Постанова від 08.08.2025 по справі 140/14817/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 140/14817/24

адміністративне провадження № К/990/14407/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., розглянув у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Волинської обласної державної адміністрації, Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування розпорядження в частині,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Денисюка Р.С. від 30 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., Кузьмича С.М. від 06 березня 2025 року

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин та судових рішень у справі

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Волинської обласної державної адміністрації (далі - Волинська ОДА), Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області (далі - Камінь-Каширська РДА), в якому просив:

- визнати протиправними дії Голови Камінь-Каширської РДА щодо надання висновку про незаперечення реєстрації статуту Релігійної організації «Свято-Різдво-Богородична громада Української Православної Церкви м. Камінь-Каширський Волинської області» (код ЄДРПОУ 21742036) в новій редакції, викладений у листі від 18 серпня 2022 року № 4510/44/2-22;

- визнати протиправним та скасувати абзац перший пункту 2 розпорядження першого заступника Голови Волинської ОДА Мовенка Сергія Олександровича від 31 серпня 2023 року № 362 «Про реєстрацію статуту релігійної громади та внесених змін до статутів» у частині реєстрації змін до статуту «Свято-Різдво-Богородична громада Української Православної Церкви», м. Камінь-Каширський», вул. Воля, 100, у новій редакції за новою назвою - «Релігійна організація «Релігійна громада Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України міста Камінь-Каширський Волинської області».

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що розпорядження першого заступника Голови Волинської облдержадміністрації від 31 серпня 2023 року № 362 прийнято на підставі неповного пакету документів та підроблених документів; текст розпорядження офіційно не опублікований, водночас, розміщений на офіційному сайті ОДА текст розпорядження з такою ж датою та номером підписаний ОСОБА_2 . На титульній сторінці Статуту, затвердженого оскаржуваним розпорядженням, містяться виправлення у даті, якого немає у наявному у відкритому доступі документі.

Розпорядження першого заступника Голови Волинської облдержадміністрації від 31 серпня 2023 року № 362 не має юридичної сили відповідно до статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон № 851-IV), оскільки оформлено не як електронний документ відповідно до вимог пункту 2 Інструкції з діловодства у Волинській обласній державній адміністрації (документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну), затвердженої розпорядженням Голови Волинської ОДА від 08 червня 2018 року № 345 (у редакції розпорядження Голови Волинської ОДА від 30 червня 2020 року № 370; далі - Інструкція № 345).

3. Позивач зазначає, що він як керівник Релігійної організації «Свято-Різдво-Богородична громада Української Православної Церкви» не подавав заяв про державну реєстрацію змін до Статуту у зв`язку зі зміною конфесійної підлеглості релігійної громади чи відповідної довіреності, а перший заступник Голови Волинської ОДА не перевірив повноваження Дрегеля Л. представляти Парафію та прийняв оскаржуване розпорядження на підставі неповного комплекту документів, без списку та підписів членів громади, чим порушив вимоги частини четвертої та п`ятої статті 8, статті 14 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987-ХІІ).

4. Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року, відмовив у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір стосовно реєстрації в новій редакції статуту релігійної організації належить до спорів щодо управління релігійною організацією, має приватноправовий характер, пов`язаний з корпоративними правовідносинами, тому підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства та на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому, суди застосували висновки щодо юрисдикційних питань, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 квітня 2021 року у справі № 910/4998/20 та від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/21, і Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 910/13499/19.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили пункт 1 частини першої статті 238, частину першу статті 239 КАС України, не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15, і висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 07 лютого 2022 року у справі № 500/765/21.

Спір між релігійною громадою і її членом/членами відсутній, розпорядження першого заступника Голови Волинської ОДА від 31 серпня 2023 року № 362 оскаржується з підстав невідповідності його форми Закону № 851-IV, Інструкції № 345.

У порушення частини 4, 5 статті 8 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987-ХІІ) вказане розпорядження не містить підписів членів громади, їх списку, а перший заступник Голови Волинської ОДА не виконав вимоги частини шостої статті 8 Закону № 987-ХІІ, оскільки видав розпорядження на підставі заяви неуповноваженої особи, неналежних та наданих не в повному обсязі документів.

Позивач в іншій справі № 140/2551/24 оскаржував зміну назви Релігійної організації «Свято-Різдво-Богородична громада Української Православної Церкви» (код ЄДРПОУ 21742036) на Релігійну організацію «Релігійна громада Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України міста Камінь-Каширський Волинської області», та Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 25 вересня 2024 року дійшов висновку, що оскаржувана реєстраційна дія була вчинена саме на виконання розпорядження Волинської ОДА від 31 серпня 2023 року № 362, проте не надавав правову оцінку самому розпорядженню, оскільки воно не оскаржувалося.

Спір не має приватно-правового характеру, оскільки не є спором між членами релігійної громади щодо конфесійної приналежності, а рішення посадових осіб у цій справі не мають похідного характеру, тобто, оскарження розпорядження не обумовлене будь-яким іншим оспорюванням тих чи інших дій чи рішень всередині релігійної організації.

8. Волинська ОДА та Камінь-Каширська РДА подали відзиви, в яких просять залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року без змін.

9. Волинська ОДА у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що підставою для подання позовної заяви фактично стали не дії Волинська ОДА щодо реєстрації статуту у новій редакції, а дії осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади та подали відповідну заяву та документи до ОДА.

Скаржник безпідставно покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 лютого 2022 року у справі № 500/765/21, предметом спору у якій було визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації зміни керівника релігійної громади та зобов`язання провести державну реєстрацію змін.

10. Камінь-Каширська РДА у відзиві на касаційну скаргу вказує, що висновок РДА та розпорядження, оскаржується з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту, положень закону в частині дотримання порядку та способу реєстрації таких змін, що належать до внутрішньої діяльності Релігійної організації «Свято-Різдво-Богородична громада Української Православної Церкви м. Камінь-Каширський Волинської області». Оскаржувані висновок та розпорядження зачіпають не лише права та інтереси позивача, а й усіх членів релігійної громади. На думку РДА, позов ОСОБА_1 стосується вирішення спору між релігійною організацією та її учасниками, тобто управління релігійною організацією.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. 07 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

12. Верховний Суд ухвалою від 24 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження.

13. 02 травня 2025 року Камінь-Каширська РДА направила поштою до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.

14. 05 травня 2025 року Волинська ОДА подала через Електронний суд відзив на касаційну скаргу.

15. Верховний Суд ухвалою від 07 серпня 2025 року призначив справу до розгляду у письмовому провадженні за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи з 08 серпня 2025 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції і доводів учасників справи

16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.

17. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

18. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

19. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

20. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.

22. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

23. Таке право кореспондується з положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

24. Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 вказав, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

25. Згідно з частиною п`ятою статті 125 Конституції України адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

26. Завдання адміністративного судочинства, визначене частиною першою статті 2 КАС України, полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

28. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

29. Предметом спору у цій справі є правомірність дій Камінь-Каширської РДА щодо надання висновку про незаперечення реєстрації статуту релігійної громади в новій редакції, викладеного у листі від 18 серпня 2022 року № 4510/44/2-22, та правомірність розпорядження першого заступника Голови Волинської ОДА від 31 серпня 2023 року № 362 у частині реєстрації змін до статуту релігійної громади. Позивач стверджує, що ці дії та рішення є протиправними через порушення встановленої законом процедури, зокрема вимог Закону № 987-ХІІ.

30. Реєстрація статуту релігійної організації є публічно-владною управлінською функцією, здійсненою Першим заступником Голови Волинської ОДА, який видав розпорядження від 31 серпня 2023 року № 362, як суб`єктом владних повноважень.

31. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір характеризується наявністю хоча б однієї сторони, яка здійснює публічно-владні управлінські функції, і виникненням спору у зв`язку з виконанням або невиконанням таких функцій.

32. Верховний Суд звертає увагу, що Закон України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX), який набрав чинності 15 грудня 2023 року, встановлює єдиний порядок розгляду і вирішення адміністративних справ, включаючи прийняття адміністративних актів, таких як розпорядження посадової особи ОДА про реєстрацію статуту релігійної громади.

33. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

34. Аналогічно, частина третя статті 3 Цивільного процесуального кодексу України та частина третя статті 3 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що під час судочинства, вчинення процесуальних дій, розгляду та вирішення справ застосовується закон, чинний на час здійснення цих дій, а положення закону, які втратили чинність, не підлягають застосуванню.

35. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2073-IX адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

Адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи.

36. Для адаптації національного законодавства з правовою системою Європейського Союзу та виконання Україною зобов`язань у сфері європейської інтеграції було ухвалено Закон України від 10 жовтня 2024 року № 4017-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв`язку з прийняттям Закону України "Про адміністративну процедуру"». Зазначений закон спрямований на узгодження чинного законодавства із Законом № 2073-IX у всіх сферах його застосування шляхом внесення змін до 196 законодавчих актів. Зокрема, статтю 21 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» після частини четвертої доповнено новою частиною такого змісту: « 5. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади у межах своїх повноважень видають накази організаційно-розпорядчого характеру та накази, які є адміністративними актами.

Накази, які є адміністративними актами, видаються, набирають чинності, оскаржуються, виконуються та припиняють дію у порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру.».

37. Розпорядження першого заступника Голови Волинської ОДА від 31 серпня 2023 року № 362 є адміністративним актом, оскільки:

- видано посадовою особою органу державної влади, уповноваженою здійснювати адміністративні функції;

- є юридично значущою дією індивідуального характеру, оскільки стосується прав та обов`язків конкретної релігійної громади та її членів щодо правового статусу релігійної громади шляхом змін до її статуту, що може впливати на права її членів, зокрема на їхнє право на свободу віросповідання, гарантоване статтею 35 Конституції України.

38. Таким чином, процедура реєстрації статуту релігійної громади та внесення змін до статуту є адміністративною, оскільки вона регулюється законодавством і здійснюється суб`єктом владних повноважень.

39. Позивач стверджує, що розпорядження першого заступника Голови Волинської ОДА від 31 серпня 2023 року № 362 не відповідає вимогам законодавства, зокрема через відсутність належної мотивувальної частини, а також те, що розпорядження було ухвалено на підставі заяви неуповноваженої особи як порушення принципу законності, неподання повного комплекту або неналежних документів, неналежне доведення акта до відома, невідповідність форми документа вимогам електронного документообігу відповідно до вимог Закону № 851-IV та Інструкції № 345.

40. Згідно із положеннями статті 125 Конституції України, статей 2, 4, 19 КАС України, статей 18, 71, 76, 77, 79, 100 Закону № 2073-IX рішення, дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень у межах адміністративної процедури оскаржуються до адміністративних судів.

41. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій не врахували, що оскарження розпорядження першого заступника Голови Волинської ОДА не стосується внутрішніх корпоративних відносин релігійної громади, а спрямоване на перевірку законності дій суб`єкта владних повноважень у межах адміністративної процедури.

42. Крім того, дії Камінь-Каширської РДА щодо надання висновку про незаперечення реєстрації статуту у новій редакції, викладеного у листі від 18 серпня 2022 року № 4510/44/2-22, також є частиною адміністративної процедури, оскільки РДА виконувала делеговані повноваження суб`єкта владних повноважень. Позивач стверджує, що цей висновок був наданий без належної перевірки поданих документів, що також підлягає судовій перевірці в порядку адміністративного судочинства.

43. Висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, суперечить правовій природі спірних правовідносин, оскільки оскаржувані дії та розпорядження є адміністративними актами, ухваленими суб`єктами владних повноважень у межах виконання їхніх управлінських функцій.

44. Верховний Суд підкреслює, що спори стосовно рішень адміністративних органів, прийнятих за результатами розгляду заяв, ухвалених у межах адміністративної процедури, підлягають розгляду адміністративними судами.

45. Таким чином, спір, що виник у цій справі, не має внутрішньоорганізаційного чи корпоративного характеру, а стосується правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, ухвалених у межах адміністративної процедури. Відповідно, предмет спору підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, і його розгляд поза цією юрисдикцією суперечить основоположним засадам публічного права та завданню адміністративного судочинства. Саме у цьому контексті неправильне визначення юрисдикції судами попередніх інстанцій призводить до порушення гарантій, закріплених у Конституції України.

46. Натомість розгляд і вирішення такої категорії справ судами цивільної або господарської юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України - є порушенням приписів статей 8, 19, 55, 125 Конституції України, невиконанням приписів Закону № 2073-IX та недотриманням зобов`язань, узятих Україною перед вступом до Європейського Союзу.

47. Верховний Суд у постанові від 27 березня 2025 року у справі № 480/5652/24 дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень, прийняте за результатами розгляду заяви в межах адміністративного провадження, є адміністративним актом, який породжує спір у сфері публічно-правових відносин, який розглядається адміністративними судами.

Предметом судової перевірки у такому випадку є законність процедури прийняття рішення, зокрема дотримання принципів прозорості, участі сторін, належного інформування та обґрунтування мотивів.

Порушення органом влади норм адміністративної процедури, таких як забезпечення участі особи, надання можливості подати пояснення чи докази, а також інформування про слухання, є достатньою підставою для оскарження адміністративного акта в адміністративному суді. Суд насамперед оцінює дотримання процедурних вимог, які є ключовою гарантією законності та справедливості рішення. Недотримання цих вимог може призвести до визнання акта протиправним, якщо порушення вплинуло на права особи, навіть за наявності матеріально-правових підстав.

48. Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постановах від 22 листопада 2024 року у справі № 520/34082/23 та від 24 січня 2025 року у справі № 520/14994/24.

49. Разом з тим, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/4998/20 та від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/21, в яких фактично підставою позову була незгода релігійної організації з рішеннями загальних зборів членів релігійних громад, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 910/13499/19, в якій оскаржувалися повноваження особи на підписання заяви про реєстрацію змін до статуту релігійної організації, тобто, правовідносин, не пов`язаних з діями державних органів. Крім того, такі правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду сформульовані до прийняття Закону № 2073-ІХ, тому не можуть вважатися релевантними до спірних правовідносин.

50. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 оскаржує законність дій Голови РДА та розпорядження Голови ОДА, стверджуючи про порушення вимог Закону № 987-ХІІ, Закону № 851-IV та Інструкції № 345, що вказує на необхідність перевірки судом дій суб`єктів владних повноважень, а не внутрішніх відносин громади щодо релігійних питань.

51. Верховний Суд також звертає увагу на те, що Закон № 2073-IX хоч і не діяв на момент виникнення спірних правовідносин, остаточно закріпив та уніфікував підхід, згідно з яким взаємодія особи із суб`єктом владних повноважень щодо реалізації її прав є адміністративною процедурою, а відповідні рішення - адміністративними актами. Зазначене підтверджує публічно-правову природу таких відносин, яка існувала і до набрання чинності Законом № 2073-IX.

52. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про корпоративний характер спору суперечать суті відносин між громадянином та державою.

53. Аргумент Волинської ОДА про те, що позов фактично стосується дій осіб, які подали заяву про зміну статуту, не змінює правової природи спору, оскільки позивач оскаржує саме дії та адміністративний акт суб`єктів владних повноважень, а не рішення громади.

54. Щодо доводів Камінь-Каширської РДА про те, що спір стосується інтересів усіх членів релігійної громади, то такі доводи не спростовують юрисдикцію адміністративного суду, адже предметом судового розгляду є відповідність дій та адміністративного акта законодавству, а не врегулювання корпоративних відносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Згідно із частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

56. Суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми статей 4 і 19 КАС України, а також Закону № 2073-IX, неправильно визначили характер спірних правовідносин та дійшли до помилкового висновку про приватно-правовий характер спірних правовідносин.

57. За таких обставин касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року скасувати, а справу - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження.

58. Оскільки Верховний Суд не ухвалює нового рішення та повертає справу на новий розгляд, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 344, 349, 353, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року скасувати, а справу № 140/14817/24 - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді О.П. Стародуб

С.М. Чиркін