Постанова від 04.08.2025 по справі 215/6838/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6903/25 Справа № 215/6838/24 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Остапенко В.О.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунального некомерційного підприємства «Криворізької міської лікарні №7» Криворізької міської ради

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради, в інтересах якого діє Онищук Володимир Полікарпович, на рішення Тернівського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2025 року, яке ухвалено суддею Квятковським Я.А. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 22 квітня 2025 року,

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зеркін А.С., звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Криворізької міської лікарні №7» Криворізької міської ради про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР та працює на посаді «бактеріолог (бак. лабораторії)». Щомісяця відповідач здійснював позивачу нарахування сум заробітної плати та за наявності коштів виплачував її, однак починаючи з другої половини лютого 2023 року, існує борг з виплати заробітної плати за другу половину лютого, березень, квітень, другу половину травня, другу половину червня 2023 року.

Позивачка вказує про незаконність перерахунку заробітної плати та зауважує, що станом на день звернення позивача із позовом заборгованість по заробітній платі становить 54 296,11 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР на свою користь.

Рішенням Тернівського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2025 року позов задоволено, стягнуто з КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 54 296,11 грн та стягнуто на користь держави з КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Відповідач КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР, в інтересах якого діє Онищук В.П., будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, ухваленому при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить йогоскасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що свою діяльність підприємство здійснює відповідно до Статуту, затвердженого наказом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 06 травня 2024 року № 96-ум, засновником Підприємства та власником його майна є Криворіщька територіальна громада в особі Криворізької міської ради.

Джерелом формування коштів відповідача є кошти державного та місцевого бюджетів, крім того, за фінансування системи охорони здоров`я відповідає Націоанальна служба здоров`я України (НСЗУ).

15 лютого 2023 року між КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР та Національною службою здоров`я України укладено договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1844-Е123-Р000.

Пунктом 2 постанови № 28 до п.1 додатка 3 договору № 1844-Е123-Р000 від 15 лютого 2023 року внесено зміни, якими передбачено забезпечувати виплату заробітної плати у розмірі не меншому, ніж 20 000 грн для лікарів та 13 500 грн для фахівців.

При цьому дана умова не поширюється на: державні та комунальні заклади охорони здоров`я, які мають укладені з Національною службою здоров`я договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, якщо витрати на оплату праці з нарахуванням за поточний місяць, що розраховані відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови КабінетуМіністрів України№ 28від 13січня 2023 року перевищують 85% отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків.

У 2023 році НСЗУ не запроваджує пакет до фінансування для закладів охорони здоров`я, які неспроможні власним коштом забезпечувати виплату базової заробітної плати медикам на мінімально затверджених рівнях. Отже, лікарня мала розподілити кошти так, щоб фонд оплати праці не перевищував 85% надходжень поточного місяця разом із накопиченими залишками, оскільки дана норма передбачена Постановою КМУ від 13 січня 2023 року № 28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комінальних закладів охорони здоров`я».

При розгляді даної справи, суми заробітної плати, фактично виплачені позивачу за період з 01 лютого 2023 року по 30 червня 2023 року і зазначені у довідці від 26 листопада 2024 року № 954, однак судом першої інстанції не враховані.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ст.367ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді бактеріолога (бак. лабораторії) КНП «КРИВОРІЗЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ №7» КМР, що підтверджується трудовою книжкою, що також не заперечує представник відповідача (а.с. 8-16)

Відповідно до довідки КНП «КРИВОРІЗЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ №7» КМР №211 від 20.07.2023 станом на 30.06.2023 р. виникла заборгованість по виплаті заробітної плати перед ОСОБА_1 у розмірі 54 296,11 грн. ( а.с. 7).

На підставі наказу в.о. директора КНП «Криворізька міська лікарня № 7» КМР №269 від 04.08.2023 було здійснено перерахунок нарахованої, але не виплаченої заробітної плати працівникам лікарні, в т.ч. позивачу, за період з 01.02.2023 по 31.05.2023 (а.с. 60).

