Постанова від 10.07.2025 по справі 908/1785/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2025м. ДніпроСправа № 908/1785/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро» на постанову Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024 (суддя Сушко Л.М.; повне судове рішення складено 11.12.2024) у справі № 908/1785/24

про банкрутство Фермерського господарства «Черниське», м. Запоріжжя,-

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст постанови суду першої інстанції.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024, між іншим, припинено процедуру розпорядження майном боржника у справі про банкрутство, Фермерське господарство «Черниське» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру у справі № 908/1785/24.

Постанова місцевого господарського суду мотивована наявністю ознак банкрутства і прийнята на підставі положень частин другої, третьої статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв`язку поданням господарському суду клопотання зборів кредиторів про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Наявність ознак неплатоспроможності боржника у справі встановлена місцевим господарським судом на підставі звіту розпорядника майна, складеного на підставі відомостей з державних органів, і результатів проведеної інвентаризації.

2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Акціонерне товариство «Банк кредит Дніпро» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024 і направити справу № 908/1785/24 до місцевого господарського суду для продовження розгляду на стадію розпорядження майном.

Скаржник вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про наявність у боржника ознак неплатоспроможності, оскільки його здійснено без проведення аналізу фінансово-господарського стану підприємства. Висновок розпорядника майна про наявність ознак неплатоспроможності боржника у справі № 908/1785/24 не відображає дійсне фінансове становище підприємства, оскільки всупереч Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14, під час його складення арбітражний керуючий не досліджував фінансову документацію боржника за три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Скаржник зауважив, що інвентаризація майна боржника виконана формально, оскільки ґрунтується лише на відомостях, отриманих з державних реєстрів, водночас розпорядник майна не досліджував фінансову документацію боржника, тому висновки про наявність у Фермерського господарства «Черниське» ознак неплатоспроможності, а також висновки про відсутність ознак фіктивного банкрутства є лише припущенням.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство відповідь на відзив не надали.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро» на постанову Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024 у справі № 908/1785/24.

У судовому засіданні 10.07.2025 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Північно-Українська експортно-імпортна компанія» (продавець) 10.01.2022 уклало з Фермерським господарством «Черниське» (покупець) договір поставки №1-СП за умовами якого продавець поставляє, а покупець приймає насіння, мінеральні добрива, засоби захисту рослин.

На виконання умов договору продавець поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 2469600,00 грн.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 25.07.2024, між іншим, відкрив провадження у справі № 908/1785/24 про банкрутство Фермерського господарства «Черниське», визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Українська експортно-імпортна компанія» на суму 24224,00 грн (І черга), на суму 6811927,20 грн (ІV черга), на суму 1449283,07 грн (VІ черга) і ввів процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 03.10.2024, постановленою за результатами попереднього судового засідання у справі № 908/1785/24, між іншим, зобов`язав розпорядника майна Фермерського господарства «Черниське», з урахуванням положень статті 95 Кодексу України з процедур банкрутства, проаналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках і надати письмові докази про розмір активу та пасиву боржника, наявну дебіторську заборгованість.

Збори кредиторів Фермерського господарства «Черниське» 01.11.2024 ухвалили рішення, оформлене протоколом № 01/11-1, звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання Фермерське господарство «Черниське» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі № 908/1785/24.

На засіданні зборів кредиторів 01.11.2024 розпорядник майна повідомив кредиторам про майновий стан боржника та зазначив, що не вбачається за можливе провести санацію підприємства, у зв`язку з чим, запропонував підтримати перехід у ліквідаційну процедуру.

Арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович надав місцевому господарському суду письмові пояснення № 02-01/15-60 від 03.12.2024 щодо проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника у справі № 908/1785/24 про банкрутство Фермерського господарства «Черниське». Розпорядник майна зазначив, що аналіз фінансово-господарського стану боржника проводиться на підставі відомостей про діяльність товариства за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, водночас голова Фермерського господарства «Черниське» не задовольнив неодноразові запити розпорядника майна й не надав фінансово-господарську документацію боржника, у зв`язку з чим аналіз фінансово-господарського стану боржника не проведено.

6.Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об`єктом апеляційного оскарження є постанова місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом і перехід до ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

Предметом апеляційного оскарження є встановлення підстав, за наявності яких господарський суд може ухвалити рішення про перехід до про ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства щодо боржника-юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, завдання суду в підсумковому засіданні полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. Водночас законодавець не пов`язує можливість переходу до ліквідаційної процедури виключно з рішенням зборів кредиторів.

Якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном боржника не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п`яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (частина четверта статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства).

Тобто суду надано право, навіть за відсутності рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності визначних Кодексом України з процедур банкрутства обставин, як-от наявність ознак банкрутства і за відсутністю пропозицій щодо санації боржника, прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.

Аналогічні висновки виклав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.04.2021 у справі № 918/420/16 та в постанові від 26.04.2023 у справі № 924/1277/20.

Положення статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства свідчать, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної процедури щодо боржника, які визначені статтею 6 цього Кодексу, з застосуванням судового розсуду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19.

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Кодексом України з процедур банкрутства, Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), обрати такий варіант, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Господарським судом встановлено, що збори кредиторів Фермерського господарства «Черниське» 01.11.2024 вирішили уповноважити розпорядника майна Кучака Юрія Федоровича звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника у справі № 908/1785/24 і відкриття ліквідаційної процедури.

Як раніше зазначив апеляційний господарський суд, законодавець не пов`язує можливість переходу до ліквідаційної процедури виключно з рішенням зборів кредиторів.

Апеляційний господарський суд зауважує, що підстави для прийняття постанови про визнання боржника банкрутом залежить від наявності у боржника ознак банкрутства.

За статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутство це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури; боржник-юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

Таким чином, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку Кодексу України з процедур банкрутства вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до частини першої статті 58 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

За своєю правовою природою постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Місцевий господарський суд дійшов висновку стосовно наявності ознак неплатоспроможності боржника у даній справі на підставі звіту розпорядника майна, відповідно до якого арбітражний керуючий повідомив, відповідно до відомостей, отриманих з державних реєстрів та від державних органів він провів інвентаризацію, за наслідками якої загальна вартість виявлених активів Фермерського господарства «Черниське» становить 3913961,00 грн, а сума кредиторських вимог становить 13614243,50 грн, у звязку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку, що боржник у справі № 908/1785/24 має ознаки стійкої фінансової неплатоспроможнгості.

Апеляційний господарський суд зазначає, що визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16, від 29.07.2021 у справі № 925/409/20).

Таким чином, передумовою переходу до наступної судової процедури є виконання визначеного Кодексом України з процедур банкрутства комплексу заходів у процедурі розпорядження майном та дотримання вимог щодо повноти дій, вчинення яких передбачено статтею 44 цього Кодексу (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 904/4790/21 та від 01.08.2023 у справі № 904/1938/22). Водночас місцевий господарський суд, ухвалюючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру у даній справі, вищенаведеного не врахував.

Положеннями статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства на розпорядника майна покладено обов`язок із здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника з метою забезпечення ефективного використання його майнових активів та подальшого застосування щодо нього господарським судом оптимальної судової процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі чи частково вимог кредиторів.

За змістом частини першої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Частиною третьою статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено наступні обов`язки розпорядника майна:

розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку;

вести реєстр вимог кредиторів;

повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;

вживати заходів для захисту майна боржника;

проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника;

виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;

скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань;

надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі;

не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість;

за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів;

виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Обов`язком розпорядника майна є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумні, щодо їх належного здійснення.

Тобто, розпорядник майна має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке знаходиться у третіх осіб, має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності боржника. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи розпорядника майна.

Апеляційний господарський суд зазначає, що звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника має містити відомості про активи боржника. Такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів і на його підставі кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури. У подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду в судовому засіданні у справі про банкрутство.

У пункті 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3105/5 від 10.09.2020, визначено, що арбітражний керуючий проводить такий аналіз згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006 (у редакції наказу Міністерства економіки України № 1361 від 26.10.2010).

За змістом цих рекомендацій під час оцінки фінансово-господарського стану підприємств, виявлення ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, серед іншого, обов`язковому аналізу підлягають фінансово-господарські договори боржника, укладені за попередні три календарні роки, у тому числі ті, виконання яких призвело до збільшення кредиторської заборгованості, на предмет доцільності їх укладення, умов і наслідків їх виконання/невиконання для боржника.

У поданому на розгляд кредиторів звіті, розпорядник майна має зазначити повну інформацію щодо всіх вжитих ним заходів та обґрунтувати їх достатність і вичерпність для досягнення мети процедури розпорядження майном, для визначення оптимальної подальшої процедури щодо боржника (санації, мирової угоди чи ліквідації). Водночас звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника не може ґрунтуватися на припущеннях, оскільки його висновки мають ґрунтуватися на достовірних даних, для встановлення яких розпорядник майна зобов`язаний провести інвентаризацію активів та зобов`язань боржника.

Згідно з пунктом 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Надаючи оцінку повноті дій розпорядника майна, апеляційний господарський суд зважає на такі обставини.

В матеріалах справи наявні акти проведення розпорядником майна інвентаризації активів Фермерського господарства «Черниське». Водночас інвентаризацію проведено без дослідження бухгалтерської та іншої фінансової документації підприємства, керуючись лише даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Апеляційний господарський суд зазначає, що отримані на запити розпорядника майна відповіді установ (підприємств, організацій), що здійснюють реєстрацію та облік майна (майнових прав), не відображають у повній мірі відомості стосовно майна боржника, оскільки крім запитів до відповідних установ обов`язковим є сукупний аналіз даних бухгалтерського обліку, договірної бази та інформації з локальних облікових систем за місцезнаходженням окремих об`єктів боржника (бюро технічної інвентаризації, тощо) у поєднані з відомостями єдиних електронних баз даних з обліку майна, майнових прав та правочинів, зареєстрованих/вчинених на всій території країни, зокрема з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Державного реєстру правочинів, Державного земельного кадастру тощо.

Інвентаризаційні описи не містять документального підтвердження наявності у боржника майна та його оцінки, за результатами перевірки розпорядник майна не виявив фактичну наявність активів боржника і не здійснив повноту відображення зобов`язань, витрат майбутніх періодів, не провів зіставлення фактичної наявності активів з даними бухгалтерського обліку, тобто не вчинив необхідних дій для досягнення мети проведення інвентаризації активів та зобов`язань боржника.

Таким чином, розпорядник майна не провів інентаризацію майна боржника відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014.

Таким чином, інвентаризація майна Фермерського господарства «Черниське» проведена розпорядником майна Кучаком Юрієм Федоровичем за відсутності необхідної для цього первинної, бухгалтерської та іншої фінансової документації, тобто проведена із порушенням порядку, визначеного нормами Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань № 879, що може привести до неправильної грошової оцінки майнових активів боржника і спотворити висновки стосовно дійсного фінансового становища боржника.

Арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович вважає, що надання ним запитів до органів статистики та податкових органів, а також до голови фермерського господарства із запитами про надання фінансової (первинної) документації останнього, на які надана негативна відповідь, є достатніми заходами у межах процедури розпорядження майном, спрямованими на встановлення дійсного фінансового становища боржника, з чим не погоджується апеляційний господарський суд, з огляду на такі обставини.

Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органи (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), яка здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Таким чином, відповідальною особою за збереження фінансовою документації підприємства, зокрема є його керівник.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їхньою згодою.

Частиною третьою статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства на розпорядник майна, крім іншого, покладено обов`язок проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника.

Як заначено у вищенаведених нормативно-правових актах, одним із джерел для проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника є його первинна документація.

Частиною сьомою статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у процедурі розпорядження майном боржник зобов`язаний забезпечити розпоряднику майна можливість безпосереднього доступу до інформації, що зберігається у базах даних (у тому числі електронних), які використовуються посадовими особами боржника для ведення бухгалтерського, податкового та управлінського обліку, а також для формування бухгалтерської, статистичної та податкової звітності, та/або забезпечити можливість розпоряднику майна ознайомитися з такою інформацією в інший спосіб з можливістю друкувати та/або копіювати документи, необхідні для здійснення повноважень розпорядника майна, з урахуванням вимоги частини четвертої статті 10 цього Кодексу.

Таким чином, боржник, зокрема в особі його органів управління, не може чинити арбітражному керуючому перешкод у виконанні ним своїх посадових обов`язків, зокрема у доступі до первинної документації, необхідної розпоряднику майна для проведення інвентаризації майна боржника та надання висновку про фінансово-господарський стан підприємства.

Апеляційний господарський суд зазначає, що частина друга статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства надає розпоряднику майна право звернення до суду з клопотанням про покладення на нього обов`язків керівника боржника, у разі перешкоджання керівником або органом управління боржника виконанню повноважень розпорядника майна. Про припинення повноважень керівника або органу управління боржника та покладання його обов`язків на розпорядника майна господарський суд виносить ухвалу.

Згідно з положеннями частини дванадцятої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. У разі виявлення обставин, передбачених абзацом першим цієї частини, за клопотанням кредиторів або інших учасників справи ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов`язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

Апеляційний господарський суд зазначає, що необхідною є взаємодія між розпорядником майна та керівником боржника в частині виконання заходів, передбачених статтею 44 Кодексом України з процедур банкрутства, оскільки неналежне проведення процедури розпорядження майном боржника безпосередньо впливає на якість проведення наступних процедур у справі про банкрутство, тобто призводить до заниженого показника позитивних результатів від проведення процедури банкрутства або, взагалі, до відсутності позитивних результатів, тому господарський суд повинен надати належну оцінку таким діям, встановити їх наявність чи відсутність та відповідність вимогам Кодексу.

Вказані повноваження господарського суду направлені на припинення зловживань з боку керівника боржника, оскільки такі зловживання унеможливлюють вчинення кредиторами заходів щодо належного захисту своїх прав, унеможливлюють повноцінне виконання розпорядником майном боржника своїх повноважень, що призводить до неможливості забезпечення господарським судом, яким відкрито провадження у справі про банкрутство, проведення повного комплексу заходів, передбачених у процедурі розпорядження майном боржника, в межах строків, визначених Кодексом.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 09.11.2022, прийнятій за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 910/6210/20.

Арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович не звертався до господарського суду з клопотанням про покладення на нього обов`язків керівника Фермерського господарства «Черниське», обґрунтованим наявністю перешкод в отриманні первинної документації, необхідної для проведення інвентаризації майна боржника та складання висновку про його фінансово-господарський стан.

Крім іншого, апеляційний господарський суд зазначає, що аналіз фінансово-господарського стану боржника також має включати дослідження правочинів (у тому числі господарських договорів), вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, на предмет їх впливу на фінансовий стан боржника, доцільності та реальності таких правочинів, вчинення їх на шкоду кредиторам з метою уникнення відповідальності за зобов`язаннями боржника.

У правовідносинах банкрутства такий інститут врегульовано спеціальними нормами статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

За змістом вищенаведених норм Кодексу України з процедур банкрутства з`ясування ознак фраудаторності правочинів боржника та їх оспорення у судовому порядку є обов`язком арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора боржника), тому господарський суд не вправі посилатися на можливість самостійної реалізації кредиторами такого права при оцінці відповідної бездіяльності ліквідатора боржника.

Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2022 за результатами розгляду справи № 904/4387/19.

Таким чином, звіт розпорядника майна за результатами процедури розпорядження майном та/або доданий до звіту аналіз фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства має містити не тільки твердження про відсутність таких ознак, але й змістовне обґрунтування висновків та повноти проведеного аналізу за критеріями, визначеними у Методичних рекомендаціях № 14.

Аналіз фінансово-господарської діяльності боржника у даній справі не виконано, про що також зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному судовому рішенні.

Головною метою Кодексу України з процедур банкрутства є захист прав кредиторів підприємства, що опинилося у скрутному матеріальному становищі, шляхом використання інститутів банкрутства, які дають змогу шукати активи, спростовування у судовому порядку майнових дій боржника, які завдали збитків боржнику, та погашати заборгованість.

Основною метою процедури розпорядження майном є забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану для визначення можливості відновлення платоспроможності боржника. Тобто для проведення аналізу фінансового стану боржника для подальшого відновлення його платоспроможності або максимально ефективної реалізації його актів для повернення боргів, необхідно здійснити повний комплекс визначених Кодексом України з процедур банкрутства заходів, зокрема з пошуку майна боржника, аналізу вчинених боржником протягом підозрілого періоду правочинів та встановлення наявності підстав для їх спростування у судовому порядку тощо.

Відсутність аналізу та дослідження дійсного фінансово-господарського стану боржника на момент вирішення питання про запровадження у справі про банкрутство судової процедури ліквідації суперечить нормам Кодексу України з процедур банкрутства (висновок Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 25.05.2023 у справі № 902/207/22).

Враховуючи виконання розпорядником майна своїх обов`язків у процедурі розпорядження майном не у повному обсязі, зокрема щодо пошуку майна боржника, проведення аналізу фінансового стану боржника, правочинів боржника на предмет їх вчинення на шкоду кредиторам, апеляційний господарський суд вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про відсутність активів боржника для задоволення вимог кредиторів та необхідність переходу до ліквідаційної процедури.

Апеляційний господарський суд зазначає, що одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

На відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження, який здійснюється з метою дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів (подібний за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20). Водночас оскаржувана постанова місцевого господарського суду повною мірою таким вимогам не відповідає, оскільки не містить мотивованої оцінки дій розпорядника майна, з урахуванням усіх обставин справи, з якими Кодекс України з процедур банкрутства пов`язує можливість припинення процедури розпорядження майном, визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури, тому не відображає належного виконання місцевим господарським судом завдань із судового контролю на етапі розпорядження майном у справі про банкрутство, а висновки суду щодо необхідності переходу в ліквідаційну процедуру є передчасними.

Апеляційний господарський суд зазначає, що Акціонерне товариство «Банк кредит Дніпро» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з заявою про забезпечення вимог кредиторів, у який просило суд апеляційної інстанції заборонити арбітражному керуючому Кучаку Юрію Федоровичу та іншим фізичним чи юридичним особам вчиняти дії щодо відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 477,8240 га, розташованих у Черниській сільській раді, Чернігівського району, Чернігівської області.

Розглянувши клопотання про забезпечення вимог кредиторів, апеляційний господарський суд доходить висновку щодо відмови у його задоволенні, оскільки заява містить вимоги про заборону відчуження земельних ділянок, тобто конкретних об`єктів цивільних правовідносин, водночас, з огляду на положення статті 791 Земельного кодексу України, земельна ділянка стає об`єктом цивільних правовідносин з моменту визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, своєю чергою заява не містить ідентифікуючих ознак об`єктів стосовно яких заявник просить застосувати заходи забезпечення, якими зокрема є кадастровий номер земельної ділянки.

Таким чином, оскільки з наданих заявником відомостей неможливо встановити конкретних об`єкт або об`єкти цивільних правовідносин, заборонити ліквідатору у справі відчуження яких заявник просить суд у якості забезпечення вимог кредиторів, апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро» на постанову Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024 у справі № 908/1785/24 задовольнити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024 у справі № 908/1785/24 скасувати.

Справу № 908/1785/22 направити до Господарського суду Запорізької області для розгляду зі стадії розпорядження майном.

Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро» про забезпечення вимог кредиторів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 05.08.2025

Головуючий суддяЮ. ПАРУСНІКОВ

СуддяТ. ВЕРХОГЛЯД

СуддяО. ІВАНОВ