Вирок від 04.08.2025 по справі 953/6698/25

Справа№ 953/6698/25

н/п 1-кп/953/863/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2025 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130001003 від 11.06.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Миколаївка Дворічанського району Харківської області, з вищою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_2

захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4

секретар судового засідання ОСОБА_5

у с т а н о в и в:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.1.10.06.2025 близько 22 год. 00 хв. тимчасово виконуючий обов`язки командира взводу № 1 роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , поліцейський взводу № 1, батальйону № 2, роти № 6 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції ОСОБА_7 , поліцейський взводу № 2 батальйону № 2 роти № 6 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції ОСОБА_8 , відповідно до своїх функціональних обов`язків, пов`язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, публічної безпеки і порядку, у складі екіпажу «КУПОЛ-1201» на службовому автомобілі, під час патрулювання направились за адресою: м. Харків, провулок Шевченківський, 30-А, з метою проведення профілактичних заходів.

У ході патрулювання за вказаною адресою до поліцейських підійшов чоловік з ознаками алкогольного сп`яніння, який почав ображати честь та гідність співробітників поліції.

Виконуючи свої функціональні обов`язки, співробітниками Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції екіпажу «КУПОЛ-1201», перебуваючи за адресою: м. Харків, провулок Шевченківський, 30-А, забезпечуючи публічну безпеку і порядок, встановлено особу громадянина, яким виявився ОСОБА_2 .

У подальшому, ОСОБА_2 ,10.06.2025близько о22год.02хв.,діючи зпрямим умислом,маючи наметі протидіюздійсненню працівникамиправоохоронного органупокладених наних обов`язківіз забезпеченняпублічної безпекиі порядку,ігноруючи законнівимоги поліцейських,з мотивуперешкоджання виконанняними своїхслужбових обов`язків,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвоїх дій,достовірно знаючита усвідомлюючи,що поліцейськівиконують своїслужбові обов`язкивідповідно доЗакону України«Про Національнуполіцію»,перебуваючи навпротитимчасово виконуючогообов`язки командиравзводу №1роти №6багальону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , з невідомих причин наніс один удар правою рукою в область обличчя, а саме: нижньої щелепи ОСОБА_6 , спричинивши своїми протиправними діями потерпілому ОСОБА_6 , згідно висновку експерта № 09-937/2025 від 11.06.2025 тілесні ушкодження у вигляді синця на тлі травматичної припухлості на лівій щоці (зовні), поверхневої забитої рани на тлі синця на слизовій лівої щоки (внутрішня поверхня), садно в ділянці проекції правого ліктьового суглобу, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиції сторони обвинувачення та захисту.

2.1.1.Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та, не оспорюючи фактичних обставин, місця, часу та способу вчинення, про яке зазначено в обвинувальному акті з приводу пред`явленого йому обвинувачення, вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся.

2.1.2. Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні просила врахувати позицію обвинуваченого, його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та при ухваленні вироку застосувати норми ст. 75 КК України.

2.1.3.Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просив суд визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, та із застосуванням ст. 75 КК України звільнити останнього від призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

2.1.4. На підставіст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведений за відсутності потерпілого ОСОБА_6 .

2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

2.2.1. Враховуючи те, що обвинуваченийвизнав винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи, правильно розуміє зміст цих обставин, сумніви щодо добровільності та істинності його позиції відсутні, вислухавши думки сторін кримінального провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглянув кримінальне провадження у відповідності до ч. 3ст. 349 КПК України.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

2.2.2.За таких обставин суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення встановлена та доведена у повному обсязі, та кваліфікує його дії за ч. 2ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1.Пом`якшуючі обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним кримінального правопорушення й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.

Відповідно дост. 66 КК Українидо обставин, які пом`якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу кримінального правопорушення і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.

3.1.1.Щире каяттяце певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

За правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51-5093км23) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення кримінального проступку. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею кримінального правопорушення (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

3.1.2. Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам дізнання, досудового слідства і суду у встановленні істини у справі, з`ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття кримінального правопорушення. Це може полягати, зокрема, у повідомленні про всі відомі епізоди й обставини вчинення кримінального правопорушення; викритті інших співучасників; визначенні ролі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення; повідомленні про їхнє місцезнаходження; поданні допомоги в їх затриманні; видачі знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, майна, здобутого злочинним шляхом.

3.1.3.Тож, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 ,суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України, визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку, протягом усього строку досудового розслідування також визнавав свою винуватість та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що виразилося у повній співпраці з органом досудового розслідування.

З огляду на обставини кримінального провадження та поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування, а також під час судового розгляду, суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно п. 1) ч. 1 ст. 66 КК України, - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

3.2.При цьому, судом не встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_2 , відповідно дост. 67 КК України.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1.Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

За змістом статей50,65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

4.2.Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд відповідно дост. 65 КК Українивраховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно дост. 12 КК Україникласифікується як нетяжкий злочин, вид, суспільну небезпечність та наслідки. Також, суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який має вищу освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має зареєстроване та фактичне місце проживання, раніше не судимий.

4.3.У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положеньст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку, передбаченомустаттею 69 КК України, не встановлено.

4.4.З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 345 КК України,у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

4.5.Таке покарання, на переконання суду, відповідає положеннямстатей 65-68 КК Українита буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно дост. 50 КК України, мети покарання.

4.6.Разом із цим, відповідно до ч. 1ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями403, 405, 407, 408, 429 цьогоКодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд виходить з того, що призначення покарання із застосуванням приписівст. 75 ККпов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Пропорційність дискреційних повноважень суду забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі.

Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосуванняст. 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання і конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.04.2022 (№ 51-536кмо20).

З урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватися під час призначення покарання, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання шляхом прийняття рішення про звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

4.7.При цьому суд, діючи відповідно до положеньст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також п. 2 ч. 3ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

5. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

5.1.Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

6.1. Речові докази.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимогст. 100 КПК України.

6.3. Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати, у кримінальному провадженні відсутні.

6.4. Заходи забезпечення кримінального провадження.

6.4.1. Запобіжний захід.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12.06.2025 відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 10.08.2025

Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу від сторін кримінального провадження на розгляд суду не надходило, зазначений запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

6.4.2. Згідно ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Згідно ч. 7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину, який наявний у матеріалах справи, ОСОБА_2 затримано 11.06.2025 у порядку ст. 208 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова у справі № 953/5755/25 від 12.06.2025 відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 на строк з 12.06.2025 по 10.08.2025 (включно).

Таким чином, у строк покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 цим вироком суду, слід зарахувати строк попереднього ув`язнення у період з 11.06.2025 по 12.06.2025, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, виходячи з такого їх співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, а також, зарахувати у строк покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 цим вироком суду, домашній арешт, починаючи з 13.06.2025, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Керуючись ст.ст.7,100,124,349,368-370,373,374,376,394,395 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставіст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, який обчислюється з моменту проголошення вироку.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3ст. 76 КК Українипокласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді цілодобового домашнього арешту, який полягаєу забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , до набрання вироком законної сили, - залишити без змін.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 72 КК України, у строк покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 цим вироком суду, зарахувати строк попереднього ув`язнення у період з 11.06.2025 по 12.06.2025, та домашній арешт, починаючи з 13.06.2025 і до набрання вироком законної сили.

Речові докази: диск DVD-R. 4.7 GB, 120 min, на котрому мається відеозапис «export-721ак»; диск DVD-R, 4.7 GB, 120 min; диск DVD-RW, 4.7 GB, 120 min, на котрому мається відеозапис «export-n8f21»; диск DVD-RW, 4.7 GB, 120 min; диск «Ridata» DVD-R, 4.7 GB, 120 min, на котрому мається відеозапис «export-u4xqy»; диск «Ridata» DVD-R, 4.7 GB, 120 min, - після набрання вироком законної сили зберігати у матеріалах кримінального провадження № 12025221130001003 протягом усього строку його зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2ст. 394 КПК Україницей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеномуст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1