Рішення від 05.08.2025 по справі 640/21449/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2025 року м. Київ № 640/21449/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0001324204 від 20.05.2020, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18 778 531,61 гривень.

- № 0001334204 від 20.05.2020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 8 231 478,27 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4 115 739,14 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог норм податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару та надання послуг між ним та контрагентами мали реальний характер, товар поставлено, а послуги надані, та належним чином оплачені позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та контрагентами у періоді, що перевірявся, а відтак, вважає твердження контролюючого органу про безпідставне завищення позивачем суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, необґрунтованими. Крім того, позивач вказав на те, що при укладенні та виконанні договорів з контрагентами він діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності, та не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагентів, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими платниками податків. Тому, на думку позивача, оскаржувані рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача було встановлено завищення суми від`ємного значення з ПДВ та суми бюджетного відшкодування з ПДВ, на підставі чого було прийнято податкові повідомлення-рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення-рішення правомірним та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив та письмові пояснення, у яких наголошено на обґрунтованості позовних вимог.

Відповідачем направлено до суду письмові пояснення, у яких вказано про необгрунтованість доводів позивача.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 02.03.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021, позовні вимоги задовольнив повністю.

Постановою Верховного Суду від 01.05.2023 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2021 року, а справу №640/21449/20 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав наступне :

"...суди попередніх інстанцій, посилаючись на надані позивачем первинні документи, не конкретизуючи їх суті та змісту операцій, яких вони стосуються, обмежились загальним висновком про те, що наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операцій зі вказаними контрагентами, зробивши висновок про достатність, за наведеного, підстав для скасування оскаржуваних у справі податкових повідомлень-рішень в цілому.

115. Судами не здійснено аналіз підтвердження конкретними первинними документами реальності кожної господарської операції та не з`ясовано дійсного економічного змісту по кожній з господарських операцій в розрізі кожного контрагента окремо, не досліджено судами можливість їх здійснення з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, транспортних засобів тощо.

116. Також суди залишили поза увагою посилання відповідача про фактичну відсутність або незначну кількість трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна для проведення господарських операцій, а також відсутність легального походження товару, відсутність у податковому кредиті відомостей щодо придбання кукурудзи, шроту соєвого, а податкові кредити сформовані за рахунок придбання іншої продукції.

117. Суди попередніх інстанцій обмежились лише формальними посиланнями на ознаки господарських операцій, не з`ясувавши яким саме чином спірні операції були виконані контрагентами з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності.

118. З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у цій справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо виконання договорів поставки; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів…

120. Також судам необхідно надати належну оцінку доводам відповідача щодо наявності відкритих кримінальних проваджень відносно контрагентів за ознаками фіктивності, в тому числі кримінальних проваджень №62019000000001857 від 03.12.2019, №42017100000001297 від 17.10.2017, №62018000000000022 від 26.12.2018.

121. З огляду на наведене суди попередніх інстанцій у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не надали належної оцінки цим обставинам, у зв`язку з чим висновки цих судів не можна визнати такими, що ґрунтуються на повному і всебічному з`ясуванні обставин у справі…

126. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.".

12.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.05.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 прийнято справу до провадження та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

У період з 26.03.2020 по 15.04.2020 Офісом ВПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ «ДПЗКУ» по декларації з податку на додану вартість за січень 2020 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

Результати перевірки оформлено Актом № 667/28-10-42-04/37243279 від 17.04.2020, в якому зафіксовано наступні порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за січень 2020 року в сумі 26690403,37 гривень, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 18 778 531,61 гривень,

- пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, що призвело до завищення сум які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за січень 2020 року на суму 8 231 478,27 гривень,

- пункту 201.1 статті 201 ПК України, що призвело до відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведеної податкової накладної на суму втрачених товарів під час експорту зернових культур на загальну суму податку на додану вартість 3811,64 гривень.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 0001324204 від 20.05.2020, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18 778 531,61 гривень.

- № 0001334204 від 20.05.2020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 8 231 478,27 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4 115 739,14 гривень.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 30.03.2018 № 11418/6/99-99-11-01-01-25 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, врегульовано статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзацом 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Досліджуючи питання правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд вказує наступне.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є встановлена перевіркою відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентами, а саме : ТОВ «ТГ «ІДЕАЛ», TOB «ТАЛАН СИСТЕМС», ТОВ «Перша Українська Продовольча», ТОВ «КОРНТВЕЛ», TOB «СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ», ТОВ «ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ», ПП «Юг Сервіс Лод», ПП «МІРАЛ-ТРАНС», ТОВ «ТД Протеін», ТОВ «ЛІМІ ТРЕЙД», ТОВ "Монтелімар, ТОВ «Торговий дім «Фаворіт», ТОВ «Флагман Агро Трейд», ТОВ «Агропартнер Днепр», ТОВ «Укрслайн», ТОВ «Еліус Промо», ТОВ «Сієста Лайф», ПП «ПРОМТЕХСЕРВІС» та ТОВ «МИСЛИВЕЦЬ».

Судом встановлено, що у позовній заяві на обґрунтування своїх уточнених позовних вимог позивач зазначає, що податкові накладні, зареєстровані на підставі здійснених господарських операцій між ним та його контрагентами, били для АТ "ДПЗКУ" достатньою підставою для нарахування сум ПДВ, що належать до податкового кредиту, і, що сформовані за результатами операцій з його контрагентами. Зокрема, на думку позивача, сам факт реєстрації податкової накладної свідчить про його належну податкову обачність. Також позивач зазначає, що кожна задокументована спірна господарська операція мала на меті отримання доходу, що є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності, що, в свою чергу, на переконання позивача, свідчить про наявність розумної економічної мети (ділової мети) задокументованих господарських операцій. Крім того, позивач зауважує про неприпустимість розповсюдження негативної податкової інформації стосовно контрагентів, з якими були задокументовані господарські операцій за спірний період, оскільки вказані обставини порушують принцип індивідуальної юридичної відповідальності, передбачений ст. 61 Конституції України.

Разом з тим, дослідивши встановлені в ході проведення перевірки фактичні обставини і доводи учасників справи, суд не погоджується з обгрунтованістю вищенаведених доводів позивача щодо реальності спірних господарських операцій з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "ТГ ІДЕАЛ" укладено аналогічні договори поставки від 16.01.2020 № ОДН0068-С, від 16.01.2020 №ОДН0069-С, від 23.01.2020 № ОДН0072-С, від 23.01.2020 № ОДН0073-С, від 23.01.2020 №ОДН0074-С, від 28.01.2020 № ОДН0075-С, від 28.01.2020 № ОДН0076-С, предметом яких є здійснення поставки ТОВ "ТГ ІДЕАЛ" кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року, за наслідками здійснення яких позивачем віднесено до податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 8 697 799,94 грн.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ "ТГ ІДЕАЛ" за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку Акціонерного товариства "Укрексімбанк", в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ "ТГ ІДЕАЛ" зерно реалізовано на користь LEMARC AGROMOND за зовнішньоекономічним контрактом EXP230919-FC/2, ВМД UA500050/2020/202509 від 25.02.2020; а також на користь HAKAN AGRO за зовнішньоекономічним контрактом EXP230919-FC/3; ВМД UA500050/2020/202791 від 03.03.2020.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що за результатами наданих АТ "ДПЗКУ" первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ «ТГ «ІДЕАЛ» встановлено відсутність здійснення задокументованих господарських операцій та їх непідтвердження первинними документами, у зв`язку з відсутністю легального походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагента, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, відсутністю первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства.

Крім того, суд вказує, що під час перевірки, відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП, встановлено відсутність у ТОВ «ТГ «ІДЕАЛ» на правах власності або користування будь-яких об`єктів оподаткування.

Більше того, згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних, контролюючим органом встановлено реєстрацію на користь ТОВ «ТГ «ІДЕАЛ» податкових накладних на реалізацію кукурудзи ТОВ "СП ПРАГМАТИК" (код ЄДРПОУ 35252805, яке не будучи виробником сільськогосподарської продукції, купляло вказану продукцію у ТОВ "Аверс Інк" (код ЄДРПОУ 42680613) та ТОВ "Спецрента" (код ЄДРПОУ 42190973). Зокрема, встановлено реєстрацію на користь ТОВ «ТГ «ІДЕАЛ» податкових накладних на реалізацію кукурудзи ТОВ "Агрегатний Стан" (код ЄДРПОУ 41761130), яке також не будучи виробником сільськогосподарської продукції, купляло вказану продукцію у ТОВ "ПРОДУКТ ОПТ-СЕІЛ" (код ЄДРПОУ 41843820) та ТОВ "КОМПАНІЯ "ОПТ-ТОВАР" (код ЄДРПОУ 43397748, нова назва на час складання акта перевірки - ТОВ "Торспам").

З акту перевірки вбачається, що, як безпосередні контрагенти ТОВ «ТГ «ІДЕАЛ» (ТОВ "СП ПРАГМАТИК" та ТОВ "Агрегатний Стан") з поставки кукурудзи, так і безпосередні контрагенти ТОВ "СП ПРАГМАТИК" та ТОВ "Агрегатний Стан" (ТОВ "Аверс Інк", ТОВ "Спецрента", ТОВ "ПРОДУКТ ОПТ-СЕІЛ", ТОВ "КОМПАНІЯ "ОПТ-ТОВАР" (ТОВ "Торспам") з поставки кукурудзи, мають негативну податкову інформацію, яка міститься в інформаційних базах контролюючого органу.

Так, зокрема, з акту перевірки вбачається, що ТОВ "СП ПРАГМАТИК" та ТОВ "Спецрента" податкові декларації з плати за землю протягом 2019 року, податкові декларації платника податку четвертої групи не подавалися.

Відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП перевіркою встановлено наявність у ТОВ "Спецрента" на правах власності або користування лише 2 кіосків у м. Дніпрі, 2 морозильних складів у м. Києві та м. Дніпрі. Крім того, відповідно до даних з ЄРПН, ТОВ "Спецрента" не придбавало жодної сільськогосподарської продукції.

Суд вказує, що пунктом 83.1 ст. 83 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1 документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п. 74.3 ст. 74 ПК України).

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Судом також встановлено, що ТОВ "Спецрента", ТОВ "Аверс Інк" є фігурантами у кримінальному провадженні № 62019000000001857 від 03.12.2019, відкритого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 364 КК України.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо неприйняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, суд вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи) за ланцюгом походження, відсутність основних засобів, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась на користь позивача, факт порушення кримінального провадження, у сукупності свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ТГ «ІДЕАЛ» щодо поставки кукурудзи.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На важливості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22, в якому зазначено наступне : "поза увагою та правовою оцінкою судів попередніх інстанцій залишились доводи відповідача щодо неможливості здійснення господарської операції з поставки товару, у зв`язку з відсутністю джерела походження товару по ланцюгах постачання. Суди відхилили доводи податкового органу щодо встановлених перевіркою порушень, мотивуючи свої рішення загальними висновками Верховного Суду, здійсненими в інших справах, без дослідження письмових доказів та надання їм правової оцінки на відповідність частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», без оцінки встановлених відповідачем порушень в розрізі кожного контрагента…

… суди повинні не лише встановити, з яких підстав здійснені висновки в акті перевірки, але й надати кожному із встановлених контролюючим органом порушень щодо кожного контрагента окремо правову оцінку у взаємозв`язку із доводами позивача і наданими ним на їх підтвердження доказами, а також із використанням засобів доказування, передбачених процесуальним законом."

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ТОВ «ТГ «ІДЕАЛ» щодо поставки кукурудзи, в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 8 697 799,94 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем та ПП "Промтехсервіс" укладено договір поставки від 11.12.2019 № КИВ149-С, предметом якого є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ПП "Промтехсервіс" за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку Акціонерного товариства "Укрексімбанк", в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ПП "ПРОМТЕХСЕРВИС" зерно реалізовано АТ "ДПЗКУ" на користь OLAM INTERNATIONAL за зовнішньоекономічним контрактом EXP201119-FC, ВМД UA500050/2020/200317 від 10.01.2020.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що контролюючим органом проведено перевірку за грудень 2019 року, за результатами якої складено акт від 20.03.2020 № 22/28-10-54-07-10/37243279. Відповідно до вказаного акту перевірки контролюючим органом встановлено відсутність фактів самостійного вирощування ТОВ «ПРОМТЕХ СЕРВІС» кукурудзи, відсутність законного ланцюга придбання кукурудзи (відсутність фактичного виробника/постачальника) та відсутність факту зберігання на зернових складах.

Так, відповідно до даних ЄРПН, з моменту реєстрації в податкових органах ТОВ «ПРОМТЕХ СЕРВІС» не здійснювало діяльність з вирощування кукурудзи. Крім того, згідно з даними ЄРПН, на адресу ТОВ «ПРОМТЕХ-СЕРВІС» виписано та зареєстровано податкові накладні з номенклатурою «кукурудза» підприємством ТОВ «Мисливець» у грудні 2019 року у кількості 1812,23т., при цьому, ТОВ «Мисливець» не є сільськогосподарським підприємством та не здійснює вирощування сільськогосподарських культур (кукурудза) (земельні ділянки підприємства ТОВ «Мисливець» зареєстровані в липні 2019 року та серпні 2019 року, що унеможливлює факт самостійного вирощування кукурудзи врожаю 2019 року). В свою чергу, згідно з ЄРПН, на адресу ТОВ «МИСЛИВЕЦЬ» виписано та зареєстровано податкові накладні переважно з номенклатурою «Фракції газойлевогудронові широкі, спирт ізобутиловий технічний, газ скраплений», що свідчить про відсутність законного джерела походження товару в подальшому реалізованого на користь позивача.

Зокрема, основні засоби ТОВ «ПРОМТЕХ СЕРВІС» відсутні, чисельність працівників - 1 особа, податкові декларації з плати за землю до контролюючого органу не надавались.

Крім того, суд враховує, що, згідно договору поставки № КИВ0149-С від 11.12.2019 p., мала поставлятися кукурудза врожаю 2019 року, при цьому згідно баз даних ДПС України встановлено, що земельні ділянки підприємства ТОВ «ПРОМТЕХ-СЕРВІС» зареєстровані в липні 2019 року та серпні 2019 року, що унеможливлює факт самостійного вирощування кукурудзи врожаю 2019 року.

Суд вказує, що пунктом 83.1 ст. 83 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1 документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п. 74.3 ст. 74 ПК України).

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо неприйняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, суд вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи) за ланцюгом походження, відсутність основних засобів, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась на користь позивача, свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ТГ «ПРОМТЕХ СЕРВІС» щодо поставки кукурудзи.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На важливості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22, в якому зазначено наступне: "поза увагою та правовою оцінкою судів попередніх інстанцій залишились доводи відповідача щодо неможливості здійснення господарської операції з поставки товару, у зв`язку з відсутністю джерела походження товару по ланцюгах постачання. Суди відхилили доводи податкового органу щодо встановлених перевіркою порушень, мотивуючи свої рішення загальними висновками Верховного Суду, здійсненими в інших справах, без дослідження письмових доказів та надання їм правової оцінки на відповідність частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», без оцінки встановлених відповідачем порушень в розрізі кожного контрагента…

… суди повинні не лише встановити, з яких підстав здійснені висновки в акті перевірки, але й надати кожному із встановлених контролюючим органом порушень щодо кожного контрагента окремо правову оцінку у взаємозв`язку із доводами позивача і наданими ним на їх підтвердження доказами, а також із використанням засобів доказування, передбачених процесуальним законом."

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ТОВ «ПРОМТЕХ СЕРВІС» щодо поставки кукурудзи, в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 1 653 072,07 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "ЕЛІУС ПРОМО" укладені аналогічні договори поставки від 12.12.2019 № ЧРК0119-С, від 13.12.2019 № ЧРК0121-С, предметом яких є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ ФГ "ЕЛІУС ПРОМО" за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку з банківського рахунку позивача, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ ФГ "ЕЛІУС ПРОМО" зерно реалізовано АТ "ДПЗКУ" на користь OLAM INTERNATIONAL за зовнішньоекономічним контрактом EXP201119-FC, ВМД UA500050/2020/200317 від 10.01.2020; на користь LEMARC AGROMOND за зовнішньоекономічним контрактом EXP011019-FC/2, ВМД UA500050/2020/202286, від 20.02.2020, ВМД UA500050/2020/202509 від 25.02.2020.

Разом з тим, як вже встановлювалось судом вище, контролюючим органом проведено перевірку за грудень 2019 року, за результатами якої складено акт від 20.03.2020 № 22/28-10-54-07-10/37243279. Відповідно до вказаного акту перевірки контролюючим органом встановлено відсутність фактів самостійного вирощування ТОВ ФГ "ЕЛІУС ПРОМО" кукурудзи, відсутність законного ланцюга придбання кукурудзи (відсутність фактичного виробника/постачальника) та відсутність факту зберігання на зернових складах.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «ФГ «ЕЛІУС ПРОМО» немає будь-яких транспортних засобів. Зокрема, згідно з даними ЄРПН, встановлено відсутність у ТОВ «ФГ «ЕЛІУС ПРОМО» придбання будь-яких транспортних послуг. При цьому, судом встановлено, що в наданих до перевірки встановлено, що автомобільним перевізником кукурудзи від ТОВ «ФГ «ЕЛІУС ПРОМО» на адресу AT «ДПЗКУ» є ТОВ «Добро Логістик». Разом з тим, згідно з даними ЄРПН, встановлено відсутність реєстрації податкових накладних між ТОВ «ФГ «ЕЛІУС ПРОМО» та ТОВ «Добро Логістик» та між AT «ДПЗКУ» та ТОВ «Добро Логістик», що свідчить про відсутність будь-яких фінансово-господарських операцій між ними.

Суд вказує, що пунктом 83.1 ст. 83 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1 документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п. 74.3 ст. 74 ПК України).

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо неприйняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, суд вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи) за ланцюгом походження, відсутність основних засобів, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась на користь позивача, свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ФГ «ЕЛІУС ПРОМО» щодо поставки кукурудзи.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На важливості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22, в якому зазначено наступне: "поза увагою та правовою оцінкою судів попередніх інстанцій залишились доводи відповідача щодо неможливості здійснення господарської операції з поставки товару, у зв`язку з відсутністю джерела походження товару по ланцюгах постачання. Суди відхилили доводи податкового органу щодо встановлених перевіркою порушень, мотивуючи свої рішення загальними висновками Верховного Суду, здійсненими в інших справах, без дослідження письмових доказів та надання їм правової оцінки на відповідність частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», без оцінки встановлених відповідачем порушень в розрізі кожного контрагента…

… суди повинні не лише встановити, з яких підстав здійснені висновки в акті перевірки, але й надати кожному із встановлених контролюючим органом порушень щодо кожного контрагента окремо правову оцінку у взаємозв`язку із доводами позивача і наданими ним на їх підтвердження доказами, а також із використанням засобів доказування, передбачених процесуальним законом."

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ТОВ «ФГ «ЕЛІУС ПРОМО» з поставки кукурудзи, в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 1 539 064,75 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "МИСЛИВЕЦЬ" було укладено договір поставки від 09.12.2019 № КИВ0147-С, предметом якого є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ "МИСЛИВЕЦЬ" за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку Акціонерного товариства Укрексімбанк , в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ "МИСЛИВЕЦЬ" зерно реалізовано АТ "ДПЗКУ" на користь OLAM INTERNATIONAL за зовнішньоекономічним контрактом EXP201119-FC, ВМД UA500050/2020/200317 від 10.01.2020; на користь LEMARC AGROMOND за зовнішньоекономічним контрактом EXP011019-FC/2, ВМД UA500050/2020/202286 від 20.02.2020.

Разом з тим, як вже встановлювалось судом вище, контролюючим органом проведено перевірку за грудень 2019 року, за результатами якої складено акт від 20.03.2020 № 22/28-10-54-07-10/37243279. Відповідно до вказаного акту перевірки контролюючим органом встановлено відсутність фактів самостійного вирощування ТОВ "МИСЛИВЕЦЬ" кукурудзи, відсутність законного ланцюга придбання кукурудзи (відсутність фактичного виробника/постачальника) та відсутність необхідних основних засобів.

Крім того, згідно баз даних ДПС України, встановлено, що земельні ділянки ТОВ «Мисливець» зареєстровані в липні 2019 року та серпні 2019 року, що унеможливлює факт самостійного вирощування кукурудзи врожаю 2019 року, що додатково підтверджує відсутність самостійного вирощування ТОВ «Мисливець» кукурудзи.

Суд вказує, що пунктом 83.1 ст. 83 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1 документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п. 74.3 ст. 74 ПК України).

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо неприйняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, суд вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи) за ланцюгом походження, відсутність основних засобів, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась на користь позивача, свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ФГ «ЕЛІУС ПРОМО» щодо поставки кукурудзи.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На важливості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22, в якому зазначено наступне: "поза увагою та правовою оцінкою судів попередніх інстанцій залишились доводи відповідача щодо неможливості здійснення господарської операції з поставки товару, у зв`язку з відсутністю джерела походження товару по ланцюгах постачання. Суди відхилили доводи податкового органу щодо встановлених перевіркою порушень, мотивуючи свої рішення загальними висновками Верховного Суду, здійсненими в інших справах, без дослідження письмових доказів та надання їм правової оцінки на відповідність частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», без оцінки встановлених відповідачем порушень в розрізі кожного контрагента…

… суди повинні не лише встановити, з яких підстав здійснені висновки в акті перевірки, але й надати кожному із встановлених контролюючим органом порушень щодо кожного контрагента окремо правову оцінку у взаємозв`язку із доводами позивача і наданими ним на їх підтвердження доказами, а також із використанням засобів доказування, передбачених процесуальним законом."

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ТОВ "МИСЛИВЕЦЬ" з поставки кукурудзи, в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 489 394,72 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "СІЄСТА ЛАЙФ" укладено договір транспортного експедирування автомобільним транспортом від 19.08.2019 № 494, відповідно до якого ТОВ "СІЄСТА ЛАЙФ" зобов`язувалось організувати перевезення вантажу, кожна партія якого оформляється окремим додатком до договору.

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій (зокрема, перевезень) в рамках зазначеного договору позивачем надано копії заявок на відвантаження, актів надання послуг, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків-фактур на сплату та виписку Акціонерного товариства "Укрексімбанк", в якій відображено всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

Разом з тим, як вже встановлювалось судом вище, контролюючим органом проведено перевірки за листопад та грудень 2019 року, за результатами якої складено акти від 18.02.2020 № 343/28-10-42-01/37243279 та від 20.03.2020 № 22/28-10-54-07-10/37243279. Відповідно до вищевказаних актів перевірки контролюючим органом встановлено відсутність фактів безпосереднього надання ТОВ "СІЄСТА ЛАЙФ" транспортно експедиційних послуг, відсутність законного ланцюга придбання документально наданих послуг) та відсутність необхідних основних засобів.

Так, згідно форми № 20 - ОПП, у ТОВ "СІЄСТА ЛАЙФ" відсутні об`єкти оподаткування.

Крім того, водії, які здійснювали керування вантажними автомобілями та відображені у товарно - транспортних накладних, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 не відображені у Звіті за Формою № 1ДФ та не є працівниками ТОВ «СІЄСТА ЛАЙФ» або найманими фізичними особами, що, зокрема, але не виключно, свідчить про відсутність відомостей про реальність транспортування пшениці, ячменю.

Суд вказує, що пунктом 83.1 ст. 83 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1 документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п. 74.3 ст. 74 ПК України).

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо неприйняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, суд вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи) за ланцюгом походження, відсутність основних засобів, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась на користь позивача, свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ФГ «ЕЛІУС ПРОМО» щодо поставки кукурудзи.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На важливості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22, в якому зазначено наступне: "поза увагою та правовою оцінкою судів попередніх інстанцій залишились доводи відповідача щодо неможливості здійснення господарської операції з поставки товару, у зв`язку з відсутністю джерела походження товару по ланцюгах постачання. Суди відхилили доводи податкового органу щодо встановлених перевіркою порушень, мотивуючи свої рішення загальними висновками Верховного Суду, здійсненими в інших справах, без дослідження письмових доказів та надання їм правової оцінки на відповідність частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», без оцінки встановлених відповідачем порушень в розрізі кожного контрагента…

… суди повинні не лише встановити, з яких підстав здійснені висновки в акті перевірки, але й надати кожному із встановлених контролюючим органом порушень щодо кожного контрагента окремо правову оцінку у взаємозв`язку із доводами позивача і наданими ним на їх підтвердження доказами, а також із використанням засобів доказування, передбачених процесуальним законом."

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ТОВ "СІЄСТА ЛАЙФ" з надання транспортно експедиційних послуг, в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 415 739,51 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА" було укладено договір поставки від 18.12.2019 № СУМ0055-С, від 29.01.2020 № СУМ0072-С, предметом якого є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ "ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА" за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку Акціонерного товариства Укрексімбанк , в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ "ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА" зерно реалізовано АТ ДПЗКУ на користь CCEC HONGKONG за зовнішньоекономічним контрактом EXP021219-FC та ВМД UA500050/2020/203030 від 10.03.2020 року.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що за результатами наданих АТ "ДПЗКУ" первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ "ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА" встановлено відсутність здійснення задокументованих господарських операцій та їх не підтвердження первинними документами, у зв`язку з відсутністю легального походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагента, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, відсутністю первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства.

Крім того, суд вказує, що під час перевірки, відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП, встановлено відсутність у ТОВ "ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА" на правах власності або користування будь-яких об`єктів оподаткування. Також вказаним товариством не подаються податкові декларації з плати за землю протягом 2019 року та податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи.

Суд також вказує, що під час перевірки, відповідно до даних ЄРПН, встановлено реєстрацію на користь ТОВ "ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА" податкових накладних на реалізацію кукурудзи ТОВ "Староворк ЛТД" (код ЄДРПОУ 43253452), яке не будучи виробником сільськогосподарської продукції, купляло вказану продукцію у ТОВ "Мелоді Промс" (код ЄДРПОУ 43253599), яке також не є виробником сільськогосподарської продукції.

З акту перевірки вбачається, що, як безпосередній контрагент ТОВ "ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА" (ТОВ "Староворк ЛТД") з поставки кукурудзи, так і безпосередні контрагенти ТОВ "Староворк ЛТД" (ТОВ "Мелоді Промс") з поставки кукурудзи, мають негативну податкову інформацію, яка міститься в інформаційних базах контролюючого органу.

Так, зокрема, з акту перевірки вбачається, що ТОВ "Староворк ЛТД" та ТОВ "Мелоді Промс" не подавали податкові декларації з плати за землю протягом 2019 року, а також податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи.

Крім того, відповідно до даних ЄРПН, встановлено придбання ТОВ "Мелоді Промс" легкових автомобілів, макаронних виробів, при цьому відсутні дані про придбання кукурудзи, що свідчить про пересорт номенклатури придбаних та реалізованих товарів. Вказана обставина свідчить про відсутність ланцюга постачання товару (кукурудзи), в подальшому документально реалізованого на користь АТ "ДПЗКУ".

Суд наголошує, що, відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Судом також встановлено, що ТОВ "ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА" фігурує у кримінальній справі № 404/2358/19, що відкрита в межах кримінального провадження № 32018150000000040 від 05.05.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.27 ч.5 ст.205 ч.1 КК України. За результатами розгляду цієї справи Кіровським районним судом м. Кіровоград винесено вирок від 28.05.2019, відповідно до якого встановлено наступне.

ОСОБА_24 обвинувачується у тому, що він у кінці жовтня 1017 року перебуваючи у місті Кропивницькому, точне місце не встановлено, зустрівся з невстановленою слідством особою, яка запропонувала за грошову винагороду в 4000 (чотири тисячі) гривень перереєструвати на ім`я ОСОБА_24 підприємство (юридичну особу).

Крім того встановлено, що на розрахунковий рахунок ТОВ «Тімбер Хаус» відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк» надходили кошти від суб`єктів господарювання в тому числі: ТОВ „Перша українська продовольча" (код 39130081) загальна сума 5 673,24 грн. з призначення платежу оплата за послуги; перерахування коштів на загальну суму 2 870 грн.

Вчинення дій, пов`язаних із перереєстрацією ТОВ «Тімбер Хаус» на ім`я ОСОБА_24 , відкриття банківського рахунку та можливості перерахування на нього та з нього грошових коштів, надало змогу невстановленим досудовим розслідуванням особам, здійснювати незаконну діяльність, яка полягала у здійсненні безтоварних операцій з підприємствами - юридичними особами пального сектору економіки, в тому числі: ТОВ "Перша українська продовольча" (код 39130081), що призвело до заниження податкового зобов`язання у таких підприємств та виведення грошових коштів у „тінь".

При цьому, суд вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи) за ланцюгом походження, відсутність основних засобів, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась на користь позивача, факт порушення кримінального провадження, у сукупності свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Перша українська продовольча" щодо поставки кукурудзи.

Як зазначалось судом вище, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На обов`язковості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ТОВ "Перша українська продовольча" щодо поставки кукурудзи, в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 457 644,78 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "КОРНТВЕЛ" укладені аналогічні договори поставки від 28.01.2020 № КИВ0191-С, віл 28.01.2020 № КИВ0192-С, від 28.01.2020 № КИВ0193-С, від 24.01.2020 № КИВ0174-С, від 28.01.2020 № КИВ0189-С, предметом яких є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ "КОРНТВЕЛ" за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку з банківського рахунку позивача, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ "КОРНТВЕЛ" зерно реалізовано АТ "ДПЗКУ" на користь Lemarc Agromond за зовнішньо-економічним контрактом EXP230919-FC/2, ВМД UA500050/2020/202509 від 25.02.2020; на користь Hakan Agro за зовнішньо-економічним контрактом EXP230919-FC/3, ВМД UA500050/2020/202791 від 03.03.2020, ВМД UA500050/2020/203023 від 10.03.2020; на користь CCEC Hongkong за зовнішньо-економічним контрактом EXP021219-FC, ВМД UA500050/2020/203030 від 10.03.2020; за зовнішньо-економічним контрактом EXP021219-FC/2, ВМД UA500050/2020/203339 від 17.03.2020.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що за результатами наданих АТ "ДПЗКУ" первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ "КОРНТВЕЛ" встановлено відсутність здійснення задокументованих господарських операцій та їх не підтвердження первинними документами, у зв`язку з відсутністю легального походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагента, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності.

Крім того, суд вказує, що під час перевірки, відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП, встановлено відсутність у ТОВ "КОРНТВЕЛ" на правах власності або користування будь-яких об`єктів оподаткування. Також вказаним товариством не подаються податкові декларації з плати за землю протягом 2019 року та податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи.

Суд також вказує, що під час перевірки, відповідно до даних ЄРПН, встановлено реєстрацію на користь ТОВ "КОРНТВЕЛ" податкових накладних на реалізацію кукурудзи ТОВ "Провенс" (код ЄДРПОУ 42787977), яке купляло вказану продукцію у ТОВ "Аполо Компані" (код ЄДРПОУ 42787977), ТОВ "Пар Веянс" (код ЄДРПОУ 38748083). Зокрема, відповідно до даних ЄРПН, встановлено реєстрацію на користь ТОВ "КОРНТВЕЛ" податкових накладних на реалізацію кукурудзи ТОВ "Венстон" (код ЄДРПОУ 42789492), яке купляло вказану продукцію у ТОВ "Севпарс" (код ЄДРПОУ 42788169), а ТОВ "Севпарс" у ТОВ "Пар Веянс" (код ЄДРПОУ 38748083). На адресу ТОВ "Корнвел" також зареєстровано податкові накладні з реалізації кукурудзи ТОВ "Бортекс плюс" (код ЄДРПОУ 42689899), яке купляло вказану продукцію у ТОВ "Пар Веянс" (код ЄДРПОУ 38748083), ТОВ "Аверс Форвард" (код ЄДРПОУ 42182344) та ТОВ "Байстер" (код ЄДРПОУ 42689862), в свою чергу, ТОВ "Аверс Форвард" купляло у ТОВ "Агрострой Плюс" (код ЄДРПОУ 43162837), а ТОВ "Байстер" у ТОВ "Таунлі". Суд вказує, що перевіркою встановлено відсутність виробника сільськогосподарської продукції (кукурудзи), поставленої за ланцюгом постачання на користь ТОВ "КОРНТВЕЛ", яка в подальшому була документально реалізована на адресу АТ "ДПЗКУ".

Крім того, відповідно до даних ЄРПН, встановлено реєстрацію на користь ТОВ "КОРНТВЕЛ" податкових накладних на реалізацію кукурудзи ТОВ "Вайн Сторі" (код ЄДРПОУ 42689904), яке купляло вказану продукцію у ТОВ "Пар Веянс" (код ЄДРПОУ 38748083), а ТОВ "Вайн Сторі" у ТОВ "Байстер" (код ЄДРПОУ 42689862), а ТОВ "Байстер" у ТОВ "Таунлі".

З акту перевірки вбачається, що, всі суб`єкти господарської діяльності, які брали участь у придбанні кукурудзи, яка в подальшому була реалізована ТОВ "КОРНТВЕЛ" на користь АТ "ДПЗКУ", мають негативну податкову інформацію, яка міститься в інформаційних базах контролюючого органу.

Так, зокрема, з акту перевірки вбачається, що ТОВ "Провенс", ТОВ "Аполо Компані", ТОВ "Пар Веянс", ТОВ "Венстон", ТОВ "Севпарс", ТОВ "Пар Веянс", ТОВ "Бортекс плюс", ТОВ "Аверс Форвард", ТОВ "Байстер", ТОВ "Агрострой Плюс" та ТОВ "Таунлі" не подавали податкові декларації з плати за землю протягом 2019 року, а також податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи.

Крім того, відповідно до даних ЄРПН, ТОВ "Таунлі" (останнє товариство по ланцюгу постачання) не придбавало кукурудзу, лише придбавало рисову крупу, що свідчить про пересорт номенклатури придбаних та реалізованих товарів. Вказана обставина свідчить про відсутність ланцюга постачання товару (кукурудзи), в подальшому документально реалізованого на користь АТ "ДПЗКУ".

Суд наголошує, що, відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Суд також вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи) за ланцюгом походження, відсутність основних засобів, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась на користь позивача, у сукупності свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ "КОРНТВЕЛ" щодо поставки кукурудзи.

Як зазначалось судом вище, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На обов`язковості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ТОВ "КОРНТВЕЛ" щодо поставки кукурудзи, в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 3 782 262,46 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ" укладено договір поставки від 13.12.2019 № КИВ0161-С, предметом якого є здійснення поставки пшениці 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ "СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ" за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку Акціонерного товариства Укрексімбанк , в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ "СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ" зерно реалізовано АТ ДПЗКУ на користь Lemarc Agromond за зовнішньоекономічним контрактом EXP230919-FC/2, ВМД UA500050/2020/202509 від 25.02.2020.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено відсутність здійснення задокументованих господарських операцій з ТОВ "СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ" та їх не підтвердження первинними документами, у зв`язку з відсутністю легального походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагента, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, відсутністю первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства.

Відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП, встановлено відсутність у ТОВ "СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ" на правах власності або користування будь-яких об`єктів оподаткування, зокрема, земельних ділянок. Також вказаним товариством не подаються податкові декларації з плати за землю протягом 2019 року та податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи.

Суд також вказує, що під час перевірки, відповідно до даних ЄРПН, встановлено реєстрацію на користь ТОВ "СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ" податкових накладних на реалізацію кукурудзи ТОВ "Украгропромстарт" (код ЄДРПОУ 41744529). Разом з тим, податковий кредит ТОВ "СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ", згідно з даними ЄРПН, формується за рахунок придбання товарів протягом 2018 року, при цьому відомості про придбання кукурудзи відсутні. Суд вказує, що перевіркою встановлено відсутність виробника сільськогосподарської продукції (кукурудзи) та відсутність належного джерела походження товару, поставленого за ланцюгом постачання на користь ТОВ "СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ", що в подальшому був документально реалізований на адресу АТ "ДПЗКУ".

Суд наголошує, що, відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Суд також вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи) за ланцюгом походження, відсутність основних засобів, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась на користь позивача, у сукупності свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ "СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ" щодо поставки кукурудзи.

Як зазначалось судом вище, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На обов`язковості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ТОВ "СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ" щодо поставки кукурудзи, в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 1 001 758,94 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ" укладено договір поставки від 28.01.2020 № ЧРК0131-С, предметом якого є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ "ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ" за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та платіжних доручень, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ "ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ" зерно реалізовано АТ "ДПЗКУ" на користь CCEC HONGKONG за зовнішньоекономічним контрактом EXP021219-FC/3, ВМД UA500050/2020/205244 від 11.05.2020.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено відсутність здійснення задокументованих господарських операцій з ТОВ "ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ" та їх не підтвердження первинними документами, у зв`язку з відсутністю легального походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагента, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, відсутністю первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства.

Крім того, суд вказує, що під час перевірки, відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП, встановлено відсутність у ТОВ "ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ" на правах власності або користування земельних ділянок. Крім того, ТОВ "ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ" не є виробником сільськогосподарської продукції та не здійснює вирощування сільськогосподарських культур.

Суд також вказує, що під час перевірки, відповідно до даних ЄРПН, встановлено реєстрацію на користь ТОВ "ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ" податкових накладних на реалізацію кукурудзи ТОВ КОМПАНІЯ "РЕКЛАМ-СТАРТ" (код ЄДРПОУ 42119471), ТОВ РЕКЛАМНА КОМПАНІЯ "САНСА" (код ЄДРПОУ 42190973), ТОВ "ЛАЙТЕН ГРУП" (код ЄДРПОУ 42342169).

При цьому, у ТОВ КОМПАНІЯ "РЕКЛАМ-СТАРТ", ТОВ РЕКЛАМНА КОМПАНІЯ "САНСА" та ТОВ "ЛАЙТЕН ГРУП" (код ЄДРПОУ 42342169) відсутні будь-які об`єкти основні засоби, а також, згідно з відомостями з ЄРПН, встановлено відсутність придбання вищевказаними товариствами кукурудзи, яка документально була поставлена за ланцюгом постачання спочатку на адресу ТОВ "ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ", а надалі - на адресу АТ "ДПЗКУ.

Зокрема, згідно з даними ЄРПН, на адресу ТОВ КОМПАНІЯ "РЕКЛАМ-СТАРТ" зареєстровано податкові накладні з номенклатурою "сигарети, продукти харчування, напої", що свідчить про відмінність номенклатур придбаних та реалізованих ТОВ КОМПАНІЯ "РЕКЛАМ-СТАРТ" товарів. Також, згідно з даними ЄРПН, на адресу ТОВ РЕКЛАМНА КОМПАНІЯ "САНСА" зареєстровано податкові накладні з номенклатурою "продукти харчування, напої, лікеро-горілчані вироби, сигарети, автомобілі", що свідчить про відмінність номенклатур придбаних та реалізованих ТОВ РЕКЛАМНА КОМПАНІЯ "САНСА" товарів. Крім того, згідно з даними ЄРПН, на адресу ТОВ "ЛАЙТЕН ГРУП" зареєстровано податкові накладні з номенклатурою "сигарети, продукти харчування, напої, миючі засоби", що свідчить про відмінність номенклатур придбаних та реалізованих ТОВ "ЛАЙТЕН ГРУП" товарів.

Більше того, встановлено невідповідність інформації про місцезнаходження зернового складу вказаного в додатковій угоді та складській квитанції, а саме : в додатковій угоді № 001КЗ від 28.01.2020 до договору поставки № ЧРК0131-С від 28.01.2020 року вказано місцем поставки наступне : ТОВ "Новий елеватор ЛЛД", адреса : 18031, м. Черкаси, провул. Андрія Химки, 29, разом з тим, згідно складської квитанції від 28.01.2020 № 77, адреса зернового складу : Черкаська обл., с. Білозір`я, 3 км.

Суд наголошує, що, відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Суд також вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи) за ланцюгом походження, відсутність основних засобів, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась на користь позивача, у сукупності свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ "ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ" щодо поставки кукурудзи.

Як зазначалось судом вище, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На обов`язковості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ТОВ "ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ" щодо поставки кукурудзи, в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 783 334,00 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем та ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД" укладено договір про надання послуг від 23.01.2019 № НРР-2301/52, відповідно до якого ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД" зобов`язувалось організувати здійснення навантаження-розвантаження вантажу (кукурудзи українського походження).

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій в рамках зазначеного договору позивачем надано копії податкових накладних, актів надання послуг, довідки видані Одеському торгівельно-морському порту, коносаменти (Bill of Landing), карго-плани, тальманські розписки, плани складування контейнерних суден (судна за назвами ELLIREA, VENUS SKY, SASSY SOFIA), а на підтвердження здійснення оплати - копії платіжних доручень, в яких відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено відсутність здійснення задокументованих господарських операцій з ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД" та їх не підтвердження первинними документами, у зв`язку з відсутністю легального походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагента, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, відсутністю первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства.

Крім того, суд вказує, що під час перевірки, відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП, встановлено відсутність у ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД" на правах власності або користування будь-яких об`єктів господарювання. Крім того, ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД" не є виробником сільськогосподарської продукції та не здійснює вирощування сільськогосподарських культур.

Суд також вказує, що під час перевірки, відповідно до даних ЄРПН, встановлено реєстрацію на користь ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД" податкових накладних на реалізацію кукурудзи ТОВ "Ратіо Бізнес" (код ЄДРПОУ 41229758).

При цьому, у ТОВ "Ратіо Бізнес" (код ЄДРПОУ 41229758), згідно з відомостями з ЄРПН, встановлено відсутність придбання вищевказаними товариствами кукурудзи, яка документально була поставлена за ланцюгом постачання спочатку на адресу ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД", а надалі - на адресу АТ "ДПЗКУ".

Згідно з даними ЄРПН, встановлено, що ТОВ "Ратіо Бізнес" сформовано податковий кредит за рахунок придбання автомобільних шин, пального, при цьому купівля ТОВ "Ратіо Бізнес" кукурудзи не встановлена, що свідчить про відсутність джерела походження товару на адреса контрагента-постачальника АТ "ДПЗКУ.

Суд наголошує, що, відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Суд також вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи) за ланцюгом походження, відсутність основних засобів, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась на користь позивача, у сукупності свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД" щодо поставки кукурудзи.

Як зазначалось судом вище, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На обов`язковості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД" щодо поставки кукурудзи, в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 741 392,16 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем та ПП "МІРАЛ ТРАНС" укладено договір про транспортно-експедиторське та митно-брокерське обслуговування вантажу від 26.02.2019 № МТ-ДПЗКУ-13, відповідно до якого ПП "МІРАЛ-ТРАНС" зобов`язувалось здійснити планування та організації виконання процесу перевалки, транспортно-експедиторського обслуговування та митно-брокерського обслуговування вантажу.

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій в рамках зазначеного договору позивачем надано копії податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт, довідки видані Одеському торгівельно-морському порту, коносаменти (Bill of Landing), карго-плани, тальманські розписки, плани складування контейнерних суден (судна за назвами ELLIREA, VENUS SKY, SASSY SOFIA), а на підтвердження здійснення оплати - копії платіжних доручень, в яких відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено відсутність здійснення задокументованих господарських операцій з ПП "МІРАЛ-ТРАНС" та їх не підтвердження первинними документами, у зв`язку з відсутністю легального походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагента, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, відсутністю первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства.

Крім того, суд вказує, що під час перевірки, відповідно до даних ЄРПН, встановлено реєстрацію податкових накладних ТОВ "ЕЛДЕР ЛОДЖИСТІКС" щодо надання послуг з транспортно-експедиторського та митно-брокерського обслуговування на користь ПП "МІРАЛ-ТРАНС". Разом з тим, як вбачається з податкових баз даних ДПС, у ПП "МІРАЛ-ТРАНС" відсутні основні засоби за 2019 рік, а також встановлено відсутність трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з транспортно-експедиторського та митно-брокерського обслуговування.

При цьому, у ТОВ "ЕЛДЕР ЛОДЖИСТІКС", згідно з відомостями з ЄРПН, встановлено відсутність придбання послуг з транспортно-експедиторського та митно-брокерського обслуговування, які документально були поставлені за ланцюгом постачання на адресу контрагента-постачальника АТ "ДПЗКУ" (ПП "МІРАЛ-ТРАНС").

Суд наголошує, що, відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Суд також вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи) за ланцюгом походження, відсутність основних засобів, відсутність повних відомостей про послугу, яка документально надавалася на користь позивача, у сукупності свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ПП "МІРАЛ-ТРАНС" з надання послуг з транспортно-експедиторського та митно-брокерського обслуговування.

Як зазначалось судом вище, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На обов`язковості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ПП "МІРАЛ ТРАНС" з надання послуг з транспортно-експедиторського та митно-брокерського обслуговування., в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 168 072,35 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "ТД ПРОТЕІН" укладено договір поставки від 17.12.2019 № 1712/19, предметом якого є здійснення поставки макухи соєвої ДСТУ 27149-95.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ "ТД ПРОТЕІН" за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та платіжних доручень, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті. Також, позивачем було надано лабораторне посвідчення якості товару № 1712/19.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено відсутність здійснення задокументованих господарських операцій з ТОВ "ТД ПРОТЕІН" та їх не підтвердження первинними документами, у зв`язку з відсутністю легального походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагента, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, відсутністю первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства.

Крім того, суд вказує, що під час перевірки, відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП, встановлено відсутність у ТОВ "ТД ПРОТЕІН" на правах власності або користування земельних ділянок.

Суд також вказує, що під час перевірки, відповідно до даних ЄРПН, встановлено реєстрацію податкових накладних ТОВ "УКРСІДАГРО" (код ЄДРПОУ 41967466) на реалізацію шроту соєвого на користь ТОВ "ТД ПРОТЕІН".

При цьому, відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП, встановлено відсутність у ТОВ "УКРСІДАГРО" на правах власності або користування земельних ділянок.

Відповідно до даних ЄРПН ТОВ "УКРСІДАГРО" придбавало шрот соєвий у ТОВ "БІЗНЕСПРОМАГРО" (код ЄДРПОУ 42894504).

При цьому, за відомостями ЄРПН ТОВ "БІЗНЕСПРОМАГРО" не придбавало шрот соєвий, що у сукупності з вищевикладеним свідчить про відсутність джерела походження товару (шроту соєвого), поставленого на адресу контрагента-постачальника АТ "ДПЗКУ" (ТОВ "ТД ПРОТЕІН"). Крім того, ТОВ "БІЗНЕСПРОМАГРО" не є виробником сільськогосподарської продукції та не здійснює вирощування сільськогосподарських культур, що свідчит

Суд наголошує, що, відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Суд також вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (шроту соєвого) за ланцюгом походження, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась на користь позивача, у сукупності свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ "ТД ПРОТЕІН" щодо поставки шроту соєвого.

Як зазначалось судом вище, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На обов`язковості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ТОВ "ТД ПРОТЕІН" щодо поставки кукурудзи, в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 92 088,67 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "ЛІМІ ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 42305295) укладено аналогічні договори поставки від 12.08.2019 № ЧРК0025-С, від 05.12.2019 №ЧРК0111-С, предметом яких є здійснення поставки ТОВ "ЛІМІ ТРЕЙД" зерна, українського походження, врожаю 2019 року, за наслідками здійснення яких позивачем віднесено до податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 849 371,08 грн.

На підтвердження факту отримання товару (ячміня, кукурдзи) від ТОВ "ЛІМІ ТРЕЙД" за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та копії платіжних доручень.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ "ЛІМІ ТРЕЙД" зерно реалізовано на користь :

- Shintraco LTD за зовнішньоекономічним контрактом EXP070619-FB від 23.08.2019, ВМД UA500040/2019/008948 від 27.08.2019;

- OLAM INTERNATIONAL за зовнішньоекономічним контрактом ЕХР201119-FC, ВМД UA500050/2020/200317 від 10.01.2020;

- HAKAN AGRO за зовнішньоекономічним контрактом ЕХР281019-FC, ВМД UA500050/2020/202941 від 06.03.2020;

- CCEC HONGKONG за зовнішньоекономічним контрактом EXP021219-FC/2, ВМД UA500050/2020/203339 від 17.03.2020.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено відсутність здійснення задокументованих господарських операцій з ТОВ "ЛІМІ ТРЕЙД" та їх не підтвердження первинними документами, у зв`язку з відсутністю легального походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагента, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, відсутністю первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства.

Крім того, суд вказує, що під час перевірки, відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП, встановлено відсутність у ТОВ "ЛІМІ ТРЕЙД" на правах власності або користування основних засобів.

Суд також вказує, що під час перевірки, відповідно до даних ЄРПН, встановлено реєстрацію податкових накладних ТОВ "ФГ "ГАЛ-Солюшнз" (код ЄДРПОУ 42465773) на реалізацію кукурудзи, ячменю на користь ТОВ "ЛІМІ ТРЕЙД", а від ТОВ "Спецрента" (код ЄДРПОУ 42190973), ТОВ "Олкар Стандарт" (код ЄДРПОУ 42120780), ТОВ "Одеса Імпорт" (код ЄДРПОУ 42414023) - на користь ТОВ "ФГ "ГАЛ-Солюшнз".

Відповідно до форми 20-ОПП встановлено відсутність земельних ділянок у ТОВ "Спецрента", ТОВ "Олкар Стандарт" та ТОВ "Одеса Імпорт". Згідно з відомостями ЄРПН вказані товариства придбавали товари з відмінною номенклатурою за тих, які в подальшому ними реалізовувалися, зокрема, на адресу, контрагента-постачальника АТ "ДПЗКУ" (ТОВ "ЛІМІ ТРЕЙД"). Вказане свідчить про відсутність джерела походження товару (кукурудзи, ячменю), поставленого на адресу контрагента-постачальника АТ "ДПЗКУ" (ТОВ "ЛІМІ ТРЕЙД"). Крім того, вищевказані суб`єкти господарювання не є виробниками сільськогосподарської продукції.

Суд наголошує, що, відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Суд також вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи, ячменю) за ланцюгом походження, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась в подальшому на користь позивача, у сукупності свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ "ЛІМІ ТРЕЙД" щодо поставки кукурудзи та ячменю.

Як зазначалось судом вище, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На обов`язковості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ТОВ "ЛІМІ ТРЕЙД" щодо поставки кукурудзи та ячменю, в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 849 371,08 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "МОНТЕЛІМАР" (код ЄДРПОУ 42927403) укладені договори поставки від 01.10.2019 № 568, від 21.10.2019 № 608, від 21.10.2019 № 628, предметом яких є здійснення поставки зерна (кукурудзи 3 класу), українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ "МОНТЕЛІМАР" за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, складських квитанції; на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку з банківського рахунку позивача, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено відсутність здійснення задокументованих господарських операцій з ТОВ "МОНТЕЛІМАР" та їх не підтвердження первинними документами, у зв`язку з відсутністю легального походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагента, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, відсутністю первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства.

Крім того, суд вказує, що під час перевірки, відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП, встановлено відсутність у ТОВ "МОНТЕЛІМАР" на правах власності або користування основних засобів.

Суд також вказує, що під час перевірки, відповідно до даних ЄРПН, встановлено реєстрацію податкових накладних ТОВ "Барклайс Трейд" (код ЄДРПОУ 43129028) та ТОВ "ФГ Зерносвіт+" (код ЄДРПОУ 42912470) на реалізацію кукурудзи на користь ТОВ "МОНТЕЛІМАР", а від ТОВ "Акорд Проект" (код ЄДРПОУ 43136571), ТОВ "Оптима Холд" (код ЄДРПОУ 43128983) на користь ТОВ "Барклайс Трейд", а від ТОВ "Олдпел" (код ЄДРПОУ 43136571) - на користь ТОВ "ФГ Зерносвіт+", а від ТОВ "НОВІКОС" (код ЄДРПОУ 43108083), ТОВ "МЕТКОМТЕХ" (код ЄДРПОУ 42579941), ТОВ "Монолейт" (код ЄДРПОУ 42579941) - на користь ТОВ "Олдпел".

При цьому, відповідно до форми 20-ОПП встановлено відсутність земельних ділянок у вищевказаних суб`єктах господарювання. Згідно з відомостями ЄРПН вказані товариства придбавали товари з відмінною номенклатурою за тих, які в подальшому ними реалізовувалися, зокрема, на адресу, контрагента-постачальника АТ "ДПЗКУ" (ТОВ "МОНТЕЛІМАР"). Вказане свідчить про відсутність джерела походження товару (кукурудзи), поставленого на адресу контрагента-постачальника АТ "ДПЗКУ" (ТОВ "МОНТЕЛІМАР"). Крім того, вищевказані суб`єкти господарювання не є виробниками сільськогосподарської продукції.

Суд наголошує, що, відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Суд також вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи, ячменю) за ланцюгом походження, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась в подальшому на користь позивача, у сукупності свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ "МОНТЕЛІМАР" щодо поставки кукурудзи.

Як зазначалось судом вище, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На обов`язковості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ТОВ "МОНТЕЛІМАР" щодо поставки кукурудзи, в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 2 162 542,30 грн.

Між позивачем та ТОВ "ФЛАГМАН АГРО ТРЕЙД" укладені договори поставки від 19.09.2019 № ЧРН0001, від 07.10.2019 № 585, предметом яких є здійснення поставки зерна.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ "ФЛАГМАН АГРО ТРЕЙД" за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, складських квитанції; на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку з банківського рахунку позивача, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ "ФЛАГМАН АГРО ТРЕЙД" зерно реалізовано АТ ДПЗКУ на користь Shintraco LTD за зовнішньоекономічним контрактом EXP011019-FC, ВМД UA500050/2020/201178; Maxgrain International за зовнішньоекономічним контрактом, ВМД UA500130/2020/207958, ВМД UA500050/2020/202881, HAKAN AGRO за зовнішньоекономічним контрактом EXP281019-FC, ВМД UA500050/2020/202941; LEMARC AGROMOND за зовнішньоекономічним контрактом EXP011019-FC/2, ВМД UA500050/2020/202286; AGROCORP INTER за зовнішньоекономічним контрактом EXP210819-FC, ВМД UA500050/2020/201661; CCEC HONGKONG за зовнішньоекономічним контрактом EXP021219-FC, ВМД UA500050/2020/203030.

Між позивачем та ТОВ "АГРОПАРТНЕР ДНЕПР" укладено договір поставки від 08.10.2019 № КИР0067-С, предметом якого є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ "АГРОПАРТНЕР ДНЕПР" за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, складських квитанцій; а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та платіжних доручень, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ "АГРОПАРТНЕР ДНЕПР" зерно реалізоване на користь LEMARC AGROMOND за зовнішньоекономічним контрактом EXP011019-FC/3, ВМД UA500050/2020/204694, UA500050/2020/204695, UA500050/2020/204696.

Між позивачем та ТОВ "УКРСЛАЙН" укладено договір поставки від 08.10.2019 № МИК 0048-С, предметом якого є здійснення поставки ячміня 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ "УКРСЛАЙН" за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, складських квитанцій; а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та платіжних доручень, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ "УКРСЛАЙН" зерно реалізоване на користь HAKAN AGRO за зовнішньоекономічним контрактом EXP200619-FB, ВМД UA500040/2019/011308.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що відповідач запитом від 26.03.2020 №1, який надано керівництву АТ «ДІЗКУ» 26.03.2020, на підставі пп. 20.1.3, 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, у відповідності до п.85.2, п. 85.4 ст. 85 ПК України, та у зв?язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки АТ "ДПЗКУ" витребувано надати документи по взаємовідносинах з ТОВ «Флагман Агро Трейд» (код ЄДРПОУ 41589587) на суму ПДВ 1960506,97 грн, ТОВ "АГРОПАРТНЕР ДНЕПР" (код 39284165) на суму ПДВ 735458,5 грн, ТОВ "УКРСЛАЙН" (код 42858529), на суму ПДВ 496072,27 грн, що включені до складу р. 16.2 податкової декларації з ПДВ за січень 2020 року.

При цьому, документи по взаємовідносинах з ТОВ «Флагман Агро Трейд», ТОВ "АГРОПАРТНЕР ДНЕПР" та ТОВ "УКРСЛАЙН" до перевірки не надані, чим порушено вимоги п. 44.1 ст. 44 ПК України.

Суд наголошує, що, відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Порядок надання платниками податків документів до податкової перевірки регламентовано статтею 85 ПК України.

Згідно із пунктами 85.2 та 85.6 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2022 у справі № 640/18627/18.

З аналізу наведених положень ПК України вбачається, що, дійсно, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.

Так, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "ФГ Торговий Дім Фаворит" укладено договір поставки від 08.10.2019 № ПОЛ0037-С, предметом якого є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ ФГ Торговий Дім Фаворит за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, складських квитанцій; а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та платіжних доручень, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ "ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТОРГОВИЙ ДІМ ФАВОРИТ" зерно реалізоване на користь MAXGRAIN INTERNATIONAL за зовнішньоекономічним контрактом EXP150819-FC/1, ВМД UA500090/2020/001883.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено відсутність здійснення задокументованих господарських операцій з ТОВ "ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТОРГОВИЙ ДІМ ФАВОРИТ" та їх не підтвердження первинними документами, у зв`язку з відсутністю легального походження товару, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, відсутністю первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства.

Крім того, суд вказує, що під час перевірки, відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП, встановлено відсутність у ТОВ "ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТОРГОВИЙ ДІМ ФАВОРИТ" на правах власності або користування основних засобів.

З акту перевірки також вбачається, що ТОВ "ФГ ТОРГОВИЙ ДІМ ФАВОРИТ" податкові декларації з плати за землю протягом 2019 року, податкові декларації платника податку четвертої групи не подавалися.

Судом також встановлено, що ТОВ "ФГ ТОРГОВИЙ ДІМ ФАВОРИТ" є фігурантом у кримінальному провадженні № 32019050000000065 від 04.11.2019, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205-1 КК України. Так, досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, в період 2017 - 2019 року, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, внесли в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації наступних юридичних осіб, зокрема, ТОВ «ТГ ФАВОРІТ» 42882148, завідомо неправдиві відомості щодо юридичної адреси вищезазначеного товариства та в подальшому подано для проведення державної реєстрації вказаних юридичних осіб документи, які містять завідомо неправдиві відомості відповідним державним реєстраторам на території Донецької області.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо неприйняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

На важливості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22.

Так, з акта перевірки вбачається, що, відповідно до даних ЄРПН, встановлено реєстрацію податкових накладних ТОВ "СІТІБУД ТОРГ" (код ЄДРПОУ 42933637) щодо реалізацїі кукурудзи на користь ТОВ "ФГ Торговий дім "Фаворіт" (код ЄДРПОУ 42882148). При цьому, відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП, встановлено відсутність у ТОВ "СІТІБУД ТОРГ" на правах власності або користування будь-яких об`єктів оподаткування.

З акту перевірки також вбачається, що ТОВ "СІТІБУД ТОРГ" податкові декларації з плати за землю протягом 2019 року, податкові декларації платника податку четвертої групи не подавалися.

Згідно з відомостями ЄРПН ТОВ "СІТІБУД ТОРГ" придбавало товари з відмінною номенклатурою за тих, які в подальшому ними реалізовувалися, зокрема, на адресу, контрагента-постачальника АТ "ДПЗКУ" (ТОВ "ФГ Торговий дім "Фаворіт"). Вказане свідчить про відсутність джерела походження товару (кукурудзи), поставленого на адресу контрагента-постачальника АТ "ДПЗКУ" (ТОВ "ФГ Торговий дім "Фаворіт"). Крім того, вищевказані суб`єкти господарювання не є виробниками сільськогосподарської продукції, яка в подальшому була документально поставлена на адресу АТ "ДПЗКУ".

Суд наголошує, що, відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Суд також вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи) за ланцюгом походження, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась в подальшому на користь позивача, у сукупності свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ "ФГ Торговий дім "Фаворіт" щодо поставки кукурудзи.

Як зазначалось судом вище, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

На обов`язковості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ТОВ "ФГ Торговий дім "ФАВОРІТ" щодо поставки кукурудзи, в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 289 041,02 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" (код ЄДРПОУ 33447399) укладено договір про надання послуг, відповідно до якого ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" зобов`язувалось передати АТ "ДПЗКУ" у власність обладнання та надати інсталяційні послуги.

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій в рамках зазначеного договору позивачем надано копії податкових накладних, актів приймання-передачі робіт, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на оплату та платіжних доручень, в яких відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено відсутність здійснення задокументованих господарських операцій з ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" та їх не підтвердження первинними документами, у зв`язку з відсутністю легального походження товару, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, відсутністю первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства.

Крім того, суд вказує, що під час перевірки, відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП, встановлено відсутність у ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" на правах власності або користування будь-яких об`єктів оподаткування.

На важливості дослідження питання встановлення джерела походження товару наголошено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 380/10315/22.

Так, з акта перевірки вбачається, що, відповідно до даних ЄРПН, встановлено реєстрацію податкових накладних ТОВ "ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 35839481) щодо реалізацїі оргтехніки на користь ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС", в свою чергу від ТОВ "НЬЮ-ЕЙДЖ КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 40048121) на користь ТОВ "ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН", від ТОВ "АЛЬФАПРОМСНАБ" (код ЄДРПОУ 43108984) на користь ТОВ "НЬЮ-ЕЙДЖ КОМПАНІ", від ТОВ "КЛОНЕНБУРГ" (код ЄДРПОУ 43161976) на користь ТОВ "АЛЬФАПРОМСНАБ".

При цьому, відповідно до даних звітності за формою 20-ОПП, встановлено відсутність у ТОВ "НЬЮ-ЕЙДЖ КОМПАНІ", ТОВ "ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН", ТОВ "АЛЬФАПРОМСНАБ" та ТОВ "КЛОНЕНБУРГ" будь-яких об`єктів оподаткування на правах власності та на правах користування.

Згідно з відомостями ЄРПН ТОВ "КЛОНЕНБУРГ" (кінцевий відомий суб`єкт господарювання у ланцюгу постачання оргтехніки) придбавало товари з відмінною номенклатурою за тих, які в подальшому ними реалізовувалися, зокрема, на адресу, контрагента-постачальника АТ "ДПЗКУ" (ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС"). Вказане свідчить про відсутність джерела походження товару (оргтехніки), поставленого на адресу контрагента-постачальника АТ "ДПЗКУ" (ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС"). Крім того, вищевказані суб`єкти господарювання не є виробниками товарів, які в подальшому були документально поставлені на адресу АТ "ДПЗКУ".

Суд наголошує, що, відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься у його інформаційних базах, зокрема щодо відсутності основних засобів, джерела походження придбаного товару, є відмінною від дійсних обставин справи.

Суд також вказує, що такі обставини як відсутність підтвердження джерела походження товару (кукурудзи) за ланцюгом походження, відсутність відомостей про виробника сільськогосподарської продукції, яка документально поставлялась в подальшому на користь позивача, у сукупності свідчать про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ "ФГ Торговий дім "Фаворіт" щодо поставки кукурудзи.

Як зазначалось судом вище, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано нереальність господарських операцій АТ "ДПЗКУ" з ТОВ "ТАЛАН СИСТЕМС" щодо поставки товарів (монітори, кронштейни, відеосервер, кабелі, шафи тощо), в результаті документування яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2020 року суму ПДВ у розмірі 434 806,00 грн.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи позивача про достатність реєстрації податкової накладної для висновків про реальність господарської операції, оскільки сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.05.2023 по справі № 160/15514/20.

Крім того, Верховний Суд при розгляді вищевказаної справи зауважив про наступне.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних та/чи трудових ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг (відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо); нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

На такі ж висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.03.2020 (справа №826/8114/15), від 12.03.2021 (справа №810/5871/15), від 04.09.2018 (справа №825/1153/17), від 31.03.2020 (справа №824/434/15-а), від 21.02.2020 (справа №826/17443/15), від 03.08.2020 (справа №826/7917/17), від 03.09.2019 (справа №810/3790/17), від 01.02.2021 (справа №826/12509/18), від 21.01.2021 (справа №813/2204/17), від 01.10.2019 (справа №816/434/18), від 08.12.2020 (справа №1.380.2019.005426).

Такі ж висновки щодо факту господарської операції як складової юридичного факту, що породжує право платника податків на податковий кредит та зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат, зробила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19. Зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в цій постанові акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

За висновком Великої Палати сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Велика Палата підтвердила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Суд також вказує про необгрунтованість посилання позивача виключно на дію принципу індивідуальної відповідальності, оскільки матеріали справи не містять жодного документу та жодних відомостей про походження сільськогосподарської продукції, за результатами документальної реалізації якої формувалися спірні суми ПДВ, що свідчить про відсутність належної обачності позивача у виборі своїх контрагентів, а також про те, що позивачем не з`ясувано фактична можливість його контрагентів здійснити постачання сільськогосподарської продукції. Як підсумок, у суду немає підстав для застосування принципу індивідуальної відповідальності платника податку, адже на противагу доводам ГУ ДПС позивач не довів, що він діяв з належною обачністю при виборі контрагентів та розумними заходами пересвідчився у достовірності первинних документів, на підставі яких сформував показники свого бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, вищевказані обставини в сукупності свідчать про те, що укладені між ПАТ «ДПЗКУ» та його контрагентами договори та первинні документи не опосередковуються реальним виконанням задокументованих операцій, які становлять його предмет, фактично контрагентами позивача здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання сільськогосподарської продукції / надання послуг, а наявність первинних документів не надає права платнику податків на формування даних податкового обліку в тому разі, якщо зафіксована в первинних документах господарська операція фактично не відбулася.

Тобто, позивач всупереч частини першої статті 77 КАС не спростував належними доказами доводи контролюючого органу, що його (позивача) операції з безпосередніми контрагентами не мали реального змісту.

Отже враховуючи вищенаведене, згідно наявних матеріалів справи АТ «ДПЗКУ» здійснено лише документальне оформлення нереальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: ТОВ «ТГ «ІДЕАЛ», TOB «ТАЛАН СИСТЕМС», ТОВ «Перша Українська Продовольча», ТОВ «КОРНТВЕЛ», TOB «СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ», ТОВ «ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ», ПП «Юг Сервіс Лод», ПП «МІРАЛ-ТРАНС», ТОВ «ТД Протеін», ТОВ «ЛІМІ ТРЕЙД», ТОВ "Монтелімар, ТОВ «Торговий дім «Фаворіт», ТОВ «Флагман Агро Трейд», ТОВ «Агропартнер Днепр», ТОВ «Укрслайн», ТОВ «Еліус Промо», ТОВ «Сієста Лайф», ПП «ПРОМТЕХСЕРВІС» та ТОВ «МИСЛИВЕЦЬ».

Відтак, з огляду на не спростування висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, суд дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано. Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведених висновків суду.

Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.