Постанова від 29.07.2025 по справі 910/6662/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/6662/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 (головуючий суддя Сибіга О. М., судді Тищенко А. І., Станік С. Р.)

у справі № 910/6662/24

за позовом керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконіс"

про стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Костюк О. В. та представник позивача - Поліщук М. В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Позивач, Київрада) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконіс" (далі - Відповідач, ТОВ "Реконіс") про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 5 050 369,95 грн.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що у період з 01.06.2021 по 30.04.2024 Відповідач використовував земельну ділянку площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва без правовстановлюючих документів на неї, що в порядку положень статті 1212 Цивільного кодексу України є підставою для стягнення з нього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі, заявленій до стягнення.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

3. 07.08.2024 рішенням Господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ "Реконіс" на користь Міськради безпідставно збережені кошти у розмірі 5 050 369,95 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, а тому Відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

5. 24.04.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду скасовано рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Апеляційна інстанція дійшла висновку, що Відповідач жодним чином не ухиляється від обов`язку сплатити кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, а навпаки після укладення договору оренди землі взяв на себе обов`язок сплатити орендну плату у подвійному розмірі, яка підлягала сплаті за спірний період.

7. Крім того, суду апеляційної інстанції зауважив, що протягом спірного періоду Департаментом земельних ресурсів не проводилася перевірка, якою б підтверджувалося фактичне користування ТОВ "Реконіс" земельною ділянкою.

Касаційна скарга

8. Не погодившись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

9. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій суду касаційної інстанції, викладених у постановах від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 19.09.2023 у справі № 920/1149/21, від 04.10.2022 у справі № 922/2828/20, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 13.07.2022 у справі № 922/246/21, від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20, від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 (щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України), від 15.12.2021 у справі № 924/856/20 та від 15.09.2021 у справі №922/3111/20 (щодо застосування статті 79-1 Земельного кодексу України).

10. Обґрунтовуючи наведене, скаржник узагальнено пояснює, що при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, з яких Відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, у тому числі якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

11. Прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що спірні правовідносини за своєю природою є кондикційними, а Міськрада як власник сформованої земельної ділянки, якій присвоєно окремий кадастровий номер та яка використовується Відповідачем для розміщення та експлуатації власного нерухомого майна, може захистити своє право на компенсацію недоотриманої коштів за користування такою ділянкою у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

12. Крім того, скаржник звертає увагу, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що вже після розгляду справи судом апеляційної інстанції, ТОВ "Реконіс" 05.05.2025 відчужило за договором купівлі-продажу ТОВ "АРСІМ" нерухоме майно загальною площею 180,9 кв.м на Кільцевій дорозі, 12б, 12в літ. "А", 12г літ. "А" у Святошинському районі міста Києва, яке розташоване на земельній ділянці площею 1, 2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200.

Позиція інших учасників справи

13. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Реконіс" просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін вважаючи її законною, обґрунтованою та такою, що відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду.

14. Відповідач повідомляє про завершення процесу оформлення права оренди на земельну ділянку шляхом укладення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2025, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., що, у свою чергу, спростовує твердження Позивача, що поведінка ТОВ "Реконіс" є недобросовісною та такою, що порушує права та інтереси територіальної громади міста.

15. Також Відповідач стверджує, що положення статті 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки останні застосовуються лише у разі набуття майна або його збереження без достатньої правової підстави. У даному ж випадку, правовою підставою для користування земельною ділянкою є відповідне рішення Міськради. Відсутність оформленого договору оренди протягом певного часу було пов`язане з об`єктивними обставинами, а саме з введенням воєнного стану, з тривалим процесом погодження та підписання самого договору, що залежить від дій уповноважених органів, а не від ухилення ТОВ "Реконіс".

Стислий виклад обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій

16. ТОВ "Реконіс" є власником нерухомого майна: комплексу будівель загальною площею 288,6 кв.м; складові частини об`єкта нерухомого майна: комплекс будівель, А площею 164,8 кв.м, будівля для мийки а/м, Б площею 97 кв.м, вбиральня, В площею 26,8 кв.м; нежитлового будинку літ. А загальною площею 96,6 кв.м; нежитлового будинку літ. А загальною площею 180,9 кв.м по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

17. Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено на підставі договору іпотеки від 26.05.2010 № 1160 та додаткової угоди № 2 від 08.04.2019 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки.

18. Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва.

19. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 внесено до Державного земельного кадастру 18.08.2020.

20. З Витягу з Державного земельного кадастру від 18.08.2020 № НВ-8001154602020 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 належить до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, вид використання - для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів.

