Рішення від 30.07.2025 по справі 755/8194/25

Справа №:755/8194/25

Провадження №: 2/755/7247/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

за участі:

представника позивача - адвоката Ванжули Я.В.

представника відповідача - Стеремцької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа - Київська міська рада, про визнання права власності у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа - Київська міська рада, у якому просили визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом право власності на квартиру державного житлового фонду АДРЕСА_1 у рівних частинах.

На обґрунтування позову зазначили, що рішенням Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 26 лютого 2004 року № 22/23 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва» до комунальної власності територіальної громади міста Києва прийнято квартиру АДРЕСА_1 , про що було повідомлено Київське міське БТІ листом від 24 червня 2005 року № 21979.

Розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 07 грудня

2005 року № 1275 «Про надання житлової площі працівникам підприємств, організацій та установ» матері позивачів ОСОБА_3 , як працівникові підприємства, із урахуванням складу родини із чотирьох осіб (мати - ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_4 та діти - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , про що зазначено в ордері від 21 грудня 2005 року № 2226.

З метою здійснення приватизації вказаної квартири, її продажу та подальшого придбання трикімнатної квартири, сім`єю прийнято рішення про зняття з реєстрації у вказаному житлі матері ОСОБА_3 та дітей, батько ОСОБА_4 залишається одноосібним наймачем такої квартири та приватизує її.

З метою реалізації права на приватизацію ОСОБА_4 звернувся до Київського міського БТІ для виготовлення технічного паспорта квартири, а також замовив довідку про склад сім`ї. 11 червня 2006 року ОСОБА_4 звернувся до органів приватизації із заявою щодо оформлення права власності на квартиру. Вказана обставина встановлена рішенням Дніпровського районного суду міста Києва по справі

№ 755/14970/23.

З огляду на факт подання батьком позивачів заяви щодо передачі квартири у власність у порядку приватизації, виготовлення технічного паспорту, довідки про склад сім`ї та наявності ордеру, у органів приватизації не було перешкод для прийняття позитивного рішення щодо передачі квартири у власність ОСОБА_4 в порядку приватизації. Водночас, причини тривалого розгляду заяви позивачам не відомі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті ОСОБА_3 відмовилася від належної їй частки у спадковому майні. 07 квітня 2023 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна спадкодавця. Також свідоцтво про право на спадщину на

частину спадкового майна видано на ім`я ОСОБА_2 .

Враховуючи, що спадкодавцем ОСОБА_4 за життя було висловлено свою волю на приватизацію квартири шляхом звернення до органу приватизації квартири із належно оформленою заявою, однак компетентним органом рішення про приватизацію квартири так і не було прийнято, після смерті заявника, із урахуванням збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку на прийняття рішення щодо приватизації, на думку позивачів, до них, як спадкоємців ОСОБА_4 , у порядку спадкування перейшло право вимагати визнання за ними права власності на спірну квартиру.

На підставі викладеного позов просили задовольнити.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02 липня 2025 року на 11 год. 30 хв., учасникам справи роз`яснено процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

27 травня 2025 року (вхід. № 30131) до суду від представника третьої особи - Київської міської ради - Малуєвої С.О., надійшло клопотання про направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.

19 червня 2025 року (вхід. № 35470) представник третьої особи - Київської міської ради -

- Малуєва С.О., подала до суду письмові пояснення третьої особи. Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заперечувала.

Надана позивачами заява ОСОБА_4 про приватизацію не містить ім`я та прізвища керівника органу приватизації, його підпису та вхідного номера, за яким така заява була зареєстрована в органі приватизації комунального підприємства чи іншої установи, до повноважень якої станом на 2006 рік належала передача у приватну власність комунальних квартир. Відповідно така заява не могла бути розглянута органом приватизації у зв`язку із її не надходженням. Тому жодних рішень щодо заяви органом приватизації не приймалося. Оскільки заява не була зареєстрована у відповідних органах, вона вважається неподаною, а волевиявлення приватизувати житло - відсутнім. Матеріали позову не містять відомостей про об`єктивні обставини, які б перешкоджали ОСОБА_4 у період з 2006 року по день своєї смерті, звернутися особисто або через представника до органу приватизації житла. Після 11 жовтня 2006 року наймач та позивачі з метою реалізації права на приватизацію державного житлового фонду жодного разу до органу приватизації Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації з відповідним пакетом документів не зверталися.

Водночас, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року по справі

№ 755/14970/23 встановлено лише факт спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_4 з

22 лютого 2006 року по 31 травня 2022 року у спірній квартирі. Право користування вказаним житловим приміщенням за ОСОБА_3 не визнано. Також судом встановлено, що ОСОБА_3 та діти були зареєстровані у період з 24 січня 2006 року по 21 лютого 2006 року. Згідно з копією довідки про склад сім`ї, з 11 жовтня 2006 року у спірній квартирі був зареєстрований тільки ОСОБА_4 .

Оскільки на момент смерті ОСОБА_4 не набув право власності та не оформив його належним чином, до складу спадщини майнові права на комунальну квартиру не входять. Власником квартири є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради. Водночас, у позові позивачі зазначають, що наміру проживати у спірній квартирі не мали.

Враховуючи, що ОСОБА_4 був одноосібним наймачем квартири, право на приватизацію було нерозривно пов`язане з його особою. Інші особи, які не входили до складу сім`ї наймача, права на приватизацію не отримали.

Таким чином, ні Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, ні Київською міською радою, права позивачів порушені не були, оскільки позивачі з квартиронаймачем постійно не проживали, права користування житловим приміщенням не набули, намірів проживати у спірній квартирі не мали. ОСОБА_4 був одноосібним наймачем квартири і тільки він мав право взяти участь у приватизації житла. Матеріали справи не містять жодних належних та достовірних доказів про те, що заява на приватизацію житла була дійсно подана та зареєстрована в органі приватизації житла.

З огляду на викладене у задоволенні позову просили відмовити. Розгляд справи просили здійснювати без участі представника третьої особи.

24 червня 2025 року (вхід. № 36464) до суду від представника відповідача - Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації - Стремецької А.О., надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позову заперечував.

Заява ОСОБА_4 від 11 жовтня 2006 року про оформлення передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 не розглядалася органом приватизації, рішення щодо такої заяви прийнято не було, оскільки така заява не була зареєстрована у відповідних органах, вважається не поданою, а волевиявлення на приватизацію житла - відсутнім.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , водночас, об`єктивних обставин, які б перешкоджали ОСОБА_4 протягом 16 років звернутися особисто або через представника до органу приватизації житла, позивачі у позові не зазначають. Після 11 жовтня 2006 року наймач та позивачі з метою реалізації права на приватизацію державного житлового фонду жодного разу до органу приватизації Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації не зверталися.

Водночас, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року по справі

№ 755/14970/23 встановлено лише факт спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_4 з

22 лютого 2006 року по 31 травня 2022 року у спірній квартирі. Право користування вказаним житловим приміщенням за ОСОБА_3 не визнано. Також судом встановлено, що ОСОБА_3 та діти були зареєстровані у період з 24 січня 2006 року по 21 лютого 2006 року. Згідно з копією довідки про склад сім`ї, з 11 жовтня 2006 року у спірній квартирі був зареєстрований тільки ОСОБА_4 . Згідно з листом відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб райдержадміністрації від 18 червня

2025 року № 1-34/202 за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані особи відсутні.

Розпорядженням Дніпровської районної державної адміністрації від 29 жовтня 1996 року

№ 699 «Про створення органу по оформленню права власності на об`єкти нерухомого майна і житла» створено орган по оформленню права власності на об`єкти нерухомого майна і житла. Керівника органу по оформленню права власності на об`єкти нерухомого майна і житла зобов`язано організувати роботу по прийому заяв і громадян і оформлення необхідних документів згідно з діючим законодавством України. Директора державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житлового району ОСОБА_5 зобов`язано створити бюро по підготовці необхідних документів на право власності на об`єкти нерухомого майна і житла.

Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 травня

2013 року № 263 «Про передачу функцій з приватизації державного житлового фонду від відділу приватизації та обліку житла КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва до сектору приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації» функції з приватизації з 01 червня 2013 року передано від КП по УЖГ до сектору приватизації райдержадміністрації.

Оскільки право власності на момент смерті ОСОБА_4 не набув та не оформив належним чином, до складу спадщини майнові права на комунальну квартиру не входять. Власником квартири є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради. Позивачі в позові зазначають, що родина не мала наміру проживати у спірні квартирі. Враховуючи, що ОСОБА_4 був одноосібним наймачем квартири, право на приватизацію було нерозривно пов`язано з його особою. Інші особи, які не входять до складу сім`ї наймача, права на приватизацію не отримали.

