Рішення від 28.07.2025 по справі 922/1275/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1275/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" (64130, Харківська область, Первомайський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна) до 1. Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7) , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика" (04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 12) про стягнення 1829202,72 грн. за участю представників:

позивача - Кутовий Г.І.

відповідача 1 - Прядка В.О.

відповідача 2 - Іванов П.О.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до 1. Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика" (відповідачі), в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 1829202,72 грн. збитків. Також, позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь судовий збір в сумі 21950,43 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідачі, всупереч договірним зобов`язанням та вимогам чинного законодавства, не забезпечили збереження вантажу (селітра аміачна масою 68 тонн), прийнятого до перевезення, що призвело до його втрати, внаслідок чого позивачу завдано збитків на суму 1829202,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач 2 (ТОВ "Ніка Транс Логістика") 29.04.2025 за вх. № 10564 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити позивачу в позові. У відзиві на позовну заяву відповідач 2 заперечує проти позову, посилаючись на відсутність доказів вини, непричетність до зобов`язань з охорони вантажу, форс-мажорні обставини (війна, обстріли) та сплив строку позовної давності.

Відповідач 1 (Акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця") 07.05.2025 за вх. № 11144 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити позивачу в позові. Відзив обґрунтований тим, що позивач не є відправником або одержувачем вантажу, тому не має права вимоги, втрата вантажу сталася на тимчасово окупованій території під час збройної агресії РФ, що є форс-мажором, перевізник був позбавлений доступу до інфраструктури і не міг вплинути на ситуацію, відповідач не вчиняв протиправних дій, а причинний зв`язок між його діями та шкодою - відсутній.

13.05.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 11532), в якій позивач посилається на те, що він є власником втраченого вантажу (аміачної селітри), тому має право на стягнення збитків у порядку деліктної відповідальності згідно зі ст. 1166 ЦК України. Відповідачі (АТ "Укрзалізниця" як перевізник і ТОВ "Ніка Транс Логістика" як експедитор і вантажоодержувач) не забезпечили своєчасного доставлення вантажу, а форс-мажор не доведено.

16.05.2025 за вх. № 11895 від відповідача 1 надійшли до суду письмові заперечення, у яких АТ "Укрзалізниця" заперечує проти задоволення позову, посилаючись на відсутність у позивача права на подання позову як не учасника перевезення, настання форс-мажору через окупацію станції Куп`янськ-Сортувальний, а також дотримання нормативних строків і маршрутів перевезення. Відповідач 1 зазначає, що вантаж був затриманий у зв`язку з повномасштабною війною, що, на думку відповідача, виключає його відповідальність.

11.06.2025 за вх. № 13809/25 від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення, в яких ТОВ "Ніка Транс Логістика" повідомило суд, що не має договірних відносин з ТОВ «НІКА ГРЕЙН» щодо експедирування вагону №51805975, не страхувало вантаж та не несе відповідальності за його збереження. Експедиторські послуги надавались ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» за договором від 2018 року, причому дата фактичного відвантаження (23.03.2022) не збігається з датою, на яку посилається позивач (23.02.2022). Вагон прийнятий до перевезення 21.02.2022, але доставлений не був через повномасштабне вторгнення РФ та запроваджену заборону перевезень. Відповідач 2 вказує на відсутність вини та договірних зобов`язань перед позивачем і просить відмовити у задоволенні позову.

08.07.2025 за вх. № 16044/25 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач наголошує, що ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» фактично визнає себе експедитором у справі, попри попередні заперечення, а всі суб`єкти, задіяні у ланцюгу постачання (включно з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД», ТОВ «НІКА ГРЕЙН» та ін.) пов`язані між собою спільним бенефіціаром, і діють як єдиний господарський організм. Заперечив проти визнання доводів АТ "Укрзалізниця" щодо форс-мажору, оскільки вантаж не був доставлений навіть без урахування військових дій. Просить завдані збитки на суму 1829202,72 грн. відшкодувати солідарно з відповідачів.

Представник позивача у судовому засіданні 28.07.2025 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні 28.07.2025 просили суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКА-ГРЕЙН» (Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" (Покупець) було укладено Договір № ДГ-АМС-NG-25359 (надалі - Договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поставки Постачальник зобов`язується передати в обумовлені строки у власність Покупцеві товар, зазначений в специфікації (специфікаціях) до цього Договору (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.3. Договору поставки визначається, що за цим Договором постачається Товар виробництва ПрАТ «АЗОТ» (код в ЄДРПОУ: 00203826) та/або ПрАТ «РІВНЕАЗОТ» (код в ЄДРПОУ: 05607824) та/або ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ АЗОТ» (код в ЄДРПОУ: 33270581) та/або ТОВ «ІНФО КАР» (код в ЄДРПОУ: 36584168).

