Рішення від 06.08.2025 по справі 280/3075/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 серпня 2025 року Справа № 280/3075/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до 1. ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

2. Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (69089, м. Запоріжжя, вул. Лікарняна, 18)

3. Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до (з урахуванням уточнень від 30.04.2025) 1. ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач 1), 2. Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі відповідач 2), 3. Військової частини НОМЕР_3 (далі відповідач 3), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати висновок (довідку) Військово-лікарської комісії від 27.03.2025 № 2025-0327-0917 при КПП «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської громади щодо визнання ОСОБА_1 здоровим та придатним до військової служби;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.03.2025, інші реквізити не відомі в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_3 (реквізити не відомі) в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 ;

зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 .

Крім того, просить витребувати у відповідачів докази.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що мобілізація ОСОБА_1 здійснена без фактичного проведення військово-лікарської експертизи. Наслідком такої протиправної мобілізації стало безпідставне зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 . Вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 28.04.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 05.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/3075/25; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; витребувано у відповідачів докази.

Відповідач 2 позов не визнав, подав відзив (вх. від 08.05.2025 № 22952), в якому зазначено, що 27.03.2025 за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 проведений медичний огляд позивача, що підтверджує довідка № 2025-0327-0917-01 про придатність до військової служби. Позивачу проведені лабораторні дослідження на виявлення гепатиту В, гепатиту С, сифілісу, ВІЛ методом швидкого тесту. Документи, які б свідчили про непридатність ОСОБА_1 до військової служби, не надавалися. У задоволенні позову просить відмовити.

14.05.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2 (вх. № 23853).

Відповідач 3 позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 10.06.2025 № 28987) послався на те, що позивача наказом командира в/ч НОМЕР_5 від 28.03.2025 № 90 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. При цьому, з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця. Оскаржуваний позивачем наказ є виконаним з моменту його зарахування до списків особового складу військової частини. Позивачем не доведено наявності підстав для звільнення з військової служби, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». У задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач 1 позов також не визнав, подав відзив (вх. від 16.06.2025 № 29990), в якому зазначив, що 27.03.2025 позивач отримав направлення на проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої визнаний придатним до проходження військової служби під час мобілізації. Встановивши, що у ОСОБА_1 відсутні підстави для відстрочки від призову на військову службу, відповідач 1 вніс позивача до поіменного списку та 28.03.205 призвав на військову службу під час мобілізації та направив до в/ч НОМЕР_5 . Під час здійснення заходів з мобілізації позивача посадовими особами відповідача 1 незаконні дії не вчинялися. Просить у задоволенні позову відмовити.

17.06.2025 від представника позивача надійшли відповіді на відзив відповідача 3 (вх. № 30304) та відповідача 1 (вх. № 30289), в яких представник покликається на ч. 6 ст. 162 КАС України та зазначає про неподання відзивів відповідачами 1, 3 у встановлений судом строк.

Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дійсно, відзиви відповідачами 1, 3 подані до суду не у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Однак, суд враховує встановлені статтею 2 КАС України основні засади (принципи) адміністративного судочинства, зокрема, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Наведені приписи кореспондуються з ч. 4 ст. 9 КАС України, згідно якої суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, при ухваленні рішення суд враховує як відзиви відповідачів 1, 3, так і додані до них документи, витребувані судом.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається із довідки № 2025-0327-0917 Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, 27.03.2025 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого його визнано придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.03.2025 № 131 позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до в/ч НОМЕР_5 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 28.03.2025 № 90 позивача з 28.03.2025 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Незгода із зазначеною постановою ВЛК у вигляді довідки, а також із наказами відповідачів 1, 3 зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402; у чинній на момент виникнення спірних правовідноси редакції).

Згідно із пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Підпунктом 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Відповідно до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

Документи позаштатних ВЛК скріплюються печаткою закладу охорони здоров`я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені (підпункт 2.5.11 пункту 2.5 глави 2 розділу I Положення № 402).

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Абзацами другим, четвертим пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення № 402 передбачено, що кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

За правилами пункту 3.4 глави 3 розділу II Положення № 402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний прибуває на медичний огляд ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки.

ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші лабораторні та інструментальні дослідження виконуються за показанням.

Згідно пункту 20.1 глави 20 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка вноситься до документа, яким оформлюється постанова ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог цього Положення..

За правилами пункту 22.9 глави 22 розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає.

У спірному випадку позивач оскаржує постанову Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, оформлену довідкою від 27.03.2025 № 2025-0327-0917.

Обґрунтовуючи протиправність висновку ВЛК, позивач наполягає на допущенні відповідачем 2 процедурних порушень при проведенні військово-лікарської експертизи, а саме покликається на фактичне непроведення медичного огляду.

Слід зазначити, що згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.