При цьому, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року по справі № 755/8702/25 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа - Київська міська рада, про визнання права на завершення процедури приватизації.

Таким чином, Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією права позивачів не порушувалися, адже позивачі з померлим квартиронаймачем постійно не проживали, права користування житловим приміщенням не набули., намірів проживати у спірній квартирі не мали, житло отримували для подальшого продажу.

ОСОБА_4 був одноосібним наймачем квартири і тільки він мав право взяти участь у приватизації житла. Матеріали справи не містять жодних належних та достовірних доказів дійсного подання заяви на приватизацію житла. Після 11 жовтня 2006 року квартиронаймач ОСОБА_4 до органів приватизації КП по УЖГ чи Дніпровської РДА в місті Києві з невідомих відповідачу причин не звертався.

З огляду на викладене у задоволенні позову просили відмовити.

Також 24 червня 2025 року (вхід. № 36 460) через систему «Електронний суд» ЄСІТС до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ванжули Я.В., надійшла відповідь на відзив.

Зазначили, що з огляду на Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за

№ 109/17404, громадянин подає заяву саме до органу приватизації, а не до конкретного начальника (керівника) із обов`язковою ідентифікацією такого звернення прізвищем посадової особи. Подана батьком позивачів заява від 11 жовтня 2006 року була засвідчена тим же начальником ЖРЕО № 402 Рожевською Н., отже, твердження, що заява була подана без адресата чи іншій посадовій особі не відповідає дійсності. Водночас, наявна у позивачів заява від 11 жовтня 2006 року є копією тієї заяви, яка після її засвідчення керівником ЖРЕО № 402 була повернута їхньому батьку як його примірник. Відповідно до вимог внутрішнього діловодства органу приватизації в особі ЖРЕО подальший рух прийнятої від заявника заяви передбачав і нанесення на заяву вхідного номеру і її реєстрації в журналі вхідної кореспонденції і, відповідно, її подальший розгляд та прийняття відповідного рішення. Той факт, що на копії заяви відсутній вхідний номер, свідчить лише про те, що його копія була передана заявнику до моменту нанесення на такій заяві вхідного номеру. Навіть, у випадку, якщо така реєстрація заяви не відбулася, то вина у такій бездіяльності обмежується виключно неправомірними діями (бездіяльністю) працівників ЖРЕО № 402.

Факт звернення ОСОБА_4 до органу приватизації із заявою, якому передувало замовлення технічного паспорта та довідки про склад сім`ї, довідки про невикористання права на приватизацію, у своїй сукупності свідчать про наявність волевиявлення у ОСОБА_4 на приватизацію, що виражено у конкретних юридичних діях.

Просив підтримали та просили задовольнити.

25 червня 2025 року (вхід. № 36591) позивач ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі на підставі наявних у справі письмових доказів.

02 липня 2025 року у підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ванжула Я.В., позов підтримав, інших заяв та клопотань по справі не мав, проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечував.

Позивач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явилася, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялася належним чином. 25 червня 2025 року подала заяву, у якій просила розглядати справу без її участі на підставі наявних у справі письмових доказів.

Відповідач - Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, свого представника у підготовче засідання не направила, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.

Третя особа - Київська міська рада, свого представника у підготовче засідання не направила, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином. У письмових поясненнях від 19 червня 2025 року просили розгляд справи здійснювати за відсутності представника третьої особи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 липня 2025 року на 10 год. 30 хв.

30 липня 2025 року у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ванжула Я.В., позов підтримав та просив задовольнити з мотивів викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином. У заяві від 25 червня 2025 року просила розглядати справу без її участі на підставі наявних у справі письмових доказів.

Представник відповідача - Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації - Стремецька А.О., проти задоволення позовних вимог заперечувала, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві.

Третя особа - Київська міська рада, свого представника у судове засідання не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. У письмових поясненнях від 19 червня 2025 року просили розгляд справи здійснювати за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого ТУМ Солом`янського РУ ГУМВС України в місті Києві 03 січня 2006 року, що належить ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі свідоцтва про народження від 15 липня 1989 року серії НОМЕР_2 , виданого відділом ЗАГС Жовтневого РВК, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Києві, про що 15 липня 1989 року в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 1156. Батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Також до матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України у формі ID-картки

№ НОМЕР_3 , виданого 24 травня 2019 року, орган видачі - 8034, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З паперової копії актового запису про народження, сформованого 21 квітня 2025 року за допомогою електронного сервісу державних послуг «ДІЯ», ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Києві, про що 05 травня 1994 року складено актовий запис № 348 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 . Батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Паперової копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 до матеріалів справи не долучено, відомостей про орган видачі не встановлено.

