Рішення від 05.08.2025 по справі 183/4182/25

Справа № 183/4182/25

№ 2/183/3521/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2025 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Фролової В.О.,

секретаря судового засідання Сторожик А.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

30.04.2025 позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів у якому просить стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі при звільненні у сумі 57444,70 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 22022,01 грн., а всього 79466,71 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 01.04.2015 він був прийнятий на роботу на посаду сторожа до Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика». Наказом №1 від 06.01.2025 позивача звільнено з посади сторожа в Придніпровській геофізичній розвідувальній експедиції, яка є підрозділом ДГП «Укргеофізика» на підставі ст. 38 КЗпП України. Під час перебування у трудових правовідносинах позивачу нараховано, але не виплачено заробітну плату у сумі 57444,70 грн. У зв`язку з наявністю заборгованості по заробітній платі, яка утворилася при звільнені, позивач вимушений звернутися до суду з позовом про її стягнення у примусовому порядку, а також стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.05.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22.05.2025 Державним геофізичним підприємством «Укргеофізика» подано відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у позові. В обґрунтування відзиву вказує те, що саме на роботодавця покладено обов`язок провести розрахунок з працівником. Відповідно до п. 7.3,7.6 Положення про Придніпровську геофізичну розвідувальну експедицію Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», затвердженого наказом від 03 жовтня 2018 року № 116, Експедиція несе відповідальність за своєчасну виплату заробітної плати працівникам. Заборгованість із виплати заробітної плати виникла через нестачу коштів внаслідок відсутності державного замовлення на виконання геологорозвідувальних робіт, а також через те, що площі, на яких виконувались роботи, та виробничі потужності Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції на даний час знаходяться на територіях, тимчасово окупованих російською федерацією або в зоні активних бойових дій. Крім того, згідно п. 2.1.1. Галузевої угоди між Державною службою геології та надр України і Всеукраїнською профспілкою працівників геології, геодезії та картографії, Державна служба геології та надр України зобов`язана забезпечувати повне та ритмічне фінансування геологорозвідувальних робіт відповідно до затверджених державним бюджетом обсягів видатків на них, зміцнення економічного стану підприємств, збільшення обсягів договірних робіт та інвестицій.

Ухвалою суду від 08.07.2025 витребувано у Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» довідку про розмір середньоденної заробітної плати позивача.

Позивач в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, підтримавши позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази у справі, встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Як вбачається з копії трудової книжки, на підставі наказу №20-в від 20.04.2015 позивача прийнято на посаду сторожа Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика».

Наказом (розпорядженням) Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» № 1 від 06.01.2025 ОСОБА_1 звільнено з посади сторожа на підставіст. 38 КЗпП України,відповідно до поданої заяви.

Згідно з копією довідки Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» №224 від 04.08.2025, підписаної в.о. начальника Придніпровської ГРЕ, ОСОБА_1 дійсно працював в Придніпровській ГРЕ на посаді сторожа та заборгованість Придніпровської ГРЕ по заробітній платі перед ним станом на 04.08.2025 становить 57444,70.

Відповідно до довідки Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» №225 від 04.08.2025 середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 424,32 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормамиКонституції України,ЦК України,КЗпП України,Закону України «Про оплату праці».

Право на працю, закріплене устатті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оплату праці»,ст.94 КЗпП Українизаробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1ст.21 Закону України «Про оплату праці»визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Положеннямист.115 КЗпП України,ст.24 Закону України «Про оплату праці»встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Нормою ст.15 Закону України «Про оплату праці»встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Положеннями ст.47 КЗпП Українипередбачений обов`язок роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначеніст.116 КЗпП України, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

В свою чергу, нормою ст.116 КЗпП Українивстановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зіст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК Україниустановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зіст. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно дост. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПКзакріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43,49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Відповідно до ч. 2ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст.115,116 КЗпП Українивідсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець. Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, лежить на працедавцеві.

Так, позивачем поданою довідкою Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» № 224 від 04.08.2025 доведено, що заборгованість Придніпровської ГРЕ по заробітній платі перед ним станом на 04.08.2025 складала 57444,70 грн.

При цьому, відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження повної або часткової сплати зазначеної суми.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати при звільненні.

Пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснює, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до положень ст. 117 КЗпП України, яка визначає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство. Установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Отже, враховуючи доведеність позивачем факту наявності заборгованості перед ОСОБА_1 із заробітної плати, що не заперечує відповідач, на користь позивача, підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі- Порядок №100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Згідно з наданою відповідачем довідкою від 04.08.2025 № 225, заробітна плата відповідача у листопаді 2024 складала 8328,34 грн. та грудні 2024 року 7130,38 грн., середньоденний заробіток складає 424,32 грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає: 424,32 х 130 (кількість робочих днів за період з 07.01.2025 по 07.07.2025) =55161,6 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення середнього заробітку на сумі 22022,01 грн. З огляду на наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

Оцінюючи доводи відповідача, про те, що саме на роботодавця покладається обов`язок провести розрахунок, суд виходить з наступного.

Так, приписамист. 2 ЦК Українивизначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Статтею 95 ЦК Українивизначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція є відокремленим підрозділом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика».

Філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Оскільки Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція Державного підприємства «Укргеофізика», в силу ст.95 ЦК Україниє відокремленим підрозділом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» та не є юридичною особою, не наділена цивільною-процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.06.2021 у справі № 760/32455/19.

Відтак, суд приходить висновку, що саме з відповідача ДГП «Укргеофізика» на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у зазначеному розмірі.

При цьому доводи ДГП «Укргеофізика», що заборгованість з виплати заробітної плати виникла через нестачу коштів внаслідок відсутності державного замовлення на виконання геологорозвідувальних робіт, а також через те, що площі, на яких виконувались роботи, та виробничі потужності Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції на даний час знаходяться на територіях, тимчасово окупованих російською федерацією або в зоні активних бойових дій та те, що Державна служба геології та надр України зобов`язана забезпечувати повне та ритмічне фінансування геологорозвідувальних робіт відповідно до затверджених державним бюджетом обсягів видатків на них не є належними та допустимими доводами для висновку про допустимість, необхідність в демократичному суспільстві обмеження конституційного права позивача, передбаченогост. 43 Конституції України, на своєчасне одержання винагороди за працю.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Судові витрати, згідно зістаттею 141 ЦПК України, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до ст. 5 ч.1 п. 1 Закону України «Про судовий збір»слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.12,13,76,81,141,258,259,263-265,268,279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного геофізичного підприємства «Укрегеофізика», Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 57444, 70 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 22022,01 грн., а всього -79466 (сімдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 71 коп.

Стягнути з Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» на користь держави судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 05 серпня 2025 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач:Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика»; код в ЄДРПОУ 01432761; місцезнаходження за адресою: 03057, м. Київ, вул. Мірошниченко Євгенії, буд. 10.

Відповідач-2: Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», код в ЄДРПОУ 01432730, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Спаська, буд.7Д.

Суддя В.О. Фролова