З огляду на викладене, суд перевіряє правомірність спірної постанови військово-лікарської комісії виключно в межах дотримання процедури її ухвалення.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом із тим, відповідачем 2, на якого, як на суб`єкт владних повноважень покладено обов`язок доведення правомірності прийнятих ним рішень, не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що позивачу проводився загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, визначалася група крові та резус-належність, проводилося рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ.

Крім того, не надано доказів того, що позивачу, як особі, старшою 40 років, проводився вимір внутрішньоочного тиску та дослідження крові на цукор.

Також, відповідачем 2 не підтверджено належними та достовірними доказами, що перед прийняттям спірної постанови ВЛК позивач оглядався хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Витяг з Книги протоколів засідань ВЛК такої інформації не містить.

При цьому, відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи скріншотів із застосунку «Helsi» ОСОБА_1 відвідував психіатра, отоларинголога, невролога, офтальмолога 28.03.2025, тобто вже після складання довідки від 27.03.2025 № 2025-0327-0917.

Суд повторно наголошує, що відповідачем 2, як суб`єктом владних повноважень, на якого законом покладено обов`язок доведення правомірності своїх дій та рішень, не надано доказів того, що позивач направлявся на всі аналізи та обстеження, передбачені Положенням № 402 для військовозобов`язаних.

За таких обставин, у суду відсутні належні та достовірні докази того, що огляд позивача проведений в повному обсязі, як того вимагає глава 3 розділу II Положення № 402.

Наведене зумовлює висновок суду про те, що відповідачем 2 не обґрунтовано та не доведено, з урахуванням яких факторів зроблено висновок про придатність позивача до військової служби, оскільки медичний огляд позивача проведений не в повному обсязі.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд вважає, що медичний огляд позивача Військово-лікарською комісією Комунального некомерційного підприємства «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області проведений із процедурними порушеннями, а отже прийнята за результатом такого огляду постанова, оформлена довідкою від 27.03.2025 № 2025-0327-0917, підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Суд також звертає увагу, що надана відповідачем 2 копія оскаржуваної довідки містить у своєму номері дописані невстановленою особою цифри «01» (в кінці номеру, а саме «2025-0327-0917-01»), однак у рішенні суд зазначає номер довідки, що не містить такого допису, і копія якої надавалася позивачем.

Що стосується позовних вимог, заявлених до відповідача 1, суд зазначає наступне.

В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За змістом п. 56 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21.03.2002 № 352, у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу за формою згідно з додатком 16.

Наведене свідчить про відсутність порушення відповідачем 1 прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов`язковою умовою надання правового захисту судом, оскільки на час призову ОСОБА_1 за мобілізацією позивач був військовозобов`язаним, а довідка Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Клініка «Сімейний лікар»» від 27.03.2025 № 2025-0327-0917 чинною.

Покликання позивача на те, що він був знятий з військового обліку, а отже поновлення на такому обліку мало відбуватися за місцем реєстрації у Вознесенівському районі м. Запоріжжя, не підтверджуються матеріалами справи. Так, військовий квиток позивача від 09.02.1998 серії НОМЕР_6 не містить відомостей про зняття з військового обліку.

Посилання на протиправне затримання позивача, що підтверджується зверненнями до поліції суд також відхиляє, оскільки згідно листа ГУНП в Запорізькій області від 02.04.2025 № 11аз/13/03-2025 за вказаними повідомленнями рішення не прийняте, триває перевірка.

Звідси, позовні вимоги, заявлені до відповідача 1, задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог, заявлених до відповідача 3, суд зазначає наступне.

Так, передумовою для зарахування позивача до особового складу Військової частини НОМЕР_5 слугувало прийняття наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.03.2025 № 131, яким ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до в/ч НОМЕР_5 .

При цьому, як вже встановлено судом, відповідач 1 не допустив порушення прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду. Отже, відповідач 3, здійснюючи зарахування ОСОБА_1 до складу військової частини, також діяв правомірно, що зумовлює висновок суду про відсутність підстав для задоволення даних позовних вимог.

Також, суд звертає увагу, що підстави для звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-XII.

При цьому, за наявного правового регулювання спірних правовідносин скасування довідки військово-лікарської комісії, що складалася до прийняття особи на військову службу, не є підставою для звільнення військовослужбовця.

Водночас, суду не надано доказів існування підстав для звільнення позивача з військової служби з урахуванням зазначеної норми, а тому позовні вимоги в частині зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 задоволенню не підлягають.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд у цій справі також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене у сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Також, на підставі ст. 139 КАС України присудженню на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору розмірі 1211,20 грн.

При цьому, вказані витрати підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, оскільки Військово-лікарська комісія Комунального некомерційного підприємства «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області не є самостійною юридичної особою.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову, оформлену довідкою Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 27.03.2025 № 2025-0327-0917, щодо придатності до військової служби ОСОБА_1 .

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70401, Запорізька область, Запорізький район, с. Миколай-Поле, вул. Центральна, 46-А; код ЄДРПОУ 02006722).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 06.08.2025.

Суддя Ю.П. Бойченко