15 лютого 2023 року між відповідачем КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР та Національною службою здоров`я України укладено договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1844-Е123-Р000 яким передбачено забезпечувати виплату заробітної плати у розмірі не меншому, ніж 20 000 грн. для лікарів та 13 500 грн. для фахівців.

Наказом в.о. директора КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР №209 від 27.04.2023 на період дії воєнного стану, зупинена вимога Додатку 5 «Схема визначення» посадових окладів, розділу 4 «Оплата праці» Колективного договору підприємства. З 01.05.2023 встановлено працівникам посадові оклади, доплати, надбавки в межах наявного фонду оплати праці, але у розмірі не менше ніж мінімальна заробітна плата, використовуючи схему тарифних розрядів згідно спільного наказу Міністерствапраці тасоціальної політикиУкраїни таМіністерства охорониздоров`яУкраїни №308/519від 05.10.2005«Про впорядкуванняумов оплатипраці працівниківзакладів охорониздоров`ята установсоціального захистунаселення» (а.с. 59).

Згідно довідки про доходи від 01 вересня 2023 року у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість по заробітній платі (а.с. 61).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , на підставі досліджених доказів наданих сторонами по справі, виходив з того, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 3 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідачем не надано жодних доказів про ознайомлення позивача ОСОБА_1 з наказом в.о. КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР № 209 від 27.04.2023, яким були істотно змінені умови її праці. Як видно із змісту наказу в.о. директора КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР № 209 від 27.04.2023, підставами зміни істотних умов праці, а саме зменшення розміру заробітної плати стало те, що витрати підприємства на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць перевищують 85% отриманих у поточному місяці від НСЗУ грошових коштів з урахуванням накопичених залишків, але вказані обставини були встановлені Відділом внутрішнього аудиту апарату міської ради і виконкому Криворізької міської ради лише в червні 2023 року за результатами проведеної позаплановою перевіркою фінансово-господарської діяльності КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР, тобто наказ № 209 від 27.04.2023 був прийнятий до проведеної перевірки фінансової діяльності підприємства. Докази нарахування і виплати позивачу заробітної плати у повному обсязі, тобто до зміни умов трудового договору, суду не надано. Отже, факт порушення законодавства про оплату праці і наявності заборгованості є доведений, що є підставою для стягнення боргу в сумі 54 296,11 грн на користь позивача з метою захисту її порушених трудових прав.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про доведення позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову та не може погодитись з доводами сторони відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статями 43, 44 Конституції України.

Згідно постанови КабінетуМіністрів України№ 28від 13січня 2023 року, в державних та комунальних закладах охорони здоров`я, які одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці в межах фонду оплати праці на рівні не менше 20 000 грн. для працівників, які займають лікарські посади (крім лікарів-інтернів), посади фармацевтів (крім фармацевтів-інтернів), посади професіоналів у галузі охорони здоров`я та посади професіоналів з вищою немедичною освітою у сфері охорони здоров`я та 13 500 грн. для працівників, які займають посади, віднесені єдиними кваліфікаційними вимогами до посад фахівців (крім лікарів-інтернів та фармацевтів-інтернів), у тому числі з дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст.32 КЗпП України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Нормами ст.58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи

Наказом в.о. директора КНП «Криворізька міська лікарня № 7» КМР № 209 від 27 квітня 2023 року встановлено, що істотна зміна умов праці позивача та інших працівників лікарні, а саме зменшення розміру оплати праці, відбулось з 01 травня 2023 року.

Судом перевірено та встановлено, що жодних рішень адміністрації лікарні про зміну розміру заробітної плати працівникам під час воєнного стану з 1 січня 2023 року до 27 квітня 2024 року не приймалось, тому висновок суду першої інстанції про те, що за зазначений період позивачу повинна була бути нарахована і виплачена заробітна плата у визначеному в штатному 54 296,11 грн, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради, в інтересах якого діє Онищук Володимир Полікарпович, залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2025 року.

Головуючий

Судді