Ухвала від 08.08.2025 по справі 910/8280/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.08.2025Справа № 910/8280/25

Суддя Маринченко Я.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №910/8280/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» про визнання недійсним договору у частині,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» про визнання недійсним договору у частині.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 04.09.2025.

07.08.2025 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що на сьогодні триває процедура продажу квартири АДРЕСА_1 в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_1. Дана квартира виставлена на третій електронний аукціон (за номером лоту: 582597, який буде проведений 25.08.2025. Заявник зазначає, що у разі придбання квартири на зазначеному вище аукціоні сторонніми особами (або ж набуття її стягувачем) ОСОБА_1 фактично не зможе. Так, заявник вказує на те, ОСОБА_1 для відновлення своїх прав та інтересів доведеться вживати додаткових заходів та нести додаткові витрати для отримання належної компенсації, оскільки повернення йому у власність квартири стане фактично неможливим. Позивач зазначає, що без вжиття заходів забезпечення існує реальна загроза того, що права та інтереси позивача, які він захищає, не підлягатимуть належному й ефективному захисту, а майно, яке необґрунтовано вибуло з власності ОСОБА_1 , неможливо буде повернути у його володіння. На підставі викладеного, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову в справі №910/8280/25, а саме: накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; 1.2. заборонити всім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 . 1.3. заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» (ЄДРПОУ 42682150; площа Спортивна, буд. 1, корпус А, Київ) набувати право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується заходами, передбаченими ст. 137 ГПК України чи іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Згідно пункту 2 частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Предметом поданого ОСОБА_1 позову є визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договорами поруки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Недоступом Д.В. 27.02.2019 року за реєстровим №89, у частині відступлення прав вимоги до ОСОБА_2 за договором поруки від 10.02.2014 року №07/02-14-П-1.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Правовим наслідком визнання судом договору недійсним є припинення на майбутнє прав та обов`язків сторін, що виникли з цього договору, а також застосування двосторонньої реституції (у випадках, прямо передбачених законом - односторонньої реституції, або стягнення отриманого стороною (сторонами) за договором в доход держави).

Відтак, захист порушених прав та інтересів позивача у спорі про визнання недійсним договору здійснюється саме з урахуванням порушення його прав договором, про недійсність якого заявлено позовну вимогу і необхідністю захисту цих прав.

Адекватність вжиття судом заходів забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, тобто має співвідноситись із тими можливими порушеннями прав позивача, на захист яких буде пред`явлений позов.

При цьому, немайнова вимога про визнання недійсним договору, у разі її задоволення, не підлягає примусовому виконанню, а отже підставою для вжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Також суд зазначає, що урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Долучені до поданої заяви документи не підтверджують, що ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у майбутньому спорі про визнання недійсним договору буде ускладненим чи унеможливленим у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити чи унеможливити виконання рішення чи ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви.

Відповідно до ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника - ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.136, 137, 138-140 та ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Дата підписання: 08.08.2025.

Суддя Я.В. Маринченко