Ухвала від 06.08.2025 по справі 344/9764/21

Справа № 344/9764/21

Провадження № 11-кп/4808/331/25

Категорія ч. 4 ст.190 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретарів с/з - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора на вирок Івано-Франківського міського суду від 23.08.2023 щодо обвинуваченої

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, із середньою освітою, непрацюючої, неодруженої, неповнолітніх дітей нема, згідно ст.89 КК України раніше не судимої,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4 ст.190 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_9 ,

обвинуваченої - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и в :

1. Історія справи.

1.1. Вироком Івано-Франківського міського суду від 23 серпня 2023 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 3 ст. 190 КК (у редакції Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 4 ст. 190 КК (у редакції Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна.

Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково, ухвалено стягнути із ОСОБА_7 на його користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 562 442 грн та моральної шкоди 20 000 грн. Також, задоволено частково цивільний позов ОСОБА_11 , ухвалено стягнути із ОСОБА_7 на її користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 399 953,1 грн.

Також цим вироком ОСОБА_7 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190 КК (у редакції Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) та ч. 3 ст. 190 КК (у редакції Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа. Відмовлено у задоволенні цивільних позовів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та інших заходів забезпечення кримінального провадження.

1.2. Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 29 липня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.

1.3. Постановою ВС України від 19 травня 2025 року ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 29 липня 2024 року скасовано.

2. Зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_7 визнано невинною у пред`явленому за ч.2 ст.190 та ч.3 ст.190 (епізоди з потерпілими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ) КК України обвинуваченні (у редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018) та виправдано її за ч.2 ст.190 та за ч.3 ст.190 (епізоди з потерпілими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ) КК України (у редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018) на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа.

ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.190 (епізод з потерпілою ОСОБА_11 ) КК України (у редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), та призначено їй покарання:

за ч.4 ст.190 КК України (у редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018) - позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією усього майна;

за ч.3 ст.190 КК України (у редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018) - позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України визначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією усього майна.

Строк відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту її фактичного затримання для виконання даного вироку.

У задоволенні цивільних позовів ОСОБА_12 до ОСОБА_7 , ОСОБА_13 до ОСОБА_7 , ОСОБА_14 до ОСОБА_7 (т.1 а.с.21-23) - відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 у користь ОСОБА_10 - 2 562 442 (два мільйони п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста сорок дві) грн на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди і 20000 (двадцять тисяч) грн на відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди. У решті вимог цивільного позову відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_7 задовольнено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 у користь ОСОБА_11 - 399 953,1 грн (триста дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три гривні десять копійок) на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди. У решті вимог цивільного позову відмовлено.

Стягнута з ОСОБА_7 в дохід держави - 7550,84 грн процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судової експертизи №199/200/825/21-28 (т.1 а.с.239).

Вирішено питання речових доказів.

3. Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судом першої інстанції.

ОСОБА_7 , діючи з метою особистого незаконного збагачення шляхом зловживання довірою, в серпні 2018 року, перебуваючи в м. Івано-Франківську по вул. Шпитальна, 1, зустрілась із потерпілим ОСОБА_10 , з якими тривалий час перебувала в дружніх відносинах. У цей час у ОСОБА_7 виник злочинний намір на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_10 .

Будучи заздалегідь обізнаною в діяльності потерпілого ОСОБА_10 з обміну іноземних валют, ОСОБА_7 запропонувала йому вести з нею спільну діяльність, що нібито буде виражатись у придбанні нею в оптових обсягах цукру, алкогольних напоїв і подальшій їх реалізації.

Зокрема, згідно даної усної пропозиції, яка зацікавила ОСОБА_10 та на яку він погодився, ОСОБА_7 повинна була приносити до його пункту обміну валют, розміщеному за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Шпитальна,1, іноземну валюту, яку ОСОБА_10 мав би обмінювати їй на гривні за курсом валют, нижчим від офіційного, а ОСОБА_7 надалі повинна була купляти в оптових обсягах цукор, алкогольні напої та реалізовувати їх, внаслідок чого кожен з них мав отримувати обумовлену матеріальну вигоду.

