Ухвала від 07.08.2025 по справі 912/2451/24

?

УХВАЛА

07 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 912/2451/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Відкрите акціонерне товариство Олімп" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2025 (колегія суддів: Іванова О. Г., Верхогляд Т. А., Мороз В. Ф.) і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2025 (суддя Глушков М. С.) у справі

за позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відкрите акціонерне товариство Олімп" про стягнення 7 273 868,89 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відкрите акціонерне товариство Олімп" (далі - ТОВ "ВАТ Олімп") про стягнення штрафних санкцій в розмірі 7 273 868,89 грн, з яких 3 688 158,87 грн пені, 3 585 710, 02 грн штрафу з покладенням на відповідача судових витрат.

2. Позов обґрунтовано тим, що у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "ВАТ Олімп" умов державного контракту від 01.12.2022 № 403/1/22/357 у частині своєчасної поставки товару з відповідача підлягає стягненню відповідна сума штрафних санкцій.

3. Відповідач в суді першої інстанції просив застосувати до правовідносин сторін положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зменшити розмір неустойки на 90 %.

4. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2025, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ "ВАТ Олімп" на користь Міністерства оборони України 1 844 079,44 грн - пені та 1 792 855,01 грн - штрафу, а також 87 286,42 грн судового збору.

5. При цьому суд першої інстанції дійшов висновків про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені та штрафу на 50 % до 1 844 079,44 грн та 1 792 855,01 грн відповідно.

6. ТОВ "ВАТ Олімп" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про відмову в позові у повному обсязі.

7. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 910/1352/23, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21 щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України, а також у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 щодо порядку підтвердження існування форс-мажорних обставин.

8. Відповідач у касаційній скарзі наполягає на тому, що у даній справі доведений факт існування для відповідача форс-мажорних обставин, внаслідок чого відбулось прострочення виконання ним свого обов`язку з поставки товару позивачу. Проте суди попередніх інстанцій поверхнево дослідили надані відповідачем докази та дійшли помилкових висновків про недоведеність ТОВ "ВАТ Олімп" існування форс-мажору.

9. Крім того, за доводами скаржника, існування для відповідача форс-мажорних обставин свідчить про те, що порушення строку поставки частини товару позивачу відбулось з об`єктивних причин, на які відповідач не міг вплинути, що є підставою для зменшення суми штрафних санкцій на 90 %.

Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

10. У пунктах 7.6- 7.8 Рішення Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10-р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.

11. Колегія суддів звертає увагу, що у Рішенні Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10-р(ІІ)/2023 при здійсненні тлумачення процесуального законодавства що умови прийнятності касаційної скарги зазначено, що у своїх рішеннях Європейський суд із прав людини неодноразово наголошував, що перегляд не може бути прихованою апеляцією, а лише можливість існування двох поглядів на питання не є підставою для повторного розгляду [рішення у справі Ryabykh v. Russia від 24 липня 2003 року (заява № 52854/99), § 52]; жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона хоче досягти мети щодо нового слухання справи та нового її розв`язання [рішення у справі Пономарьов проти України / Ponomaryov v. Ukraine від 3 квітня 2008 року (заява N 3236/03), § 40].

12. У касаційній скарзі скаржник, зокрема, посилається на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень неправильно застосовано частину третю статті 551 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

13. Так, питання застосування приписів статті 551 ЦК України та 233 ГК України щодо повноважень суду на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.

14. У постанові Верховного Суду від 09.05.2024 у справі № 923/77/22 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

15. У постанові Верховного Суду від 21.04.20212 у справі № 552/6997/19 зроблено висновок про те, що по своїй суті неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). У статті 549 та в § 2 глави 49 ЦК України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов`язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов`язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов`язує її стягнення саме з порушенням зобов`язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як "забезпечення зобов`язання", "порушення зобов`язання.

16. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 виснувала, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

17. Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20, від 18.12.2024 у справі № 921/320/24, від 08.01.2025 у справі № 921/299/24, від 19.02.2025 у справі № 903/665/24).

18. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

19. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 907/583/22, від 28.11.2023 у справі № 916/1504/22, від 03.12.2024 у справі № 904/872/24, від 03.12.2024 у справі № 909/321/24.

20. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

21. Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

22. Проаналізувавши висновки, викладені у вищенаведених постановах Верховного Суду, колегія суддів вважає, що вони стосується всіх правовідносин про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) незалежно від суб`єктного складу сторін цих правовідносин та правової природи укладеного між сторонами договору, тому такі висновки є релевантними до цієї справи.

23. За таких обставин, правовий висновок щодо застосування норм права у контексті спірних правовідносин (тобто з підстав, зазначених у касаційній скарзі), наразі сформований і викладений у наведених вище постановах Верховного Суду.

24. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції з огляду на встановлені фактичні обставини, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання за договором відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені та штрафу на 50 % до 1 844 079,44 грн та 1 792 855,01 грн відповідно, оскільки таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

25. Суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом та зазначив, що суд першої інстанції під час прийняття рішення у даній справі врахував та надав оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам та поясненням, та дотримуючись балансу інтересів сторін зменшив розмір пені та штрафу.

26. Крім того, в частині доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин як причини неналежного виконання зобов`язань за договором, апеляційний суд зазначив про таке:

- 07.05.2024 відповідачем отримано Сертифікат № 3500-24-0928 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для відповідача з 20.10.2023 по 07.05.2024, які унеможливили виконання контракту від 01.12.2022 № 403/1/22/357;

- матеріали справи свідчать про те, що продукція за контрактом не поставлена і пов`язано це з іншим виробником та постачальником продукції, який сповістив про неможливість виконання зобов`язань внаслідок повені в Китаї;

- оскільки безпосередньою причиною невиконання поставки стали дії іншого контрагента відповідача, ці обставини за положеннями цивільного та господарського законодавства за загальним правилом є ризиком діяльності саме відповідача, тому нарахування штрафних санкцій в такому випадку з боку позивача є правомірним.

27. При цьому апеляційним судом були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, про те, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, від 27.02.2024 у справі № 916/530/23).

28. Апеляційний суд взяв до уваги, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

29. Посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку (постанова Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18).

30. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто, неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

31. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1,4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

32. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення першої інстанції у справі № 912/2451/24 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах, а також щодо встановлення обставин форс-мажору, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України.

33. Підстав, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, для відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не вбачає.

34. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі, Верховним Судом не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваним судовим рішенням, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до вимог ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Відкрите акціонерне товариство Олімп" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2025 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2025 у справі № 912/2451/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач