Постанова від 04.08.2025 по справі 520/32179/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 р. Справа № 520/32179/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського приватного підприємство «ТЕРРА» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 17.02.25 по справі № 520/32179/24

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

до Сільськогосподарського приватного підприємства «ТЕРРА»

про стягнення коштів з розрахункових рахунків та за рахунок готівки,

ВСТАНОВИВ

Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі по тексту ГУ ДПС в Харківській області, позивач, контролюючий орган) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства «ТЕРРА» (далі по тексту СГПП «ТЕРРА», відповідач), в якому просило суд:

- стягнути до бюджету України кошти Сільськогосподарське приватне підприємство «ТЕРРА», податковий номер: 32168543, з усіх відкритих розрахункових рахунків та за рахунок готівки, у розмірі 131 661,75 гривень в рахунок погашення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на дату звернення до суду з даним позовом СГПП «ТЕРРА» має непогашений податковий борг загальною сумою 131 661,75 грн по єдиному податку з сільськогосподарських товаровиробників, який виник через неповну сплату грошового зобов`язання по податковому повідомленні-рішенні № 00/5606/0408 від 02.02.2024 (далі ППР).

У зв`язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання у встановлені строки, позивачу було направлено податкову вимогу від 19.03.2024 № 0002177-1306-2040, яка у судовому порядку не оскаржувалась, не є зміненою, відкликаною, або скасованою, тобто є чинною, що свідчить про наявність підстав для стягнення спірної суми грошових коштів у судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі № 520/32179/24 адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Сільськогосподарського приватного підприємства "ТЕРРА" про стягнення коштів з розрахункових рахунків та за рахунок готівки - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Сільськогосподарського приватного підприємства «ТЕРРА» (вул. Харківська, буд. 1-Б, с. Забавне, Ізюмський район, Харківська область, 64333, код ЄДРПОУ 32168543) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки на користь Державного бюджету України суму податкового боргу у розмірі 131 661,75 грн. (сто тридцять одна тисяча шістсот шістдесят одна гривня 75 копійок).

Відповідач не погодився із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, не з`ясування всіх обставини справи, не дослідження та не врахування наданих суду доказів, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі № 520/32179/24 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до СГПП «ТЕРРА» про стягнення коштів з розрахункових рахунків та за рахунок готівки відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, що в силу статті 317 КАС України є підставою для його скасування.

Наполягав, що позивачем не було отримано ані ППР № 00/5606/0408 від 02.02.2024, ані податкової вимоги, що свідчить про недотримання контролюючим органом визначених пунктом 95.2 статті 95 ПК України умов, які надають право на примусове стягнення податкового боргу та звернення до суду із відповідним позовом, що протиправно не враховано судом першої інстанції.

Звернув увагу, що у повідомленні про вручення податкової вимоги стоїть відмітка «вручено особисто», а у рядку «розписка про одержання» - підпис невстановленої особи, що не може вважатись належним повідомленням позивача, адже єдиною особою, уповноваженою отримувати поштову кореспонденцію є директор СГПП «ТЕРРА» Зінченко В.І., підпис якого у вказаному повідомленні відсутній.

Крім того, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у призначенні почеркознавчої експертизи, що призвело до неправильного вирішення справи.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Повідомив, що ГУ ДПС у Харківській області надано до матеріалів справи копії податкової вимоги від 19.03.2024 № 0002177-1306-2040 та податкового повідомлення-рішення від 02.02.2024 № 00/5606/0408, а також докази надіслання та вручення податкової вимоги від 19.03.2024 № 0002177-1306-2040 та податкового повідомлення-рішення від 02.02.2024 №00/5606/0408, зокрема : копії корінців рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. Зазначені корінці містять усі передбачені законодавством відмітки та є належним доказом на підтвердження направлення та вручення кореспонденції на адресу платника податків.

З посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №№ 520/3945/19, 639/4278/16-а, 222/1402/16-а, 813/1517/16 вважав хибними посилання відповідача на те, що для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред`явленого документа, що посвідчує особу, дату одержання поштового відправлення та розписатись, оскільки такі вимоги не можуть бути застосовані щодо поштових відправлень, які направляються контролюючим органом платнику податків лише з «рекомендованим повідомленням про вручення». При цьому, листи з позначками «вручити особисто», «судова повістка» не є реєстрованим поштовим відправленням. Отже, при врученні поштового відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення, жодним пунктом Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 не встановлено обов`язку працівнику поштового зв`язку надавати поштове відправлення для заповнення одержувачем графи «розписка в одержанні».

Наполягав, що особистий підпис одержувача рекомендованого поштового відправлення є обов`язковим тільки у разі вручення поштового відправлення з позначками «вручити особисто» та «судова повістка» та не вимагається при оформленні вручення іншого рекомендованого поштового відправлення, зокрема, податкової вимоги. Такі висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 520/3945/19.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Сільськогосподарське приватне підприємство «ТЕРРА» зареєстроване та перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 32168543.

Станом на дату звернення до суду СПП «ТЕРРА» має податковий борг в загальній сумі 131 661,75 грн по єдиному податку з сільськогосподарських товаровиробників (код платежу 18050500), який виник через неповну сплату грошового зобов`язання по податковому повідомленню-рішенню № 00/5606/0408 від 02.02.2024 на суму 136 349.54 грн (в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 109 079.63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 27269,91 грн), з них сплачено 4 68 7.79 грн до стягнення підлягає 131661.75 грн.

У зв`язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлені строки, сформовано та направлено податкову вимогу від 19.03.2024 № 0002177-1306-2040, яка вважається врученою.

Вказана податкова вимога у судовому порядку не оскаржувалась. З моменту направлення податкової вимоги податковий борг платника податків існував не припиняючись. Дана податкова вимога не є скасованою, зміненою або відкликаною, не втратила своєї юридичної сили.

Сума податкового боргу обліковується в інтегрованій картці платника за відповідним платежем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, беручи до уваги той факт, що відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а відповідач належними доказами не довів факту погашення податкового боргу у розмірі 131 661,75 грн, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України , колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України).

За правилами пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 ПК України).

Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно, постанови від 13.02.2018 у справі № 826/18379/14, від 19.02.2019 у справі № 807/495/17, від 03.02.2022 у справі № 560/4343/19, від 14.02.2022 у справі №826/9711/17 при їх системному аналізі) про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

При цьому, колегія суддів наголошує, що при вирішенні позову про стягнення податкового боргу у відповідний спосіб здійснюється перевірка дотримання контролюючим органом вимог, передбачених ПК України, які надають право контролюючому органу звернутися до суду з відповідним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Сулу віл 16.07.2025 по справі № 300/1189/20.

На виконання вимог пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з абзацом 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, положеннями пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно із пунктом 58.3 статті 58 ПК України повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзацу 2 пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610.

Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 (далі - Правила №270):

рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення;

повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відповідно до пункту 94 Правил № 270 порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Як визначено у пункті 105 Правил № 270 одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

Оператор поштового зв`язку також може визначати інший порядок вручення реєстрованих поштових відправлень.

Визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України спосіб вручення податкової вимоги надає контролюючому органу, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, можливість обирати альтернативні шляхи направлення документів платнику податків, а саме: шляхом вручення особисто платнику чи його представнику, або засобами поштового зв`язку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені вище положення податкового законодавства не дають підстави вважати, що законодавець ототожнює такі поняття як «вручення» та «надіслання» у розумінні належного вручення податкової вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 160/2116/19.

У той же час, за змістом наведених положень Правил № 270 загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу отримувача (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 911/2523/20).

Подібний підхід продемонстровано Верховним Судом і в постанові від 9 лютого 2022 року у справі № 640/16786/20, у якій Суд висловився про те, що обов`язковою умовою для підтвердження отримання рекомендованого відправлення є інформація у повідомленні про вручення поштового відправлення про дату вручення та одержувача (прізвище та його підпис). У цій постанові Верховний Суд, за результатом аналізу положень Правил № 270, підсумував, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис здійснює працівник поштового зв`язку.

Також у постанові від 3 травня 2023 року у справі № 580/4989/22 Верховний Суд зазначив, що повідомлення про вручення поштового відправлення не містить інформації про прізвище особи, яка отримала відправлення за наявності заперечень скаржника щодо фактичного отримання цього поштового відправлення, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про недотримання за таких обставин вимог Правил № 270, а тому таке рекомендоване повідомлення не може бути належним доказом отримання вказаного відправлення уповноваженою особою позивача.

У вказаній постанові Верховний Суд водночас відзначив, що напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.

Схожі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 25.09.2024 по справі № 120/2014/24.

Як вбачається з повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення (а. с. 14 зв. та 18 зв.) податкове повідомлення-рішення № 00/5606/0408 та податкова вимога від 19.03.2024 № 0002177-1306-2040 направлялись позивачу на адресу : вул. Харківська 1Б, Забавне, Ізюмський район, Харківська область, 64335 та у графі «вручено» містять галочку, у графі «виплачено» кульковою ручкою зроблено запис 15.02.2024 та 28.03.2024 відповідно, а у графі «розписка в одержані» кульковою ручкою здійснено підпис невідомої особи.

Водночас, поруч з підписом не зазначено особу-отримувачу, кому відправлення вручено, прізвища особи, ініціалів та відношення до відповідача.

Крім того, інформації стосовно того, кому саме було вручено податкову вимогу та ППР контролюючим органом не надано і до суду апеляційної інстанції.

З огляду на вказане, враховуючи, що наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, якими було направлено СГПП «ТЕРРА» податкове повідомлення-рішення № 00/5606/0408 та податкову вимогу від 19.03.2024 № 0002177-1306-2040 містять лише підписи, без зазначення при цьому жодної ідентифікуючої особу одержувача інформації відповідно до наведених норм Правил № 270, достеменно з`ясувати одержувача як і пересвідчитися у належному врученні поштового відправлення СГПП «ТЕРРА» за таких обставин не видається можливим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 по справі № 120/2014/24.

Отже, враховуючи недотримання вимог Правил № 270, а також повне заперечення відповідача щодо отримання податкового повідомлення-рішення № 00/5606/0408 та податкової вимоги від 19.03.2024 № 0002177-1306-2040, за відсутності надання позивачем інформації щодо особи, якій було вручено вказане поштове відправлення, колегія суддів дійшла висновку, що вказані рекомендовані повідомлення не можуть бути належними доказами отримання уповноваженою особою позивача зазначених документів.

Колегія суддів відхиляє покликання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №№ 520/3945/19, 639/4278/16-а, 222/1402/16-а, 813/1517/16, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року № 755/10947/17 зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, якою у даному випадку є саме постанова Верховного Суду від 25.09.2024 по справі № 120/2014/24.

З огляду на викладене, враховуючи, що під час апеляційного перегляду підтвердились обставини відсутності безспірних та достовірних доказів вручення платнику податків податкової вимоги та ППР, колегія суддів дійшла висновку про недотримання контролюючим органом умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, та як наслідок, відсутність підстав для стягнення таких коштів у судовому порядку, що зумовлює прийняття рішення про задоволення вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи те, що суд першої інстанції взагалі не встановлював обставини повідомлення платника податку належним чином про існування ППР та податкової вимоги, що в свою чергу, призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі № 520/32179/24 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства «ТЕРРА» - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі № 520/32179/24 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Сільськогосподарського приватного підприємства «ТЕРРА» про стягнення коштів з розрахункових рахунків та за рахунок готівки відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко