Рішення від 31.07.2025 по справі 914/299/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2025 Справа № 914/299/25

За позовом: Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, смт Бориня Львівської області,

до відповідача: Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», с. Шум`яч Львівської області,

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів,

про: відшкодування збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 205 286,30 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

Представники учасників справи:

від прокуратури: М.А. Місінська прокурорка;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області до урківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» про відшкодування збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 205 286,30 грн.

Ухвалою суду від 11.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Ухвалою суду від 26.06.2025 закрито підготовче провадження у справі № 914/299/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2025.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити з підстав наведених в позовній заяві. В обґрунтування своїх позовних вимог послалася на бездіяльність відповідача шляхом незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбулась незаконна вирубка лісових насаджень.

В жодне судове засідання відповідач явки свого представника не забезпечив.

Копії ухвал суду надсилалися відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС та були отримані останнім про, що сформовано відповідні Довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет відповідача від 07.03.2025, 04.04.2025, 25.04.2025, 23.05.2025 та 27.06.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

У судовому засіданні 31.07.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представницю прокуратури, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Самбірськоюокружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12024141290000725 від 12.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України (матеріали якогобуло виділено з кримінального провадження №12023141290000541 від 01 липня 2023рокуза ознакамич. 4 ст. 246, ч.1 ст. 364 КК України) за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами у кв. 25 вид. 6 Верховинського лісництваТурківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс»(далі Турківське ДЛГП «Галсільліс») взагальній кількості 10 дерев породи «бук».

Так, в ході проведення оглядів місця події від 27.06.2023 кв. 25 вид. 6 Верховинського лісництва Турківського ДЛГП Галсільліс, в межах кримінальних проваджень №12023141290000509 від 14.06.2023 (в межах якого було встановлено факт вчинення кримінального правопорушення, що став підставою для реєстрації відомостей у ЄРДР за №12023141290000541) та від 20.09.2024 №12023141290000541 від 01.07.2023, встановлено, що в лісовому масиві за межами с. Верхнє Гусне, Самбірського району, Львівської області на території кв.25, вид.6 Верховинського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» було виявлено 140 пнів дерев породи «бук», три з яких не мали відношення до даної рубки, а також стоячі дерева породи бук в кількості 12 штук, які були відведені в рубку, що проводилась на площі 1 га з початку 2023 року.

Також, встановлено, що Турківським ДЛГП «Галсільліс» в лісовому масиві за межами с. Верхнє Гусне, Самбірського району, Львівської області на території Верховинського лісництва відповідно до лісорубного квитка серії ЛЬ ЛРК №023801 від 20.12.2022, проводилась рубка головного користування виділу №6 кварталу №25 Верховинського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» на площі 1,0 га, в якому зокрема зазначено, що вирубуванню не підлягають не віднесенні в рубку дерева та насінники породи бук в кількості чотири дерева (діаметрами: 52, 60, 60 та 72 см.).

Водночас, у кримінальному провадженні №12023141290000541 від 01.07.2023 було залучено спеціалістів Державної екологічної інспекції у Львівській області (далі ДЕІ у Львівській області) для нарахування шкоди, завданої незаконною рубкою дерев у кв. 25 вид. 6 Верховинського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс».

Так, відповідно до листа ДЕІ у Львівській області №06-2178 від 07.07.2023, інспекцією проведено розрахунок шкоди відповідно до додатку № 1 Постанови КМУ України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», згідно якого сума збитків, завданих незаконною рубкою 10 дерев становить 205 285 гривень.

Згідно порівняльної таблиці переліку діаметрів дерев на висоті 1,3 м. по ступенях товщини відведених в рубку головного користування 2023 року в кварталі 25 виділу6 пл.1,0 га Верховинського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» відповідно до матеріалів відводу підприємств, діаметрів не зрізаних дерев на висоті 1,3 м. по ступенях товщини та діаметрів пнів зрізаних дерев облікованих контрольним переліком на ділянці під час проведення огляду місця події від 27.06.2023 без врахування не зрубаних дерев відведених в рубку та пнів № 123,124 та 125, встановлено кількість незаконно зрізаних дерев у кількості 10 дерев породи «бук» з діаметрами пнів: 5 шт. діаметрами 22,1-26 см, 2 шт. діаметрами 46,1-50 см, 1 діаметром 80 см, 1 діаметром 104 см та 1 діаметром 110 см, що не відповідало кількості дерев на ділянці відповідно до матеріалів відведення.

Вказана шкода підтверджується висновком експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/114-24/2178-ФХЕД від 08.02.2024. Згідно висновку експерта розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 10 дерев, пні яких були виявлені у в кв. 25 вид. 6 Верховинського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс», становить 205 286 гривень 30 копійки.

Так, відповідно до висновку експертизи рубка лісу в кв. 25 вид. 6 Верховинського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс», проведена з недотримання вимог природоохоронного законодавства України.

Особу, яка здійснила незаконні порубки дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем - ДЛГП «Галсільліс».

Встановлено, що рішенням Львівської обласної ради №409 від 28.12.2000, Турківському дочірньому лісогосподарському підприємству ЛГП «Галсільліс», затверджено проект відведення земельних ділянок за межами населених пунктів та надано для ведення лісового господарства в постійне користування земельні ділянки за рахунок земель Турківського району загальною площею 20 808 га.

Поряд з тим, відомості про державну реєстрацію вищезазначеного права за Турківським ДЛГП «Галсільліс» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносились, державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками Верховинського лісництва не виготовлялись.

Верховинське лісництво Турківського ДЛГП «Галсільліс» знаходиться на території с. Верхнє Гусне Боринської селищної ради Самбірського району, що підтверджується довідкою Турківського ДЛГП «Галсільліс» №3 від 20.01.2025.

Вказане кримінальне правопорушення вчинено на території с. Верхнє Гусне Самбірського району, та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» територія села Верхнє Гусне увійшла до території Боринської селищної ради Самбірського району.

Згідно інформації Турківського ДЛГП «Галсільліс» №3 від 20.01.2025 підтверджено право постійного користування останнього даними земельними ділянками, цільове призначення земель для ведення лісового господарства.

Згідно положень Статуту Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (нова редакція), затвердженого Наказом обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» №27 від 16.05.2017, основною метою діяльності відповідача є ведення лісового господарства на землях лісового фонду і землях, непридатних для сільськогосподарського використання, переданих підприємству в постійне користування (оренду).

Як уже зазначалось, земельна ділянка в кв. 25 вид. 6 відносяться до Верховинського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» та належить відповідачеві на праві постійного користування, а тому такий є постійним лісокористувачем, який в порушення норм ст.ст.19,63, п.5 ст.64, ст.ст.86,89,90 ЛК України та Статуту не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 10 шт.

Ураховуючи зазначене, на думку прокурора, відповідач допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев породи бук (усього 10 шт.), а відтак, відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев у сумі 205 286,30 грн.

Прокурором встановлено, що територія кв. 25 вид. 6 Верховинського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» (у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини), станом на 27.06.2023 перебувала в адміністративно-територіальних межах Боринської селищної ради Самбірського району.

Як зазначає прокурор, Боринською селищною радою Самбірського району належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів територіальної громади не вжито.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Боринської селищної ради Самбірського району Самбірською окружною прокуратурою листами № 14.56/04-22- 176вих-25 від 14.01.2025 та 14.56/04-22-266вих-25 від 17.01.2025 повідомлено Боринську селищну раду Самбірського району про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.

У відповідь на запит Боринська селищна рада Самбірського району повідомила окружну прокуратуру (листами ради № 48/02-25 від 15.01.2025 та № 68/02- 25 від 20.01.2025), що радою заходи до стягнення шкоди в судовому порядку не вживались та рада просить прокуратуру звернутись із позовною заявою про стягнення коштів внаслідок заподіяння матеріальної шкоди. на виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 29.01.2025 № 14.56/04-22-528вих-25 прокурором повідомлено Боринську селищну раду Самбірського району Львівської області про те, що буде заявлено до Господарського суду Львівської області позовну заяву в інтересах держави Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області до Турківського ДЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС» про стягнення 205 288, 30 грн шкоди на користь органу місцевого самоврядування.

Відтак, наведені обставини зумовили звернення Самбірської окружної прокуратури Львівської області, в інтересах держави в особі, позивача: Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області з позовом про стягнення з Турківського ДЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС» грошових коштів за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 205 288, 30 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ст.66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

У п.1 ч.2 ст.19 та ч.1, ч.5 ст.86, ст.90 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п.5 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев).

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За приписами п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно положень Статуту Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (нова редакція), затвердженого Наказом обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» №27 від 16.05.2017, основною метою діяльності відповідача є ведення лісового господарства на землях лісового фонду і землях, непридатних для сільськогосподарського використання, переданих підприємству в постійне користування (оренду).

Основними видами статутної діяльності підприємства є, зокрема охорона і захист лісів від самовільних рубок, лісових пожеж та засмічення, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу. Здійснення протипожежних заходів, охорона навколишнього природного середовища, збереження природно-заповідного фонду, спеціальне використання лісових ресурсів та інше.

Відповідно до ст.86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать Земельному кодексу України.

У той же час, статтею 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатись згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основним елементом правового статусу земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч.1 ст.164 ЗК України).

З огляду на це, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання з лісокористуванням (правова позиція ВСУ з постанови від 27.01.2015, справа№21-570а14).

Статтею 45 ЛК України передбачено, що лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на це, а також раніше викладене, земельна ділянка в кв. 25 вид. 6 відносяться до Верховинського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» та належить відповідачеві на праві постійного користування, а тому такий є постійним лісокористувачем, який в порушення норм ст. ст. 19, 63, п. 5 ст. 64, ст. ст. 86, 89, 90 ЛК України та Статуту не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 10 шт.

Ураховуючи норми вищевказаного законодавства та положення ст. ст. 105, 107 ЛК України, ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев породи, «бук», «граб», «явір», «ялиця» (усього 23 шт.), а відтак, відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев у сумі 125 832,26 грн. (правові позиції, висловлені КГС/ВС у постановах від 20.12.2018 справа №924/12/18, від 24.04.2018 справа №910/6277/16, від 15.02.2018 справа №927/1096/16, від 20.08.2018 справа №920/1293/16, від 20.02.2020 справа №920/1106/17 та у постанові ОП КГС/ВС від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Отже, з огляду на вищенаведені вимоги законодавства, судову практику, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Аналогічні висновки КГС/ВС при розгляді цієї категорії справ містяться й у постановах від 23.08.2018 справа №917/1261/17, від 20.09.2018 справа №909/495/17, від 07.06.2019 справа №914/1960/17 та у постанові ОП КГС/ВС від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15.02.2018 (справа №927/1096/16), від 20.02.2020 (справа № 920/1106/17) та інших вказав, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Вищевказана позиція у справах даної категорії, ще раз підтверджена у постанові КГС/ВС від 24.02.2021 у справі №906/366/20, в якій Верховний Суд вчергове зазначив, що визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.

Як встановлено судом вище, Самбірською окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12024141290000725 від 12.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України (матеріали якого було виділено з кримінального провадження №12023141290000541 від 01 липня 2023 року за ознаками ч. 4 ст. 246, ч.1 ст. 364 КК України) за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами у кв. 25 вид. 6 Верховинського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (далі Турківське ДЛГП «Галсільліс») в загальній кількості 10 дерев породи «бук».

Відповідно до листа ДЕІ у Львівській області №06-2178 від 07.07.2023, інспекцією проведено розрахунок шкоди відповідно до додатку № 1 Постанови КМУ України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», згідно якого сума збитків, завданих незаконною рубкою 10 дерев становить 205 285 гривень.

В той же час, в ході проведення оглядів місця події від 27.06.2023 кв. 25 вид. 6 Верховинського лісництва Турківського ДЛГП Галсільліс, в межах кримінальних проваджень №12023141290000509 від 14.06.2023 (в межах якого було встановлено факт вчинення кримінального правопорушення, що став підставою для реєстрації відомостей у ЄРДР за №12023141290000541) та від 20.09.2024 №12023141290000541 від 01.07.2023, встановлено, що в лісовому масиві за межами с. Верхнє Гусне, Самбірського району, Львівської області на території кв.25, вид.6 Верховинського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» було виявлено 140 пнів дерев породи «бук», три з яких не мали відношення до даної рубки, а також стоячі дерева породи бук в кількості 12 штук, які були відведені в рубку, що проводилась на площі 1 га з початку 2023 року.

Також, встановлено, що Турківським ДЛГП «Галсільліс» в лісовому масиві за межами с. Верхнє Гусне, Самбірського району, Львівської області на території Верховинського лісництва відповідно до лісорубного квитка серії ЛЬ ЛРК №023801 від 20.12.2022, проводилась рубка головного користування виділу №6 кварталу №25 Верховинського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» на площі 1,0 га, в якому зокрема зазначено, що вирубуванню не підлягають не віднесенні в рубку дерева та насінники породи бук в кількості чотири дерева (діаметрами: 52, 60, 60 та 72 см.).

Суд зазначає, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Так, за приписами ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції Інспекції належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Відповідно до вимог ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Особу, яка здійснила незаконні порубки дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем - ДЛГП «Галсільліс».

Таким чином, прокурором доведено, що на відповідних земельних ділянках мала місце незаконна порубка дерев, що свідчить про протиправність поведінки відповідача ДЛГП «Галсільліс». На підставі наведених норм лісового, земельного, цивільного законодавства відповідач зобов`язаний відшкодувати державі невідшкодовану шкоду заподіяну внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу збитки в сумі 205 286,30 грн, тому суд дійшов висновку про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та її об`єктивним наслідком - заподіяною шкодою.

Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презюмується, тому саме відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Враховуючи викладене, а також те, що під час вирішення даного спору судом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та встановлено наявність усіх чотирьох елементів складу господарського правопорушення, необхідних для стягнення збитків в порядку ст.1166 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев у загальній сумі 205 286,30 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо підставності для представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі, суд встановив таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, па прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо обґрунтування прокурором у позові підстав для самостійного подання позову в інтересах держави виходжу з наступного.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до господарського суду з позовною заявою.

В позовній заяві прокурор обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган. на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом, відповідно до ст. ст. 6. 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключним випадком, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес Держави».

Згідно ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.5 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 визначив, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не можу бути обмежене законом, іншими нормативно правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак на думку суду, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, які є підставами для звернення прокурора до суду.

Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст. ст. 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є збереження природних ресурсів у тому числі лісів.

Статтею 15 цього Закону визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності до ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 29 ч. З п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Таким чином, оскільки частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди, і в подальшому спрямовується на фінансування заходів з відтворення та охорони навколишнього природного середовища, то несплата порушниками нарахованих збитків ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища у зв`язку із відсутністю джерел для їх фінансування.

При цьому, як вже зазначалось, територія кв. 25 вид. 6 Верховинського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» (у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини), станом на 27.06.2023 перебувала в адміністративно-територіальних межах Боринської селищної ради Самбірського району.

Як вже зазначалось, Боринською селищною радою Самбірського району належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів територіальної громади не вжито. Отже компетентний орган, Боринська селищна рада Самбірського району, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва, відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані прокурором докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, беручи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (82516, Львівська область, Самбірський район, село Шум`яч, ідентифікаційний код: 31147847) на користь Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області 82547, смт. Бориня, вул. І.Франка, 4 Самбірського району Львівської області, ідентифікаційний код 05290787, одержувач Боринська територіальна громада Львівської області р/р UA508999980333139331000013917, код ЄРДПОУ 38008294, МФО 899998, банк Казначейство України) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 205 286, 30 грн.

3. Стягнути Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (82516, Львівська область, Самбірський район, село Шум`яч, ідентифікаційний код: 31147847) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код юридичної особи: 02910031) 3 079,79 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.08.2025.

СуддяБерезяк Н.Є.