Рішення від 06.08.2025 по справі 336/11760/24

ЄУН: 336/11760/24

Провадження №: 2/336/840/2025

06.08.25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.І.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), Запорізького обласного державного нотаріального архіву, Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник неповнолітньої позивачки адвокат Дерев`янко І.О., яка діє на підставі Доручення Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги №1247Зап від 07.10.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 02.03.2006 №556, звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить:

1)звільнити неповнолітню позивачку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від сплати судового збору;

2) скасувати арешт з нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3

- реєстраційний номер обтяження: 2108626, дата реєстрації 21.06.2005 реєстратор: Запорізький обласний державний нотаріальний архів; підстава обтяження: повідомлення, 2827, 09.10.1998, П`ята запорізька державна нотаріальна контора, рішення Шевченківського суду; тип майна: квартира; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ; суб`єкт: ОСОБА_3 ;

- реєстраційний номер обтяження: 2108647, дата реєстрації 21.06.2005; реєстратор: Запорізький обласний державний нотаріальний архів; підстава обтяження: повідомлення, 2827,- 09.10.1998, П`ята запорізька державна нотаріальна контора, рішення Шевченківського суду; тип майна: квартира; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ; суб`єкт: ОСОБА_4 ;

- реєстраційний номер обтяження: 3764894, дата реєстрації 21.09.2006; реєстратор: П`ята запорізька державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА № 423456, 04.09.2006, Департамент державної виконавчої служби у Шевченківському районі; тип майна: невизначене майно, все майно; суб`єкт: ОСОБА_2 , код: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , ПП;

- реєстраційний номер обтяження: 8621107, дата реєстрації 07.04.2009, реєстратор:. Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП №9562253, 31.03.2009, Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ; старший д/в ОСОБА_5 ; тип майна: невизначене майно, нерухоме майно в межах суми боргу 17586, 00 грн.; суб`єкт: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .

Позов обґрунтовуєтим,що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько заявниці ОСОБА_2 , якому за життя належала на праві власності квартира АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.1998 який був зареєстрований на товарній біржі «Українська», який був зареєстрований Запорізьким міським бюро технічної інвентаризації за № 37407 від 28.12.1998.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивачки ОСОБА_6 .

Після смерті батьків позивачка ОСОБА_1 звернулась до П`ятої запорізької нотаріальної контри з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак їй було відмовлено у вчинені нотаріальної дії оскільки було виявлено арешти накладені на спадкове майно, а тому видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту. Вирішити питання про скасування арештів, накладених на спадкове майно в позасудовому порядку неможливо, тому вона вимушена звернутись до суду з означеним позовом з метою захисту своїх майнових прав.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 27.11.2024, справу передано в провадження судді Звєздової Н.С.

Ухвалою суду від 14.01.2025 відкрито провадження по справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивачка та її представник адвокат Дерев`янко І.О. в судове засідання не з`явились, від представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності та задоволення позову. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача Запорізького обласного державного нотаріального архіву в судове засідання не з`явився, надав заперечення на позовну заяву, за змістом яких зазначив, що Державний нотаріальний архів не є реєстратором органів державної реєстрації прав та обтяжень, будь-яких дій щодо внесення даних про арешти на спадкове нерухоме майно позивачки до Єдиного державного реєстру заборон не вносив, права позивачки ніякими діями не порушував, а тому є неналежним відповідачем у даних спірних правовідносинах. Просив у задоволені вимог до них відмовити, розглянути справу за відсутності представника відповідача та винести рішення на розсуд суду.

Представник Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Національні Інформаційні системи» в судове засідання не з`явився, надавши відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Запорізька регіональна філія ДП «НАІС» не має статусу юридичної особи, а тому не може бути відповідачем у даній справі, оскільки не наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю на відміну від ДП «Національні інформаційні системи», оскільки є структурним підрозділом юридичної особи. Також, представник відповідача звернув увагу на те, що ДП «НАІС» не є державним реєстратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому повноваження на внесення будь-яких обтяжень чи їх вилучення до реєстру відсутні, права позивачки з боку підприємства не порушувались, спір між сторонами відсутній. Відтак, визначення ДП «НАІС» відповідачем є безпідставним та не ґрунтується на законі, просить відмовити у задоволенні вимог до Запорізької регіональної філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вирішення предмету спору відніс на розсуд суду.

Представник відповідача Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Причини неявки та докази вказаного, суду не повідомив. Заяви про розгляд справи без його участі та заперечення не надав.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, відповідно до та частини першої статті 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За змістом ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 7 зворотня сторона).

ІНФОРМАЦІЯ_3 батько позивачки ОСОБА_2 помер (а.с. 11 зворотня сторона). За життя йому належала на праві власності квартира АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.1998 який був зареєстрований на товарній біржі «Українська», який був зареєстрований Запорізьким міським бюро технічної інвентаризації за № 37407 від 28.12.1998 (а.с. 13, 14).

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_6 та донька (позивачка) ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 мати позивачки ОСОБА_6 померла (а.с. 11).

Після смерті батьків позивачка ОСОБА_1 звернулась до П`ятої запорізької нотаріальної контри з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак їй було відмовлено у вчинені нотаріальної дії оскільки було виявлено арешти накладені на спадкове майно, а тому видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2759/02-31 від 28.09.2024 (а.с. 19-20).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина перша ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

На підставі наведеного суд приходить висновку, що на даний час виконавчі провадження закінчені. Наявні арешти порушують права позивача, так як вона не має можливості оформити спадщину після померлого чоловіка та у подальшому розпоряджатися спадковим майном.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна органом державної виконавчої служби можливе в разі отримання державним виконавцем рішення суду про скасування заходів забезпечення позову, раніше застосованих судом у відношенні даного майна.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, не упереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.

Положеннями вказаного Закону України передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати наданні йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, він знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Тобто, законодавець пов`язує можливість звернення особи з даним позовом у разі порушення права власності на майно, на яке накладено арешт.

За правилами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Перебування обтяжень на спадкове майно вказує на незаконність перебування майна під арештом, однак унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку. Доказів протилежного суду сторонами не надано.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 року за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою, приватним нотаріусом, реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Стосовно доводів представників відповідачів щодо неналежної їх участі при розгляді даної справи суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі №554/8004/16 (провадження 14-431цс19) зробила висновок, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна».

Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як випливає зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним.

Позивачкою та її представником клопотання про виключення неналежних відповідачів з кола учасників справи не надходило.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи викладене, доводи наведені представниками відповідачів, а також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги заявлені до Запорізького обласного державного нотаріального архіву, Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» не підлягають задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення із заявою до суду за наявності арешту (обтяження,) накладеного на майно позивача, порушується його право власності, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, а тому позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

На це вказав у постанові від 28 серпня 2024 року по справі № 947/36027/21 Касаційний цивільний суд Верховного Суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41,55 Конституції України, ст.ст.16,19,76-89,247,263,264,274-279 ЦПК України, ст.ст.16,316-317,391 Цивільного кодексу України, ст.ст.56,59,60 Закону України "Про виконавче провадження", -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Зняти арешт та заборони відчуження з нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 :

- реєстраційний номер обтяження: 2108626, дата реєстрації 21.06.2005 реєстратор: Запорізький обласний державний нотаріальний архів; підстава обтяження: повідомлення, 2827, 09.10.1998, П`ята запорізька державна нотаріальна контора, рішення Шевченківського суду; тип майна: квартира; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ; суб`єкт: ОСОБА_3 ;

- реєстраційний номер обтяження: 2108647, дата реєстрації 21.06.2005; реєстратор: Запорізький обласний державний нотаріальний архів; підстава обтяження: повідомлення, 2827,- 09.10.1998, П`ята запорізька державна нотаріальна контора, рішення Шевченківського суду; тип майна: квартира; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ; суб`єкт: ОСОБА_4 ;

- реєстраційний номер обтяження: 3764894, дата реєстрації 21.09.2006; реєстратор: П`ята запорізька державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА № 423456, 04.09.2006, Департамент державної виконавчої служби у Шевченківському районі; тип майна: невизначене майно, все майно; суб`єкт: ОСОБА_2 , код: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , ПП;

- реєстраційний номер обтяження: 8621107, дата реєстрації 07.04.2009, реєстратор:. Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП №9562253, 31.03.2009, Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ; старший д/в ОСОБА_5 ; тип майна: невизначене майно, нерухоме майно в межах суми боргу 17586, 00 грн.; суб`єкт: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .

У задоволенні вимог ОСОБА_1 до Запорізького обласного державного нотаріального архіву, Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи», про зняття арешту з нерухомого майна - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_4 ; місце проживання (фактичне, згідно позову): АДРЕСА_5 .

Законний представник неповнолітньої: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_5 .

Відповідачі:

Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 44993352, місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд.5.

Запорізький обласний державний нотаріальний архів, код ЄДРПОУ 39558004, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, буд. 20.

Запорізька регіональна філія Державного підприємства «Національні інформаційні системи», код ЄДРПОУ 39881825, місцезнаходження: 69001, м. Запоріжжя, вул.. Незалежної України, буд.40.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02884150, місцезнаходження: 69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд.5.

Суддя: Н.С. Звєздова