Рішення від 07.08.2025 по справі 907/535/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/535/25

Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Антимонопольного комітету України, код ЄДРПОУ 00032767, місцезнаходження 03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Масоптбіз», код ЄДРПОУ 36839566, місцезнаходження 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Ринкова, будинок 20/2,

про стягнення пені у розмірі 1020006,00 грн,

за участі представників сторін:

від позивача Прохоров Є.І. (діє у порядку самопредставництва), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України (далі позивач) через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 09.05.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Масоптбіз» (далі відповідач) про стягнення з відповідача 1020006,00 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції та прийняття Антимонопольним комітетом України рішення від 12.09.2024 №322-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», відповідно до якого на відповідача накладено штраф у розмірі 1020006,00 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку штраф не сплатив, такі обставини є підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 1020006,00 грн у відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», про стягнення якої з відповідача Антимонопольний комітет України звернувся у суд з позовною заявою.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2025.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 14.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 12.06.2025; сторонам встановлені строки на подачу заяв по суті справи.

Згідно відповіді №9834166 сформованої на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від 12.05.2025, встановлено, що позивач Антимонопольний комітет України (код ЄДРПОУ 00032767) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС та відповіді №9834218 сформованої на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від 12.05.2025, встановлено, що відповідач ТОВ «Масоптбіз» (код ЄДРПОУ 36839566) не має зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Згідно ухвали суду у порядку абзацу 3 ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) звернуто увагу відповідачу на його обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет на виконання вимог ч. 6 ст. 6 ГПК України, що також надасть відповідачеві можливість ознайомлюватися з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль) та забезпечить йому швидкий обмін документами по справі.

У зв`язку з відсутністю у відповідача Електронного кабінету, ухвала суду від 14.05.2025 направлена відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0601147220654 від 16.05.2025.

26.05.2025 на адресу суду повернулося таке рекомендоване поштове відправлення №0601147220654 від 16.05.2025, направлене відповідачу разом з ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.05.2025 за місцезнаходженням ТОВ «Масоптбіз», зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Ринкова, будинок 20/2 та зазначена причина повернення «неправильно зазначена (відсутня) адреса».

16.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача Прохорова Є.І. (діє у порядку самопредставництва, що підтверджено долученою до заяви копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Антимонопольного комітету України) надійшла заява про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції (зареєстрована за вх.№03.2.1-02/4737/25) з проханням провести судове засідання у справі, призначене на 09 годину 30 хвилин 12.06.2025 та наступні судові засідання у даній справі, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 20.05.2025 задоволено заяву представника позивача Антимонопольного комітету України Прохорова Є.І. про участь у підготовчому засіданні та у наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку з відсутністю у відповідача Електронного кабінету, ухвала суду від 20.05.2025 направлена відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0601147220654 від 21.05.2025.

05.06.2025 на адресу суду повернулося таке рекомендоване поштове відправлення №0601149006170 від 21.05.2025, направлене відповідачу разом з ухвалою від 20.05.2025 за місцезнаходженням ТОВ «Масоптбіз», зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Ринкова, будинок 20/2 та зазначена причина повернення «за закінченням терміну зберігання».

Ухвалою суду від 12.06.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.2025 на 10:00 год.

У зв`язку з відсутністю у відповідача Електронного кабінету, ухвала суду від 12.06.2025 направлена відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0601158141454 від 13.06.2025.

30.06.2025 на адресу суду повернулося таке рекомендоване поштове відправлення №0601158141454 від 13.06.2025, направлене відповідачу разом з ухвалою від 12.06.2025 за місцезнаходженням ТОВ «Масоптбіз», зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Ринкова, будинок 20/2 та зазначена причина повернення «неправильно зазначена адреса».

Щодо повернення ухвал суду від 14.05.2025, 20.05.2025 та 12.06.2025 які направлялися судом відповідачу у встановленому законом порядку, суд зазначає, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Суд наголошує на тому, що, всі постановлені судом ухвали надсилалася відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 28.01.2014 №173/24950.

Так, відповідно до ч. 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, пунктів 8, 11, 15, 17, 81, 82, 83, 99 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19; у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).

Враховуючи приписи ст. 6 і 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), ухвали суду від 14.05.2025, 20.05.2025 та 12.06.2025 в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч. 5 ст. 6 ГПК України були доставлені до Електронного кабінету позивача та його представника 15.05.2025 о 20:19 год., 20.05.2025 о 14:19 год., 12.06.2025 о 18:46 год., про що свідчать довідки про доставку електронного листа.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Отже, сторони про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 10 годину 00 хвилин 07.08.2025, належним чином повідомлені.

В судове засідання 07.08.2025 відповідач не з`явився, участь уповноваженого представника не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про судове засідання 07.08.2025, інших заяв та клопотань процесуального характеру з повідомленням причин неявки до суду не подав.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою суду від 14.05.2025.

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 07.08.2025, проведеному за участі представника позивача, заслухавши його думку щодо можливості проведення судового розгляду справи без часті представника відповідача, згідно ухвали, постановленої без оформлення окремого документа, та зазначеної у протоколі судового засідання, суд постановив: продовжити розгляд справи за відсутності представника відповідача, який повторно не прибув у судове засідання, враховуючи належне повідомлення відповідача про місце, дату та час судового засідання та який не подав заяв чи клопотань щодо причини його неявки у засідання, враховуючи, що суд не визнавав явку такого учасника справи обов`язковою, а його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Щодо неявки відповідача в судові засідання, то суд зазначає, що ТОВ «Масоптбіз», будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та розгляду справи по суті, не уповноважив свого представника в підготовче засідання 12.06.2025, а також для участі в розгляді справи по суті 07.08.2025.

Застосовуючи при розгляді справи відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Відтак, враховуючи повторну неявку без поважних причин відповідача в судові засідання, про які відповідач повідомлений судом своєчасно та належним чином; відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження від 14.05.2025, не подав до суду відзив на позовну заяву та не скористався наданими йому процесуальними правами на участь у розгляді справи, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору. Відтак, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд за участі представника позивача 07.08.2025 розглянув справу за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 07.08.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Суть спору за позицією позивача

Позивач покликається на розгляд матеріалів справи №145-26.13/76-24 про порушення ТОВ «Всебуд 4» (надалі найменування було змінено на ТОВ «Масоптбіз») (код ЄДРПОУ 36839566) законодавства про захист економічної конкуренції, на підставі якого було прийнято рішення від 12.09.2024 №322-р.

Рішенням від 12.09.2024 №322-р визнано, що ТОВ «Всебуд 4» вчинило порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «Капітальний ремонт (санація) будівель дитячого дошкільного навчального закладу № 2 «Ромашка», за адресою: вул. Шкільна, 19Б, смт Софіївка, Софіївського району, Дніпропетровської області». Коригування (ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)» (ідентифікатор торгів в електронній системі «Prozorro» UA-2023-12-12-003631-a), які проводив Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Позивач стверджує, що за зазначене порушення, на відповідача накладено штраф у розмірі 1020006,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення комітету набирають чинності з дня їх прийняття.

Відповідно до абзацу 1 ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф рішенням органу комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Позивач наводить, що відповідно до інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день прийняття рішення №322-р, найменування юридичної особи було: ТОВ «Всебуд 4», юридична адреса: вул. Новобудівельна, буд. 5-Б, м. Дніпро, 49000, на підтвердження чого додає витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Копія рішення № 322-р була надіслана відповідачу разом із супровідним листом від 30.09.2024 №145-26.13/09-9525е, однак такий був повернутий як не вручений. Крім того, інформація про прийняте рішення №322-р була оприлюднена в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур`єр» від 15.11.2024 № 232 (7892).

Позивач мотивує, що таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення №322-р вважається врученим відповідачу 25.11.2024.

Отже, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням №322-р, закінчився 27.01.2025.

Позивач зазначає про видачу наказу про стягнення з відповідача штрафу у дохід загального фонду Державного бюджету України, який був пред`явлений для примусового виконання до органів Державної виконавчої служби.

Враховуючи, що відповідач рішення №322-р у судовому порядку не оскаржував, останнє є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов`язковим до виконання.

Крім того позивач стверджує, що відповідно до інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Всебуд 4» (код ЄДРПОУ 36839566) змінило найменування юридичної особи на ТОВ «Масоптбіз» (код ЄДРПОУ 36839566), а також відповідачем було змінено місцезнаходження: вулиця Ринкова, буд. 20/2, місто Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600.

Позивач вказує, що станом на день подання позовної заяви не отримував від відповідача, а також і від органів Державної виконавчої служби документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного рішенням №322-р, а також не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням №322-р.

На підставі викладеного просить стягнути з ТОВ «Масоптбіз» пеню у розмірі 1020006,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення штрафу не представив.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

12.09.2024 Антимонопольним комітетом України розглянуто матеріали справи №145-26.13/76-24 про порушення ТОВ «Всебуд 4» (далі змінено найменування юридичної особи ТОВ «Масоптбіз») і ТОВ «Соларсис» законодавства про захист економічної конкуренції та прийнято рішення №322-2 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, згідно з яким визнано, що ТОВ «Всебуд 4», код ЄДРПОУ 36839566 і ТОВ «Соларсис», код ЄДРПОУ 41118990 вчинили порушення, передбачені пунктом 4 ч. 2 ст. 6, пунктом 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «Капітальний ремонт (санація) будівель дитячого дошкільного навчального закладу №2 «Ромашка», за адресою: вул. Шкільна, 19Б, смт Софіївка, Софіївського району, Дніпропетровської області». Коригування (ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)» (ідентифікатор торгів в електронній системі «Prozorro» UA-2023-12-12-003631-а), які проводив Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

За зазначене порушення на ТОВ «Всебуд 4» накладено штраф у розмірі 1020006,00 грн.

Копія рішення №322-2 від 12.09.2024 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» була надіслана 01.10.2025 на адресу відповідача з супровідним листом №145-26.13/09-9525е від 30.09.2025 Про надсилання рішення у справі №145-26.13/76-24.

Направлення копії рішення №322-2 від 12.09.2024 підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення №0303500028397 від 01.10.2025.

Відправлення №0303500028397 від 01.10.2025 відповідачем не було отримано та повернулось позивачу, що підтверджується довідкою про причини повернення/досилання із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» від 18.10.2024.

Інформація про прийняте рішення №322-2 від 12.09.2024 була оприлюднена в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур`єр» від 15.11.2024 №232 (7892). Таким чином, рішення вважається врученим відповідачу 25.11.2024.

Відповідач рішення №322-2 від 12.09.2024 у судовому порядку не оскаржував.

Оскільки відповідач не сплатив штраф, то за період з 28.01.2025 (наступний день після двомісячного строку для сплати штрафу, накладеного рішенням №322-2 від 12.09.2024) по 11.04.2025 включно (день до якого розраховано пеню), за 74 днів прострочення позивачем нарахувано відповідачу 1132206,66 грн, який розрахований у такий спосіб:

Кількість днів прострочення сплати штрафу становить 74 днів.

Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить:

1020006,00 х 1,5% = 15300,09 гривень, де

1020006,00 гривень - розмір штрафу, накладеного рішенням №322-2 від 12.09.2024;

1,5% - відсоток від суми штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

За 74 дні прострочення сплати штрафу сума пені становить:

15300,09 х 74 = 1132206,66 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням комітету. Отже, розмір пені становить 1020006,00 гривень.

На час розгляду справи №907/535/25 відповідачем не надано доказів сплати суми штрафу та пені.

Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, згідно з яким просить стягнути з відповідача на свою користь 1020006,00 грн пені, нарахованої за прострочення відповідачем сплати штрафу, накладеного рішенням №322-р від 12.09.2024.

Правове обґрунтування і оцінка суду

Згідно із ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 4 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб`єктам господарювання», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено повноваження Антимонопольного комітету у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами (пункт 1); приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2); звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 15).

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції», державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний Комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Частинами 1, 6 ст. 12-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що постійно діючі адміністративні колегії Антимонопольного комітету України утворюються Антимонопольним комітетом України з числа державних уповноважених Антимонопольного комітету України у складі трьох осіб. Постійно діючу адміністративну колегію очолює державний уповноважений із складу постійно діючої адміністративної колегії. Рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України приймається від імені Антимонопольного комітету України.

Згідно з ч. 5 ст. 12-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», члени Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України мають рівні права щодо розгляду питань, що належать до компетенції цих органів відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час прийняття розпоряджень і рішень.

Частиною 1 та пунктом 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до пункту 7 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Відповідно до пункту 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.

Заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету, передбачені статтями 36, 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню. (ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.09.2024 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №322-2 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що ТОВ «Всебуд 4», код ЄДРПОУ 36839566 вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 4 ч. 2 ст. 6, пунктом 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції. За вказане порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 1020006,00 грн.

За приписами ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Останнім днем сплати відповідачем штрафу, згідно з рішенням Антимонопольного комітету України №322-2 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» було 27.01.2025.

Станом на день звернення з позовом до суду, відповідач рішення №322-2 від 12.09.2024 в судовому порядку не оскаржив, оплату вказаного штрафу не здійснив.

Позивачем з урахуванням положень ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за порушення строків оплати штрафу нараховано пеню в сумі 1020006,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що нарахування пені за прострочення відповідачем сплати штрафу здійснено за період з 28.01.2025 по 11.04.2025, тобто за 74 дні. Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить: 1020006,00 х 1,5% = 15300,09 грн. Розмір пені за 74 дні прострочення сплати штрафу становить: 15300,09 х 74 = 1132206,66 грн та враховуючи положення ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», розмір пені не може перевищувати накладеного відповідним рішенням комітету.

Таким чином, розмір пені становить 1020006,00 грн, який є вірним.

Контррозрахунку розміру пені відповідачем не надано.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей Закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності. Даний закон не регулює цивільно-правові відносини. (позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №911/9/19 від 11.11.2019).

Суд зазначає, що штраф у спірних правовідносинах є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства, вказані нарахування застосовані Антимонопольним комітетом України на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції» та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/4585/19, у справі №910/1548/19 від 17.12.2020.

Також судомо враховано, що Закон України «Про захист економічної конкуренції» не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір, а відтак і суму стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування) (постанова Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/20661/16, від 22.01.2019 у справі №915/304/18).

Враховуючи вищезазначене, з огляду на чинність рішення Антимонопольного комітету України №322-2 від 12.09.2024 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» та відсутність відомостей про сплату відповідачем штрафу, суд виснує про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд у справі, не подав своїх заперечень проти позовних вимог та наведених позивачем обставин справи, не надав доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин, а також не надав доказів сплати штрафу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними і достовірними доказами.

Розподіл судових витрат

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 9 ст. 129 ГПК України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А тому судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 12240,07 грн на підставі ст.129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Масоптбіз» (код ЄДРПОУ 36839566, місцезнаходження 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Ринкова, будинок 20/2) в дохід загального фонду Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100, «Адміністративні штрафи та інші санкції») 1020006,00 грн (один мільйон двадцять тисяч шість гривень 00 копійок) пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Масоптбіз» (код ЄДРПОУ 36839566, місцезнаходження 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Ринкова, будинок 20/2) на користь Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 00032767, місцезнаходження 03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45) 12240,07 грн (дванадцять тисяч двісті сорок гривень 07 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено і підписано 07.08.2025.

Суддя С.В.Сисин