Рішення від 02.07.2025 по справі 392/1580/23

Справа № 392/1580/23

Провадження № 2/392/55/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року м. Мала Виска

Маловисківський районнийсуд Кіровоградськоїобласті ускладі головуючогосудді НазаренкаК.П.,секретар ПостолюкА.П.,розглянувши впорядку спрощеногопровадження цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультіфакторинг» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору та стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

Позивачка просить: визнати недійсним договір №610361-М від 23.02.2023, який було укладено від її імені із товариством з обмеженою відповідальністю «Містер кеш» (далі ТОВ «Містер кеш»), скасувати та виключити цю заборгованість із кредитної історії на її ім`я у товаристві з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» (далі УБК); визнати недійсним договір №1937506-А від 22.02.2023, який було укладено від її імені із товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» (далі ТОВ «СС Лоун»), скасувати та виключити цю заборгованість із кредитної історії на її ім`я в УБК; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мультіфакторинг» (далі ТОВ МФ), на її користь моральну шкоду.

Свої вимоги Позивачка мотивує тим, що внаслідок шахрайських дій на неї були оформлені кредити, яких вона насправді не брала. В подальшому кредитори, не зважаючи на очевидні докази відсутності зобов`язань перед ними, вживали різних заходів щодо змушування її оплатити неіснуючі борги. Внаслідок їх неправомірних дій вона зазнала моральних страждань.

З огляду на викладене, просить позов задовольнити.

13.09.2023 позовна заява надійшла до суду. Ухвалою від 18.09.2023 суддя КавунТВ. взяла самовідвід, у зв`язку з попереднім розглядом пов`язаної справи. Ухвалою від 06.11.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання з викликом сторін призначене на 12.12.2023. В подальшому судові засідання відкладалися, у них оголошувалися перерви доки суддю КраткаД.М. не було відряджено на рік до іншого суду. Ухвалою від 20.05.2024 суддя БадердіноваА.В. прийняла справу до свого провадження та призначила судове засідання на 18.07.2024. Ухвалою від 20.11.2024 задоволено клопотання Позивачки про витребування доказів, а розгляд справи відкладено на 04.02.2025. Ухвалою від 18.02.2025, про задоволення самовідводу, у зв`язку з розглядом пов`язаної справи, справу передано для повторного визначення судді. Ухвалою від 25.02.2025 в справі призначено судове засідання на 29.05.2025 з 15:30 та перенесено на 02.07.2025 з 15:00.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили. Від Позивачки надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Клопотань чи відзиву на позовну заяву до суду від відповідача не надходило.

За неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).

Суд вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів і вважає встановленими наступні обставини.

22.02.2023 з телефонного дзвінка від ТОВ «Споживчий центр» позивачка дізналася про оформлення кредиту на її ім`я на суму 1'500 грн. Позивачка повідомила, що кредит не оформляла, і грошей не отримувала. Представник ТОВ «Споживчий центр» відповів, що спілкування при оформленні кредиту відбувалось через номер мобільного телефону Позивачки НОМЕР_1 , яким остання вже давно не користувалась. Після цього Позивачка звернулась до ПрАТ «ВФ Україна» з проханням заблокувати цей номер мобільного телефону, де їй порадили звернутися в поліцію. 28.02.2023 Позивачка звернулася до відділу протидії кіберзлочинам в Кіровоградській області департаменту кіберполіції Національної поліції України про вчинення шахрайських дій щодо неї. 01.03.2025 вона ж звернулася до ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області про вчинення шахрайських дій щодо неї.

З інформації УБК Позивачка дізналася, що без її відома на неї було оформлено позики з ТОВ «Містер кеш» на суму 4'000 грн та з ТОВ «СС Лоун» на 12'000 грн. 03.05.2023 вона звернулася листами до ТОВ «Містер кеш» та ТОВ «СС Лоун» (далі Фактори) про те, що не укладала з ними договорів. Останні відповіли, що відступили право вимоги відповідачу - ТОВ МФ, на підставі договорів факторингу від 31.05.2023 №42987483-110МФ та від 24.05.2023 №40071779-155МФ відповідно.

