Постанова від 06.08.2025 по справі 759/18294/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 759/18294/24 Головуючий у суді першої інстанції - Єросова І.Ю.

Номер провадження № 22-ц/824/10525/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Русан А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук України на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року, та на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року, які ухвалені під головуванням судді Єросової І.Ю., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України про визнання протиправним наказу,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України про визнання протиправним наказу, у якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ №147 «Про оголошення догани заступнику директора з загальних питань ОСОБА_1», виданий 16 липня 2024 року виконуючим обов`язки директора Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича НАН України Геннадієм Баглюком та запис у трудовій книжці про оголошення догани зі стягненням судових витрат.

Позов обґрунтовує тим, що не погоджується з наказом №147, оскільки його безпідставно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, адже відповідачем не доведено невиконання ним посадових обов`язків згідно п. 1, п. 2 розділу 6 Наказу №114 від 30 вересня 2021 року, причинно наслідковий зв`язок між діями позивача та прийняттям Постанови Верховного суду від 18 червня 2024 року у справі №910/8102/23. Відповідачем порушено приписи ст. ст. 147 - 149 КЗпП України, а саме, відповідачем не запрошено письмових пояснень у позивача перед застосуванням дисциплінарного стягнення, не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Вказує, що за ним не було закріплено такої трудової функції як здійснення ним контролю по сплаті заборгованість за спожиті послуги електропостачання, він не мав права розпоряджатись бюджетом та фінансами, не мав права підпису бухгалтерських документів для оплати. Ці повноваження покладено на директора відповідача згідно Статуту.

Затримка виплат відповідача за електропостачання за період з лютого по квітень 2022 року виникла у зв`язку з особливостями бюджетного фінансування в умовах воєнного стану, що вважає виключає його вину. Відповідачем при оголошення догани не враховано, що ним не було підписано ні договір з ТОВ «Євро Трейд Енерджі» про постачання електроенергії за бюджетні кошти №7 від 23 лютого 2022 року, ні акти, ні платіжні доручення.

На підставі викладеного вище позивач вважав наказ №147 про оголошення догани незаконним та таким, що підлягає скасуванню, тому вимушений був звернутися до суду для врегулювання спірного питання в судовому порядку та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києвавід 15 січня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ №147 «Про оголошення догани заступнику директора з загальних питань ОСОБА_1 », виданий 16 липня 2024 року Інститутом проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича НАН України. Стягнуто з Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

20 березня 2025 року на адресу суду першої інстанції від представника ОСОБА_1 - Лисенко Г.О. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, відповідно до якої просить ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат та стягнути з Інститутом проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича НАН України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000, 00 грн.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києвавід 31 березня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - Лисенко Г.О. про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено. Стягнуто з Інститутом проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича НАН України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями Інститут проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича НАН України подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати рішення Святошинського районного суду Києва від 15 січня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Скасувати додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києвавід 31 березня 2025 року.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника директора з загальних питань з 14 квітня 2021 року, посадові та функціональні обов`язки якого визначені посадовою інструкцією, наказом по Інституту «Про розподіл обов`язків в дирекції інституту» №114 від 30 вересня 2021 року. Окрім того, Наказом по Інституту №133 від 08 листопада 2021 року заступнику директора з загальних питань ОСОБА_1. надані повноваження та покладені обов`язки пов`язані з виконанням та оплатою договорів про постачання електроенергії за бюджетні кошти, а також забезпечення контролю та нагляду фінансових зобов`язань пов`язаних з виконанням таких договорів.

Вказує, що судом першої інстанції не було надано правову оцінку делегованих обов`язків, передбачених довіреністю на ім`я позивача, відповідно до якої він має право від імені відповідача підписувати будь-які договори та додаткові угоди в межах укладених договорів, листи, довідки, акти, а також здійснювати інші дії, пов`язані з виконанням та контролем договору.

Разом з тим вважає, що судом першої інстанції було помилково обчислено строк оголошення догани з рішення Північного апеляційного господарського суду від 19 березня 2024 року, тоді як остаточним рішенням є рішення Верховного Суду від 18 червня 2024 року.

Позивач не заперечував щодо делегованих обов`язків про порядок та строки оплати та виявляв волевиявлення щодо здійснення такого контролю, про це свідчать його візи на документах щодо оплати, а також пояснення співробітників структурних підрозділів, які були йому підпорядковані.

