Постанова від 29.07.2025 по справі 922/2523/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2523/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін до суду не з`явились про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 21.04.2025

на ухвалу Господарського суду Харківської області

від 28.01.2025 за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника

та на ухвалу Господарського суду Харківської області

від 28.01.2025 за результатами попереднього засідання

у справі № 922/2523/22

за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 відкрито провадження у справі № 922/2523/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (далі - ПрАТ "Харківський підшипниковий завод"), введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича.

2. Після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом на адресу господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (далі - ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод") з грошовими вимогами до боржника на суму 305 443 358,00 грн та 5 368,00 грн судового збору.

3. В подальшому, з урахування поданих до суду (04.04.2024, 13.06.2024, 27.11.2024, 27.01.2025) додаткових пояснень ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" уточнив заявлені вимоги та зазначив, що загальний розмір вимог до боржника становить 279 108 136,63 грн, з яких:

- за договором №24/015 від 18.11.2013 року 198999383,29 грн;

- за договором відступлення права вимоги №03/09-2020 від 03.09.2020 року 26 846 923,90 грн;

- за договором відповідального зберігання №93 від 19.02.2015 року 59 185,39 грн;

- за договором №21/12-Ф0 від 21.12.2015 року 1 128 097,92 грн;

- за договором №74/015 від 04 квітня 2019 року 47 681 425,5 грн;

- за договором №157/436 від 23.06.2015 року 9 443,38 грн;

- за договором №04/14 від 25.07.2014 року 4 378 309,25 грн;

- судовий збір за подання заяви про грошові вимоги 5 368,00 грн.

4. Розпорядником майна Кошовським С.В. у письмовому повідомленні про розгляд вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" від 28.01.2025 вимоги заявника визнано частково у розмірі 246526952,65 грн.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 у справі №922/2523/22 визнано вимоги кредитора ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" частково в сумі 246 561 545,12 грн (з яких 122 637 118,64 грн - основний борг, 19 743 947,99 грн - 3% річних, 104 180 478,49 грн - інфляційних), а також 5 368,00 грн витрат зі сплати судового збору. Решту вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" відхилено.

6. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 попереднього засідання у цій справі визнано вимоги кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "Харківський підшипниковий завод", зокрема вимоги ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" в сумі 246 561 545,12 грн (4 черга) та 5 368,00 грн судового збору (1 черга).

7. ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року, винесену за результатом розгляду кредиторських вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025, винесену за результатом попереднього засідання у цій справі.

8. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" задоволено частково;

ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025, винесену за результатом розгляду кредиторських вимог у цій справі змінено; абзац перший ухвали Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 за результатом розгляду кредиторських вимог у цій справі викладено в наступній редакції: "Визнати вимоги кредитора ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" частково в сумі 247 745 764, 99 грн, з яких 122 637 118, 64 грн - основний борг, 20 727 640, 18 грн - 3 % річних, 104 381 006, 17 грн - інфляційних, а також 5 368, 00 грн витрат зі сплати судового збору"; в решті ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 винесену за результатом розгляду кредиторських вимог у справі №922/2523/22 залишено без змін;

ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 винесену за результатом попереднього засідання у цій справі змінено в частині розміру визнаних кредиторських вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод", а саме: розмір визнаних вимог становить 247 745 764,99 грн (4 черга) та 5 368,00 грн судового збору (1 черга).

Рух касаційної скарги

9. 21.05.2025 ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 21.05.2025 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025, на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 за результатами попереднього засідання, в частині відхилених грошових вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника, сформована в системі "Електронний суд" 21.05.2025.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" у справі № 922/2523/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.05.2025.

11. Ухвалою від 10.06.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 922/2523/22 за касаційною скаргою ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" від 21.05.2025 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025, на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 за результатами попереднього засідання, в частині відхилених грошових вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника; призначено розгляд касаційної скарги на 29.07.2025 о 10:00 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

12. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить змінити постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025, ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника в частині відхилених грошових вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника, а саме: визнати грошові вимоги ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника в сумі 278 985 809, 54 грн. Змінити ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 за результатами попереднього засідання, а саме в реєстрі вимог кредиторів боржника вказати суму визнаних вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" в розмірі 278 985 809, 54 грн.

13. Касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

13.1. Необхідність касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, ч. 2 ст. 625 ЦК України, без урахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16, про те, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання (неврахування полягало в тому, що хоча суд апеляційної інстанції формально й прийняв до уваги вказаний висновок, однак по суті визнав вимоги за 3 % річними як окрему самостійну вимогу, яка була збільшена, а не складову частину вимог за Договором 24/015 від 18.11.2013, збільшення якої не призводить до збільшення загального обсягу вимог за цим Договором, оскільки інші складові частини вимог за цим Договором зменшились).

13.2. Скаржник вказує, що судом безпідставно не визнано вимоги за 3% річними за договором від 18.11.2013 №24/015 в сумі 950 815,24 грн, вважаючи, що збільшення у складі вимог за Договором № 24/015 від 18.11.2013 - 3 % річних та зменшення суми інфляційних втрат в рамках уточнень до первинно поданої заяви з грошовими вимогами, за умови що загальна сума заборгованості за цією підставою не збільшилась (як це є в даному випадку) не є збільшенням суми первинно заявлених конкурсних вимог, та не є заявленням нових вимог, а вимоги за цим Договором підлягають визнанню в повному обсязі.

13.3. Відмова судів першої та апеляційної інстанції у визнанні вимог за Договором №03/09-2020 від 03.09.2020 є безпідставною та протиправною, суперечать нормам матеріального права, зокрема ст. 512 (Підстави заміни кредитора у зобов`язанні), ст. 629 ЦК України (Договір є обов`язковими для виконання сторонами). ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" на момент звернення до суду із заявою про грошові вимоги (квітень 2024 року) не могло мати у себе оригіналу платіжних документів щодо надання поворотної фінансової допомоги, оскільки передало їх ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" як новому кредитору. З урахуванням викладеного, вимоги ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" за Договором № 03/09-2020 від 03.09.2020 підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі - 26 846 923,9 грн.

13.4. Скаржник не погоджується з висновком про відхилення кредиторських вимог за договором про надання послуг №157/436 від 23.06.2015 та договором комісії №04/14 від 25.07.2014 року, оскільки на їх підтвердження були надані відповідні докази, заборгованість за цими договорами в заявленій кредитором сумі (з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат) визнана боржником. Скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 27.01.2021 у справі N 297/3225/16-ц про те, що в силу положень ч. 1 ст.75 ГПК України не потребує доказування обставина, яка визнається сторонами.

13.5. Скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо:

- застосування норм права які регулюють визнання конкурсних вимог кредитора з правом голосу у випадку, коли в рамках справи про банкрутство після спливу строку на заявлення конкурсних вимог надано уточнений розрахунок, яким змінено структуру заборгованості за певною конкретною підставою (договором), і в структурі заборгованості за цією підставою (договором) збільшується одна складова (вданому випадку 3 % річних), яка не призводе до збільшення загальної суми вимог за цією підставою (договором) за рахунок зменшення іншої складової (інфляційних втрат);

- щодо меж розгляду вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням Договору про відступлення (продаж) права вимоги (чи входить до предмету доказування обставини виникнення права вимоги, чи встановленню підлягає лише факт передання права вимоги та сплати, або несплати Новим кредитором суми за придбане ним право вимоги, без дослідження змісту самої вимоги, право за якою продано, та історії її походження).

- щодо застосування норми ч. 1 ст. 75 ГПК України про те, що не потребує доказування обставина, яка визнається сторонами у справі про банкрутство.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. До Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду грошових вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" в частині відхилених грошових вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника.

18. Положення статті 1 КУзПБ (тут і далі в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) визначає грошове зобов`язання (борг) як зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

19. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема ст.ст. 45, 46, 47 КУзПБ, за змістом яких під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

20. Як встановлено судами попередніх інстанцій на адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" з грошовими вимогами до боржника, відповідно до якої заявник просив суд визнати вимоги на загальну суму 305 448 725,82 грн, з яких:

- за договором № 24/015 від 18.11.2013 року - 217 310 384,00 грн;

- за договором відступлення права вимоги №03/09-2020 від 03.09.2020 року - 26 846 923,90 грн;

- за договором відповідального зберігання № 93 від 19.02.2015 року - 59 185,39 грн;

- за договором №74/015 від 04.04.2019 року - 56 839 111,90 грн;

- за договором №04/14 від 25.07.2014 року - 4 378 309,25 грн;

- за договором №157/436 від 23.06.2015 року - 9 443,38 грн;

- заборгованість з оплати судового збору - 5 368,00 грн.

21. У подальшому за наслідками неодноразових уточнень кредиторських вимог, ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" просило визнати вимоги у загальному розмірі 279 108 136,63 грн, з яких:

- за договором № 24/015 від 18.11.2013 року 198 999 383,29 грн;

- за договором відступлення права вимоги №03/09-2020 від 03.09.2020 26 846 923,9 грн;

- за договором відповідального зберігання №93 від 19.02.2015 року 59 185,39 грн;

- за договором №21/12-Ф0 від 21.12.2015 року 1 128 097,92 грн;

- за договором №74/015 від 04.04.2019 року 47 681 425,50 грн;

- за договором №157/436 від 23.06.2015 року 9 443,38 грн;

- за договором №04/14 від 25.07.2014 року 4 378 309, 25 грн;

- судовий збір за подання заяви про грошові вимоги 5 368,00 грн.

22. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

23. Верховний Суд зазначає, що покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 та від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

24. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих грошових вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (відповідний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

25. Так, господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

26. Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 12.10.2021 у справі № 01/1494 (14- 01/1494));

- Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).

27. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відхилених грошових вимог за наступними договорами: від 18.11.2013 року № 24/015; від 03.09.2020 року №03/09-2020; від 23.06.2015 року №157/436; від 25.07.2014 року №04/14 з враховуючи наступне.

Щодо кредиторських вимог за договором від 18.11.2013 №24/015

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій 18.11.2013 між ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» (продавець) та ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» (покупець) укладено договір №24/015, за умовами якого сторони погодили наступне:

- продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався сплачувати поковки під кільця підшипників та інші матеріали, визначені цим договором (п.1.1 договору);

- оплата здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з моменту відвантаження продукції (п.3.1 договору);

29. Продавцем було виконано зобов`язання щодо поставки покупцю продукції на загальну суму 121 517 444,99 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено і це не заперечується сторонами, що матеріалами заяви та доданими до неї документами підтверджується факт порушення боржником умов договору щодо взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості продукції у визначений договором строк, у зв`язку з чим на час подання та розгляду заяви з кредиторськими вимогами, заборгованість ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» за договором № 24/015 від 18.11.2023 року становить 85 468 685,88 грн основного боргу.

31. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

32. У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за договором № 24/015 від 18.11.2013 року, заявник нарахував боржнику 3 % річних за період з 05.06.2016 року по 21.03.2023 року у розмірі 18 074 870,86 грн та інфляційні втрати у сумі 99 617 756,78 грн.

33. У подальшому, у додаткових поясненнях від 27.01.2025 року заявник уточнив заявлені вимоги та зазначив, що розмір 3 % річних за період з 03.12.2013 по 22.03.2023 становить 19 025 686,10 грн (суму збільшено на 963 041,51 грн) та інфляційні втрати - (94 505 011,31 грн - суму зменшено на 5 112 745,47 грн).

34. Суд першої інстанції встановив, а апеляційний суд погодився, що наданий уточнений заявником розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично та методологічно вірним.

35. Також судами встановлено, що фактично заявник у додаткових поясненнях від 27.01.2025 року збільшив розмір заявлених за вказаним договором вимог в частині нарахованих відсотків відносно заявлених вимог у первісній заяві від 22.04.2023 року.

36. Як вірно враховано судами попередніх інстанцій, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №910/19210/15, від 03.08.2020 року у справі №911/2139/19).

37. Згідно ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

38. Разом з тим, Кодексом України з процедур банкрутства також не передбачено процесуального права для кредиторів подавати заяву про уточнення своїх грошових вимог та права на їх збільшення після закінчення строку, визначеного в ст. 45 Кодексу.

39. Отже, кредитор має право заявити додаткові вимоги до боржника, втім така заява має відповідати вимогам ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

40. Суди попередніх інстанцій встановили, що у поданих до суду додаткових пояснення, в яких заявник уточнює кредиторські вимоги до боржника, він фактично збільшує відносно заявлених у первісній заяві від 22.04.2023 року розмір вимог - 3 % річних. Відтак, суди дійшли вірного висновку, що така заява за своїм змістом та формою не є додатковою заявою кредитора із грошовими вимогами до боржника, водночас вимоги, що в ній уточнено, по факту збільшено та заявлено поза межами строку, визначеного в ст. 45 КУзПБ, тому такі вимоги мають розглядаються після проведення попереднього судового засідання, у порядку черговості.

41. Отже, суди встановили, що грошові вимоги ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника за договором №24/015 від 18.11.2013 року є обґрунтованими та підлягають визнанню у загальному розмірі 198 036 341,78 грн, з яких 85 468 685,88 грн - основний борг, 94 505 011,31 грн - інфляційні втрати, 18 062 644,59 грн - 3 % річних, які були заявлені в межах строку, встановленого ст. 45 КУзПБ.

42. Аргументи скаржника про те, що 3 % річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є самостійними вимогами, а входять до обсягу самого зобов`язання є вірними та підтверджується актуальною практикою Верховного Суду.

43. Разом з тим, заявлені у даній справі кредиторські вимоги виникли на підставі зобов`язань за різними договорами. Тому суди правильно зазначити про неможливість ототожнення заяви з кредиторськими вимогами з визначенням в ній однієї загальної суми кредиторських вимог із поняттям одного зобов`язання. При цьому суди не зазначали, що 3% річних є самостійними вимогами, а вказали, що такі вимоги є складовою визначеного кредитором зобов`язання.

44. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає відступу судами попередніх інстанцій від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16, що спростовує протилежні аргументи скаржника.

Щодо кредиторських вимог за договором від 03.09.2020 року №03/09-2020 про відступлення права вимоги

45. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.09.2020 року між ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (первісний кредитор) та ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" (новий кредитор) та ПрАТ Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш" (боржник) було укладено договір відступлення права вимоги №03/09-2020, за умовами якого сторони погодили наступне:

- первісний кредитор за згодою боржника - ПрАТ "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш" передає належне йому право вимоги грошових коштів в розмірі 17 221 746,38 грн, яке виникло на підставі договору безпроцентної зворотної фінансової допомоги № 65/14 від 08.05.2014 року (далі - основний договір) з додатками та додатковими угодами, а новий кредитор приймає право вимоги грошових коштів, що належне первісному кредитору за основним договором в розмірі 17 221 746,38 грн і зобов`язується сплатити первісному кредитору в порядку та строки визначені цим договором обумовлену суму за відступлення права вимоги (п.1.1. договору);

- право вимоги, що відступається новому кредитору за основним договором перейшло до ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" на підставі договору № 222/18 про відступлення права вимоги від 07.12.2018 укладеного між ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод", ТОВ "Упек Трейдинг" та ПрАТ "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш" (п. 2.1. договору);

- новий кредитор зобов`язується перерахувати первісному кредитору 17 221 746, 38 грн до 20.09.2020 (включно) (п.2.2. договору).

46. У заяві з грошовими вимогами кредитор вказує, що ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" не виконало своїх зобов`язань по договору №03/09-2020 від 03.09.2020 року щодо сплати ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" 17 221 746,38 грн за відступлене право вимоги, у зв`язку із чим останнім було нараховано інфляційні витрати в розмірі 8 290 768,67 грн, а також три 3 %річних за період з 21.09.2020 по 21.04.2023 в сумі 1 334 408,82 грн. Отже, загальна сума заборгованості за договором № 03/09-2020 від 03.09.2020 року становить 26 846 923,87 грн.

47. Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

48. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

49. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

50. Відповідно до частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

51. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22).

52. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

53. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

54. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 зазначила, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

55. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на виконання основного договору - договору безпроцентної зворотної фінансової допомоги №65/14 від 08.05.2014 року (платіжних доручень/інструкцій, банківських виписок), що унеможливлює підтвердження факту дійсного надання фінансової допомоги боржнику ПрАТ «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш». Укладення договору переведення боргу не є беззаперечним свідченням та доказом наявності зобов`язання.

56. Також суди зазначили, що надана заявником угода про взаємозалік від 26.12.2018 між ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" та ТОВ "УПЕК Трейдинг" також не є доказом, який підтверджує факт надання фінансової допомоги за договором №65/14 від 08.05.2014 року.

57. Поданий заявником акт звіряння взаємних розрахунків з 01.10.2020 року по 22.03.2023 року не може підміняти собою первинний бухгалтерський документ, тому що за своєю природою акт є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій.

58. Крім того, правомірними є твердження судів про те, що акт звірки може бути доказом, однак у випадку, якщо інформація, яка в ньому відображена, підтверджена первинними документами; містить підписи уповноважених на це осіб. Тобто, набуває статусу доказу за сукупністю інших доказів та не може бути єдиним підтверджуючим документом.

59. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 року у справі №911/2498/18 та від 13.09.2022 року у справі №904/6251/20).

60. Обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (відповідний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 року у справі №908/710/18, від 25.06.2019 року у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 року у справі № 908/2189/17).

61. Наразі, надаючи до суду заяву з кредиторськими вимогами, кредитором не було доведено та не надано документів в обґрунтування вимог за договором про відступлення права вимоги від 03.09.2020 року № 03/09-2020 в сумі 26 846 923, 87 грн.

62. Слід також зауважити, що ненадання кредитором до матеріалів справи первинних документів щодо надання фінансової допомоги по договору № 65/14 від 08.05.2014 боржнику, в разі відступлення права вимоги, підтверджують обґрунтованість сумнівів господарських судів щодо факту такого відступлення, які кредитору слід було спростувати шляхом подання відповідних доказів з урахуванням згаданого вище підвищеного стандарту доказування в справах про неплатоспроможність. Тоді як Договір переведення боргу як і акт зарахування зустрічних вимог не підтверджують обставин виникнення та існування основного зобов`язання - надання фінансової допомоги, його розмір).

63. Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили вимоги ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" за договором про відступлення права вимоги № 03/09-2020 від 03.09.2020 року у сумі 26 846 923,87 грн, у тому числі 17 221 746,38 грн основного боргу, 8 290 768,67 грн - інфляційних втрат, 1 334 408,82 - 3 % річних у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Щодо кредиторських вимог за договором про надання послуг від 23.06.2015 року №157/436

64. Так, 23.06.2015 року між ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (виконавець) та ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" (замовник) укладено договір надання послуг №157/436, за умовами якого сторони погодили наступне:

- виконавець зобов`язався надати послуги, передбачені додатками 1; 2;… і т.д., а замовник зобов`язався прийняти надані послуги і оплатити їх (п.1.1. договору);

- замовник здійснює оплату послуг шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. Умови оплати послуг вказуються у відповідних додатках 1; 2;… і т.д. (п.3.1 договору);

- надання (виконання) послуг відбувається з підписанням уповноваженими представниками сторін по договору акту здачі-прийняття робіт (надання послуг)(п.4.1. договору).

65. Суди встановили відсутність, що заявником не надано відповідних первинних документів (актів виконаних робіт / наданих послуг), що унеможливлює підтвердження факту дійсного надання послуг за вказаним договором.

66. Як вже зазначалось вище, наявність акту звіряння взаємних розрахунків не може підміняти собою первинний бухгалтерський документ, тому що за своєю природою акт є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій. Акт звірки може бути доказом у тому випадку, якщо інформація, яка в ньому відображена, підтверджена первинними документами; містить підписи уповноважених на це осіб. Тобто набуває статусу доказу за сукупністю інших доказів та не може бути єдиним підтверджуючим документом.

67. Що наданих заявником додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог (додаткову угоду від 26.12.2016 року та специфікацію № 7 до договору від 23.06.2015 № 157/436) суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що не підтверджують факту надання послуг.

68. Факт надання послуг за вказаним договором, у цьому випадку, згідно умов цього договору та норм чинного законодавства може підтверджуватися такими первинними документами, як акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), тоді як їх відсутність унеможливлює підтвердження факту дійсного надання послуг за договором.

69. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відхилення вимог ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» за договором надання послуг №157/436 від 23.06.2015 року в сумі 9 443,38 грн в тому числі 6 209,75 грн основного боргу, 2 781,49 грн інфляційних втрат та 452,14 грн - 3 % річних.

Щодо заборгованості за договором комісії №04/14 від 25.07.2014 року

70. 03.11.2020 року між ТОВ "УПЕК Трейдинг" (первісним кредитором), ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" (боржником) та ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" укладено договір відступлення права вимоги № 3/11, відповідно до якого первісний кредитор за згодою ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" передає належне йому право частини боргу в розмірі 2 841 757,62 грн згідно з договором комісії № 04/14 від 25.07.2014 року, укладеному між первісним кредитором та ПрАТ "Харківський підшипниковий завод", а новий кредитор приймає право вимоги частини боргу, за належне первісному кредитору за основним договором комісії №04/14 від 25.07.2014 року в розмірі 2 841 757,62 грн.

71. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов договору комісії від 25.07.2014 року №04/14, заявником нараховано інфляційні витрати в розмірі 1 326 377,07 грн та 210 174,56 грн - 3 % річних. Отже, загальна сума заборгованості за вищевказаним договором становить 4 378 309,25 грн.

72. Згідно матеріалів справи розпорядником майна були розглянуті та відхилені заявлені вимоги, оскільки заявником не надано відповідних первинних документів (додаткових угод / додатків за кожною поставкою, актів виконаних робіт, видаткових накладних тощо), звітів комісіонера, що унеможливлює підтвердження факту дійсного виконання зазначеного договору.

73. Суди також встановили, що ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" надано додаткові пояснення до заяви з грошовими вимогами до боржника від 27.01.2025, в яких останній зазначає, що не в змозі відшукати первинні документів за договором комісії №04/14 від 25.07.2014 року, у зв`язку з чим просив зарахувати суму вимог за вищевказаним договором у розмірі 4 378 309,25 грн в рахунок суми перевищення за договором поставки № 24/015 від 18.11.2013 року, а вимоги за договором № 04/14 від 25.07.2014 не розглядати.

74. Згідно останніх додаткових поясненнях від 27.01.2025 щодо суми заявлених вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" зазначив, що загальний розмір заявлених вимог до боржника становить 27 9108 136,63 грн, з яких за договором комісії №04/14 від 25.07.2014 року - 4 378 309,25 грн. Проте, будь-яких належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених вимог, а саме первинних документів за вищевказаним договором, заявником не надано.

75. За відсутності первинних бухгалтерських документів на виконання договору комісії №04/14 від 25.07.2014 року, що унеможливлює підтвердження факту дійсного надання послуг за цим договором, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили вимоги ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" за договором комісії від 25.07.2014 № 04/14 року у повному обсязі.

76. Суди вірно зауважили, що така вимога як зарахування суми вимог за договором від 25.07.2014 №04/14 у розмірі 4 378 309,25 грн в рахунок суми перевищення за договором поставки №24/015 від 18.11.2013 року має бути перш за все узгоджена між сторонами за такими правочинами і не належить до повноважень суду під час розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство.

77. За встановлених судами обставин, заперечуючи проти наведених висновків господарських судів, скаржник у касаційній скарзі переважно наводять аргументи, які зводяться до незгоди з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для визнання відповідних грошових вимог до Боржника, тому підлягають відхиленню, оскільки переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України. При цьому Верховний Суд наголошує, що в силу приписів зазначеної норми процесуального права суд касаційної інстанції не має права, зокрема, збирати чи приймати до розгляду нові докази.

78. Враховуючи вказані у цій справі сталі правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржник на відсутність висновків Верховного Суду щодо меж розгляду кредиторських вимог. Суд повторює, що для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення, з урахуванням підвищеного стандарту доказування таких вимог.

79. Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

80. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування судових рішень в оскаржуваних частинах, а підстави, визначені скаржником у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження.

81. Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

82. За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

83. Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам відповідають.

84. Згідно частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

85. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025, ухвала Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника та ухвала Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 за результатами попереднього засідання, в частині відхилених грошових вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника у справі № 922/2523/22 прийнята відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.

86. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних постанови суду апеляційної інстанції та ухвал суду першої інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" від 21.05.2025 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025, на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 за результатами попереднього засідання, в частині відхилених грошових вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника у справі № 922/2523/22 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025, ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 за результатами попереднього засідання, в частині відхилених грошових вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника у справі № 922/2523/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк