Рішення від 23.07.2025 по справі 911/703/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/703/25

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Панченко К.О., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення 3 551 529, 44 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Мороз О.В.;

від відповідача: Шевченко О.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 3 551 529, 44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 по справі № 911/862/22. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 911 952, 71 грн 3% річних, 2 639 576, 73 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/703/25. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 26.03.2025.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.03.2025 була доставлена ПАТ «Центренерго» в його електронний кабінет 11.03.2025 о 20:50, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 12.03.2025.

26.03.2025 у підготовче засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/703/25 на 23.04.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 26.03.2025 та доставлено останню відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

27.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо позовних вимог в повному обсязі, у зв`язку із наступними обставинами. За ствердженням відповідача, позивач як на підставу стягнення інфляційних втрат та 3% річних, вказує на наявність винесеного рішення Господарського суду Київської області по справі № 911/862/22 від 31.08.2022, яким стягнуто з ПАТ «Центренерго» 18 750 348,00 грн основного боргу та 281 255, 22 грн судових витрат, проте, всупереч ч. 1 ст. 74 ГПК України, не надає жодних первинних документів, які б підтвердили наявність заборгованості, підстави її виникнення, терміни настання прострочення зобов`язання (договір, специфікації, додаткові угоди, акти приймання-передачі, платіжні доручення тощо). Відповідач стверджує, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача та доказів, які б підтверджували підстав для нарахування відповідних сум, а рішення Господарського суду Київської області по справі № 911/862/22 від 31.08.2022, на яке позивач посилається як підставу даного позову, на думку відповідача, не може бути підставою даного позову та не може підмінювати собою відповідні докази невиконання відповідачем грошового зобов`язання. Отже, на переконання відповідача, позивачем не доведено належними та допустимим доказами позовні вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Також, відповідач посилається на те, що зі змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України випливає, що зобов`язання з оплати інфляційних нарахувань та відсотків річних виникає лише після пред`явлення відповідної вимоги, у той час як матеріали справи не містять відомостей про надсилання відповідачу відповідної вимоги. Отже, відповідач вважає, що не порушив права позивача на відповідні додаткові нарахування, що є самостійною підставою для відмови в позові. З урахуванням зазначеного вище, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

31.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає, що відповідач помилково не враховує той факт, що в цій справі договірні правовідносини сторін трансформувалися у зобов`язальні, пов`язані із стягненням грошових коштів на підставі рішення суду, невиконання якого зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, позивач вважає, що відповідач помилково ототожнює поняття «обставини, встановлені рішенням суду», які не доказуються при розгляді іншої справи в якій беруть участь ті самі особи в силу ч. 4. ст. 75 ГПК України, та поняття «правової оцінки», яка не є обов`язковою для господарського суду. Враховуючи, що рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 стягнуто з ПАТ «Центренерго» на користь ТОВ «Ю.Комодітіз» 18 750 348, 00 грн основної заборгованості та 281 255, 22 грн судових витрат, позивач вважає, що обставини наявної заборгованості на загальну суму 19 031 603, 22 грн є такими, що встановлені рішенням суду у справі між тими самими сторонами та не підлягають повторному доказуванню. Стосовно посилань відповідача, що право на стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань виникає після пред`явлення вимоги позивач зазначив, що рішення суду, яке набрало законної сили, є само по собі вимогою про сплату суми боргу в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також, позивач зауважив, що судом у справі № 911/862/22 встановлено ту обставину, що ТОВ «Ю.Комодітіз» звертався з вимогою до ПАТ «Ценренерго» про сплату основної суми боргу, на яку нараховується інфляція та 3 % річних, ще 31.05.2022 (що не потребує повторному доказуванню в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України), а щодо стягнення судових витрат в день звернення з позовною заявою до суду. Беручи до уваги, що виконання грошового зобов`язання відповідача, згідно рішення суду у справі № 911/862/22, неможливе через включення боржника до переліку об`єктів великої приватизації на підставі п. 12 ч. 1, ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи природу грошей, що мають властивість знецінюватись, позивач посилається на наявність у нього права на компенсацію від знецінювання грошових коштів та відновлення його майнових прав.

23.04.2025 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі. Суд протокольно прийняв заяви сторін по суті спору до розгляду та долучив їх до матеріалів справи. Відповідач заявив усне клопотання про надання часу для подання заперечень на відповідь на відзив. Суд протокольно встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом 14 днів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/703/25 на 15.05.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

07.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

15.05.2025 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі. Суд протокольно прийняв заперечення відповідача на відповідь на відзив до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/703/25 до судового розгляду по суті на 12.06.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняний) судді Сокуренко Л.В. судове засідання, призначене на 12.06.2025, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 призначено судове засідання у справі № 911/703/25 на 23.07.2025.

Вказана ухвала суду від 16.06.2025 була доставлена сторонам в їх електронні кабінети 18.06.2025 о 00:17, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листаю.

23.07.2025 в судове засідання з`явились представники сторін.

Представник позивача надав усні пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

У свою чергу представник відповідача проти позовних вимог заперечував, вважав позовні вимоги безпідставними, не доведеними та такими, що задоволенню не підлягають, у зв`язку із чим просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 23.07.2025 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене).

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

13.12.2021 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (далі продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» (далі покупець, позивач), на підставі аукціонного свідоцтва № 03-ЕР-131221-10-2-5 від 13.12.2021 у порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 05.06.2019 «Про затвердження Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами та Порядку відбору організаторів електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами», було укладено двосторонній договір № 20/21-363-РДД купівлі-продажу електричної енергії (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом цього договору є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі.

Пунктом 1.2 договору визначено, що тип графіку продажу електричної енергії (базове навантаження, пікове навантаження, позапікове навантаження, блочне навантаження) визначаються у додатку № 1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва.

Згідно з п. 1.5 договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим Договором, однак стосуються договірних зобов`язань, Сторони зобов`язуються керуватися законодавством України, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом систем розподілу, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що продавець зобов`язується відпустити електричну енергію в Об`єднану Енергосистему України, а покупець зобов`язується відібрати електричну енергію з Об`єднаної Енергосистеми України згідно графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку № 1 згідно п.п. 23 п. 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 р. № 499.

Продавець має право в односторонньому порядку на зменшення обсягу відпуску відбору електричної енергії покупцю у разі якщо собівартість виробництва електричної енергії продавця є більшою ніж ціна (вартість) електричної енергії, визначеної в цьому договорі, з технічних причин, з інших причин чи обставин. За таких обставин обсяг (и) електричної енергії, який підлягає зменшенню та період (и) зменшення відпуску/відбору, визначається (ються) продавцем. Про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в певних обсягах та за певний період (и) продавець має право повідомити покупця не пізніше ніж за тридцять днів до дати такого зменшення відпуску/відбору електричної енергії.

У разі прийняття Регулятором змін (доповнень) в Правила ринку в частині змін, які стосуються чи впливають на діяльність продавця на ринках електричної енергії, продавець має право в односторонньому порядку, письмово опередивши покупця не менш ніж за 3 доби до дати початку відпуску/відбору електричної енергії, зменшити обсяг відпуску/відбору електричної енергії до обсягів визначених продавцем від загального обсягу відпуску/відбору електроенергії, визначеного у додатку № 1.

У разі отримання продавцем коштів за електричну енергію, відпуск/відбір якої зменшив продавець, останній зобов`язується повернути кошти в межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії протягом п`ятнадцяти банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі про повернення коштів в сумі вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску/відбору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що право власності на електричну енергію переходить від продавця покупцю у точках комерційного обліку продавця. Після переходу права власності на електричну енергію покупець несе всі витрати (в т. ч., однак не виключно пов`язані з розподілом та/або передачею електричної енергії до покупця), ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на електричну енергію.

Відповідно до п. 2.6 договору, не пізніше 3-х робочих днів місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу електричної енергії, продавець зобов`язується направити покупцю підписані та скріплені печаткою продавця, 2 примірники акта купівлі-продажу електричної енергії, у яких зазначаються обсяги відпуску/відбору електричної енергії відповідно до зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній платформі Оператора систем передач. Покупець не пізніше 2-х робочих днів, наступних за днем отримання актів, зобов`язується направити продавцю один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або направити в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

Згідно з п. 3.1 договору, ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, та загальна вартість договору визначаються у додатку № 1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва. Ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу згідно п. 14.1.4. ст. 14, п. 213.1.1 ст. 213 та п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України включає в себе податок у розмірі, що визначений п. 215.3.9 ст. 215 Податкового кодексу України.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата за електричну енергію проводиться Покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у розділі 10 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості 100 % всього обсягу електричної енергії, передбаченої цим договором (за вирахуванням суми гарантійного внеску), протягом 2-х (двох) банківських днів з дати укладення цього договору.

Відпуск електричної енергії здійснюється продавцем покупцю, а покупець має право відбору електричної енергії, за умови оплати її протягом двох робочих днів з дати укладення цього договору.

Пунктом 3.3, договору визначено період відпуску/відбору електричної енергії з « 01» березня 2022 року до « 30» квітня 2022 року включно.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін (за наявності) і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором або укладення сторонами додаткової угоди про припинення (розірвання) цього договору.

Одночасно з укладенням договору № 20/21-363-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 13.12.2021, між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 «Графік відпуску/відбору електричної енергії на період з 01.03.2022 року по 30.04.2022 року» до нього.

Положеннями додатку № 1 передбачено наступні умови продажу електричної енергії: обсяг продажу електричної енергії 14 630 МВт.г.; ціна за 1 МВт.г. (з акцизним податком та без ПДВ) 2 103, 00 грн; загальна вартість електричної енергії 36 920 268, 00 грн; гарантійний внесок 11 704 000, 00 грн; ПДВ гарантійного внеску 2 340 800, 00 грн.

На виконання умов договору № 20/21-363-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 13.12.2021 позивачем 14.12.2021 було перераховано відповідачу грошові кошти (вартість електричної енергії та сума гарантійного внеску з ПДВ) у загальному розмірі 36 920 268, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 592 від 14.12.2021 на суму 2 340 800, 00 грн, платіжним дорученням № 1254 від 14.12.2021 на суму 22 875 468, 00 грн, листом відповідача № 24/4231 від 14.12.2021 про отримання суми гарантійного внеску (без ПДВ), наявними у матеріалах справи.

У січні 2022 року відповідач своїм листом № 24/240 від 25.01.2022 повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 2400 МВт.г. за період з 01.03.2022 по 10.03.2022 (тобто за зазначений період відпуск/відбір електричної енергії не буде здійснюватися).

У відповідь на лист відповідача № 24/240 від 25.01.2022 позивач звернувся до нього з вимогою № 538/02-02/22 від 09.02.2022 про повернення суми передоплати в розмірі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії, у якій вимагав протягом 15 банківських днів з дати отримання вимоги перерахувати грошові кошти у загальному розмірі 6 056 640, 00 грн на поточний рахунок позивача.

У лютому 2022 року відповідач своїм листом № 24/410 від 07.02.2022 повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 2400 МВт.г. за період з 11.03.2022 по 20.03.2022 (тобто за зазначений період відпуск/відбір електричної енергії не буде здійснюватися).

У відповідь на лист відповідача № 24/410 від 07.02.2022 позивач звернувся до нього з вимогою № 538/03-02/22 від 09.02.2022 про повернення суми передоплати в розмірі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії, у якій вимагав протягом 15 банківських днів з дати отримання вимоги перерахувати грошові кошти у загальному розмірі 6 056 640, 00 грн на поточний рахунок позивача.

У лютому 2022 року відповідач своїм листом № 24/596 від 17.02.2022 р. повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 2630 МВт.г. за період з 21.03.2022 по 31.03.2022 (тобто за зазначений період відпуск/відбір електричної енергії не буде здійснюватися).

У відповідь на лист відповідача № 24/596 від 17.02.2022 позивач звернувся до нього з вимогою № 546/03-02/22 від 22.02.2022 р. про повернення суми передоплати в розмірі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії, у якій вимагав протягом 15 банківських днів з дати отримання вимоги перерахувати грошові кошти у загальному розмірі 6 637 068, 00 грн на поточний рахунок позивача.

У квітні 2022 року відповідач звернувся до позивача з листом № 24/1038 від 29.04.2022 про обставини непереборної сили, у якому повідомив, що через здійснення з 24.02.2022 Російською Федерацією повномасштабної збройної агресії проти України, що є обставинами непереборної сили (форс-мажорні обставини), офіційно засвідченими листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, такі обставини прямо, безумовно та безпосередньо перешкоджають відповідачу своєчасно повернути кошти у разі отримання належної та відповідної вимоги позивача за договором № 20/21-363-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 13.12.2021.

30.04.2022 відповідачем було складено та підписано акт купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2022 р., відповідно до якого загальний обсяг відпущеної електричної енергії у вказаний період склав 7 200 МВт.год вартістю 18 169 920, 00 грн.

Загальні обсяг і вартість електричної енергії за вищезазначеним актом купівлі-продажу електричної енергії позивачем не заперечуються.

У травні 2022 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 614/01-05/22 від 31.05.2022 р., у якій вимагав у строк до 05.06.2022 сплатити суму простроченої заборгованості (передплати в розмірі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії) за договором № 20/21-363-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 13.12.2021 у загальному розмірі 18 750 348, 00 грн. Факт направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується відповідними фіскальним чеком, накладною та описом вкладення у цінний лист № 0101046535988 від 01.06.2022, наявними у матеріалах справи.

Вказані вище обставини встановлені в рішенні Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 за позовом ТОВ «Ю.Комодітіз» до ПАТ «Центренерго» про стягнення 18 750 348, 00 грн основного боргу.

Так суд встановив, що на розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/862/22 за позовом ТОВ «Ю.Комодітіз» до ПАТ «Центренерго» про стягнення 18 750 348, 00 грн боргу. Позовні вимоги були обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення грошових коштів (передоплати) внаслідок зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії за двостороннім договором № 20/21-363-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 13.12.2021.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 позов ТОВ «Ю.Комодітіз» до ПАТ «Центренерго» про стягнення 18 750 348,00 грн боргу задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «Центренерго» на користь ТОВ «Ю.Комодітіз» 18 750 348,00 грн основної заборгованості та 281 255, 22 грн судового збору.

Господарський суд Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 встановив, що у встановлені договором та вимогами строки відповідач обов`язок щодо повернення грошових коштів (передоплати) позивачу, внаслідок зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії у березні 2022 р., не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 18 750 348, 00 грн, що підтверджується двостороннім договором № 20/21-363-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 13.12.2021 та відповідними додатками до нього, платіжним дорученням № 592 від 14.12.2021 на суму 2 340 800, 00 грн, платіжним дорученням № 1254 від 14.12.2021 на суму 22 875 468, 00 грн, листами відповідача № 24/4231 від 14.12.2021 про отримання суми гарантійного внеску (без ПДВ), № 24/240 від 25.01.2022, № 24/410 від 07.02.2022, № 24/596 від 17.02.2022, № 24/1038 від 29.04.2022, листами-вимогами позивача № 538/02-02/22 від 09.02.2022, № 538/03-02/22 від 09.02.2022, № 546/03-02/22 від 22.02.2022, № 614/01-05/22 від 31.05.2022, податковими накладними № 87 від 31.12.2021, № 88 від 31.12.2021, акт купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2022 р. від 30.04.2022 на суму 18 169 920, 00 грн. У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку щодо своєчасного повернення позивачу грошових коштів (передоплати) внаслідок зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії за двостороннім договором № 20/21-363-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 13.12.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 14.10.2022 відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України.

Статтею 75 ГПК України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 р. по справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014 р. по справі № 910/11595/13.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 міститься висновок, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22, яке набрало законної сили має преюдиціальне значення, а встановлені нею факти повторного доведення не потребують.

Отже, встановлені рішенням суду по справі № 911/862/22 обставини щодо неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання по договору купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-363-РДД від 13.12.2021 в частині повернення позивачу грошових коштів (передоплати) в сумі 18 750 348, 00 грн повторного доведення не потребують.

З огляду на наведене, суд відхиляє твердження відповідача про ненадання позивачем жодних первинних документів, які б підтвердили наявність заборгованості, підстави її виникнення, терміни настання прострочення зобов`язання (договір, специфікації, додаткові угоди, акти приймання-передачі, платіжні доручення тощо), оскільки такі встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22, що набрало законної сили, та яке має преюдиціальне значення для розгляду даної справи.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти преюдиційності обставин встановлених у рішенні Господарського суду Київської області № 911/862/22 від 31.08.2022 під час розгляду даної справи не надав належних доказів для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України.

18.10.2022 видано наказ на примусове виконання Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22.

20.10.2022 головним державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Поліщук В.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70126176 від 20.10.2022 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 18.10.2022 у справі № 911/862/22.

25.10.2022 головним державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Поліщук В.С. в межах виконавчого провадження № 70126176 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, відповідно до змісту якої зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 18.10.2022 у справі № 911/862/22 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення відповідачем позивачу в добровільному порядку 18 750 348, 00 грн заборгованості за договором № 20/21-363-РДД від 13.12.2021. Протилежного суду не доведено.

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 21.02.2025 щодо виконавчого провадження № 70126176, наказ Господарського суду Київської області від 18.10.2022 у справі № 911/862/22 не виконаний, виконавче провадження № 70126176 зупинене.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості на виконання рішення Господарського суду Київської області № 911/862/22 від 31.08.2022 а ні в примусовому порядку, а ні в добровільному.

Оскільки рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 не виконано, позивач вважає наявними підстави для стягнення відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань, нарахованих на суму заборгованості, стягнутої за рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 в розмірі 19 031 603, 22 грн, яка складається з 18 750 348, 00 грн основної заборгованості та 281 255, 22 грн судових витрат.

З урахуванням зазначеного вище, у зв`язку невиконанням боржником грошового зобов`язання, присудженого до стягнення рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 в розмірі 19 031 603, 22 грн, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 911 952, 71 грн 3 % річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 19 031 603, 22 грн за період прострочення з 28.06.2023 до 31.01.2025, та 2 639 576,73 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 19 031 603, 22 грн за період прострочення липня 2023 року до січня 2025 року.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, договору купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-363-РДД від 13.12.2021 є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін. Протилежного суду не доведено.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань з повернення суми попередньої оплати за електричну енергію.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів - двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).

Відповідно до визначення, наведеного у п. 17 ч. 1 ст. 17 вказаного Закону, двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу.

Частиною 1 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22, яке набрало законної сили, встановлено, що на виконання умов договору позивач сплатив відповідачу 36 920 268, 00 грн в оплату вартості електричної енергії, однак відповідачем було недовідпущено оплаченої електричної енергії вартістю 18 750 348, 00 грн.

Вказані обставини, в силу положень ст. 75 ГПК України, не підлягають повторному доказуванню.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Абзацом 4 п. 2.1 договору встановлено, що відповідач зобов`язується повернути кошти в межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії протягом п`ятнадцяти банківських днів з дати отримання від позивача вимоги в письмовій формі про повернення коштів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд встановив вище, що станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення відповідачем позивачу в добровільному порядку 18 750 348, 00 грн заборгованості за договором № 20/21-363-РДД від 13.12.2021.

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 21.02.2025 щодо виконавчого провадження № 70126176, наказ Господарського суду Київської області від 18.10.2022 у справі № 911/862/22 не виконаний, виконавче провадження № 70126176 зупинене.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості на виконання рішення Господарського суду Київської області № 911/862/22 від 31.08.2022 а ні в примусовому порядку, а ні в добровільному.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 11.03.2020 у справі № 910/5587/19).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, у зв`язку із чим судом відхиляються доводи відповідача про те, що відповідач не порушив права позивача, оскільки позивач не надсилав відповідної вимоги.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

З системного аналізу положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України слідує, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої ст. 625 ЦК Україні (вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 12.04.2017 у справі № 913/869/14, від 26.04.2017 у справі № 918/329/16).

Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних, є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

З огляду на наведене вище, з ухваленням рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 зобов`язання боржника з повернення позивачу передоплати за договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідачем факт наявності простроченої заборгованості по суті не заперечується та не спростовується. Доказів сплати заборгованості в сумі 18 750 348, 00 грн, що присуджена до стягнення рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22, відповідач до суду не надав.

Водночас, суд зазначає, що з прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов`язок сторони сплатити кошти, зобов`язання, що виникли на підставі договору та їх прострочення не припиняються, тому доводи відповідача щодо необхідності звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату 3 % річних та інфляційних втрат є не обґрунтованими.

Крім того, з урахуванням наведених вище приписів законодавства та позицій Верховного Суду, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що відкриття та зупинення виконавчого провадження № 70126176 з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 не припиняє грошового зобов`язання з повернення позивачу передоплати в сумі 18 750 348, 00 грн за договором № 20/21-363-РДД від 13.12.2021 та не звільняє відповідача від обов`язку сплатити суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за весь період прострочення.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо повернення позивачу передоплати, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Враховуючи невиконання грошового зобов`язання зі сплати основного боргу в сумі 18 750 348, 00 грн та відшкодування судового збору в сумі 281 255, 22 грн, що виникло з рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача:

- 911 952, 71 грн 3% річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 19 031 603, 22 грн за період прострочення з 28.06.2023 до 31.01.2025;

- 2 639 576,73 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 19 031 603, 22 грн за період прострочення липня 2023 року до січня 2025 року.

Суд встановив, що на розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/2033/23 за позовом ТОВ «Ю.Комодітіз» до ПАТ «Центренерго» про стягнення 3 379 197, 20 грн пені, 3 243 333, 75 грн інфляційних втрат та 479 903, 69 грн 3 % річних. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що ПАТ «Центренерго» не було виконано зобов`язання з оплати за двостороннім договором № 20/21-363-РДД від 13.12.2021 купівлі-продажу електричної енергії, укладеним між позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим розмір основної заборгованості відповідача становив 18 750 348, 00 грн, що було підтверджено рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22, яку відповідачем не було сплачено. Таким чином, у зв`язку невиконанням боржником грошового зобов`язання позивач просив суд стягнути з відповідача 2 694 511, 88 грн інфляційних втрат за період з 03.03.2022 по 31.08.2022, 273 393, 00 грн 3 % річних за період з 03.03.2022 по 31.08.2022, 548 821, 87 грн інфляційних втрат за період з 14.02.2023 по 27.06.2023 та 206 510, 69 грн 3 % річних за період з 14.02.2023 по 27.06.2023 відповідно до ст. 625 ЦК України та 3 379 197, 20 грн пені за період з березня 2022 року по вересень 2022 року, посилаючись на пункт 4.2 договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2024 у справі № 911/2033/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Центренерго» на користь ТОВ «Ю.Комодітіз» 306 683, 77 грн 3 % річних, 887 771, 91 грн інфляційних втрат та 17916,84 грн судового збору.

Господарський суд Київської області у своєму рішенні від 15.08.2024 у справі № 911/2033/23 встановив, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем 18 750 348, 00 грн заборгованості за договором № 20/21-363-РДД від 13.12.2021 позивачу. Отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення передоплати позивачу за договором № 20/21-363-РДД від 13.12.2021 в сумі 18 750 348, 00 грн з 28.06.2022.

Зі змісту рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2024 у справі № 911/2033/23 вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 273 393, 00 грн 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача в сумі 18 750 348, 00 грн за період з 03.03.2022 по 31.08.2022 та 206 510, 69 грн 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача в сумі 18 750 348, 00 грн за період з 14.02.2023 по 27.06.2023. Також, позивач просить стягнути з відповідача 2 694 511 88 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача в сумі 18 750 348, 00 грн за період з 03.03.2022 по 31.08.2022 та 548 821, 87 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача в сумі 18 750 348, 00 грн за період з 14.02.2023 по 27.06.2023.

Проте, Господарський суд Київської області в рішенні від 15.08.2024 у справі № 911/2033/23 дійшов висновку, що відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом, сума 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача в сумі 18 750 348, 00 грн за період з 28.06.2022 по 31.08.2022 становить 100 173, 09 грн, за період з 14.02.2023 по 27.06.2023 становить 206 510, 68 грн, а всього 306 683, 77 грн. Також, відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом відповідно до Методики розрахунку інфляційних втрат, зазначеній у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 18 750 348, 00 грн за період з липня 2022 по серпень 2022 становить 338 950, 04 грн, за період з лютого 2023 по червень 2023 становить 548 821, 87 грн, а всього 887 771, 91 грн.

Отже, зі змісту рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2024 у справі № 911/2033/23 вбачається, що спірним періодом нарахуванням 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 18 750 348, 00 грн, є період з 03.03.2022 по 31.08.2022 та період з 14.02.2023 по 27.06.2023 щодо нарахування 3 % річних, а також період з липня 2022 по серпень 2022 та за період з лютого 2023 по червень 2023 щодо нарахування інфляційних втрат.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивачем обґрунтовано та правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення з 28.06.2023 до 31.01.2025 та інфляційні нарахування за період прострочення з липня 2023 до січня 2025 року, що не охоплені рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2024 у справі № 911/2033/23.

Водночас, з розрахунку позивача вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні нарахування на суму заборгованості, стягнутої за рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 в розмірі 19 031 603, 22 грн, яка складається з 18 750 348, 00 грн основної заборгованості та 281 255, 22 грн судових витрат.

Однак, суд звертає увагу про безпідставне нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на судовий збір, присуджений до стягнення з відповідача рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22.

Суд звертає увагу позивача, що сплата судового збору, який було стягнуто рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 не є зобов`язанням в розумінні положень статті 509 ЦК України.

Обов`язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, за своєю суттю не є цивільним чи господарським зобов`язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (які виникають з цивільних та господарських правовідносин), і, відповідно, його процесуальний розподіл судом за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу в межах «позивач-відповідач» не є виникненням господарського чи цивільного зобов`язання в межах «кредитор-боржник».

Норми статті 625 ЦК України регулюють цивільні правовідносини (ст. 1 ЦК України) і стосуються відповідальності за порушення цивільного грошового зобов`язання, яке є цивільним правовідношенням в силу приписів ст. 509 ЦК України. За загальновизнаним принципом права цивільні правовідносини лежать у площині матеріального права. Тоді як приписи ст. 326 ГПК України стосуються відповідальності за порушення процесуальних зобов`язань учасників справи за невиконання судового рішення. Ці зобов`язання не виходять за межі площини процесуальних правовідносин. Процесуальні правовідносини стосуються порядку здійснення судочинства у господарських судах та повноважень господарських судів (ст. 1 ГПК України). До цих правовідносин не застосовуються правові інститути матеріального права.

Аналогічно й щодо правових інститутів судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та повноважень суду з їх розподілу між учасниками справи. Наведені правові інститути не передбачені та не встановлені нормами ЦК України. Такі зобов`язання не є цивільними грошовими зобов`язаннями.

Відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного Верховним Судом у постанові від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18, враховуючи, що грошове зобов`язання виникло до ухвалення судового рішення по суті спору та не припинилося в наслідок набрання ним законної сили, нарахування 3% річних та інфляційних, згідно з ст. 625 ЦК України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням, до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум пені, 3% річних, інфляційних втрат та судового збору.

Як зазначено судом вище, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних, передбачене положеннями ст. 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги. Тобто, базою (основою) для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, вказано, що у ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому, при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

З огляду на викладене, суд зазначає про відсутність підстав для здійснення нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму судового збору, стягнуту рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22.

У даному випадку, виходячи зі змісту судового рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22, що набрало законної сили, сума основного боргу (тобто прострочена сума) відповідача становить 18 750 348, 00 грн.

З огляду на наведене, суд зазначає, що нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних, що передбачено ст. 625 ЦК України, може здійснюватися лише на суму простроченого основного боргу, що визначена рішенням суду без урахування сум судових витрат.

З урахуванням усього зазначеного вище, оскільки з прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов`язок сторони сплатити кошти, зобов`язання, що виникли на підставі договору та їх прострочення не припиняються, станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем на користь позивача передоплати в сумі 18 750 348, 00 грн, а рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 не виконане, а також враховуючи, що позивачем у даній справі нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати за період, що не був охоплений рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2033/23 від 15.08.2024, суд вважає правомірним нарахування та заявлення позивачем до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України на основну заборгованість в розмірі 18 750 348, 00 грн за період прострочення з 28.06.2023 до 31.01.2025 щодо 3 % річних та з липня 2023 до січня 2025 року інфляційних нарахувань.

Здійснивши власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням суми основної заборгованості, встановленої та стягнутої рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 (без включення стягнутої суми судового збору), в межах розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що позовні в частині стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення з 28.06.2023 до 31.01.2025 підлягають задоволенню частково в сумі 898 475, 58 грн, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період прострочення з липня 2023 до січня 2025 року підлягають задоволенню частково в сумі 2 600 568, 21 грн.

Відповідач заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не спростував, контррозрахунку до суду не подав.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 41 988, 53 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (місцезнаходження: вул. Рудиківська, буд. 49, смт Козин, Обухівський р-н, Київська обл., 08711; код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» (місцезнаходження: вул. Лейпцизька, буд. 3А, м. Київ, 01015; код ЄДРПОУ 42601505) 898 475, 58 грн 3 % річних, 2 600 568, 21 грн інфляційних втрат та 41 988, 53 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 05.08.2025.

Суддя Л.В. Сокуренко