомирського району Житомирської області через "Електронний суд";

4- ТОВ "Сатурн-Агрос" через "Електронний суд" + на ел. пошту: saturn.agros@gmail.com;

5- СВК "Глибочицький" (рек з повідом) (12403, Житомирська обл., Житомирський р-н, село Глибочиця, код ЄДРПОУ 03746119)