Пізніше, листом АТ «Сенс Банк» від 10.08.2023 №32337-17.5-б/б Позивачку повідомили, що 29.10.2018 було відкрито рахунок № НОМЕР_2 , картки № НОМЕР_3 (анульована), № НОМЕР_4 (анульована), наразі рахунок активний. 29.10.2018 Позивачка дійсно відкрила банківський рахунок в АТ «Сенс Банк», однак з 2019 року цим рахунком не користувалася в результаті чого її банківські картки за цим рахунком були анульовані. Яким чином 22.02.2023 на її ім`я було сформовано та емітовано віртуальну платіжну карту № НОМЕР_5 їй не відомо. Коштів на цю картку з 22.02.2023 по теперішній час не отримувала. Усі кошти, які були зараховані в період з 22.02.2023 по 25.02.2023 після оформлення позик, одразу переказувалися на невідомі Позивачці рахунки.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 12 ЦПК встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі. Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу. Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю. Зв`язок принципів змагальності та рівності, акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63). У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89). Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

Також принцип змагальності, виходячи навіть з етимології терміну, розуміє під собою змагання сторін, в якому суд виступає арбітром. Керуючись принципом диспозитивності (ст.13 ЦПК) сторони вільно визначають ступінь своєї участі у цивільному процесі, доцільність надання суду власних доказів, міркувань чи заперечень. Якщо одна сторона, хоч і мінімально, обгрунтувала свої вимоги, а інша не те що не спростувала їх, а й навіть не надала формальних заперечень, у суду не залишається іншого вибору як задовольнити вимоги сторони - переможця керуючись принципом змагальності, з обмеженнями, які накладають принципи розумності, доцільності, законності та справедливості. При цьому, твердження про наявність фактів, наведені позивачем, набувають сили доказів за відсутності будь-яких спростувань чи заперечень іншої сторони (ч.1 ст.76 ЦПК - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи).

Відповідач знав про судовий процес. З 10.10.2023 до 23.06.2025 через свій електронний кабінет він отримав 58 різноманітних процесуальних документів. При цьому він жодого разу на них не відреагував, ніяких заяв, клопотань, заперечень чи інших документів до суду не подавав. Подібна позиція, хоч і не є визнанням позову, однак є виявом байдужості та фактичним визнанням безперспективності участі та майбутньої поразки в змагальному процесі.

За таких обставин, суд вважає майже всі фактичні дані, наведені Позивачкою, доведеними, оскільки вони в сукупності узгоджуються між собою, не є взаємосуперечливими та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 16 ЦК одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Положеннями ст. 215 ЦК передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до положень ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до правового висновку, який викладено у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 в справі № 761/26618/15-ц, у разі встановлення відсутності волевиявлення особи на укладання спірного правочину такий договір має бути визнаний недійсним. Про відсутність волі на укладення правочину або невідповідність волевиявлення у момент вчинення правочину, що є підставою для визнання його недійсним, йдеться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 в справі № 145/374/17 та від 22.03.2019 в справі № 394/559/17.

Правонаступником Факторів за оспорюваними кредитними договорами є ТОВ МФ, після укладення договорів факторингу він є належним відповідачем по справі, вирішення спору в частині уступлених боргових зобов`язань вже не впливає на права та обов`язки Факторів, тож питання дійсності оспорюваних договорів можна вирішувати без залучення до справи Факторів.

Як встановлено матеріалами справи, Позивачка оригіналів кредитних договорів №610361-М від 23.02.2023 та №1937506-А від 22.02.2023 особисто не отримувала, не заповнювала заявки на їх оформлення, не укладала та особисто не підписувала, її волі на укладення договорів не було. Відповідач протилежні обставини жодним чином не спростував чи заперечив та не надав доказів того, що вони укладені саме Позивачкою. Вказані дії вчинені сторонніми особами, з незаконним використанням її персональних даних, внаслідок чого вона стала жертвою шахрайських дій невідомих осіб, які і заволоділи коштами. Оскільки було відсутнє волевиявлення на укладення цих правочинів, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК, спірні договори слід визнати недійсними.

Крім того, заявлено вимоги про скасування всієї наявної заборгованості за Позивачкою перед Факторами та зобов`язання УБК виключити цю заборгованість із кредитної історії інформації на її ім`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Звертаючись до суду з позовом до ТОВ МФ, Позивачка просила, в тому числі, скасувати всю наявну заборгованість за Позивачкою перед Факторами й зобов`язати УБК вчинити дії, тобто в разі задоволення такого позову буде вирішено питання про права та обов`язки юридичних осіб- УБК та Факторів, які жодним чином не були залучені до справи. УБК та Фактори Позивачкою не зазначалися ні в якості відповідачів, ні в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК суд першої інстанції має право за клопотаннямпозивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початкупершого судовогозасідання залучити до участі у ній співвідповідача. Згідно з ч. 1 ст. 53 ЦПК треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявоюучасників справи.

За змістом наведених норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача та третіх осіб у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які вже залучені до участі у справі сторонами.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

Під час розгляду цієї справи Позивачка не заявляла клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачами УБК та Факторів, тому задоволення заявлених до них позовних вимог є вирішенням питання про їх права та обов`язки без їх відома, що є порушенням вищенаведених норм процесуального права. Окрім того, суд не володіє інформацією, чи наявна ще якась заборгованість Позивачки перед Факторами внаслідок інших, не наведених у позові, правочинів. За існування такої, скасування всієї, не визначеної конкретно, заборгованості перед ними, буде явно неправомірним, особливо за умов незалучення їх до справи. Щодо колишньої заборгованості перед ними, яка, можливо, малася на увазі Позивачкою, і яка, після укладення оскаржуваних договорів факторингу, перейшла в статус заборгованості перед ТОВ МФ, така могла і повинна бути скасованою, однак відповідної позовної вимоги Позивачкою не заявлено. Суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, в силу принципу диспозитивності (ст.13 та ч.2 ст.264 ЦПК) тож самостійно не може вирішити це питання.

Таким чином, суд змушений відмовити в задоволенні позовних вимог про скасування всієї наявної заборгованості за Позивачкою перед Факторами та про зобов`язання УБК виключити цю заборгованість із кредитної історії інформації на її ім`я через неналежний суб`єктний склад учасників справи.

Вказане не позбавляє Позивачку права звернутися до УБК з відповідними вимогами, посилаючись на дане рішення суду, чи з належним позовом до УБК, у випадку відмови у задоволенні вказаних вимог.

Також, Позивачкою заявлено вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20'000 грн. Обґрунтовуючи заподіяння моральної шкоди, Позивачка вказує на те, що діями Факторів їй була заподіяна моральна шкода, яка виявилась у приступах нервових зривів, погіршенні сну, проблемами з кров`яним тиском та приступами головного болю. Відповідач, ТОВ МФ, за міркуваннями Позивачки, внаслідок відступлення прав вимоги набув разом з правами вимоги і відповідальність за неправомірні дії Факторів та "шкоду заподіяну захистом прав споживачів". Це вельми цікава та смілива правова думка, що разом з передачею прав вимоги, цесіонарію можна приховано передати деліктні зобов`язання, навіть не ставлячи останнього про них до відома. На жаль, Позивачка не навела норм законодавства чи судової практики, що підкріплюють таку думку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки Позивачка прямо вказує, що моральна шкода завдана їй не відповідачем, а іншими особами, не зазначає, у чому полягає неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та вина відповідача у заподіянні шкоди, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Окрім того, Позивачка просить стягнути судові витрати на правову допомогу у сумі 2'200 грн.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справи "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014) та справу "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тому, виходячи із положень ч. 3 ст. 141 ЦПК, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені Позивачкою витрати на правничу допомогу в розмірі 2'200 грн підлягають задоволенню.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки вимоги підлягають частковому задоволенню, а Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" (споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав), судовий збір за дві задоволені позовні вимоги слід стягнути з відповідача у користь держави (у відповідності до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК) в розмірі 2'422,40 грн.

Керуючись ст.ст.202,205,207,215,509,626,639,1054ЦК ст.ст. 12, 19, 76-81, 82, 89,141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК

У Х В А Л И В:

Позов задовільнити частково.

Визнати недійсними:

- Договір №610361-М від 23.02.2023, який було укладено від імені ОСОБА_2 із товариством з обмеженою відповідальністю «Містер кеш» (код ЄДРПОУ 42987483);

- Договір №1937506-А від 22.02.2023, який було укладено від імені ОСОБА_2 із товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» (код ЄДРПОУ 40071779);

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультіфакторинг» на користь держави судовий збір у розмірі 2'422,40 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультіфакторинг» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2'200 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Позивач може оскаржити рішення до Кропивницького апеляційного суду а відповідач подати заяву про його перегляд до суду першої інстанції протягом 30 днів, після збігу яких рішення набирає законної сили за відсутності дій з оскарження чи перегляду.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мультіфакторинг», код ЄДРПОУ44614165, адреса місцезнаходження: вул. Михайла Максимовича, буд. 8, м. Київ.

Головуючий суддя К. П. НАЗАРЕНКО