Ухвала від 07.08.2025 по справі 910/8791/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про відмову у відкриті провадження у справі

м. Київ

07.08.2025Справа № 910/8791/25

Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши

позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - невідомо)

до 1. Державного космічного агентства України (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 8, корпус 30; ідентифікаційний код 00041482),

2. Пенсійного фонду України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 9; ідентифікаційний код 00035323),

3. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ),

4. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

про забезпечення виконання контракту та повернення пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Гр. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного космічного агентства України, Пенсійного фонду України, гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 про забезпечення виконання контракту та повернення пенсії.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на порушення її прав з боку відповідачів 3, 4 внаслідок неповернення пенсії, отриманої останніми в тимчасове користування, а також невиконання ними зобов`язань по контракту з надання коштів позивачу.

Суд зазначає, що судовий захист прав суб`єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб`єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

В силу приписів ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають право юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем та відповідачами 3, 4 у даному позові є фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповілно, при цьому в контексті приписів ст. 20 ГПК України та враховуючи зміст позовних вимог за висновками суду вказаний спір не є таким, що виник з відносин, в яких фізична особа, яка не є підприємцем, може бути стороною в господарському суді.

За змістом позовної заяви вбачається, що предметом спору у даній справі є не оскарження дій/бездіяльності Державного космічного агентства України та Пенсійного фонду України визначених відповідачами 1, 2, а оскарження дій/бездіяльності гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 щодо виконання контракту перед позивачем, в той час як вимоги до Державного космічного агентства України та Пенсійного фонду України не заявлені, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Тобто, фактично спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав.

З дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексуом України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, окрім суб`єктного складу сторін є: наявність між сторонами господарських правовідносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних правовідносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Так, предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зміст позовної заяви, суд приходить до висновку, що має місце спір про захист прав фізичної особи, порушених, за твердженнями позивача, фізичними особами.

У статті 20 Господарського процесуального кодексу України відсутні імперативні норми щодо виключної належності вказаного спору, учасниками якого є фізичні особи, за предметом цих правовідносин до господарської юрисдикції, відтак спір у цій справі не може бути віднесений до господарської юрисдикції.

Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист своїх майнових прав, при цьому між позивачем та відповідачами відсутні господарські правовідносини, як і спір про право, який виник з таких правовідносин.

Оскільки у цій справі спірні правовідносини виникли між фізичними особами, за відсутності пред`явлених до Державного космічного агентства України та Пенсійного фонду України позовних вимог, за висновками суду спір не є публічно-правовим, а випливає з відносин, які стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. При цьому, враховуючи відсутність між сторонами господарських правовідносин, як і спору про право, який виник з таких правовідносин, відсутність імперативних норм процесуального закону про віднесення такого виду спору до юрисдикції господарських судів, спір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Частиною 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки позовна заява з визначеним суб`єктним складом та змістом позовних вимог не підлягає розгляду за правилами господарського судочинств, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, з одночасним роз`ясненням позивачу, що такий позов підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 4, 20, п. 1 ч. 1 ст. 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного космічного агентства України, Пенсійного фонду України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення виконання контракту та повернення пенсії.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.В. Бойко