Зі свідоцтва про смерть від 01 червня 2022 року серії НОМЕР_5 , виданого Виконавчим комітетом Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 01 червня 2022 року складено відповідний актовий запис № 37.

07 квітня 2023 року державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Марцинкевич Л.А. видано свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_4 , 1966 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано у реєстрі за № 1-130, № 1-131. У свідоцтві про право на спадщину зазначено, що спадкоємцями зазначеного у свідоцтвах майна ОСОБА_4 є його дочка ОСОБА_2 на частину у спадщині та син ОСОБА_1 на частину у спадщині. Спадщина, на яку в указаних частках видано свідоцтва, складається з частини квартири АДРЕСА_4 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Комісією по приватизації житлового фонду ВАТ «Більшовик» 05 лютого 1998 року згідно з розпорядженням (наказом) від 05 лютого 1998 року № 262/6, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 03 березня 1998 року та записаного у реєстрову книгу за № 7497.

Свідоцтво про право на спадщину на 1/8 частину квартири видано ОСОБА_1 (зареєстровано в реєстрі за № 1-130). Також свідоцтво про право на спадщину на 1/8 частину квартири видано ОСОБА_2 (зареєстровано в реєстрі за № 1-131).

Також з матеріалів справи встановлено, що згідно з Витягом із Рішення Голосіївської районної в місті Києві Рада від 26 лютого 2004 року № 22/23 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва», прийнято до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва квартири АДРЕСА_5 та

АДРЕСА_1 ).

У листі КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» від 24 червня 2005 року № 21979 зазначено, що КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» прийнято до відому, що згідно рішення Голосіївської районної у місті Києві Ради від 26 лютого 2004 року № 22/23, квартира АДРЕСА_5 та АДРЕСА_1 переведені до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва.

Згідно витягу з розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від

07 грудня 2005 року № 1275 «про надання житлової площі працівникам підприємств, організацій установ» ОСОБА_3 , яка працює документознавцем організаційного відділу філіалу «Теплові мережі Київенерго» з 22 грудня 1999 року, зареєстрованій з родиною із 4 осіб в однокімнатній приватизованій квартирі АДРЕСА_4 , вирішено надати двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 на родину з чотирьох осіб (вона, чоловік, син, дочка) з урахуванням приватизованого житла: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (чоловік), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_2 (дочка).

21 грудня 2005 року Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, на підставі Розпорядження Голосіївської районної державної адміністрації від 07 грудня 2005 року № 1275, видано ордер № 2226 серії Б на жиле приміщення на ім`я ОСОБА_3 з сім`єю з 4 (чотирьох) осіб на право зайняття жилого приміщення житловою площею 29,5 кв. м, яке складається з 2 кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_6 . Склад сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (чоловік), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_2 (дочка).

В матеріалах справи також міститься копія Справи № 34291 на будинок (домоволодіння) АДРЕСА_7 , виконана КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» 12 травня 2006 року, що містить відомості про технічні характеристики житлової квартири АДРЕСА_1 .

До матеріалів справи також долучено копію технічного паспорту на квартиру

АДРЕСА_1 , виготовлений та зареєстрований КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» на замовлення ОСОБА_4 . Дату виготовлення не зазначено.

Відповідно до довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноповерхового будинку) та займані ним приміщення, станом на 11 жовтня 2006 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований ОСОБА_4 , дата реєстрації - 24 січня 2006 року.

Також в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_4 від 11 жовтня 2006 року із проханням оформити передачу в приватну власність квартири, що займає з членами сім`ї на умовах найму. Уповноваженим власником квартири визначено ОСОБА_4 .

Відомостей про об`єкт приватизації заява не містить.

Підпис наймача засвідчено 11 жовтня 2006 року керівником «Житлової ремонтно-експлуатаційної організації № 402» Ржевською Н.

Документів, що підтверджують право на пільгу по безоплатному одержанню у власність житла, про які зазначено у тесті заяв, до матеріалів справи не долучено.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року по справі

№ 755/14970/23 за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про встановлення факту спільного проживання з наймачем, визнання права користування житловим приміщенням, позов задоволено частково, встановлено факт спільного проживання ОСОБА_3 із наймачем квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22 лютого 2006 року по день смерті останнього, включно.

У листі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 18 червня 2025 року № 1-34/202 зазначено, що відповідно до відомостей, які містяться у Реєстрі територіальної громади міста Києва, за адресою:

АДРЕСА_3 , зареєстровані особи відсутні.

Також до матеріалів справи долучено копію Розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації від 29 жовтня 1996 року № 699 «Про створення органу по оформленню права власності на об`єкти нерухомого майна і житла», відповідно до якого, на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03 вересня 1995 року № 1391 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» та з метою реалізації повноважень райдержадміністрації, визначених у правилах державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від

1995 року № 56, вирішено створити орган по оформленню права власності на об`єкти нерухомого майна і житла.

Згідно розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 29 травня 2013 року № 263 «Про передачу функцій з приватизації державного житлового фонду від відділу приватизації та обліку житла КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва до сектору приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації», вирішено передати функції з приватизації державного житлового фонду від відділу приватизації та обліку житла КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва до сектору приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації з 01 червня 2013 року.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

З досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу визнання права власності позивачів у порядку спадкування за законом на об`єкт нерухомого майна, приватизація якого була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною другою статті 1223 ЦК України встановлено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, що складалася із 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_8 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Комісією по приватизації житлового фонду ВАТ «Більшовик» 05 лютого 1998 року згідно з розпорядженням (наказом) від 05 лютого 1998 року № 262/6, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 03 березня 1998 року та записаного у реєстрову книгу за № 7497.

Відомостей про наявність заповіту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з матеріалів справи не встановлено.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_4 .

До матеріалів справи долучено свідоцтва про право на спадщину за законом, видані державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Марцинкевич Л.А., зареєстровані в реєстрі за № 1-130, № 1-131, відповідно до яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували належне ОСОБА_4 майно у рівних частинах.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що їх батько за життя розпочав процедуру приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_3 , то до спадкоємців також перейшло право на визнання за ними права власності на таку квартиру.

Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду»

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

За змістом статей 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Долучена до матеріалів справи копія заяви ОСОБА_4 про передачу у приватну власність квартири датована 11 жовтня 2006 року. Підпис наймача посвідчено керівником «Житлової ремонтно-експлуатаційної організації № 402».

Відповідно до пунктів 18-22 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56 (далі - Положення від 15 вересня 1992 року № 56), Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви (додатки 2, 3) та необхідну консультацію. При наявності у наймача або членів його сім`ї пільги на безоплатне одержання займаного житла незалежно від розміру загальної площі до заяви додається відповідний документ (копія посвідчення, довідка та інше), що підтверджує право на пільгові умови приватизації.

Згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку) підтверджується письмово і додається до заяви.

При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення (додатки 4, 5).

У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

У довідці вказуються новонароджені, і на них розраховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відомості про займані наймачем приміщення та їх площу наводяться згідно з інвентаризаційними матеріалами, які зберігаються у державному підприємстві по обслуговуванню житла. При відсутності інвентаризаційних матеріалів або невідповідності їх інформації фактичному стану, що викликано проведенням ремонту чи реконструкцією будинку, підприємство по обслуговуванню житла відновлює їх через бюро технічної інвентаризації. Уточнення необхідних для приватизації квартир (будинків) даних шляхом обстеження можуть здійснювати підприємства, на які покладено обов`язки оформлення документів по приватизації державного житлового фонду.

Пунктом 23 Положення від 15 вересня 1992 року № 56 встановлено, що оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданою до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документ, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

Також Положенням від 15 вересня 1992 року № 56 встановлено, що зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки (додатки 6, 7) та видає розпорядження (додаток 8). При створенні підприємства по оформленню документів ця робота виконується вказаним підприємством (крім оформлення розпорядження).

На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру (додаток 9), а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло (додаток 10) та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі (додаток 11).

Питання про користування прибудинковими територіями та реєстрацію земельних ділянок вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відомості про реєстрацію права власності на житло, копії свідоцтв про право власності на житло та паспорт на квартиру (домоволодіння) передаються один раз на квартал органом приватизації до бюро технічної інвентаризації.

Свідоцтво на право власності на квартиру (будинок) підлягає обов`язковій реєстрації в органах технічної інвентаризації (пункти 24-28 Положення від 15 вересня 1992 року № 56).

Також Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

У пункті 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відповідно до пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, передбачено, що громадянин подає до органів приватизації такі документи:

заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

довідку про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

копію документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

заява-згоду тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Долучена до матеріалів справи копія заяви ОСОБА_4 від 11 жовтня 2006 року про передачу у приватну власність квартири не містить відомостей про її реєстрацію в уповноваженому органі приватизації місцевої державної адміністрації, разом з тим підпис наймача засвідчено 11 жовтня 2006 року керівником «Житлової ремонтно-експлуатаційної організації № 402» Ржевською Н. Також до матеріалів справи не долучено будь-яких доказів звернення ОСОБА_4 до органу приватизації стосовно надання інформації про розгляд його заяви, результатів її розгляду, прийнятого рішення, тощо у період з 11 жовтня 2006 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . З клопотанням про витребування доказів (інформації) від органу реєстрації позивачі не зверталися, відповідним правом не скористалися.

Отримання ОСОБА_4 довідки про склад сім`ї, а також виготовлення на його замовлення технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна не може беззаперечно свідчить про звернення із належно оформленою заявою до органу приватизації та ініціювання процедури приватизації.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що у разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.

Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) зроблено висновок про те, що якщо спадкодавець не набув права власності на майно, проте розпочав процедуру його приватизації відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації, а не права власності.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ЦПК України така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Подібний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від

05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (див. постанову Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що: «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його п

Із положень статті 5 ЦПК України слідує, що застосований судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності та законності.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та на власний розсуд.

Підставами набуття права власності є передбачені законом юридичні факти, за наявності яких особа набуває майно, стає його власником. За своєю правовою природою набуття права власності це певний юридичний склад, із яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певний об`єкт.

Закон встановлює способи захисту права власності, одним із яких є визнання права власності у судовому порядку.

Застосування такого способу захисту не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для визнання права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Як уже зазначалося раніше, громадяни мають право на приватизацію житлових приміщень державного житлового фонду, зокрема квартир, які знаходяться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир, загальна площа яких відповідає передбаченій законом площі, та в межах номінальної вартості житлових чеків.

Організація проведення приватизації та оформлення права власності покладається на відповідні органи приватизації, створені, в тому числі державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні чи оперативному управлінні яких знаходяться квартири.

Передача квартир у власність громадян здійснюється за рішеннями органів приватизації, що приймаються на підставі письмових заяв про приватизацію квартири та доданих до них документів, і оформляється свідоцтвом про право власності на нерухоме майно. Громадяни набувають право власності на приватизовану квартиру з моменту реєстрації цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Із системного аналізу норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а також Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, вбачається, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами, і лише вони визначають питання чи має громадянин права на приватизацію згідно наданого пакету документів.

Суд, в даному випадку, не наділений правом приймати рішення щодо приватизації житла.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2019 року по справі № 761/28893/16ц.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Долучені до матеріалів справи документи не містять беззаперечних відомостей про звернення спадкодавця ОСОБА_4 до органу приватизації із відповідною належно оформленою заявою про безоплатну передачу майна у власність у порядку приватизації. Також з матеріалів справи неможливо встановити порушення органом приватизації процедури такої приватизації, не прийняття відповідного рішення чи прийняття незаконного рішення за наслідками розгляду відповідної заяви.

З огляду на викладене звернення до суду з позовом про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна з посиланням на те, що ОСОБА_4 не завершив за життя процедуру приватизації, є передчасним, оскільки належним способом захисту в такому випадку є звернення із позовом саме про визнання права на завершення процедури приватизації, а не визнання права власності на об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа - Київська міська рада, про визнання права власності у порядку спадкування задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, враховує, що згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись статтями 15, 16, 345, 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1261-1265 Цивільного кодексу України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», статтями 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 133, 141, 209, 210, 247, 263, 265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа - Київська міська рада, про визнання права власності у порядку спадкування, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , місце проживання зареєстроване за адресою:

АДРЕСА_9 .

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , місце проживання зареєстроване за адресою:

АДРЕСА_9 .

Відповідач - Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37203257, адреса місцезнаходження: вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044.

Третя особа - Київська міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 22883141, адреса місцезнаходження: вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044.

Повний текст рішення виготовлено 08 серпня 2025 року.

Суддя О.О. Хромова