Рішення

від 23.11.2010 по справі 2-13880/10

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа  № 2-13880/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року                          Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого – судді Черновського Г.В.

   при секретарі – Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства «Вега» про визнання недійсним рішення, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року позивачка звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому просила суд:

- визнати недійсним рішення № 12 від 08 жовтня 2010 року «власника приватного підприємства «Вега»;

- поновити її на роботі на раніше займаній нею посаді директора приватного підприємства «Вега».

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити повністю.

    ОСОБА_2 позовні вимоги визнала повністю, посилаючись на те, що 08 жовтня 2010 року участі у зборах власників ПП «Вега» не приймала, рішення № 12 «власника приватного підприємства «Вега»» від 08 жовтня 2010 року не підписувала. Також, ОСОБА_2 зазначила про відсутність підстав для звільнення позивачки з посади директора ПП «Вега», оскільки ОСОБА_1 належним чином виконувала свої посадові обов’язки та ніяких заходів дисциплінарного стягнення впродовж роботи на приватному підприємстві «Вега» до неї не застосовувалось.

ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, причин неявки суду не повідомила.

Представник приватного підприємства «Вега» позовні вимоги не визнала повністю, посилаючись на те, що ПП «Вега» не може бути відповідачем по цій справі, оскільки ПП «Вега» рішення про звільнення позивачки з посади директора не приймало, тим самим права ОСОБА_1 не порушувало. У зв’язку з чим, враховуючи те, що позивачка була звільнена з посади директора на підставі рішення власників ПП «Вега», то й належними відповідачами у цій справі є лише власники приватного підприємства «Вега».

До того ж, представник приватного підприємства «Вега» стверджувала, що ОСОБА_1 було звільнено лише з посади директора ПП «Вега», а не з роботи приватного підприємства «Вега».  

Суд, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи в їх сукупності приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з тих підстав, що звільнення ОСОБА_1 з посади директора приватного підприємства «Вега» суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Судом встановлені наступні факти: 10 вересня 2002 року Виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська було зареєстровано приватне підприємство «Вега», яке згідно з  редакцією Статуту від 07 червня 2006 року, засноване громадянкою України ОСОБА_2.  

На підставі рішення власника приватного підприємства «Вега» від 17 червня 2008 року було призначено на посаду директора підприємства ОСОБА_1 20 січня 2010 року були внесені зміни до Статуту ПП «Вега» та до складу засновників приєдналась ОСОБА_3

Рішенням № 12 «власників приватного підприємства «Вега» від 08 жовтня 2010 року позивачку було звільнено з посади директора з 07 жовтня 2010 року та з 08 жовтня 2010 року призначено на посаду директора ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 62 ЦК України підприємство - самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Згідно зі ст.57 ЦК України установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. Статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб’єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб’єктами відповідно до закону.

Пунктом 1.1 нової редакції Статуту ПП «Вега», затвердженої 20 січня 2010 року, встановлено, що приватне підприємство «Вега» засновано на приватній формі власності, яка є спільною сумісною власністю громадян України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без визначення часток кожного з них у праві власності.

Ч. 1-3, 5 ст. 65 ГК України передбачено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до пункту 5.1 Статуту ПП «Вега» управління підприємством здійснюється директором згідно із Статутом. Згідно з пунктом 5.2 Статуту ПП «Вега» директор підприємства призначається на посаду власниками підприємства, а згідно з пунктом 5.3 Статуту ПП «Вега» директор підприємства може бути звільнений з посади власниками на підставах, передбачених законодавством України.

Ч. 1 ст. 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Виходячи з цієї норми права, відносини керівника (директора) підприємства з самим підприємством також відноситься до трудових відносин та регулюється законодавством про працю.

Доводи представника приватного підприємства «Вега» стосовно того, що ПП «Вега» не є належним відповідачем у цій справі є необґрунтованими та такими, що не приймаються судом, оскільки будь-який працівник підприємства, включаючи директора, знаходиться в трудових відносинах саме з підприємством, а не з власником чи будь-яким іншим уповноваженим органом, яким установчими документами підприємства надано право приймати рішення про прийняття, переведення або звільнення працівника з займаної їм посади.  

Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.ст. 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст.ст. 40, 41).

Судом під час розгляду цієї справи встановлено, що заяви про звільнення ОСОБА_1 з посади директора приватного підприємства «Вега» з її ініціативи позивачкою не подавалось, що свідчить про звільнення останньої з ініціативи власників.

Ст.ст.40, 41 КЗпП України передбачений вичерпний перелік підстав для розірвання трудового договору з ініціативи власника.

Зі змісту норм права, викладених у статті 43 КЗпП України вбачається, що вирішення питання про звільнення з ініціативи власника має розглядатися у присутності працівника, якого воно стосується. Вирішення питання про звільнення у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою.

У той же час, в порушення вимог ст. 43 КЗпП України рішення № 12 від 08 жовтня 2010 року «власника приватного підприємства «Вега»» про звільнення позивачки з посади директора було прийнято за відсутності ОСОБА_1, як працівника підприємства, не повідомленого про дату, час та місце розгляду питання про її звільнення.

Письмова заява про розгляд власниками ПП «Вега» питання про розірвання з ОСОБА_1 трудового договору за її відсутності в матеріалах справи не міститься та сторонами суду не надавалась.  

Так, відповідно до змісту рішення № 12, яке прийняте 08 жовтня 2010 року без участі ОСОБА_1, позивачку було звільнено з посади з 07 жовтня 2010 року, тобто за один день до прийняття рішення, що свідчить також про грубе порушення законодавства України про працю та не узгоджується зі змістом ст. 47 КЗпП України, згідно з якою власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення з роботи.

З п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 р. вбачається, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з’ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевірити їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов’язували звільнення.

У рішенні № 12 взагалі не зазначені підстави, вичерпний перелік яких встановлений ст.ст. 36, 40, 41 КЗпП України, для звільнення позивачки з посади директора, що також є грубим порушенням законодавства України про працю.

Представник приватного підприємства «Вега» обґрунтованих пояснень стосовно того, з яких правових підстав проведено звільнення позивачки, суду не надала.

Посилання представника приватного підприємства «Вега» на ту обставину, що позивачку було звільнено лише з посади директора ПП «Вега» та залишено її на роботі приватного підприємства «Вега» є безпідставними та такими, що не узгоджуються з нормами діючого законодавства, оскільки при звільненні ОСОБА_1 з посади директора їй не було запропоновано та надано іншої посади на цьому підприємстві, що свідчить про фактичне звільнення позивачки як з посади директора ПП «Вега», так і з роботи з самого підприємства.

Також, в порушення вимог ст. 47 КЗпП України в день звільнення з роботи, а саме, 07 жовтня 2010 року, та станом на час розгляду справи в суді, ОСОБА_1 не видані копія наказу про звільнення її з роботи та належно оформлена трудова книжка.

Крім того, виходячи з того, що ПП «Вега» знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то їх права щодо управління ПП «Вега» є рівними та мають реалізовуватись лише спільно шляхом прийняття відповідних рішень.

Але, як вбачається з пояснень ОСОБА_2, надані в судовому засіданні під час розгляду цієї справи, ОСОБА_2 участі у зборах власників ПП «Вега» 08 жовтня 2010 року не приймала та рішення № 12 «власника приватного підприємства «Вега»» від 08 жовтня 2010 року не підписувала.

Виходячи з усього вищевикладеного, позивачка, як працівник приватного підприємства «Вега», в порушення Конституції України, Кодексу законів про працю України та Статуту ПП «Вега» була протиправно позбавлена права на труд і своєї посади.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників, зокрема, про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З урахуванням усього вищевикладеного, суд вважає можливим рішення № 12 від 08 жовтня 2010 року «власника приватного підприємства «Вега» визнати недійсним, а позивачку, як працівника звільненого без законної на це підстави, поновити на роботі на раніше займаній нею посаді директора ПП «Вега».

Ч. 5 ст. 235 КЗпП України встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 158, 212-215, 367 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.  

Визнати недійсним рішення № 12 від 08 жовтня 2010 року «власника приватного     підприємства «Вега»».  

Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на роботі на посаді директора Приватного підприємства «Вега» (код 32140355).  

Рішення суду в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.

     Суддя: