Рішення від 06.08.2025 по справі 352/1294/23

Справа № 352/1294/23

Провадження № 2/352/31/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Олійника М. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Кукули О. С.

представників позивача Хмари М.В., ОСОБА_1 ,

представника відповідача Соботника Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» про визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий виклад позовних вимог і позицій учасників справи.

ОСОБА_2 звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, в якій з врахуванням заяви про зміну позову, просила суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ/розпорядження Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» №1245/к від 08.05.2023 про припинення трудового договору/контракту із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підписаний начальником цеху;

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» №1245/к від 08.05.2023 року про звільнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підписаний Головою правління ПрАТ «Івано-Франківськцемент» Миколою Круцем;

3. Поновити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді комірника цеху пакування та відвантаження продукції у Приватному акціонерному товаристві «Івано-Франківськцемент» з 08.05.2023;

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді комірника у Приватному акціонерному товаристві «Івано-Франківськцемент».

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені нею судові витрати у загальному розмірі 10147 грн. 20 коп.

Позов мотивувала тим, що з 28.12.2021 вона працювала на посаді комірника у цеху пакування та відвантаження продукції фасувально-пакувального відділення № 1 ПАТ «Івано-Франківськцемент», а з 01.02.2023 була переведена на посаду комірника цеху пакування та відвантаження продукції. 07.05.2025 вона перебувала на робочому місці, однак без будь-яких причин її та колег направили на проведення огляду на стан сп`яніння. Під час такого огляду прилад показав результат 0,56 проміле, але в той дені чи раніше алкоголь вона не вживала. Відносно неї та її колег були складені відповідні акти про огляд на стан сп`яніння, зобов`язали віддати пропускний документ і залишити підприємство. Не погоджуючись з такими результатами огляду, вона самостійно звернулася до медичного закладу де за результатами медичного огляду лікар видав її довідку про відсутність ознак алкогольного сп`яніння. Проте, наказом № 1245/к від 08.05.2023 її було звільнено з роботи на підставі пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України (поява на роботі в нетверезому стані).

ОСОБА_2 вважає звільнення незаконним та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства України, так як вона не перебувала на робочому місці в нетверезому стані. Вважає, що звільнивши її та колег у такий спосіб, керівництво цеху вирішило скоротити штат працівників. Окрім того, звертає увагу, що роботодавець при обранні виду стягнення не врахував тяжкості проступку та попередню її бездоганну роботу (т. 1 а.с. 1-23, 191-194, 231-235).

У відзиві на позов представник відповідача вказав, що звільнення ОСОБА_2 відбулося із дотриманням норм КЗпП України. Фак перебування ОСОБА_2 у стані сп`яніння підтверджується протоколом медичного огляду № 6 від 07.05.2023, складеного медичною сестрою ОСОБА_3 в присутності трьох свідків. 07.05.2023 службою охорони було складено акт про відсторонення ОСОБА_2 від роботи, в якому зафіксовано її відмову від дачі пояснень. 08.05.2023 начальник цеху звернувся до голови правління підприємства зі службовою запискою про звільнення ОСОБА_2 . Наказом № 1245/к від 08.05.2023 ОСОБА_2 було звільнено на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України. 09.05.2023 ОСОБА_2 написала пояснювальну записку в якій вказала, що 07.05.2025 року пила домашнє вино. Щодо відсутності згоди профспілкової організації, то така згода була надана, але в період дії воєнного стану взагалі не вимагається, окрім того ОСОБА_2 не була членом профспілкової організації. Довідку КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» № 25 від 07.05.2023 представник відповідача вважає неналежним і недопустимим доказом, оскільки в ній невірно вказано прізвище ОСОБА_2 , медичний огляд лікарем був проведений після трьох годин з часу її огляду на робочому місці, а також лабораторні аналізи свідчать про наявність в крові і сечі ОСОБА_2 етанолу. Отже, вказана довідка жодним чином не може свідчити про відсутність стану сп`яніння ОСОБА_2 саме на час її огляду на робочому місці. Окрім того, відповідно до висновку експерта № 8 від 06.03.2024 не виключається вживання 07.05.2023 ОСОБА_2 алкогольних напоїв (т. 1 а.с. 55-106, т. 4 а.с. 104-108).

26.07.2023 представник позивача ОСОБА_4 надіслала до суду відповідь на відзив, в якій звернула увагу суду на наявність в матеріалах справи фактично двох наказів про звільнення №1245/к від 08.08.2023 один з яких підписаний начальником цеху, другий головою правлення підприємства, що на її думку свідчить, що ОСОБА_2 фактично звільнили двічі за один і той самий проступок. Незрозумілим в контексті розгляду справи за позовом ОСОБА_2 , є посилання представника відповідача на обставини огляду і подальшого звільнення інших працівників. Протокол огляду № 6 від 07.05.2023 заповнений різними ручками, що викликає сумніви в його достовірності. Медичний працівник ОСОБА_3 мала право на проведення предрейсових та післярейсових оглядів саме водіїв транспортних засобів, натомість ОСОБА_2 працювала комірником. Посилання представника відповідача на пояснювальну записку ОСОБА_2 є неприйнятними, оскільки вказана записка була написана останньою фактично вже після звільнення. Матеріали справи не місять доказів ознайомлення ОСОБА_2 ні з робочою інструкцією, а ні з Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Медична довідка, отримана ОСОБА_2 в медичному закладі чітко вказує на відсутність у неї ознак алкогольного сп`яніння (т. 1 а.с. 114-120).

08.08.2023 представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив, в якому вказав, що насправді існує єдиний наказ № 1245/к від 08.05.2023 про звільнення ОСОБА_2 , а наказ з таким же номером, підписаний начальником цеху є внутрішнім документом підприємства. Послання на проведення огляду і подальше звільнення всіх працівників цеху пакування та відвантаження продукції зроблено у відзиві з метою спростування тверджень ОСОБА_2 про упередженість щодо неї. В протоколі медичного огляду № 6 від 07.05.2023 року вказаний точний час огляду, також вказаний документ містить підпис ОСОБА_2 . Звертає увагу суду, що ОСОБА_2 була ознайомлена як з правилами трудового розпорядку так і з Робочою інструкцією, про що свідчить її підпис на останні сторінці вказаних документів. Наполягав на своїх твердженнях про неможливість врахування довідки медичного огляду, отриманої самостійно ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 205-207).

2. Процесуальні рішення у справі.

Провадження у справі суд відкрив ухвалою від 13 червня 2023 року.

Ухвалою від 25 серпня 2023 року суд витребував додаткові докази.

Ухвалою від 01 грудня 2023 року суд призначив судово-медичну експертизу і зупинив провадження у справі.

05 січня 2024 року суд ухвалою поновив провадження у справі з метою витребування доказів для проведення експертизи.

22 січня 2024 року судом були витребувані додаткові докази.

Ухвалою від 01 лютого 2024 року суд вирішив направити експертам додаткові матеріали.

Ухвалою від 28 лютого 2024 року суд зобов`язав медичний заклад забезпечити явку лікаря нарколога та ОСОБА_2 для проведення експертизи.

Ухвалою від 12 квітня 2024 року суд призначив додаткову судово-медичну експертизу.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2024 року ухвала Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2024 року була залишена без змін.

Ухвалою від 19 липня 2024 року суд поновив провадження у справі.

Ухвалою від 06 серпня 2024 року суд призначив додаткову комплексну судово-медичну експертизу.

Ухвалою від 01 січня 2025 року суд поновив провадження у справі.

Ухвалою від 07 лютого 2025 року суд закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті.

Ухвалою від 06 травня 2025 року, після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, вказану справу прийняв до свого провадження суддя Олійник М.Ю.

Ухвалами від 19 травня 2025 року суд виправив описку в ухвалі від 06 травня 2025 року та прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_4 і ОСОБА_1 просили позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив. Наголосили, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази перебування ОСОБА_2 в нетверезому стані на робочому місці, а тому підстави для її звільнення були відсутні.

Представник відповідача ОСОБА_5 просив у задоволенні позову відмовити на підставах, викладених у відзиві. Вказав, що ПАТ «Івано-Франківськцемент» при звільненні ОСОБА_2 належним чином виконало всі вимоги КЗпП України. Перебування ОСОБА_2 на робочому місці в нетверезому стані підтверджене сукупність належних і допустимих доказів.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що працює на посаді начальника зміни охорони ТОВ «Івано-Франкіськцемент». 07.05.2023 йому повідомили, що на КПП був затриманий автомобіль через відсутність всіх необхідних документів. На КПП був викликаний комірник ОСОБА_7 , в ході розмови з яким, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Після чого ОСОБА_7 був направлений на проведення медичного огляду, де було констатовано його перебування у стані алкогольного сп`яніння. Про вказане він доповів начальнику з техніки безпеки і було вирішено провести огляд всіх працівників зміни. В подальшому був проведений огляд працівників вказаної зміни, зокрема ОСОБА_2 і ОСОБА_8 . Огляд був проведений в його присутності. Огляд Драгомерецької показав 0,56 проміле алкоголю. Всі працівники підписали відповідні протоколи огляду.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що працює на посаді начальника зміни ПАТ «Івано-Франківськцемент». 7 травня 2023 року була неділя, робочий день. Йому зателефонував начальник охорони і повідомив, що не були заповнені всі необхідні документи для відправки продукції. У зв`язку з чим на КПП був викликаний комірник ОСОБА_10 . Коли комірник підійшов на КПП, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. У зв`язку з чим було прийнято рішення провести медичне обстеження на встановлення стану алкогольного сп`яніння працівників усієї зміни. ОСОБА_11 також проходила алкотестування і в неї був позитивний результат. На підставі медичного огляду був складений відповідний протокол, який був підписаний медичною сестрою, начальником зміни охорони та ним. Від пояснень ОСОБА_2 відмовилася.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомив, що працює на посаді водія автонавантажувача в ПАТ "Івано-Франківськцемент". 7 травня 2005 року він з іншими працівниками зміни, вирішили відсвяткували "свято Юрія", випити під час обідньої перерви. Він, ОСОБА_13 і ОСОБА_8 пили домашнє вино, а ОСОБА_14 і ОСОБА_10 пиво. Після обіду зателефонували з КПП і сказали, що комірник ОСОБА_10 неправильно заповнив документи, у зв`язку з чим його викликали. Згодом, через виявлення у ОСОБА_10 стану алкогольного сп`яніння, було проведено медичне обстеження всіх працівників зміни. Його медичний огляд показав наявність алкоголю в розмірі 0,26 проміле. Наступного дня всіх працівників, у кого були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, в тому числі ОСОБА_13 , було звільнено. Приблизно через два місяця його знову взяли на роботу.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що працює комірником ПАТ "Івано-Франківськцемент". В травні 2023 року вона зі співробітниками вирішили випити алкоголь на обідній перерві, відсвяткувати "свято ОСОБА_16 ". Вона, ОСОБА_2 і ОСОБА_17 пили домашнє вино. ОСОБА_14 і ОСОБА_10 пили пиво. Вона чітко бачила, що ОСОБА_2 пила вино. Вони втрьох випили майже один літр. Згодом ОСОБА_10 викликали на КПП через неправильно заповнені документи, виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння і викликали на огляд всіх працівників зміни. Вона разом з ОСОБА_13 прийшли на огляд, який був проведений за допомогою приладу Drager. І в неї, і в Драгомерецької прилад показав наявність алкоголю, після чого були складені відповідні протоколи огляду і підписані ними. Наступного дня всіх працівників, яких було виявлено в нетверезому стані на робочому місці, було звільнено. В правилах внутрішнього трудового розпорядку передбачено, що на робочому місці не можна знаходитися в стані алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що працює водієм автонавантажувача в ПАТ «Івано-Франківськ-Цемент». 7 травня 2023 року, в неділю, він з іншими працівниками вирішили відсвяткувати "свято ОСОБА_16 ", яке було 6 травня 2023 року. ОСОБА_17 , ОСОБА_8 і ОСОБА_2 пили вино, а він та ОСОБА_10 - пиво. Після обіду загрузили машину, але ОСОБА_10 не склав правильно всі документи, тому його викликали на КПП та виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння. Потім на огляд були викликані всі працівники зміни. Огляд проводила медична сестра за допомогою приладу Драгер. В ході огляду у них був зафіксований стан алкогольного сп`яніння і наступного дня їх всіх було звільнено.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що працює майстром в ПАТ "Івано-Франківськцемент", а в 2023 році він працював на вказаному підприємстві комірником. 7 травня 2023 року на обідній перерві працівники зміни вирішили випити алкоголь. Він з ОСОБА_14 пили пиво, а ОСОБА_8 , ОСОБА_19 і ОСОБА_17 вино. Після обіду вони завантажили і відправили машину. Через деякий час його викликали на КПП, оскільки був відсутній повний пакет документів. Коли він прийшов на прохідну, начальник охорони виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння та відправив на обстеження. Відповідний медичний огляд показав наявність в нього алкогольного сп`яніння. Згодом керівництвом було вирішено провести огляд всіх працівників зміни. На наступний день, в понеділок, їх всіх звільнили. Він особисто бачив, як ОСОБА_2 пила алкоголь (домашнє вино) під час обідньої перерви.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що працює машиністом крана на ПАТ «Івано-Франківськцемент». 7 травня 2023 року вона не пила алкоголь з іншими працівниками зміни. Але у зв`язку з тим, що керівництво вирішило провести медичне обстеження всіх працівників зміни, її також обстежили. Враховуючи, що за день до цього вона була на святкуванні дня народження, тест показав наявність в її організмі алкоголю в розмірі 0,09 проміле. Тому наступного дня її, як і інших працівників зміни, що були виявлені на робочому місті в нетверезому стані, було звільнено. Приблизно через два місяці після цього її знову прийняли на роботу.

Свідок ОСОБА_21 пояснила, що працює медичною сестрою на ПАТ "Івано-Франківськцемент". 7 травня 2023 року приблизно о 3 годині на огляд привели комірника ОСОБА_10 . В ході огляду було з`ясовано, що він перебуває в нетверезому стані. Після цього керівництво вирішило провести обстеження працівників всієї зміни. Зокрема, нею проведено медичний огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння комірника ОСОБА_2 . В ході огляду за допомогою приладу Драгер було встановлено наявність у Драгомерецької 0,56 проміле. Після цього нею був складений відповідний протокол, що був підписаний Драгомирською, а також начальником зміни та начальником охорони. Подібні медичні огляди на встановлення стану сп`яніння всіх працівників вона проводить щоранку. Також вона проходила курси передрейдових та післярейдових перевірок.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Для правильного вирішеного даного спору суду необхідно відповісти на такі запитання:

1. Чи підтверджується належними та допустимими доказами факт перебування ОСОБА_2 на робочому місці в нетверезому стані?

2. Чи були дотримані роботодавцем правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень?

3. Чи спростовується стан перебування ОСОБА_2 в нетверезому стані доказами, наданими позивачем та висновками судово-медичних експертиз?

3. Релевантні норми права.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Статтею 140 КЗпП України передбачено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених КЗпП України, правил внутрішнього трудового розпорядку, статутів, положень, посадових інструкцій, за порушення якої до працівника можливе застосування положень статті 147 КЗпП України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України (в редакції на час звільнення позивача) трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом, у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Підставою для звільнення працівника за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України є сам факт появи на роботі у нетверезому стані. При цьому, звільнення на підставі вказаного пункту є дисциплінарним стягненням, а тому таке має накладатись з додержанням встановленої процедури.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку (пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Згідно з роз`ясненнями п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п.1 ст.41, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку (постанови Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 333/5649/16-ц, від 04 грудня 2019 року в справі № 447/1236/18, від 15 березня 2021 року в справі № 404/345/19, від 10 вересня 2021 року в справі № 486/1186/20).

Отже, нетверезий стан працівника може бути підтверджений медичним висновком чи іншими видами доказів (письмові, речові та електронні; висновки експертів; показання свідків). Проведення медичного огляду з метою виявлення нетверезого стану (зокрема, стану алкогольного сп`яніння) за ініціативи роботодавця можливе виключно у добровільному порядку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до змісту ст.147-1 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно із статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими у порядку підлеглості щодо органів, зазначених у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування - обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

4. Встановлені судом обставини.

4.1 Щодо огляду ОСОБА_2 та її звільнення.

ОСОБА_2 28.12.2021 була прийнята до ПАТ «Івано-Франківськцемент» на посаду комірника у цех пакування та відвантаження продукції (фасувально-пакувальне відділення № 1). 01.02.2023 переведена на посаду комірника цеху пакування та відвантаження продукції (т.1 а.с. 15, 74).

07.05.2023 ОСОБА_2 перебувала на роботі з 08:00 год.

Згідно з протоколом № 6 алкотесту 12400 медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння, складеним медичною сестрою ОСОБА_3 та підписаним начальником зміни служби охорони ОСОБА_6 , заступником начальника зміни ОСОБА_22 та начальником зміни цеху пакування та відвантаження продукції ОСОБА_9 : 07.05.2023 о 16:27, медична сестра ОСОБА_3 оглянула ОСОБА_2 , за допомогою алкотесту «Драгер - 5820» зав. №АRRB-0159, висновок: вміст алкоголю у видихуваному повітрі - 0,56 проміле. Вказаний протокол в графі: «З висновком ознайомлений» містить підпис ОСОБА_2 , а також запис, що від взяття крові на вміст алкоголю відмовилася (т. 1 а.с. 80).

Згідно зі свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П51QM0345 083 23, засіб вимірювальної техніки «Алкотест 5820» відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019. Вказане свідоцтво чинне до 30 березня 2024 року (т. 1 а.с. 99-104).

Відповідно до свідоцтва про підвищення рівня професійної компетентності медичних працівників, що проводять щозмінні передрейсові (післярейсові) медичні огляд водіїв транспортних засобів від 22 квітня 2021 року, ОСОБА_3 пройшла інформаційно-тематичний семінар «Методи проведення щозмінних перед рейсових та після рейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів» (т.1 а.с. 105).

Відповідно до акту про порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та вилучення матеріальних цінностей від 07.05.2023, складеного заступником начальником зміни ОСОБА_22 , в присутності начальника зміни ОСОБА_6 , 07.05.2023 о 16:30 при проведенні алкотестування на робочому місці у ОСОБА_2 вміст алкоголю у видихуваному повітрі становив 0,56 проміле, що підтверджується актом медичного обстеження №6. У зв`язку з чим ОСОБА_2 на роботу не допущена, перепустку вилучено і передано представнику підрозділу. В графі: «Особа, на яку складено акт пояснила» вказано: «від пояснень відмовляюсь» і міститься підпис ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 86).

Отже, до застосування дисциплінарного стягнення, відповідач зажадав від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, з дотриманням статті 149 КЗпП України.

Службовою запискою від 08.05.2023 начальник цеху ОСОБА_23 повідомив голові правління ПАТ «Івано-Франківськцемент» Круцю М. про необхідність звільнення за розпивання алкогольних напоїв на робочому місці ОСОБА_2 та ще 5-х осіб. З текстом вказаної службової записки були ознайомлені всі 6 працівників (т. 1 а.с. 87).

Відповідно до п. 2.4 Робочої інструкції комірника (зміни), затвердженої начальником цеху пакування та відвантаження цементу 31.12.2018, комірник (зміни) зобов`язаний додержуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, трудової і виробничої дисципліни, затверджених Головою правління та профспілковим комітетом (т.1 а.с. 89-93).

Пунктом 3.12 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ПАТ «Івано-Франківськцемент» передбачено, що працівники товариства зобов`язані проходити медогляд на наявність вмісту алкоголю у видихуваному повітрі (т. 1 а.с. 95).

Пунктом 2 Наказу №269 від 01.07.2022 про проведення медичного «опосвідчення» на предмет наявності алкоголю у видихуваному повітрі передбачено, що працівники, в яких виявлено вміст алкоголю у видихуваному повітрі більше 0,2 проміле до роботи не допускаються із блокуванням особистої перепустки управлінням персоналу (т. 1 а.с. 97-98).

Наказом № 1245/к від 08.05.29023 року ОСОБА_2 було звільнено з посади комірника цеху пакування та навантаження продукції з 09.05.2023 за появу на робочому місці в нетверезому стані за п. 7 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 75). Відповідний запис про звільнення був внесений також в трудову книжку ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 15).

Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_2 від 09.05.2023, вона зазначила, що в денну зміну 07.05.2023 на робочому місці випила домашнього вина (т. 1 а.с. 79).

Протоколом № 18 від 08.05.2023 року профспілковим комітетом ПАТ «Івано-Франківськцемент» була надана згода на звільнення ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 77).

Водночас, відповідно до листа голови первинної профспілкової організації ПАТ «Івано-Франківськцемент» Скрип`юка Б. від 06.07.2023 №4/07, ОСОБА_2 станом на час звільнення 09.05.2023 року не була членом профспілкової організації, а також не була обрана до профспілкового органу (т. 1 а.с. 78)

4.2 Щодо самостійного проходження ОСОБА_2 медичного огляду, після звільнення.

В довідці № 25, виданої КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради», вказано, що ОСОБА_2 звернулася 07.05.2023 о 19:20, в ході огляду, який було проведено 07.05.2023 о 19:55 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено (т. 1 а.с. 16).

В.о. генерального директора КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» Стрільців Н. листом №12114 від 20.09.2023 року повідомила, що випадок огляду ОСОБА_2 на стан сп`яніння не зареєстрований в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки її огляд не підпадає під вимоги наказу МВС та МОЗ № 1452-735 від 09.11.2015 "Про затвердження інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції". Випадок звернення громадянки Драгомирецької з метою медичного огляду на стан сп`яніння 07.05.2023 в КНП "Прикарпатський наркологічний центр ІФ ОР" зареєстрований в журналі реєстрації випадків самозвернення, оскільки Драгомирецька не мала направлення патрульної поліції і не була водієм транспортного засобу. Огляд проводив лікар-психіатр ОСОБА_24 . Огляд проводився на підставі положення про відділення амбулаторних послуг. Довідка про відсутність стану сп`яніння у Драгомирецької видана у відповідності до наказу Генерального директора №23 Дефіс-О від 05.03.2022 "Про платні послуги". Під час огляду Драгомирецької МА було відібрано сечу та кров для дослідження на вміст етанолу методом газової хроматографії. Результати додаються (т. 2 а.с. 16).

За результатами токсикологічного дослідження №1039 від 08.05.2023, при токсикологічному дослідження сечі ОСОБА_2 етанол, в концентрації (за методикою ГРХ) не виявлено; 0,18 проміле (т. 2 а.с. 20).

За результатами токсикологічного дослідження №1040 від 08.05.2023, при токсикологічному дослідження крові ОСОБА_2 етанол, в концентрації (за методикою ГРХ) не виявлено; 0,07 проміле (т. 2 а.с. 21).

В.о. генерального директора КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» Стрільців Н. в листі № 2109 від 05.02.2005 року зазначила, що показники 0.18 проміле та 0.07 проміле як результат токсикологічного дослідження біорідини (сеча, кров), вказують на елімінацію етилового спирту в організмі людини, хоча і можливе припущення про ендогенний етанол. Законодавством України не регламентована норма чи допустима кількість етанолу в організмі людини, крім "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735. Саме згідно з пунктом 7 розділу І вказаної інструкції, встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких мають цифровий вимір більше 0,2 проміле алкоголю. Відповідно до вищезазначеного, саме пороговим показником лінійності методики газової хроматографії є 0,2 проміле, від якого програмою автоматично прораховується концентрація вмісту етанолу. Якщо концентрація менше 0,2 проміле, то в результаті токсикологічного дослідження відобразиться "не виявлено етанолу", хоча концентрація буде прорахована. Жодної описки в зазначених результатах немає, результати верифіковані та архівовані згідно внутрішніх стандартів (т. 4 а.с. 219).

4.3 Висновки судово-медичних експертиз.

Відповідно до висновку експерта №8 від 6 березня 2024 року, на підставі даних матеріалів цивільної справи №352/1294/20, провадження №2/352/505/23 та наданих медичних документів стосовно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності з поставленими запитаннями комісія експертів прийшла до таких підсумків. 1, 2, 3, 4 відповіді на дані питання мають прогностичний характер, тому не підлягають вирішенні комісії експертів. 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11. Беручи до уваги, що на швидкість виведення алкоголю з організму впливають індивідуальні особливості людини, стан травної, дихальної, кровоносної та сечовивідної систем, маса тіла, стать, вік, спадковість, особливості метаболізму, психоемоційний стан, супутні захворювання, ступінь наповнення шлунку, вид їжі, яку вживала людина при споживанні алкоголю, ліки, які вживала людина, рівень гідратації тіла, кількість та якість спожитого алкоголю, його концентрація в напої, а також швидкість та умови споживання алкоголю. Дати відповіді на вказані питання немає можливості. 12, 13,14. Беручи до уваги протокол №6 Алкотесту 12400 медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння від 07.05.2023 о 16.27, де зазначено, що у видихаємому Драгомерецькою МА повітрі виявлено алкоголь в концентрації 0,56 проміле та вказано, що від взяття крові на виявлення вмісту алкоголю вона відмовилась, оформлену під час перебування в Драгомерецької на робочому місці. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, що проводився в КНП "Прикарпатський наркологічний центр ІФ ОР" 07.05.2023 о 19.55 із забором сечі та крові о 19:30 - 19:35 відповідно, для визначення вмісту алкоголю (зареєстрований в журналі реєстрації випадків самозвернення), результат лабораторного дослідження крові та сечі Драгомерецькою на вміст алкоголю в концентрації 0,07 проміле та 0,18 проміле відповідно станом на 19:30-19:35 при відсутності у неї органічних захворювань (згідно даних медичної карти амбулаторного хворого) не виключає можливості вживання ОСОБА_2 07.05.2023 алкогольних напоїв в період з 11 до 17 години і перебування її у фазі виведення (елімінації) алкоголю з організму (т. 2 а.с. 170-174).

Згідно з висновком експерта (додаткової комісійної та судово-медичної експертизи) №135 від 20.12.2024, оскільки при токсикологічному дослідженні в КНП "Прикарпатській накологічний центр ІФ ОР" №1039 сечі (дата відбору біоматеріалу 19.30) та №1040 крові (дата відбору біоматеріалу 19.35), етанолу в крові і сечі ОСОБА_2 не виявлено методом газорідинної хроматографії, а тому вказані питання втрачають свою актуальність. 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10. На підставі протоколу №6 алкотесту №12400, проведеного у лікувально-діагностичному центрі «Цементник» ПАТ "Івано-Франківськцемент" приладом "Драгер-Алкотест-5820» вміст алкоголю 07.05.2023 у видихуваному повітрі Драгомерецької становив 0,56 проміле. Згідно методичних рекомендацій МОЗ України, позитивні результати експрес-методів та проб на алкоголь не дають можливості в категоричній формі судити про факт вживання алкоголю, а висновки експерта про факт вживання алкоголю слід формулювати виключно в ймовірній формі. Дослідженням біологічного матеріалу кров-сеча для визначення спиртів використовується метод газорідинної хроматографії, який є достовірним та дозволяє виявити, ідентифікувати якісно та кількісно етиловий алкоголь. Тестові визначення спиртів у Львівському обласному бюро судово-медичної експертизи не використовуються, а тому дати об`єктивну оцінку достовірності наслідків вимірювання вмісту спирту етилового у видихуваному повітрі ОСОБА_2 , проведеного приладом Драгар-Алкотест-5820, не є можливим. Згідно даних токсикологічного дослідження в КНП "Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради", № 1039 сечі (дата відбору біоматеріалу 19-30) та № 1040 крові (дата відбору біоматеріалу 19-35) етанолу в крові і сечі ОСОБА_2 методом газорідинної хроматографії не виявлено. А дані про концентрацію в сечі 0,18 проміле та 0,07 проміле в крові за методом газорідинної хроматографії свідчать про від`ємний результат, оскільки за методичними рекомендаціями МОЗ України "Судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем" Київ, 2004р., концентрація менше 0,4 проміле свідчить, що сп`яніння практично відсутнє або похибка газо-хроматографічного метод, у а тому комісія вважає, що судово-медичних даних, які свідчили про перебування ОСОБА_2 07.05.2023 у період часу з 11 до 17 години у нетверезому стані та вживання нею алкоголю 07.05.2023 року немає. 11.12 згідно літературних даних фаза елімінації (виведення алкоголю з організму людини) може тривати добу і більше, тривалість її залежить від кількості прийнятого алкоголю, конституціональних особливостей організму, супутньої соматичної патології, а в даному випадку при токсикологічному дослідженні крові і сечі у ОСОБА_2 методом газорідинної хроматографії етанолу не виявлено, а тому вказані питання втрачають свою актуальність (т. 3 а.с. 122-131).

5. Висновки суду стосовно позовних вимог.

1. Факт перебування ОСОБА_2 на робочому місці в нетверезому стані підтверджується сукупністю узгоджених між собою доказів, що були досліджені в ході судового розгляду:

По-перше, протоколом №6 алкотесту 12400, у відповідності до якого, о 16:27 07.05.2023 медичною сестрою ОСОБА_3 була оглянута ОСОБА_2 за допомогою алкотесту Drager5820, результат 0,56 проміле. Допитана в якості свідка ОСОБА_3 підтвердила всі обставини, викладені у вказаному протоколі. Також процедуру проведення відповідного медичного огляду підтвердили допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в присутності яких здійснювався огляд ОСОБА_2 .

По-друге, факт вживання алкогольних напоїв ОСОБА_2 на робочому місці підтвердили свідки очевидці подій: ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 і ОСОБА_7 , які працювали в одній зміні з ОСОБА_2 . Усі вказані свідки чітко та однозначно вказали, що на обідній перерві 07.05.2003 року вони спільно з ОСОБА_2 вживали алкогольні напої, а в подальшому в ході медичного огляду у всіх них був виявлений стан сп`яніння, після чого їх звільнили. Всі вказані свідки чітко вказали, що ОСОБА_2 пила домашнє вино.

При цьому суд звертає увагу, що підставою для звільнення працівника за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України є сам факт появи на роботі у нетверезому стані, який може бути підтверджений як медичним висновком так і іншими видами доказів, зокрема показаннями свідків.

2. При звільненні ОСОБА_2 роботодавцем були дотримані правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень. Так, після фіксації перебування ОСОБА_2 в нетверезому стані, заступник начальника зміни ОСОБА_22 склав акт про порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та вилучення матеріальних цінностей, в якому вказав про порушення трудової дисципліни ОСОБА_2 . Від надання пояснень остання відмовилася. В подальшому, службовою запискою начальник цеху Опацький М повідомив керівництву про необхідність звільнення ОСОБА_2 та ще п`ятьох осіб, які перебували на робочому місці в нетверезому стані. Наказом № 1245/к від 08.05.2023 ОСОБА_2 було звільнено з посади за появу на робочому місці в нетверезому стані. Відповідний запис про звільнення був також внесений в трудову книжку.

Судом не приймається твердження представників позивача щодо порушень порядку звільнення ОСОБА_2 через наявність фактично двох наказів, підписаних різним особами, оскільки звільнення останньої відбулося саме на підставі наказу № 1245/к від 08.05.2023, підписаного головою правління Круцем М. і саме відомості про цей наказ вказані в трудовій книжці ОСОБА_2 . Стосовно наказу з таким самим номером і датою, підписаного начальником цеху, то вказаний документ є внутрішнім обліковим документом товариства, про що було вказано представником позивача.

Суд відхиляє також посилання на те, що відповідач не вимагав від позивача письмових пояснень щодо порушення трудової дисципліни, що спростовуються актом про порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та вилучення матеріальних цінностей від 07.05.2023, де в графі: «Особа, на яку складено акт пояснила» вказано: «від пояснень відмовляюсь» і міститься підпис ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 86).

Окрім того, суд не приймає твердження представників позивача про те, що ОСОБА_2 не було відомо про обов`язок не перебувати на робочому місці в нетверезому стані, оскільки такі твердження спростовуються робочою інструкцією комірника та правилами внутрішнього трудового розпорядку, що були належним чином доведені до відома всіх працівників, в тому числі ОСОБА_2 . Більше того, така підстава для звільнення міститься в КЗпП України.

Отже, позивачці була надана можливість надати письмові пояснення, від надання яких вона відмовилася, про що свідчать відповідні документи в матеріалах справи; строки накладення стягнення не порушені; вид стягнення відповідає тяжкості проступку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що роботодавець мав належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують перебування ОСОБА_2 на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, звільнення проведено правомірно, з дотриманням норм трудового законодавства.

3. Головним доводом позовної заяви є те, що після проведення огляду на робочому місці ОСОБА_2 самостійно звернулася в медичний заклад, де пройшла огляд і отримала довідку про відсутність ознак алкогольного сп`яніння.

Аналізуючи наявну в матеріалах справу довідку №25 від 07.05.2023 про те, що у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено, суд не може прийняти вказаний доказ на підтвердження не перебування ОСОБА_2 в нетверезому стані саме на робочому місці, з таких підстав:

по-перше, результати огляду були зафіксовані о 19:30, тобто понад три години після виявлення ознак сп`яніння на підприємстві, що ставить під сумнів їхню об`єктивність щодо стану працівника на момент події;

по-друге, за результатами токсикологічних досліджень в сечі та крові ОСОБА_2 виявлений етанол, в концентрації 0,18 та 0,07 проміле, що узгоджується з перебуванням у фазі виведення алкоголю з організму, що не спростовує, а підтверджує раніше зафіксований факт сп`яніння;

по-третє, висновок про відсутність у Драгомирецької МА ознак алкогольного спаління був зроблений лікарем на підставі спільного наказу МВС та МОЗ №1452-735 від 09.11.2015 року «Про затвердження інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спаління або перебування під впливом лікарських препаратів знижують увагу та швидкість реакції». На думку суду, застосування вказаної інструкції не може вважатися належною процедурою підтвердження або спростування стану алкогольного сп`яніння працівника на робочому місці, оскільки вона регулює порядок огляду водіїв транспортних засобів, а не працівників у трудових правовідносинах, а також її норми не передбачають фіксації обставин перебування особи саме на робочому місці у визначений час.

З огляду на викладене, суд вважає, що довідка №25 від 07.05.2023 не є належним та допустимим доказом на підтвердження доводів позивача про відсутність у неї стану алкогольного сп`яніння під час перебування на саме робочому місці 07.05.2023.

Для з`ясування обставин справи судом, за клопотання представника відповідача, були призначені дві судово-медичні експертизи та отримані: висновок комісії експертів №8 від 06.03.2024 та висновок додаткової комісійної судово-медичної експертизи №135 від 20.12.2024.

Згідно з висновком №8 від 06.03.2024, експерти не надали однозначних відповідей щодо можливості перебування позивачки в стані алкогольного сп`яніння у період з 11:00 до 17:00 через індивідуальні особливості метаболізму алкоголю та відсутність достатніх даних. Було лише припущено, що за наданими лабораторними результатами не можна виключити факт вживання алкоголю раніше в той самий день.

Згідно з висновком №135 від 20.12.2024, результати токсикологічного дослідження методом газорідинної хроматографії підтвердили відсутність етанолу в крові та сечі ОСОБА_2 . Сама концентрація 0,07‰ у крові та 0,18‰ у сечі, відповідно до методичних рекомендацій МОЗ, вважається від`ємним результатом, який не свідчить про стан алкогольного сп`яніння. Комісія дійшла висновку про відсутність об`єктивних медичних даних, що підтверджують факт перебування особи в стані сп`яніння на робочому місці.

Аналізуючи вказаний висновок експертів суд звертає увагу, що експертами при обґрунтуванні відсутності стану алкогольного сп`яніння наводяться методичні рекомендації МОЗ України "Судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем", Київ, 2004 р., відповідно до яких концентрація алкоголю в крові менше 0,4‰ не вважається ознакою сп`яніння.

Однак суд не приймає ці рекомендації як належний нормативно-правовий орієнтир для вирішення трудового спору з таких підстав:

Методичні рекомендації не є джерелом права, не мають статусу нормативно-правового акта та не зареєстровані в установленому порядку. Вони призначені виключно для використання у судово-медичній практиці при розслідуванні смертельних отруєнь, а не для правової кваліфікації дій працівника в межах трудових правовідносин.

Контекст їх застосування постмортальні дослідження, а не діагностика чи оцінка стану сп`яніння живої особи на момент виконання трудових обов`язків. Таким чином, межі допустимої концентрації алкоголю, визначені в цих рекомендаціях, не можуть бути автоматично застосовані до трудових справ, де вирішується питання поведінки працівника, а не встановлення причини смерті.

Суд підкреслює, що предметом доказування у трудовому спорі є сам факт перебування працівника у нетверезому стані на робочому місці, а не кількісне визначення рівня алкоголю за медичними стандартами. У цьому контексті, значення мають акти, протоколи алкотестування, свідчення очевидців, службові документи, а не лише результати токсикологічних аналізів.

Жодна норма Кодексу законів про працю України не передбачає встановлення стану сп`яніння виключно за методикою, застосовуваною у кримінальній чи судово-медичній практиці. Водночас звільнення за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не вимагає обов`язкового підтвердження стану сп`яніння медичним закладом, якщо наявні інші належні докази.

З огляду на викладене, методичні рекомендації МОЗ України від 2004 року не можуть бути застосовані як юридична підстава для оцінки законності звільнення працівника, а посилання на них не впливає на правову кваліфікацію дисциплінарного проступку в межах трудового права.

Суд наголошує, що відповідно до практики Верховного Суду та вимог трудового законодавства, для правомірності звільнення за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідною умовою є наявність належних, допустимих і беззаперечних доказів, що підтверджують факт перебування працівника у стані сп`яніння саме під час виконання трудових обов`язків.

Отже, наявні в матеріалах справи експертні висновки не беруться в судом я якості належних і допустимих доказів, оскільки не можуть свідчити про стан ОСОБА_2 саме на час її перебування на робочому місці.

Таким чином, суд дійшов таких узагальнюючих висновків:

1. Наявними у справі доказами підтверджено, що ОСОБА_2 перебувала на робочому місці в нетверезому стані.

2. Відповідач в установленому законом порядку зафіксував факт перебування позивача у стані сп`яніння на робочому місці, а звільнення позивача було проведено відповідно до вимог трудового законодавства.

3. Надана позивачем довідка медичного огляду та наявні в матеріалах справи висновки судового медичних експертиз не спростовують факт перебування ОСОБА_2 у нетверезому стані на робочому місці.

Отже, позовні вимоги позивача про визнання противоправними та скасування наказів, появлення на роботі задоволенню не підлягають. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, а тому суд також відмовляє у їх задоволенні.

6. Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням експертів та проведенням експертиз.

6.1 Щодо витрат на приведення експертизи, суд звертає увагу на таке:

Представником позивача у відзиві викладене клопотання про стягнення з позивача понесених судових витрат (т. 4 а.с. 110). До відзиву на позов, зокрема, долучено копію платіжної інструкції №14092 від 17.12.2024 про оплату вартості проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи в сумі 23782,45 грн.

Разом з тим, така компенсація витрат на проведення експертизи здійснюється в межах обґрунтованих, необхідних і документально підтверджених витрат.

Як убачається з матеріалів справи, вказана експертиза була ініційована стороною відповідача та оплачена нею. Водночас, оцінюючи відповідний висновок експерта у сукупності з іншими доказами, суд дійшов висновку про його неналежність та недопустимість. Зокрема, висновок не був прийнятий судом як доказ у справі. Таким чином, вартість відповідного висновку не може бути віднесена до необхідних судових витрат, понесених для захисту права чи інтересу сторони у справі.

Суд також враховує, що сторона відповідача не довела, що без проведення цієї експертизи вона не могла належним чином обґрунтувати свої вимоги (заперечення), або що зазначений доказ був єдино можливим засобом підтвердження її позиції у справі.

З огляду на викладене, витрати на оплату відповідної експертизи не підлягають стягненню з іншої сторони, а клопотання про їх компенсацію підлягає відхиленню.

6.2 Стосовно витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Тобто вказана судова практика є незмінною.

Для підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи, до відзиву долучено: копію договору про надання юридичних послуг від 19.07.2016, укладеного між ТОВ «Юридична компанія «МОРІС ГРУП» та ПАТ «Івано-Франківськцемент»; копію додаткового договору № 1 від 01.07.2019; копію додаткового договору № 2 від 01.03.2021 з додатками: погодинною тарифною ставкою працівників АО «МОРІС ГРУП» та замовленням на надання правової допомоги № 19 від 30.06.2023 року п представництво інтересів клієнта у справі № 352/1294/23; копію акту надання послуг № 180 від 24.11.2023, згідно якого вартість послуг склала 154375,50 грн.; копію акту надання послуг № 211 від 20.11.2024, згідно якого вартість послуг склала 53682,37 грн.; копію акту надання послуг № 211/2 від 29.11.2024, згідно якого вартість послуг склала 158598,79 грн.; копію ордеру адвоката Соботника Р.В. (т. 4 а.с. 104-125).

Вирішуючи питання співмірності заявлених представником відповідача витрат суд звертає увагу на таке:

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідач має право на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 174, частин 1 та 2 статті 182, 242 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Так, представником відповідача в зході розгляду справи дійсно подавалися відзив, заперечення, клопотання. Крім того, об`єктивними і розумними витратами є витрати, понесені за участь адвоката у судових засіданнях.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За результатами вирішення питання розподілу судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд встановив, що предмет спору в цій справі не є складним і характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.

Тому відшкодування заявлених представником відповідача витрат у розмірі обумовленого сторонами угоди гонорару з посиланням на включення у такий всіх видів правової допомоги, без урахування складності справи, інших істотних обставин, витраченого адвокатом часу, суперечить принципу розподілу судових витрат.

Відтак, з огляду на подані представником відповідача процесуальні документи, доказове наповнення матеріалів справи та їх об`єм, враховуючи складність справи та виконані роботи, тривалість судових засідань, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд доходить висновку, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258-259, 263- 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» про визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент», код ЄДРПОУ 00292988, місцезнаходження: с. Ямниця, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77422.

Суддя Максим ОЛІЙНИК