21. Рішенням від 10.06.2021 № 1521/1562 Міськради передано ТОВ "Реконіс" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 (код виду цільового призначення - 03.10, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

22. Прокурор зазначає, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 ТОВ "Реконіс" не укладено, у період з 01.06.2021 по 30.04.2024 товариство безоплатно використовувало земельну ділянку площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 без правовстановлюючих документів на неї, що призвело до недоотримання коштів за оренду земельної ділянки площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва.

23. Відповідно до Витягу № НВ-9932715302024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.03.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 становить 54 398767,66 грн.

24. За розрахунком Прокурора сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.06.2021 по 30.04.2024 становить 5 050 369,95 грн.

25. Наведене стало підставою для звернення Прокурора до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 050 369,95 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування цією земельною ділянкою відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

26. Предметом позову у справі, яка переглядається є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 ЦК України за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів.

27. Верховним Судом вже сформована усталена практика щодо застосування статті 1212 ЦК України у земельних правовідносинах.

28. Так, відповідно до приписів частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

29. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

30. Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) реалізуються через право постійного користування або право оренди.

31. Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

32. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

33. Принцип платного використання землі передбачено й статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

34. Водночас згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

35. Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

36. Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

37. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

38. Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

39. Отже, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

40. Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16 та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

41. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

42. У справі, що розглядається, суди установили, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомо майна, Відповідач є власником нерухомого майна - комплексу будівель загальною площею 288,6 кв.м; складові частини об`єкта нерухомого майна: комплекс будівель, А площею 164,8 кв.м, будівля для мийки а/м, Б площею 97 кв.м, вбиральня, В площею 26,8 кв.м; нежитлового будинку літ. А загальною площею 96,6 кв.м; нежитлового будинку літ. А загальною площею 180,9 кв.м по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва. Право власності на зазначені об`єкти нерухомості зареєстровано за Відповідачем на підставі договору іпотеки від 26.05.2010 № 1160 та додаткової угоди № 2 від 08.04.2019 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки.

43. Отже, із дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна Відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, тому саме із цієї дати у Відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

44. Установлені обставини свідчать, що Відповідач, як власник об`єктів нерухомого майна, у спірний період із 01.06.2021 по 30.04.2024 користувався земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовані, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за її користування, у зв`язку з чим місцевий бюджет недоотримував кошти у вигляді орендної плати за використання землі, тому суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що ТОВ "Реконіс" є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок Позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, а відтак зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.

45. Поряд з цим, апеляційний господарський суд відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що ТОВ "Реконіс" за проєктом договору оренди земельної ділянки приймає зобов`язання щодо сплати подвійної орендної плати за період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, отже Міськрадою шляхом встановлення річної орендної плати у подвійному розмірі за період прострочення укладання договору захищено майнові інтереси територіальної громади міста Києва, що спростовує доводи Прокурора щодо втрати місцевим бюджетом коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, тобто ТОВ "Реконіс" до місцевого бюджету буде сплачено суму більшу, ніж заявлена Прокурором до стягнення у даній справі.

46. У зв`язку з чим, апеляційна інстанція дійшла висновку, що Відповідач жодним чином не ухиляється від обов`язку сплатити кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, а навпаки після укладення договору оренди землі взяв на себе обов`язок сплатити орендну плату у подвійному розмірі, яка підлягала сплаті за спірний період.

47. Однак, Верховний Суд вважає ці висновку суду апеляційної інстанції безпідставними, оскільки останні побудовані на ймовірності укладання договору оренди у майбутньому. Натомість судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та залежати від настання або ненастання певних обставин, висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

48. При цьому, ані суд першої, ані суд апеляційної інстанцій обставин укладення такого договору не встановили, тоді як в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. Крім того, як обґрунтовано зазначає скаржник, висновки суду апеляційної інстанції, які покладені в основу оскаржуваної постанови не впливають на спірні правовідносини та не звільняють Відповідача від обов`язку сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою.

50. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд повно і всебічно дослідив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального права із дотриманням норм процесуального права та, як наслідок, дійшов обґрунтованого висновку, який при цьому відповідає вищенаведеним правовим позиціям Верховного Суду, про наявність підстав для задоволення позову.

51. У свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов до неправомірного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

52. За таких обставин доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм статті 1212 ЦК України у спірних правовідносинах знайшли своє підтвердження.

53. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно встановив істотні обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, і прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

54. Доводи відзиву полягають у власному тлумаченні Відповідачем положень законодавства, проте не містять мотивів на спростування доводів касаційної скарги, а також висновків суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

55. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 308 ГПК України).

56. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

57. Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права і скасував судове рішення, яке відповідає закону та прийняте з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Судові витрати

58. Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 910/6662/24 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/6662/24 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконіс" (код ЄДРПОУ 42663357) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019) 121 208 (сто двадцять одна тисяча двісті вісім) грн 88 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил