Ухвала від 06.08.2025 по справі 913/266/20

УХВАЛА

06 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 913/266/20(442/1520/18)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025

у справі № 913/266/20(442/1520/18)

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Оберемко Роман Анатолійович,

про захист прав споживачів

у справі № 913/266/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл"

до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

13.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про захист прав споживачів, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по депозиту в розмірі 33347,26 доларів США та 71262,50 євро, що станом на 13.03.2018 за курсом Національного Банку України становила суму у розмірі 3136922,07 грн.

Матеріали справи №442/1520/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Оберемко Роман Анатолійович, про захист прав споживачів, вирішено передати до Господарського суду Луганської області, на розгляді якого перебуває справа № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором про розміщення банківського вкладу №10-2328355 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-2336449 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-1352139 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-2359921 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-1388431 від 25.09.2015 в розмірі 5597,55 доларів США; стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" в дохід Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 407,55 грн; в іншій частині позову відмовлено.

ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення суми банківських вкладів за Договором про розміщення банківського вкладу №10-1266221 від 01.07.2014 на суму 13920,34 доларів США, за Договором про розміщення банківського вкладу №10-1353196 від 29.05.2015 на суму 1000,00 доларів США, за Договором про розміщення банківського вкладу №10-1353853 від 03.06.2015 на суму 3400,00 доларів США, за Договором про розміщення банківського вкладу №10-2325606 від 21.09.2015 на суму 71262,50 євро, стягнувши грошові кошти в розмірі 71262,50 євро та 18320,34 доларів США.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) скасовано в частині стягнення з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором про розміщення банківського вкладу №10-2328355 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-2336449 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-1352139 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-2359921 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-1388431 від 25.09.2015 в розмірі 5597,55 доларів США. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) щодо обґрунтування підстав відмови в задоволенні позову та викладено її в редакції цієї постанови.

До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18), у якій скаржник просить Суд:

- скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у цій справі;

- змінити рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у даній справі в частині стягнення з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_1 сум банківських вкладів за Договором про розміщення банківського вкладу №10-2328355 від 25.09.2015, Договором про розміщення банківського вкладу №10-2336449 від 25.09.2015, Договором про розміщення банківського вкладу №10-1352139 від 25.09.2015, Договором про розміщення банківського вкладу №10-2359921 від 25.09.2015, Договором про розміщення банківського вкладу №10- 1388431 від 25.09.2015 в розмірі 5597,55 доларів США, стягнувши грошові кошти в розмірі 7951,00 доларів США.

-скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення суми банківських вкладів - за Договором про розміщення банківського вкладу №10-1266221 від 01.07.2014 на суму 13920,34 доларів США, за Договором про розміщення банківського вкладу №10-1353196 від 29.05.2015 на суму 1000,00 доларів США, за Договором про розміщення банківського вкладу №10-1353853 від 03.06.2015 на суму 3400,00 доларів США, за Договором про розміщення банківського вкладу №10-2325606 від 21.09.2015 на суму 71262,50 євро, стягнувши грошові кошти в розмірі 71262,50 євро та 18320,34 доларів США.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №913/266/20(442/1520/18) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025.

За результатами розгляду матеріалів цієї скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх ін-станцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (перед-бачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

При розгляді касаційної скарги, судом встановлено, що у касаційній скарзі в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав).

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.

Отже ОСОБА_1 не дотримався вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 ГПК України підстави (підстав) та їх належно обґрунтувати у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Жуков