Надалі ОСОБА_7 в період з 09 серпня 2018 року до 19 лютого 2019 року, реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, користуючись повною довірою до неї потерпілого ОСОБА_10 та не маючи жодних намірів виконувати наявну між ними домовленість, отримала від нього грошові кошти в розмірі 2 562 442 грн, в обмін на які зі своєї сторони жодних грошових коштів не надавала, мотивуючи це виникненням проблем із придбанням та реалізацією продукції та понесенням додаткових грошових витрат, якими не володіє, таким чином незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_10 у сумі 2 562 442 грн, спричинивши останньому майнову шкоду у особливо великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 , діючи умисно і повторно з метою особистого незаконного збагачення шляхом зловживання довірою, у січні 2020 року, перебуваючи в м.Івано-Франківську по вул.Шашкевича, 9, зустрілась із потерпілою ОСОБА_11 , з якою тривалий час була знайома, користуючись її послугами як продавця жіночого одягу. У цей час ОСОБА_7 виник умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 .

ОСОБА_7 , володіючи зі слів ОСОБА_11 інформацією про наявні в неї грошові збереження, маючи на меті заволодіння цими коштами, запропонувала ОСОБА_11 спільну діяльність у придбанні та реалізації харчових продуктів, для чого потерпіла повинна надавати їй грошові кошти, за які вона разом зі своєю часткою коштів буде купляти харчові продукти за оптовими цінами і перепродувати їх, після чого всі отримані грошові кошти разом із додатковим заробітком буде повертати потерпілій.

Надалі у період з 09 до 15 січня 2020 року ОСОБА_11 , будучи зацікавленою в пропозиції ОСОБА_7 та погодившись на цю пропозицію, перебуваючи в

м. Івано-Франківську, у різних частинах мікрорайону «Каскад», передала ОСОБА_7 грошові кошти в іноземній валюті та національній грошовій одиниці, які ОСОБА_7 з метою входження в повну довіру потерпілої та подальшого шахрайського заволодіння її грошовими коштами, повернула ОСОБА_11 упродовж січня-лютого 2020 року, у тому числі з прибутком від продажу товару.

Після цього, 28 січня 2020 року ОСОБА_7 , користуючись повною довірою до неї потерпілої ОСОБА_15 , діючи умисно, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілої, запропонувала їй спільно придбати земельну ділянку, нібито розміщену в центральній частині с.Вовчинець Івано-Франківської міської ради, призначену для будівництва житлових будинків, на що ОСОБА_15 погодилась.

У період з 28 січня до 10 лютого 2020 року ОСОБА_7 під приводами оформлення додаткової площі земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номеру, необхідного геодезичного дослідження земельної ділянки, яку вона нібито планує придбати та приватизувати спільно із потерпілою ОСОБА_11 , отримала від останньої грошові кошти в сумі 16300 доларів США, якими надалі розпорядилась на власний розсуд, завдавши таким чином потерпілій ОСОБА_11 майнову шкоду у великих розмірах - у сумі 16300 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні щодо іноземної валюти, установленого НБУ на 10.02.2020, становить 399 953,1 грн.

Крім того, ОСОБА_7 згідно обвинувального акту обвинувачується за ч.2 ст.190 КК України у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому (епізод з потерпілою ОСОБА_12 ) та за ч. 3 ст. 190 КК України - у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, у великих розмірах (епізоди з потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ), вчинених за наступних обставин.

ОСОБА_7 , маючи на меті вчиняти неправомірні шахрайські дії, спрямовані на особисте незаконне збагачення шляхом зловживання довірою, в квітні 2018 року, перебуваючи у м. Івано-Франківську по вул. Л. Курбаса, 8, зустрілась із раніше знайомою їй ОСОБА_12 . Будучи впевненою в тому, що у ОСОБА_12 наявні грошові збереження, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій корисливий умисел, запропонувала їй свої послуги, нібито направлені на отримання спільної додаткової матеріальної вигоди, яка виражалася у здійсненні нею обміну іноземної валюти у невстановлених осіб за курсом валюти, нижчим офіційного.

В подальшому у квітні 2018 року ОСОБА_7 , в черговий раз зустрівшись центральній частині м. Івано-Франківська із потерпілою ОСОБА_12 , що була зацікавлена у пропозиції останньої, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з корисливих спонукань, шляхом зловживання довірою, що полягала в умисному невиконанні нею вищевказаних домовленостей із потерпілою, отримала від неї грошові кошти в сумі 180000 гривень, за які згідно попередньої між ними домовленості повинна була придбати 6500 доларів США і 1500 євро та передати їх ОСОБА_12 , однак в подальшому жодних обов`язків всупереч цієї усної домовленості не виконала, повернувши потерпілій, з метою зміцнення до неї довіри останньої та недопущення звернення нею в правоохоронні органи з приводу її протиправних дій, грошові кошти в сумі 8500 грн.

Надалі ОСОБА_7 , з метою завершення свого злочинного умислу до кінця, отриманими грошовими коштами в сумі 171500 грн розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_12 значну майнову шкоду.

Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою особистого незаконного збагачення шляхом зловживання довірою, в липні 2018 року, перебуваючи в м.Івано-Франківську, вул.Вовчинецька, 225, зустрілась із потерпілим ОСОБА_13 , з яким тривалий час була знайома, користуючись його послугами як продавця у придбанні чоловічого та жіночого взуття. У цей час у ОСОБА_7 виник умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_13 .

Будучи обізнаною зі слів ОСОБА_13 у тому, що він володіє певними грошовими збереженнями, запропонувала йому спільну діяльність у придбанні і реалізації оптових партій цукру, а також у купівлі іноземної валюти в невстановлених осіб за курсами валют, нижчими від офіційних, для чого потерпілий повинен надавати їй грошові кошти, які вона буде йому повертати разом із отриманими нею від цих операцій додатковими коштами.

Надалі, з метою входження в довіру потерпілого та подальшого заволодіння його грошовими коштами, ОСОБА_7 , починаючи з 26 липня до 01 жовтня 2018 року, виконувала покладені на неї обов`язки згідно створеної домовленості в частині нібито купівлі і реалізації цукру та, отримуючи від потерпілого ОСОБА_13 грошові кошти, в подальшому повертала їх у повній сумі разом із додатковими коштами, які вона нібито отримала від реалізації вказаного продуктового товару.

В період часу з 01 жовтня 2018 року до 17 січня 2019 року ОСОБА_7 , користуючись створеною нею довірою потерпілого ОСОБА_13 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, під приводом чергових можливостей в неї придбати оптові партії цукру і реалізувати його, а також здійснити купівлю іноземної валюти по занижених, від офіційних, курсах у невстановлених осіб, отримала від ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 346000 гривень.

В подальшому ОСОБА_7 не маючи жодних намірів виконувати створені між нею та потерпілим ОСОБА_13 вказані запропоновані нею усні домовленості, розпорядилась отриманими грошовими кошами на власний розсуд, чим завдала потерпілому ОСОБА_13 майнову шкоду у великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що продовжуючи свою злочинну діяльність з метою особистого незаконного збагачення шляхом зловживання довірою, в липні 2019 року, перебуваючи на території продуктового ринку «Південний», що на перехресті вул. Короля Данила та вул. Південний Бульвар у м. Івано-Франківську, зустрілась зі своєю знайомою ОСОБА_14 , яка працювала на даному ринку продавцем овочів та фруктів. У цей час у ОСОБА_7 виник умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_16 .

Так, ОСОБА_7 , будучи обізнаною зі слів ОСОБА_16 про наявність у неї грошових збережень та маючи на меті заволодіти ними, повідомила їй про наявність в неї можливостей придбати іноземну валюту по значно нижчих від офіційних курсах валют у невстановлених осіб та запропонувала їй такі свої послуги.

В свою чергу ОСОБА_14 , повністю довіряючи ОСОБА_7 та жодним чином не здогадуючись про злочинні наміри останньої заволодіти отриманими від неї грошовими коштами і не виконувати жодних покладених на неї обов`язків, відповідно до усно висловленої ОСОБА_7 пропозиції у період з 04 до 29 липня 2019 року, перебуваючи на території вищевказаного ринку, передала ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 415000 грн для купівлі іноземної валюти - доларів США та фунтів стерлінгів.

Водночас ОСОБА_7 , отримуючи частинами в потерпілої вказану суму грошових коштів та постійно запевняючи її про повне виконання покладених на неї обов`язків, діючи умисно та повторно, реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою входження в повну довіру потерпілої, в період з 18 липня до 24 серпня 2019 року повернула ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 2000 доларів США, а саме десятьма платежами по 200 доларів, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу гривні щодо іноземної валюти, установленого НБУ на 24 серпня 2019 року, становило 50085,39 грн, повідомляючи, що вказані суми іноземної валюти їй нібито вдалось придбати за отримані грошові кошти.

Надалі ОСОБА_7 , маючи у своєму розпорядженні грошові кошти ОСОБА_14 у сумі 364914,61 грн, не маючи наміру виконувати жодні дії зі своєї сторони всупереч висловленої нею пропозиції, що полягала у купівлі нею для потерпілої іноземної валюти, розпорядилася ними на власний розсуд, спричинивши майнову шкоду у великих розмірах.

4. Доводи апеляційної скарги захисника:

4.1. Оскаржений вирок є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, оскільки місцевий суд не забезпечив застосування належної правової процедури до обвинуваченої ОСОБА_7 .

4.2. Суд не врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду, які є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень.

4.3. Оскаржений вирок, в частині визнання ОСОБА_7 винуватою, не відповідає вимогам ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.

4.4. Обвинувачена ОСОБА_7 не визнає вину у вчиненні інкримінованих злочинів, крім того обвинувачена вважає, що між нею та потерпілими існували виключно цивільно-правові відносини, а не кримінальні правопорушення.

4.5. Сторона обвинувачення не довела винуватість особи поза розумним сумнівом, що суперечить ст. 17 КПК України.

4.6. Збирання доказів у провадженні здійснювалось слідчим ОСОБА_17 , який не мав належних повноважень на проведення досудового розслідування.

4.7. Процесуальне рішення про визначення слідчого (групи слідчих) має прийматися у формі постанови відповідно до вимог КПК України, чого не було зроблено.

4.8. Доручення про проведення досудового розслідування слідчому Олійнику було надано заступником начальника відділу слідчого управління ГУНП ОСОБА_18 , який не був керівником органу досудового розслідування та не мав таких повноважень згідно зі ст. 39 КПК України та Положенням про слідчі підрозділи НПУ.

4.9. Суд першої інстанції помилково вважав, що зазначення прізвища слідчого ОСОБА_19 у витягу з ЄРДР є достатньою підставою для здійснення ним процесуальних дій, що спростовується висновками Верховного Суду.

4.10. В матеріалах кримінального провадження відсутнє процесуальне рішення про визначення слідчого ОСОБА_19 (групи слідчих) у формі постанови за підписом керівника органу досудового розслідування.

4.11. Процесуальне рішення про визначення групи слідчих має долучатися до матеріалів досудового розслідування для підтвердження повноважень слідчих.

4.12. Електронний документ у вигляді внесеного до ЄРДР запису не відповідає вимогам процесуальної форми фіксації прийнятих процесуальних рішень.

4.13. У витязі з ЄРДР зазначено, що прокурором, який здійснює процесуальне керівництво, є, серед інших, ОСОБА_9 . Однак, апеляційна скарга стверджує, що в матеріалах справи відсутнє належне процесуальне рішення про визначення прокурорів, що здійснюють повноваження у конкретному кримінальному провадженні, відповідно до ч.1 ст.37 КПК України. Це може ставити під сумнів законність його процесуального керівництва та допустимість зібраних під його наглядом доказів.

4.14. Позиція суду першої інстанції, що зазначення прізвища слідчого у витягу з ЄРДР є достатньою підставою для здійснення ним процесуальних дій, є помилковою і спростовується положеннями кримінального процесуального закону та висновками Верховного Суду.

4.15. Витяг з ЄРДР містить лише відомості про те, який слідчий вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює його, але не є процесуальним рішенням про його призначення.

4.16. Сторона обвинувачення не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували законність набуття повноважень слідчим ОСОБА_17 та прокурором ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні.

4.17. Згідно з ч. 2 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, покладається на слідчого, прокурора. У даному випадку цей обов`язок не було виконано належним чином, що стосується доведення допустимості зібраних доказів.

4.18. Крім наведених вище підстав для ухвалення виправдувального вироку за ч. 4 ст. 190 КК України (в частині провадження де потерпілим є Прокопів) є також правові підстави для визнання недопустимими чи неналежними окремих доказів, а саме:

- Диск DVD+R 16 x 4,7 Gb 120 min - «VIDEX» з перекопійованим на нього аудіозаписом телефонних розмов, який був наданий гр. ОСОБА_10 , ім?я файлу : Голос _180807.3 др, Голос _190227.3g;

- Диск DVD+R 16 x 4,7 Gb 120 min - «VIDEX» з перекопійованим на нього аудіозаписом телефонної розмови, який був наданий гр. ОСОБА_10 , ім?я файлу : 81fcedac-7da6- 4f64-ac9b-62c8a4d95cf5.am;

- Протокол проведення НСРД від 07 квітня 2021 року.

- Протокол проведення НСРД від 09 квітня 2021 року.

- Розписка ОСОБА_7 про отримання від ОСОБА_20 2 562 442 грн.;

- Розписка ОСОБА_7 про отримання від ОСОБА_21 27 тисяч доларів США;

- Висновок експерта від 09 квітня 2021 року;

- Копії невідомих рукописів.

4.19. Також наголошує, що недопустимими є і докази, що зібрані на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України щодо ОСОБА_11 , зокрема;

- Диск DVD+R 16 x 4,7 Gb 120 min - «Nanotex» з перекопійованими на нього аудіозаписами телефонних розмов, який був наданий гр. ОСОБА_11 , ім?я файлу: WhatsApp Audio 2021-04-09 at 16.04.06 mpeg WhatsApp Audio 2021-04-09 at 16.04.07 mpeg WhatsApp Audio 2021-04-09 at 16.04.08 mpeg WhatsApp Audio 2021-04-09 at 16.04.10 mpeg;

- Протокол проведення НСРД від 07 квітня 2021 року;

- Протокол проведення НСРД від 07 квітня 2021 року;

- Протокол проведення НСРД від 09 квітня 2021 року;

- аркуш паперу з розрахунками ОСОБА_11

- банківська квитанція на суму 1000 грн.

Враховуючи наведені обставини, просить оскаржений вирок скасувати та закрити провадження у справі.

5. Доводи апеляційної скарги прокурора:

5.1. Вирок ухвалено з порушенням вимог ст. 370 та п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, оскільки не містить повного аналізу досліджених доказів, не зазначено мотивів відхилення доказів обвинувачення, а також не обґрунтовано підстав виправдання обвинуваченої.

5.2. Суд дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_7 , хоча докази у справі (показання потерпілих, свідків, результати НСД) свідчать про вчинення нею шахрайських дій щодо потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 .

5.3. Аналіз доказів проведено однобічно, без дотримання вимог ст. 94 КПК України, суд проігнорував ключові показання потерпілих, які підтверджують факт передачі значних сум грошових коштів обвинуваченій та відсутність з її боку реального наміру виконувати зобов`язання.

5.4. Протоколи НСД містять об`єктивні дані про наявність боргових зобов`язань ОСОБА_7 перед потерпілими та підтверджують її умисні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, однак суд безпідставно не врахував ці матеріали.

5.5. Суд безпідставно визнав, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України, факти свідчать про умисне, систематичне заволодіння майном потерпілих у значних і особливо великих розмірах, що має кваліфікуватися як шахрайство в зазначених формах.

5.6. Показання потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 є послідовними, узгодженими з іншими доказами та свідчать про системну злочинну діяльність обвинуваченої, однак ці докази залишились поза увагою суду.

5.7. Клопоче про дослідження під час судового розгляду звукозапису судових засідань, зокрема: судового засідання від 22.10.2021 (допит потерпілої ОСОБА_14 ); судового засідання від 25.11.2021 ( допит потерпілого ОСОБА_13 ); судового засідання від 14.09.2021 (допит потерпілої ОСОБА_12 ); дослідити протокол проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 07.04.2021№ 1616т/108/14 (т. 2 а.с. 183-202).

Враховуючи наведені обставини, просить оскаржений вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 рік; за ч. 3 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч. 4 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі строком на 6 років із конфіскацією усього майна. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання призначити шляхом поглинання менш суворого більш суворим, визначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років із конфіскацією усього майна.

6. Доводи заперечення захисника на апеляційну скаргу прокурора:

6.1. Оскаржений вирок в частині виправдання ОСОБА_7 за ч.2, ч.3 ст.190 КК України (щодо потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ) відповідає вимогам ст.ст. 370, 373 КПК України, а апеляційна скарга прокурора є безпідставною та необґрунтованою.

6.2. Обвинувачення не довело винуватість ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, згідно зі ст. 17 КПК України та ст. 62 Конституції України.

6.3. Обвинувачення ґрунтувалося лише на показах потерпілих та власних записах потерпілих ( ОСОБА_22 та ОСОБА_23 ), при цьому встановити факт передачі коштів, їх умови та розмір під час судового розгляду було неможливо через відсутність належних письмових документів.

6.4. Відеозапис розмови, наданий ОСОБА_13 (файл V_20180811_180140.mp4), є недопустимим доказом, оскільки ОСОБА_13 здійснював відеофіксацію цілеспрямовано, таємно та безконтрольно, фактично виконуючи оперативно-розшукову діяльність із застосуванням технічних засобів, що суперечить Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та рішенням Конституційного Суду України

6.5. Додатковою підставою недопустимості записів ОСОБА_13 є те, що слідчі дії (огляд диску) були проведені до внесення відомостей про вчинення злочину до ЄРДР, що є порушенням ч.3 ст.214 КПК України.

6.6. Протоколи НСРД щодо всіх потерпілих ( ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_12 ) є недопустимими доказами, а суд першої інстанції визнав їх неналежними, незважаючи на аргументи захисту щодо їх недопустимості.

6.7. Щодо епізоду з ОСОБА_24 , проведення НСРД є неприпустимим, оскільки злочин, передбачений ч.2 ст.190 ККУ, не відноситься до тяжких або особливо тяжких злочинів, для яких дозволено проведення таких дій згідно з ч.2 ст.246 КПК України.

6.8. Відомості, викладені ОСОБА_13 та ОСОБА_25 в електронних блокнотах та на аркушах паперу про фінансові операції, обґрунтовано визнані судом неналежними доказами, оскільки вони відображають лише позицію потерпілих, заперечуються обвинуваченою та не підтверджені іншими доказами.

6.9. Покази свідка ОСОБА_26 щодо епізоду з ОСОБА_24 не були взяті судом до уваги, оскільки свідок надала їх зі слів потерпілої, особисто не бачила передачі коштів, і такі покази не підтверджені іншими доказами.

6.10. Відсутність повноважень у слідчого ОСОБА_19 та прокурора ОСОБА_27 на момент повідомлення про підозру та її погодження, відповідно, є самостійною підставою для визнання доказів у справі недопустимими та ухвалення виправдувального вироку щодо всіх епізодів.

Враховуючи наведені обставини, просить у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.

7. Правові позиції сторін.

7.1. Обвинувачена і її захисник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. Щодо апеляційної скарги прокурора заперечили. Захисник також додав, що у справі відсутній запис одного судового запсідання, під час якого були дсоліджені докази, що ставить під сумнів їх достовірність.

7.2. Прокурор доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, апеляційну скаргу захисника просив залишити без задоволення. Не заперечував, що відсутній запис одного з засідань.

8. Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Вирок суду даним приписам статті не відповідає, а тому апеляційні скарги сторін належить задовольнити частково, вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції відповідно до приписів ст. 412, 415 КПК з огляду на таке.

На розгляді апеляційні скарги як сторони захисту, так і обвинувачення.

Щодо апеляційної скарги сторони захисту.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 6 ст. 368 КПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а суди при ухваленні вироку враховують такі висновки.

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу захисника на вирок Івано-Франківського міського суду від 23 серпня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 29 липня 2024 року, у своїй постанові від 19 травня 2025 року у справі № 344/9764/21 зазначив на необхідність застосування належної правової процедури, яка передбачає, зокрема, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень. Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Зокрема, Верховний Суд наголосив на важливості надання захисту можливості дати оцінку допустимості доказів у кримінальному провадженні та викласти належні та достатні мотиви прийнятого рішення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та доводів апеляційної скарги захисника, судом першої інстанції та органом досудового розслідування були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які вплинули на обґрунтованість та законність вироку. Зокрема, доводи захисника щодо відсутності належного процесуального рішення про визначення слідчого та прокурора у даному кримінальному провадженні, а також заперечення щодо повноважень особи, яка надавала доручення слідчому (а.с. 41 т. 3), є суттєвими.

Відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови про визначення слідчого (групи слідчих) за підписом керівника органу досудового розслідування, а також належного процесуального рішення про визначення прокурора (прокурорів), що здійснюють повноваження у конкретному кримінальному провадженні, відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України, може поставити під сумнів законність набуття цими особами відповідних повноважень. Це, в свою чергу, може впливати на допустимість зібраних ними доказів, оскільки збирання доказів неповноважними суб`єктами є підставою для визнання таких доказів недопустимими.

Суд першої інстанції, як вказує захист, помилково вважав, що зазначення прізвища слідчого у витягу з ЄРДР є достатньою підставою для здійснення ним процесуальних дій, тоді як витяг з ЄРДР лише відображає внесення відомостей, але не є процесуальним рішенням про призначення. Обов`язок доказування законності набуття повноважень покладається на сторону обвинувачення, який, за доводами захисту, не був виконаний належним чином.

Також, доводи захисника щодо недопустимості конкретних доказів (аудіозаписів, протоколів НСРД, розписок, висновків експерта тощо), зібраних як щодо епізоду з ОСОБА_10 , так і щодо епізоду з ОСОБА_11 , вимагають ретельної перевірки з дотриманням принципів допустимості та належності доказів, зокрема з урахуванням висновків Верховного Суду щодо "плодів отруєного дерева".

Дослідження цих доказів є ключовим, оскільки ставить під сумнів законність усієї процедури розслідування та судового розгляду.

В матеріалах справи, є ряд процесуальних документів, які були додані під час касаційного розгляду, що не були предметом дослідження і оцінки суду.

В судовому засіданні 22.09.2022 (а.с. 125 т. 2) досліджувалися аудіодокази.

Запис цього засідання не відтворюється, які докази досліджувалися і яка потім їм була надана правова оцінка невідомо.

Щодо апеляційної скарги прокурора. Вона містить доводи про необґрунтованість виправдання ОСОБА_7 за деякими епізодами, що, на його думку, є наслідком однобічного аналізу доказів та ігнорування судом ключових показань потерпілих та результатів НСРД.

Прокурор наголошує на послідовності та узгодженості показань потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які, на його думку, свідчать про систематичну злочинну діяльність. Ці доводи також потребують повного та всебічного дослідження, яке має бути забезпечене під час нового розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки містить істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення. Для усунення цих порушень та забезпечення повного судового розгляду, який відповідатиме принципам кримінального провадження, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно ретельно перевірити усі доводи сторін, зокрема щодо допустимості доказів, законності набуття повноважень слідчим та прокурором, та усунути виявлені порушення кримінального процесуального закону.

Запобіжний захід обвинуваченій був обраний Верховним судом і продовжений в апеляційному суді до 16.09.2025. Його належить залишити без змін до вирішення цього питання судом першої інстанції.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, Івано-Франківський апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора - задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 23.08.2023 щодо обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_7 - тримання під вартою продовжений до 16.09.2025 - залишити без змін.

Ухвала не оскаржується.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4