16 червня 2025 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - Лисенко Г.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що відповідачем не доведено факт порушення та вину позивача, оскільки зазначені у п.1,2 Розділу IV наказу №114 від 30 вересня 2021 року повноваження не мають ніякого відношення до контролю за оплатою по Договору №7 від 23 лютого 2022 року, а вказані підстави оголошення догани не доводять вину позивача.

Посилання відповідача на посадову інструкцію №114 від 30 вересня 2021 року не містить обов`язків та відповідальності працівника за невиконання фінансових розрахунків відповідачем. Згідно наказу №133 від 08 листопада 2021 року вбачається, що позивачу вирішено надати повноваження щодо укладання договорів про постачання електроенергії. Проте, позивачу не було надано для ознайомлення наказ №133 від 08 листопада 2021 року, та відповідно він не був обізнаний про покладення на нього відповідних повноважень та обов`язків. Тому, він вважає, що відсутні підстави стверджувати, про те, що позивач зобов`язаний був виконувати цей наказ.

Вважає, що відповідач безпідставно посилається на довіреність, що була видана відповідачем на ім`я позивача, оскільки довіреністю № 1351 не передбачено обов`язок позивача контролювати виконання відповідачем укладених договорів, у тому числі договору № 7 від 23 лютого 2022 року.

Вказана довіреність не може зумовлювати відповідальність позивача за невиконання Договору № 7 від 23 лютого 2022 року, який був підписаний іншою особою - директором Ю.М. Солоніним.

Наголошує, що відповідачем не було спростовано висновку суду першої інстанції про пропуск строку на притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки вже з 30 травня 2023 року відповідач знав про порушення оплати за Договором № 7 від 23 лютого 2022 року на підставі ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 30 травня 2023 року.

Відповідач у апеляційній скарзі стверджує, що реальні наслідки дисциплінарного проступку не мають значення під час оголошення догани працівнику. Проте, такі доводи не можуть слугувати підставами апеляційного оскарження.

При апеляційному розгляді справи представник відповідача у справі Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук України, Фрейберг О.Ю. підтримала, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача у справі ОСОБА_1 , адвокат Лисенко Я.О. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, вважав, що доводи на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду. Вважає рішення та додаткове рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що 14.04.2021 року ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора з загальних питань Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук згідно наказу №29-к від 14.04.2021 року.

30.09.2021 року наказом №114 «Про розподіл обов`язків в дирекції інституту» на заступника директора з загальних питань покладено ряд обов`язків, зокрема: - самостійно укладати угоди і проводити відповідну господарську діяльність в межах, закріплених за ним обов`язків; - здійснювати організацію роботи планово-фінансовими службами інституту; - контролювати роботу відділу кадрів, юридичної служби, відділу №94, відділу матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту інституту. З вказаною посадовою інструкцією ОСОБА_1. ознайомлений під підпис.

Згідно наказу №133 від 08.11.2021 р. «Про надання повноважень дирекції Інституту щодо представництва та захисту інтересів Інституту» ОСОБА_1. надано повноваження та покладено обов`язки пов`язані з виконанням та оплатою договорів про постачання електроенергії за бюджетні кошти. Відомості про ознайомлення позивача під підпис з вказаним наказом відсутні.

29.12.2021 р. Інститутом проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шинальською І.Ю., якою уповноважено ОСОБА_1 представляти інтереси Інституту та надано повноваження на укладення правочинів.

21.06.2024 р. Інститутом проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України видано розпорядження №1, яким зобов`язано заступника директора ОСОБА_1 до 24.06.2024 р. надати пояснення та документальні підтвердження пов`язані з порядком оплати за фактично надану електроенергію по договору з ТОВ «Євро трейд енерджі» про постачання електроенергії за бюджетні кошти №7 від 23.02.2022 р.

26.06.2024 р. ОСОБА_1 надав пояснення у яких вказує, що порушення виплати за спожиту електроенергію виникло у березні-травні 2022 року під час введення в Україні воєнного стану. Питання щодо оплати з ТОВ «Євро трейд енерджі» в досудовому порядку врегулювати не вдалось.

16.07.2024 р. наказом №147 «Про оголошення догани заступнику директора з загальних питань ОСОБА_1» позивачу оголошено догану за неналежне виконання функціональних обов`язків, що призвело до штрафних санкцій. У зазначеному наказі №147 вказується, що позивач порушив п.1,2 Розділу IV Наказу №114 від 30.09.2021 року.

Відповідно до п.1,2 Розділу IV Наказу №114 від 30.09.2021 року заступник директора з загальних питань ОСОБА_1: - самостійно укладає угоди і проводить відповідну господарську діяльність в межах, закріплених за ним обов`язків; - здійснює організацію роботи планово-фінансовими службами інституту.

Підставами для оголошення Наказу №147 зазначено: рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/8102/23 за позовом ТОВ «ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ»; рішення Північного апеляційного господарського суду по справі №910/8102/23 за позовом ТОВ «ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ»; рішення Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду по справі №910/8102/23 за позовом ТОВ «ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ»; пояснення начальника планово-виробничого відділу; пояснення головного бухгалтера; пояснення заступника директора з загальних питань.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 19.09.2023 р. (ун.№ 910/8102/23) стягнуто з Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" 1848099 грн 46 коп. боргу, 115386 грн 13 коп. 3% річних, 692321 грн 80 коп. інфляційних втрат та 39837 грн 11 коп. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду м.Києва від 19.03.2024 р. апеляційну скаргу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2024 р. касаційну скаргу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 910/8102/23 - без змін.

Вирішуючи вказаний трудовий спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що про обставини вчинення дисциплінарного проступку відповідачу стало відомо при зверненні ТОВ «Євро Трейд Енерджі» із позовом до Інституту проблем матеріалознавства про стягнення заборгованості. При цьому, судом враховано, що посилання відповідача на доведеність факту вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку, що підтверджується Постановою Верховного суду від 18.06.2024 р., яким рішення попередніх судових інстанцій залишено в силі та стягнуто заборгованість є неспроможними, оскільки рішення у справі набрало законної сили з дня постановлення постанови Північного апеляційного господарського суду, тобто 19.03.2024 р.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що інститут дисципліни праці не допускає можливості застосування дисциплінарного стягнення, якщо з дня порушення трудової дисципліни пройшло більше 6 місяців.

Як встановлено судом та що не заперечується жодної зі сторін, боргові зобов`язання Інституту проблем матеріалознавства за рішенням суду, що стали підставою для подальшого притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, констатовані у березні 2024 року. Вказане дисциплінарне правопорушення не є триваючим. Оскаржуваний наказ про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності прийнято 16.07.2024 р., що порушує вимоги ст. 148 КЗпП.

Апеляційний суд в цілому погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про задоволення позову відповідає з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Предметом спору у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно зі статтею 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи у роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець має зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 28 лютого 2024 року у справі № 299/2637/21, від 20 вересня 2024 року у справі № 361/895/23.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі 643/7954/17.

Відповідно до статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності за невиконання обов`язків, не обумовлених трудовим договором, і про які працівник не був поінформований належним чином.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 343/1678/19 (провадження № 61-10738св20), на яку заявниця посилається у касаційній скарзі.

З матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора з загальних питань Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук згідно Наказу №29-к від 14.04.2021 року.

30 вересня 2021 року наказом №114 «Про розподіл обов`язків в дирекції інституту» на заступника директора з загальних питань покладено ряд обов`язків, зокрема: - самостійно укладати угоди і проводити відповідну господарську діяльність в межах, закріплених за ним обов`язків; - здійснювати організацію роботи планово-фінансовими службами інституту; - контролювати роботу відділу кадрів, юридичної служби, відділу №94, відділу матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту інституту. З вказаною посадовою інструкцією ОСОБА_1 ознайомлений під підпис.

16 липня 2024 року наказом №147 «Про оголошення догани заступнику директора з загальних питань ОСОБА_5 » оголошено догану за неналежне виконання функціональних обов`язків, що призвело до штрафних санкцій (а.с. 11 т.1).

У зазначеному наказу вказується, що позивач порушив п.1,2 Розділу IV Наказу №114 від 30.09.2021 року.

Разом із тим відповідно до п. 1,2 Розділу IV Наказу №114 від30 вересня 2021 року заступник директора з загальних питань ОСОБА_1: самостійно укладає угоди і проводить відповідну господарську діяльність в межах, закріплених за ним обов`язків ( п.1); здійснює організацію роботи планово-фінансовими службами інституту (п.2). Із вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис ( а.с. 121 т.1).

