Рішення від 07.03.2025 по справі 477/2718/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2718/24

Провадження №2/477/594/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2025 року Жовтневий районний суд Миколаївської області,

в складі: головуючого судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судових засідань Клюсевич-Шараповою Н.М.,

розглянувши у м. Миколаєві в підготовчому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визнання права власності на фермерське господарство,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом первісно до Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на фермерське господарство «Альонушка» (с. Зоря, Миколаївський район, Миколаївська область), а також на трактор МТ10.

На обґрунтування вимог вказувала, що нотаріальному оформленню цієї спадщини заважає відсутність документальної відповідності можливості спадкування такого виду спадщини.

Ухвалою від 13 грудня 2024 року в справі було відкрито провадження в загальному порядку.

Вподальшому, ухвалою суду від 19 січня 2025 року, на підставі заяви позивачки, було замінено відповідача Шевченківську сільську раду Миколаївської області на іншого відповідача ОСОБА_2 , так як він є спадкоємцем, який прийняв спадщину.

З врахуванням заміни відповідача подала уточнену позовну заяву, в якій свої вимоги про визнання права власності залишила такі ж, проте вказала, що за волею їх батька, після його смерті брату ОСОБА_2 повинен був відійти спадковий будинок та земельна ділянка площею 5,1427 га, призначена для ведення сільськогосподарського господарства, а їй повинно було залишитися фермерське господарство «Альонушка», де вона є директором. При оформленні спадщини подала заяву нотаріусу про відмову від спадщини, оскільки вважала, що об`єктами спадкування є нерухоме майно, як наприклад земельна ділянка, будинок, але не розуміла і не була обізнана, що фермерське господарство, як юридична особа та суб`єкт господарської діяльності, також є об`єктом спадкування.

В той же час, вона, згідно роз`яснення нотаріуса, відмовилася від спадщини і така відмова є безумовною, тому відсутні підстави для оформлення за нею прав на фермерське господарство.

Ухвалою суду від 14 лютого 2025 року підготовче провадження закрито і справа була призначена до розгляду.

В судове засідання сторони не з`явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином. Позивачка надала заяву з проханням розглядати справу без її участі і задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 також надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі, вказавши в заяві, що визнає позов і не заперечує проти його задоволення, підтвердивши право оформлення спадщини на фермерське господарство позивачкою, оскільки така домовленість була між ними за життя їх батька.

Суд, вважаючи можливим здійснити розгляд справи без участі сторін, дослідивши матеріали та докази справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який на час смерті проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі право на нерухоме майно, а також майнові права та обов`язки.

Норми ч.ч.1-3 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття на протязі шести місяців з часу відкриття спадщини (часу смерті спадкодавці) або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Цивільний кодекс України передбачає два види спадкування: за законом і за заповітом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповіту, складеного ОСОБА_3 за життя не встановлено, тому спадкування після його смерті повинно було здійснюватися за законом.

Відповідно спадкової справи № 38/2023, заведеної 16 березня 2023 року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О.П. після смерті ОСОБА_3 в той же день заяву про прийняття спадщини за законом подав син ОСОБА_2 .

Крім того інший син ОСОБА_4 подав заяву від 16 вересня 2022 року про відмову від спадщини.

Також інша спадкоємиця ОСОБА_5 (позивачка) також подала аналогічну заяву від 16 березня 2023 року про відмову від спадщини.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України до спадкоємців першої черги відносяться діти, дружина та батьки померлого.

В той же час, згідно домовленості між спадкодавцем та спадкоємцями, як про це в своєму позові зазначила позивачка і це підтвердив в своїй заяві відповідач, спадковий будинок та земельна ділянка, площею 5,1427 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського господарства повинен в цілому успадкувати син ОСОБА_2 , а фермерське господарство ОСОБА_1 .

З врахуванням заяви відповідачки ОСОБА_1 суд не вважає, що її відмова від спадщини відповідає її справжній волі, оскільки ні матеріали спадкової нотаріально справи, ні матеріали цивільної справи не свідчать, що позивачці було роз`яснено достовірно та достеменно, що відмова від спадщини є відмовою від спадкування, як на майно, так і на майнові права та участь у фермерському господарстві.

Однак згідно письмового роз`яснення нотаріуса Сапеги О.П. від 12 вересня 2024 року позивачка не має можливості оформити в порядку спадкування фермерське господарство, оскільки не представила можливість документального нотаріального на нього, так як є її заява про відмову від спадщини.

За пунктами 1.2, 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року передбачено, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує обставини стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, а у разі якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього: у випадку відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Слід відмітити, що постановою Верховної Ради України № 1377-VIII від 19 травня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області був перейменований на Вітовський, а відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-ІХ у Миколаївській області було утворено Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаїв) до складу якого увійшла також Шевченківська сільська територіальна громада, і с. Зоря в її складі, а також ліквідовано у Миколаївській області старі районні територіальні утворення, зокрема й Вітовський район.

З матеріалів справи вбачається, що у позивачки відсутня можливість в позасудовому порядку оформити спадкові права на фермерське господарство через наявну її попередню заяву про відмову від спадщини.

Так, відповідно до реєстраційних документів фермерське господарство «Альонушка» було утворено 17 жовтня 1994 року, ідентифікаційний код 20896240, місце знаходження: 57263 Миколаївська область, Жовтневий район (тепер територія Миколаївського) району, с. Зоря.

Відповідно до протоколу № 1 від 19 жовтня 2009 року фермерського господарства Альонушка було вирішено: затвердити головою фермерського господарства Стахорську Альону Вікторівну.

Крім того зі змісту статуту фермерського господарства Альонушка (в новій редакції 2018 року) вбачається, що засновником господарства був ОСОБА_3 , а членами господарства ОСОБА_1 (позивачка).

Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (стаття 1222 ЦК України).

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (статті 1261 ЦК України).

Відповідно до частини 1, 2 і 5 статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім`ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України. Головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім`ї.

Статтею 20 цього Закону передбаченого, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Приписами статті 23 Закону України Про фермерське господарство закріплено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду УкраїниПро судову практику у справах за позовами про захист прав приватної влдасності № 20 від 22 грудня 1995 року при вирішенні позову про право на майно, що є у власності селянського (фермерського) господарства, судам необхідно мати на увазі, що таке право мають лише особи, які за Законом Про селянське (фермерське) господарство можуть входити до складу цього господарства (подружжя, їхні батьки та діти, які досягли 16-річного віку, а також інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві) і за їх та інших членів цього господарства згодою занесені в його склад до спеціальних погосподарських книг сільською, селищною, міською Радою народних депутатів. Успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

У постанові від 21 січня 2020 року у справі № 908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом № 973-IV.

За змістом статті 55 Закону України «Про господарські товариства у зв`язку зі смертю громадянина-учасника товариства, спадкоємці мали переважне право вступу до цього товариства. У разі відмови спадкоємця від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього спадкоємця йому видавалася у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, і вартість якої визначалася на день смерті учасника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц прийшла до висновку, що для члена фермерського господарства, в якому немає сформованого статутного капіталу, визнання за ним в порядку спадкування прав засновника фермерського господарства є ефективним способом захисту його прав як спадкоємця засновника.

Тому вірним способом захисту прав позивачки є визнання права засновниці та члена фермерського господарства.

Виходячи із досліджених під час розгляду справи доказів та визнання позову відповідачем і домовленості про розподіл спадщини між спадкоємцями, до позивачки має відійти в порядку спадкування за законом права засновника та члена фермерського господарства Альонушка.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивачка не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на нерухомість в порядку спадкування.

За викладеного, керуючись ст.ст. 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право засновника та члена фермерського господарства Альонушка, ідентифікайний код НОМЕР_1 , розташоване за адресою: Миколаївська область, Миколаївський рйон (раніше Вітовський та Жовтневий район), с. Зоря.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суду Миколаївської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Р.В. Козаченко