Пунктом 3.10 Договору поставки встановлено, що вантажовідправником товару є: ПрАТ «АЗОТ» (код в ЄДРПОУ: 00203826) та/або ПрАТ «РІВНЕАЗОТ» (код в ЄДРПОУ: 05607824) та/або ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ АЗОТ» (код в ЄДРПОУ: 33270581) та/або ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (код в ЄДРПОУ: 40960674), та/або ПрАТ «УКРАГРО НПК» (код в ЄДРПОУ: 31961067) та/або ТОВ «ІНФО КАР» (код в ЄДРПОУ: 36584168).

Відповідно до пунктів 5.3, 5.4 Договору поставки Покупець здійснює оплату у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, на умовах зазначених в Специфікації(-ях). При проведенні оплати Покупець у призначені платежу обов`язково вказує дату та номер цього Договору. Покупець зобов`язаний повністю оплатити Товар, що підлягає поставці за відповідною специфікацію, протягом трьох (3) днів із дня підписання Сторонами такої специфікації, якщо сторони не погодять інший строк оплати у самій специфікації.

Згідно п. 3.2 Договору поставки поставка Товару здійснюється окремими партіями на підставі транспортної інструкції Покупця, яка надається Постачальнику в письмовій (електронній) формі з обов`язковим зазначенням:

- найменування Покупця;

- реквізити Договору про поставку Товару;

- найменування Товару, вид упаковки;

- кількість Товару;

- бажаний строк (термін) поставки;

- умови поставки;

- найменування отримувача та його поштова адреса;

- найменування та код станції призначення (в разі перевезення Товару залізничним транспортом, при умові, що передачу Товару перевізникові має здійснити Постачальник);

- код отримувача.

Покупець зобов`язаний надати транспортну інструкцію (інструкції) на всю кількість Товару, що підлягає постачанню за відповідною специфікацією, протягом 30 днів з моменту виконання умов оплати зазначених в такій специфікації при умові що інший строк Сторонами не зазначається у такій специфікації.

Пунктом 3.3 Договору поставки встановлено, що якщо поставка Товару здійснюється у напіввагонах, цистернах, мінераловозах у такому випадку Постачальник передає Товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів, від дати надання транспортної інструкції Покупцем, якщо інший строк не погоджений Сторонами у відповідній Специфікації. У випадку поставки Товару у критих вагонах Постачальник передає Товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати надання транспортної інструкції Покупцем, якщо інший строк не погоджений Сторонами у відповідній Специфікації.

Відповідно до Договору поставки Покупець є одержувачем Товару.

Пунктом 3.8 Договору визначено, що при поставці Товару на умовах CPT або FCA обов`язок Постачальника поставити Товар вважається виконаним з моменту передачі Товару першому перевізнику, з цього моменту до Покупця переходить право власності.

Згідно Специфікації № СП-АМС-NG-25359/1 до Договору № ДГ- АМС-NG-25359 від 01.02.2022 сторони погодили найменування, вид упаковки, кількість, ціну, вартість товару:

Найменування товару, вид упаковки: Амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б, біг-бег 1000 кг;

Код УКТЗЕД: 3102.30.90.00;

Од. виміру: т;

Кількість: 136,000;

Ціна за одиницю, грн., без ПДВ: 22416,7000;

Ціна за одиницю, грн., з ПДВ: 26900,04;

Всього з ПДВ: 3658405,44 грн.

Загальна вартість товару, який поставляється по даній специфікації складає 3658405,44 (Три мільйона шістсот п`ятдесят вісім тисяч чотириста п`ять гривень сорок чотири копійки), в тому числі ПДВ - 609734,24 гривень.

Умови (базис) поставки товару: CPT.

Товар поставляється на наступні станції: станція Лихачове, код станції - 443300, станція Перещепине , код станції 452403.

Умови оплати: 100% попередня оплата на підставі отриманого рахунку.

01.02.2022 року Постачальником було сформовано Рахунок на оплату № СФ-АМС-NG-19874 на суму 3658405,44 грн. Рахунок дійсний до сплати по 08.02.2022 року.

Згідно Платіжного доручення № 1 від 08 лютого 2022 року СТОВ «ДМИТРОВКА» перерахувало на рахунок ТОВ «НІКА-ГРЕЙН» 3658400,00 грн., призначення платежу: сплата за амоній нітрат зг. Рах № СФ-АМС-NG-19874 від 01.02.2022, дог. № ДГ-АМС-NG-25359 від 01.02.22 спец. № СП-АМС-NG-25359/1 від 01.02.22р, у т.ч. ПДВ - 609734,24 гр.

Згідно Платіжного доручення № 2 від 08 лютого 2022 року СТОВ «ДМИТРОВКА» перерахувало на рахунок ТОВ «НІКА-ГРЕЙН» 5,44 грн., призначення платежу: сплата за амоній нітрат зг. Рах № СФ-АМС-NG-19874 від 01.02.2022, дог. № ДГ-АМС-NG-25359 від 01.02.22 спец. № СП-АМС-NG-25359/1 від 01.02.22р, у т.ч. ПДВ - 609734,24 гр.

Згідно Виписки по рахунку № НОМЕР_1 з 01.02.2022 до 28.02.2022 СТОВ «ДМИТРОВКА» перерахувало на рахунок ТОВ «НІКА-ГРЕЙН» 3658405,44 грн., це підтверджується в тому числі Податковою накладною № 6 від 08.02.2022.

Листом вих. № ТИ-904766 від 08.02.2022 СТОВ «ДМИТРОВКА» просило провести відвантаження вказаних товарно-матеріальних цінностей згідно укладених договорів:

Договір ДГ-АМС-NG-25359 від 01.02.2022р

Специфікація № СП-АМС-NG-25359/1 від 01.02.2022

Рахунок-фактура № СФ-АМС-NG-19874 від 01.02.2022

Найменування продукції: Амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б;

Упаковка: біг-бег 1000 кг;

Од.: т;

Кількість продукції, т: 68,000;

Тип вагонів: напіввагон;

Кількість вагонів - 1.

Дата відвантаження: 23.03.2022

У відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138) було оформлено перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 Правил.

Відповідно до накладної № 53430484 у пункті «1. Відправник» зазначено ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», а у графі «4. Одержувач» - ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (ЄДРПОУ 40960674, м. Київ, вул. Ризька, 12, e-mail: dmitrovkastov@ukr.net, тел.: 0506190721).

В гр. 15 власником вантажу зазначено СТОВ «ДМИТРОВКА» (ЄДРПОУ:30774357). Договір № ДГ-АМС-NG-25359 від 01.02.2022 з ТОВ «НІКА-ГРЕЙН». Договір №29ОПР/18-13/ХР від 23.10.2018 р. з ТОВ «ХІМТРЕЙД».

Відстань перевезення складає 341 км.

Власником вагону є ООО (ТОВ) «ЛЕМТРАНС», воно ж є і оператором.

Згідно п. 29 відправка вагонна.

Календарний штемпель станції відправлення - 21.02.2022.

Відмітки залізниці - Охорона залізниці 498708.

Пунктом 20 «Найменування вантажу» визначено, що вантаж застрахований на підставі договору № 33.153 від 18.02.2020 Страховою компанією ПрАТ «СК «ВАН КЛІК».

Календарний штемпель прибуття вантажу - відсутній.

Згідно Сертифікату якості № 25754 маса нетто становить 68000,000 кг, маса брутто 68136,000 кг.

Згідно Листа ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» вих. № 27-02/2 від 27.02.2023 станом на 25.02.2022 року вагони (власні та орендовані) перебували на ст. Куп`янськ-Сортувальний (430002) регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Згідно Додатку № 1 до Листа ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» вих. № 27-02/2 від 27.02.2023 р. вагон № 51805927 належить ТОВ «ЛЕМТРАНС», дата операції - 20.12.2022, операція - «БРОС».

Листом від 29.06.2023 АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» повідомило, що відповідно до інформаційних баз вагон № 51805927 знаходиться на станції Куп`янськ-Сортувальний регіональної філії «Південна залізниця» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» з 23.02.2022.

Таким чином, на перевезенні АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» у вагоні, що перебуває на праві власності/користування у ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» знаходився вантаж Амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б, маса нетто становить 68000,000 кг, маса брутто 68136,000 кг., загальною вартістю 1829202,72 грн. (26900,04 грн. х 68).

Згідно Договору № 235/НТЛ/ЕЗ-18 ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» виступає експедитором стосовно зазначеного вантажу та майна, що перевозиться, організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі по території України.

Згідно з інформацією про вагонні операції ГІОЦ УЗ від 28.04.2025, вагон №5180527 прибув на станцію Куп`янськ-Сортувальний 23.02.2022 об 11:30 та був покинутий 25.02.2022 о 21:05 на тій же станції.

В подальшому за спірним вантажем неодноразово повторно фіксувалися операції з покидання (БРОС), зокрема, 25.04.2022 о 12:26, 23.06.2022 о 09:01, 22.08.2022 о 13:01, 21.10.2022 о 09:01, 20.12.2022 о 13:01, 18.02.2023 о 10:01, 17.04.2023 о 13:01, 16.06.2023 о 10:01, 15.08.2023 о 10:01, 13.10.2023 о 09:01, 12.12.2023 о 13.01, 09.02.2024 о 14.01, 08.04.2024 о 13:01, 07.06.2024 о 09:01, 06.08.2024 о 13:01.

Надалі інформація про операції з вказаним вагоном відсутня.

Тобто, впродовж 2022-2024 років фіксувалися численні операції «БРОС», що свідчить про відсутність доставки вантажу одержувачу. Відомості про подальші маніпуляції з вантажем або його доставку відсутні.

Надаючи правову кваліфікацію спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138), Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (далі - Статут), статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).

Відповідно до підпункту «а» статті 5 Статуту Правила перевезення вантажів (далі - Правила) є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

За змістом частини 2 статті 307 Господарського кодексу України та частини 2 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Порядок експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування регламентують Правила експлуатації власних вантажних вагонів затверджених наказом Міністерство інфраструктури України від 29.01.2015 року №17, відповідно до пункту 1.1 яких Правила є обов`язковими при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності перевізників, операторів, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майном, договору про спільну діяльність тощо.

Відповідно до п. 5.1 Правил експлуатації власних вантажних вагонів перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вантажних вагонах здійснюється на договірних засадах згідно із затвердженими залізницею планами перевезень. Власники, оператори, орендарі вагонів на підставі договорів з відправниками, одержувачами, експедиторами та перевізником організовують ефективне використання рухомого складу для перевезення вантажів.

Пунктом 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів передбачено, що перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Наявністю залізничних накладних як форми договору перевезення вантажів встановлено факт укладення між ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ АЗОТ» як вантажовідправником та АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» як перевізником договірних зобов`язань щодо приймання, транспортування вантажу та видачі його у пункті призначення.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Отже, оскільки спірні вагони прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу статті 110 Статуту покладається на залізницю, тобто на відповідача 1.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у пункті 113 Статуту.

Відповідно до п. 117 Статуту залізниць України відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня приймання вантажу до перевезення.

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Відповідно до пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу (затверджені наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086) (далі - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

У пункті 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1 Правил).

Як вбачається з Накладної № 53430484 вантаж було прийнято залізницею 21.02.2022 року.

За даних графи 30 "Тарифні відмітки" відстань перевезення складає 341 км. Відповідно, 341:200=1,705 (2 доби)

Відповідно до пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу (затверджені наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086) (далі - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1 Правил).

Таким чином, термін доставки вантажу до станції призначення Лихачево (наразі - Златопіль) настав о 24 годині 24 лютого 2022 року.

30 діб з того моменту сплило 26 березня 2022 о 24:00.

Відповідач 2 є користувачем спірного вагону, вантажоодержувачем та експедитором перевезення, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами.

Поряд з цим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно вимог ст. 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з вимогами ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Так, за договором експедирування сторона зобов`язана організувати виконання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Така організація, зокрема включає в себе контроль за належним забезпечення збереження вантажу під час його перевезення, що може охоплювати вжиття заходів щодо охорони, супроводження вантажу, вибір належного виду транспорту та перевізника, контроль за умовами транспортування, а також інформування клієнта про істотні обставини, які можуть вплинути на безпечне і своєчасне доставлення вантажу.

Таким чином, у межах належного виконання обов`язку з організації перевезення експедитор повинен діяти з урахуванням не лише положень договору, але й вимог спеціального законодавства, що регулює порядок охорони та супроводження вантажів.

Враховуючи, що відповідач-2 одночасно виступає як експедитор, відповідальний за організацію перевезення, так і як вантажоодержувач, на якого покладено обов`язок прийняття вантажу у пункті призначення, саме на нього покладається комплексний обов`язок забезпечити належне перевезення та доставлення вантажу.

Зазначений вантаж, а разом з ним і майно, до станції призначення не прибув. Відсутність результату у вигляді доставки вантажу до місця призначення, у поєднанні з невжиттям відповідачами необхідних заходів щодо охорони вантажу, свідчить про неналежне виконання ними покладених обов`язків та є прямим причинно-наслідковим зв`язком із завданою позивачу шкодою.

Що стосується посилань відповідача 1 на наявність форс-мажору, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, на яку за текстом касаційної скарги посилається скаржник), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

У постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 Верховний Суд зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду, зокрема, щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

Суд не бере до уваги надані відповідачем 2 Акт від 27.03.2023, Повідомлення про кримінальне правопорушення № НЗ-1-37 від 26.04.2023, Витяг з ЄРДР за к/п № 12023221100001323 від 17.05.2023, Лист Служби безпеки України від 27.11.2024, Указ № УГ-26/22 від 01.07.2022, Наказ № 8 від 01.07.2022, Указ № УГ-37/22 від 26.07.2022, Положення від 26.07.2022, Лист № Н/Н3-1-41/68 від 16.03.2023, Лист № 03-01-02/742 від 27.03.2023, оскільки останні не підтверджують факту настання форс-мажору, його початок та кінець обставин непереборної сили і не засвідчують неможливості продовження перевезення саме на момент здійснення операції з кидання вагону.

Таким чином, відповідачем 2 не доведено факту настання обставин непереборної сили належними та допустимими доказами.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до інформації закріпленої за змістом Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, територія міста Куп`янськ Куп`янської територіальної громади, в адміністративних межах яких знаходиться станція Куп`янськ-Сортувальний, з 24.02.2022 була окупована військами РФ. 09.09.2022 була завершена тимчасова окупація міста Куп`янськ Куп`янської територіальної громади, в адміністративних межах яких знаходиться станція Куп`янськ-Сортувальний. Втім, після 09.09.2022 (дата завершення тимчасової окупації) відповідачі не вчинили певних дій щодо здійснення перевезення спірного вантажу до станції призначення та не забезпечили збереження спірного вантажу (селітра аміачна масою 68 тонн).

У відповідності до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.07.021 у справі №910/12930/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21 тощо.

Спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Отже, у правовідносинах з відшкодування шкоди (у деліктних зобов`язаннях) позивач має довести неправомірність рішень, дій / бездіяльності відповідачів, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату. Одночасно, відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам позивача та про відсутність підстав для їх відповідальності.

Так, зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди (аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18). Тому спростування цієї вини є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Таким чином, встановивши, що майну позивача було завдано шкоди, в розмірі 1829202,72 грн. саме внаслідок протиправної поведінки відповідачів, яка полягала у бездіяльності щодо забезпечення воєнізованої охорони та неналежній організації процесу експедирування майна позивача, яке перебувало у цей час на перевезені відповідача 1 (невиконання вимог Наказу Міністерства транспорту України від 20.01.97 № 18 «Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України»), правомірним є висновок щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення завданих позивачу збитків на підставі ст. 1166 ЦК України (позадоговірна шкода).

Відповідно до статті 224 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, у вигляді реальних збитків відшкодовуються тільки ті витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (частина перша статті 541 ЦК України). Згідно ч. 1. ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

З огляду на фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, яке було вчинено відповідачами, відсутність в матеріалах справи доказів у спростування заявлених позивачем вимог, суд визнає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не спростовані відповідачем.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Щодо вирішення питання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

До позовів, поданих на підставі ст. 1166 ЦК України застосовується загальний строк позовної давності у три роки, визначений статтею 257 ЦК України.

Відповідно до п. 19 Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Указом Президента України від 15.04.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» постановлено на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, Указом від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, Указом від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-IX, Указом від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, та Указом від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.

Таким чином, строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України не сплив.

За таких обставин заява позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, заяви відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності відхиляються судом.

Щодо клопотання позивача про застосування до Приватного акціонерного товариства "СОМЕРСЕТ" заходів процесуального примусу, суд зазначає, що дане клопотання позивача не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст.ст. 123, 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 21950,43 грн. покладається на відповідачів у рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 29, 30, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91,120, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ ВП 40081216) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика" (04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 12, код ЄДРПОУ 40960674) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" (64130, Харківська область, Первомайський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, код ЄДРПОУ 30774357) 1829202,72 грн. збитків.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ ВП 40081216) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" (64130, Харківська область, Первомайський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, код ЄДРПОУ 30774357) 10975,21 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика" (04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 12, код ЄДРПОУ 40960674) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" (64130, Харківська область, Первомайський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, код ЄДРПОУ 30774357) 10975,21 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" (64130, Харківська область, Первомайський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, код ЄДРПОУ 30774357).

Відповідач: Акціонерне товариство "Укрзалізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ ВП 40081216).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика" (04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 12, код ЄДРПОУ 40960674).

Повне рішення складено "07" серпня 2025 р.

Суддя А.М. Буракова

Справа № 922/1275/25