Крім того відповідно до розділу 2 посадової інструкції заступника директора з загальних питань, яка затверджена директором ІПМ НАН України Ю.М. Солоніним на ОСОБА_1 були покладенні наступі завдання та обов`язки: самостійно укладає угоди і проводить відповідну господарську діяльність в межах, закріплених за ним обов`язків; здійснює організацію роботи планово-фінансовими службами інституту; Контролює роботу відділу кадрів, юридичної служби, відділу № 94, відділу матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту інституту; затверджує акти на списання устаткування і матеріалів господарського призначення; Контролює дотримання правил внутрішнього розпорядку і трудової дисципліни співробітниками інституту; здійснює контроль за роботою по охороні об`єктів інституту; керує роботою з надання в оренду приміщень інституту стороннім організаціям та контролює виконання договорів про оренду; координує роботу представників інституту із службами Управління справами НАН України, районної, міської адміністрації; розробляє плани реконструкції, ремонту і технічного забезпечення виробничих та інших приміщень Інституту; особисто проводить переговори з керівництвом підприємств, установ та організацій різних форм власності щодо укладання договорів (угод) щодо будівельних робіт, інших господарських договорів, окрім тих, які пов`язані з науковою діяльністю; співпрацює з органами державної дозвільної системи та інспекціями (санітарного, технічного нагляду тощо), узгоджує з ними документи щодо будівництва, реконструкції, технічного оснащення споруд інституту; забезпечує належний стан засобів протипожежного захисту, виробничої санітарії, техніки безпеки, внутрішніх та зовнішніх комунікацій; забезпечує своєчасне оформлення актів щодо розкрадання, псування, списання матеріальних цінностей, організовує службові розслідування, за необхідності подає відповідні матеріали до слідчих органів; організовує контроль за раціональним використанням матеріальних ресурсів інституту; організовує інвентаризацію майна інституту; забезпечує своєчасну підготовку звітних матеріалів та подає їх на розгляд директору інституту; бере участь в організації кадрового забезпечення у підпорядкованих структурних підрозділах, навчання та підвищення кваліфікації персоналу; заступник директора з загальних питань зобов`язаний звітувати про результати діяльність керівнику Інституту, доводити до відома прийняті рішення та погоджувати їх з директором; виконувати інші завдання за доручення директора або особи що виконує його обов`язки на час його відсутності та рекомендації Вченої ради Інституту.

Крім того розділом 4 посадової інструкції визначені підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності : Невиконання або неналежне виконання посадових завдань та обов`язків; правопорушення, скоєні під час виконання посадових обов`язків, - відповідно до законодавства; неналежне та несвоєчасне виконання наказів, розпоряджень і доручень директора інституту; недотримання встановлених планових показників; порушення вимог антикорупційного законодавства; наслідки рішень поза межами посадової інструкції та Статуту інституту; невикористання або неналежне використання наданих прав; за прийняті особисто рішення та перевищення наданих прав.

Аналіз вище вказаних нормативних актів виданих директором ІПМ НАН України Ю.М. Солоніним свідчить, що дійсно позивач як заступник директора ІПМ НАН України міг бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за : Невиконання або неналежне виконання посадових завдань та обов`язків; неналежне та несвоєчасне виконання наказів, розпоряджень і доручень директора інституту.

Однак аналіз посадової інструкції в тому числі і п.1 та п.2 даної інструкції ОСОБА_1 не підтверджує його обов`язків здійснення контролю по оплаті комунальних послуг в тому числі щодо оплати за фактично надану електроенергію по договору з ТОВ «Євро трейд енерджі» про постачання електроенергії за бюджетні кошти №7 від 23.02.2022 року. Не містить таких повноважень і наказ №114 від 30 вересня 2021 року. Посилання відповідача на п. 1 та 2 розділу VI вказаного наказу не може підтверджувати наявність у позивача обов`язку з контролю здійснення оплати за фактично надану електроенергію по договору з ТОВ «Євро трейд енерджі», оскільки позивач не наділений повноваженнями підписами під бухгалтерськими документами щодо проведення банківських платежів віж імені інституту.

Даючи аналіз наказу №133 від 08 листопада 2021 р оку . «Про надання повноважень дирекції Інституту щодо представництва та захисту інтересів Інституту» ОСОБА_1. надано повноваження та покладено обов`язки пов`язані з виконанням та оплатою договорів про постачання електроенергії за бюджетні кошти колегія суддів вважає, що даний наказ не може бути підставою для відповідальності позивача оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про те, що він довів вказаний наказ до відома позивача і останній був із ним ознайомлений під підпис.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).

Отже, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати йогодо дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, провадження № 14-157цс19). На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 333/2536/22, провадження № 61-15014св23.

Тому доводи позивача про те, що він не повинен був виконувати розпорядження роботодавця, які йому не були доведенні під підпис є обґрунтованими, а притягнення його до дисціплінарної відповідальності за невиконання не доведених обов`язків є неправомірним.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення вимог позивача хоч із інших підстав тому дане рішення є законним та обґрунтованим.

Щодо наданих відповідачем пояснень в частині наявності підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із тим що на час розгляду справи предмет спору фактично перестав існувати, оскільки позивач був звільнений за скороченням посад і спірний наказ на це не вплинув, то колегія суддів із цим не погоджується, оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивач у справі звернувся до суду із вказаним позовом 05 вересня 2024 року, а наказ про його звільнення роботодавцем був виданий 30 січня 20025 року, тому позивач звертаючись до суду із вказаним позовом перебував на відповідній посаді та розраховував на своєчасний розгляд вказаної справи та відповідно розраховував на встановлення судом обставин, які б підтверджували його правомірність дій, в іншому випадку позивач не міг розраховувати на відповідну реабілітацію, тому прохання відповідача закрити провадження у справи порушуватиме права позивача на судовий захист від неправомірних дій роботодавця.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи доводи апелянта на додаткове рішення суду від 31 березня 2025 року в частині стягнення із відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу, то колегія суддів враховує наступні норми матеріального права, процесуального законодавства та відповідні обставини справи.

Так, згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, суд першої інстанції, ухвалюючи у справі додаткове рішення та, визначаючи розмір відшкодування витрат позивача на оплату правничої допомоги - у сумі 22000 грн. врахував, що 09 серпня 2024 року між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська сім`я Лисенко» було укладено Договір про надання правової допомоги №1/09/08/24 (надалі - Договір №1/09/08/24). Відповідно до п. 5.1 Договору №1/09/08/24 за надання правової допомоги Об`єднання отримує від Клієнта грошові кошти (гонорар).

Відповідно до п. 5.2 Договору №1/09/08/24 гонорар складається з визначеної Сторонами суми за консультацію, підготовку та подання позовної заяви до суду, за участь адвоката в судових засіданнях, за підготовку документів під час розгляду справи в судах, відсоток від присудженої суми.

Відповідно до п. 5.3 Договору №1/09/08/24 сторони домовились, що вартість надання інших Послуг розраховується виходячи з кількості витрачених Об`єднанням годин роботи, базова ставка якої становить 2000,00 грн. за одну годину роботи адвоката. Загальна вартість Послуг складається з виставлених рахунків згідно умов цього Договору, які оплачуються Клієнтом протягом 2-х дні з виставлення рахунку на оплату.

18 березня 2025 року між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська сім`я Лисенко» було складено Акт приймання-передачі послуг за Договором №1/09/08/24, відповідно до якого Позивачу у межах справи №759/18294/24 надані такий об`єм послуг: - 05 вересня 2024 року - підготовлено та подано до Святошинського районного суду міста Києва позовну заяву про визнання незаконним та скасування наказу №147 від 16 липня 2024 року та запису у трудовій книжці (5 годин) - вартість 10 000,00 грн.; - 31 жовтня 2024 року - підготовлено та подано до Святошинського районного суду міста Києва відповідь на відзив по справі №759/18294/24 (5 годин) - вартість 10 000,00 грн.; 10 лютого 2025 року - підготовлено та подано до Святошинського районного суду міста Києва заперечення на клопотання про долучення доказів по справі №759/18294/24 (1 година) - вартість 2 000,00 грн.

Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується: - квитанцією №N1K7W5515M від 09 серпня 2024 року про сплату 10 000,00 грн.; - квитанцією №47303991 від 25 жовтня 2024 року про сплату 10 000,00 грн.; - квитанцією №48763474 від 10 лютого 2025 року про сплату 4 000,00 грн.

Судом також враховано, що за квитанцією №48763474 від 10 лютого 2025 року позивачем було сплачено загалом 4 000,00 грн., з яких 2 000,00 грн. по даній справі, а 2 000,00 грн. - за інші правові послуги, які у Акті не включені.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що загальний обсяг наданої позивачу правової допомоги у справі №759/18294/24 становить 22 000,00 грн.

Даючи оцінку доводами апелянта на додаткове рішення колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо витрат на правову допомогу, виходив з реальності надання адвокатських послуг позивачу під час судового розгляду справи у суді першої інстанції, фактичного обсягу наданих юридичних послуг, співмірності суми витрат зі складністю справи та відповідності суми заявлених витрат критеріям реальності і розумності, тому вважає доводи апелянта в цій частині безпідставними.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук Українина рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року, та на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києвавід 15 січня 2025 року, та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 серпня 2025 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв