Постанова від 29.07.2025 по справі 907/694/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2025 р. Справа №907/694/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Копець Х.А.

розглянувшиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фід від 04.04.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/1001/25 від 04.04.2025)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2025 (суддя Худенко А.А.)

у справі № 907/694/24

за позовом:Благодійної організації Благодійний фонд Рокада (надалі БО Благодійний фонд Рокада), м. Київ

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Фід (надалі - ТОВ Фід), с. Великі Лази, Ужгородського району, Закарпатської області

про: стягнення суми 864 595,68 грн. за договором поставки,

з участю представників:

від позивача (в режимі відеоконференції): Адамович О.В.;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

БО Благодійний фонд Рокада звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТзОВ Фід про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 864 595,68 грн., з яких: 734 621,02 грн. попередня оплата за договором поставки від 07.07.2023, 40 511,91 грн. інфляційні втрати, 16 000,65 грн. 3 % річних та 73 462,10 грн. штраф 10 %.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем майнових прав та інтересів позивача неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за договором поставки №37-2 від 07.07.2023 та не здійснення поставки товару.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2025 (з врахуванням ухвали від 18.03.2025 про виправлення помилки) у справі №907/694/24 (суддя А.А.Худенко) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фід на користь Благодійної організації Благодійний фонд Рокада суму 864 595,68 грн., що складається з: 734 621,02 грн. попередньої оплати за договором поставки від 07.07.2023, суму 40 511,91 грн. інфляційних витрат, суму 16 000,65 грн. трьох процентів річних, суму 73 462,10 грн. штрафу у розмірі 10 %. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІД на користь Благодійної організації Благодійний фонд Рокада суму 10 375,15 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції встановив, що 07.07.2023 між ТОВ Фід (Постачальник) та БФ Рокада (Покупець) укладено договір поставки №37-2, відповідно до умов якого Постачальник, в порядку та на умовах визначених цим договором, зобов`язувався передавати у власність Покупця будівельні матеріали та спортивне обладнання в асортименті, а Покупець зобов`язувався оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору. На виконання вимог даного договору Постачальником виставлено рахунок на оплату №15 від 25.09.2023, який сплачено Покупцем платіжними інструкціями №4367 від 18.10.2023 - на суму 327 837,05 грн. та №4889 від 03.11.2023 - на суму 644 113,96 грн. Суд зауважив, що товар сплачено Покупцем ще 18.10.2023 та 03.11.2023, таким чином граничний строк поставки припадав на 08.11.2023. Водночас, відповідачем частково виконані взяті на себе зобов`язання, а саме в межах обумовленої заявки забезпечено постачання виключно: 1) ґрунт в кількості 162 кг по ціні 595,00 грн на суму 96 390,00 грн. та 2) фарба для бетонних поверхонь в кількості 243 кг по ціні 580,00 грн. на суму 140 940,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №28 від 23.10.2023. Відповідач листом №135 від 21.12.2023 повідомив позивача, що товар який мав бути поставлений згідно рахунку №15 від 25.09.2023 позиція 3-8 на суму 734 621,02 грн. відсутній, в зв`язку з ситуацією на державному кордоні. Даний товар буде поставлений в найкоротший термін після отримання. Водночас, доказів поставки вказаного товару суду не надано. Таким чином, суд дійшов висновку, що часткове виконання договору, вказаний лист та те, що призначення платежу, хоч і містило реквізити іншого договору, проте вказівка в призначенні платежу від 18.10.2023 оплата за ґрунт, фарбу, ґрунтовку та платежу від 03.11.2023 оплата за поліуретанове зв`язуюче, крихту поставка яких передбачалась згідно договору поставки від 07.07.2023 підтверджують, що позивач та відповідач добросовісно виконуючи свої зобов`язання, та враховуючи таку фактичну поведінку розуміли, що сплата стосується саме договору поставки від 07.07.2023.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ Фід звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2025 (з врахуванням ухвали від 18.03.2025 про виправлення помилки) у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю

Скаржник вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, помилився у оцінці фактичних обставин, які мають значення для справи, зробив власні суб`єктивні та помилкові висновки щодо прав і обов`язків сторін. Скаржник не заперечує наявність договірних правовідносин з Благодійним фондом на підставі договору поставки №37-2 від 07.07.2023, однак не визнає доводів позивача про недотримання Товариством умов договору, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на стягнення грошових коштів з відповідача, застосування штрафу за договором та відповідальності за ст. 625 ЦК України. Зазначає, що матеріали справи не містять замовлення (заявки) від Благодійного фонду на адресу Товариства, в якому були б узгоджені асортимент товару та строки його поставки. Скаржник стверджує, що матеріали справи не містять документа, у якому б сторони договору встановили строки поставки конкретно визначеної партії товару. Скаржник наголошує, що за змістом договору поставки єдиним належним документом, який фіксує, що сплачені кошти (оплата) відбулася саме за конкретним договором поставки є зазначення цього договору у платіжному документі. Водночас, наявні у справі платіжні інструкції позивача не містять посилання на договір поставки, а отже, сплачені кошти, незалежно від інших обставин, не підлягають віднесенню до таких, що сплачені на виконання конкретного договору поставки. Отримані судом банківські виписки по рахункам також не дають підстав для висновку про те, що Благодійна організація сплачувала кошти саме на виконання договору поставки. Благодійна організація не зверталася до Товариства з листом, у якому б конкретизувала призначення платежів за платіжними інструкціями, не просила зарахувати сплачені кошти у якості виконання за договором поставки. Отже, відсутність у платіжному документі, складеному Благодійним фондом, посилання на договір поставки не породжує у Товариства ні обов`язку, ні можливості самостійно ідентифікувати отримані грошові кошти як такі, що сплачені на виконання договору поставки.

БО Благодійний фонд Рокада у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою. Зокрема, зазначає, що на виконання вимог договору поставки від 07.07.2023 та додаткової угоди № 1 від 28.07.2023 Постачальником виставлено рахунок на оплату № 15 від 25.09.2023. Відповідно до цього рахунку позивач повинен оплати поставку товару на загальну суму 971 951,01 грн. Однак, Постачальник частково виконав умови договору поставки від 07.07.2023 та поставив позивачу товар згідно видаткової накладної № 28 від 23.10.2023 на суму 237 330,00 грн. (згідно платіжних інструкцій № 4367 від 18.10.2023 та № 4889 від 03.11.2023). Позивач наголошує, що згідно з наявними в матеріалах справи банківськими виписками на рахунок ТОВ «Фід» від позивача зараховано кошти за платіжною інструкцією № 4367 від 18.10.2023 на суму 327 837,05 грн. та № 4889 від 03.11.2023 на 644 113,96 грн. Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на лист від 21.12.2023, яким відповідач повідомив позивача, що товар, який мав бути поставлений згідно рахунку № 15 від 25.09.2023 на суму 734 621,02 грн. буде поставлений в найкоротший термін, чим фактично підтвердив отримання коштів за даний товар та необхідність його поставки.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти доводів, наведених скаржником у апеляційні скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач не делегував уповноваженого представника в судове засідання. 28.07.2025 подав через систему «Електронний суд» заяву (вх. № ЗАГС 01-04/7923/23) про відкладення розгляду справи № 907/694/24 на іншу дату, в якому просить допустити до участі у наступному судовому засіданні представника ТОВ «Фід» - адвоката Майор І.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Колегія суддів зауважує, що Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.06.2025 вже відкладав розгляд апеляційної скарги з метою забезпечення принципу змагальності судового процесу та рівності його учасників перед законом і судом.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини з даного питання, й те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто за відсутності уповноваженого представника відповідача у справі.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

07.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фід (Постачальник) та Благодійним фондом «Рокада» (Покупець) укладено договір поставки №37-2, згідно з п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця будівельні матеріали та спортивне обладнання в асортименті, а Покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2 договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, поставляється за цим договором визначаються в узгоджених та підписаних сторонами Специфікаціях, рахунках-фактурах Постачальника, у видаткових накладних Постачальника та/або в інших додатках до договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що факт приймання товару Покупцем за видатковою накладною, за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними в рахунках-фактурах та у видаткових накладних, або факт оплати рахунка-фактури означає взаємну згоду Постачальника і Покупця з умовами поставки та умовами оплати товару, а також є підтвердженням факту отримання Покупцем від Постачальника рахунку-фактури для оплати товару, який Постачальник поставляє/поставив.

Загальна кількість товару, що буде поставлена протягом дії даного договору, складається із сумарної кількості товару в асортименті, зазначеному у відповідних видаткових накладних, підписаних сторонами (п. 1.6 договору).

Розділом 2 договору визначено ціну договору і порядок розрахунків, зокрема, що загальна вартість товару, що буде поставлена згідно цього договору складається із сум вартості товару, зазначених у видаткових накладних до цього договору підписаних сторонами. Вартість товару визначається у Специфікаціях, рахунках-фактурах та/або додатках до цього договору, видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору. Ціна договору включає в себе вартість товару, пакування, транспортування до об`єкту Покупця. Оплата здійснюється Покупцем в національній валюті України гривні на підставі цього договору, рахунку-фактури, виставленого Постачальником на вартість партії товару та накладних. При здійсненні платежу Покупець повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видаткової накладної (за якою партія товару постачалася), та номер та дату рахунку-фактури, виписаного Постачальником на оплату поставленої партії товару (п.п. 2.1-2.3, 2.6 договору).

Поставка товару здійснюється Постачальником безпосередньо на будівельний майданчик (об`єкт) Покупця, а саме Іванківський ліцей №1, який розташований за адресою: Україна, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Ярова, 6. Постачальник здійснює поставку товару Покупцю на місце (за адресою), що вказане в рахунку-фактурі та/або іншому додатку до договору (п.3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору сторони обумовили, що строк поставки кожної партії товару вказується в замовленні (заявці) Покупця. Якщо строк поставки відповідної партії товару не вказано в замовленні (заявці) Покупця, товар повинен бути поставлений протягом 5 календарних днів з моменту узгодження партії поставки в замовленні та/або оплати товару.

Згідно з п. 4.2 договору прийняття Покупцем товару від Постачальника підтверджується видатковою накладною, засвідчується підписами представників сторін, та свідчить про виконання Постачальником у повному обсязі та належним чином умов договору щодо поставки товару у кількості, асортименті та за ціною, згідно Специфікації та/або видаткових накладних.

Перехід права власності на товар до Покупця відбувається в день підписання Покупцем видаткових та товарно-транспортних накладних, що засвідчують момент прийняття товару (п.4.4 договору).

У відповідності до п. 6.1 договору Постачальник зобов`язаний поставити товар за цінами, передбаченими в Специфікаціях, рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, та на умовах визначених в замовленнях.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань по цьому договору сторони несуть відповідальність у відповідності до законодавства України та цього договору (п.8.1 договору).

Пунктом 8.3 договору встановлено, що у випадку порушення Постачальником строків поставки товару, зазначених у замовленні Покупця та/або в цьому договорі, у рахунках-фактурах або інших додатках до договору, Постачальник зобов`язаний сплатити на користь Покупця неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діятиме на дату порушення строків поставки за кожен день порушення.

У випадку, якщо порушення строку поставки триває більше 15 календарних днів, Покупець має право відмовитись від поставки товару, а Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю сплачену ним суму грошових коштів, сплатити штраф у розмірі 10,00% відсотків від ціни товару та відшкодувати Покупцю завдані таким простроченням збитки (п. 8.5 договору).

Відповідно до додатку №1 до договору поставки від 07.07.2023 (з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 28.08.2023) сторони обумовили кількість товару, який має бути поставлений Покупцю. Зокрема, сторони визначили, що предметом поставки є: - ґрунт в кількості 162 кг по ціні 595,00 грн. - на суму 96 390,00 грн.; - фарба для бетонних поверхонь в кількості 243 кг по ціні 580,00 грн. - на суму 140 940,00 грн.; -ґрунтовка Conipur 70 (0,15 кг/м2) в кількості 82,35 кг по ціні 435,55 грн. - на суму 35 867,54 грн.; - поліуретанове зв`язуюче Conipur 326 (1,7 кг/м2) в кількості 933,30 кг по ціні 314,56 грн. - на суму 293 578,85 грн.; -крихта Conica SBR гранули 1-4 мм (8кг/м2) в кількості 4 392,00 кг по ціні 13,31 грн. - на суму 58 457,52 грн.; - поліуретанове зв`язуюче Conipur 217 (1,2 кг/м2) в кількості 658,80 кг по ціні 423,45 грн. - на суму 278 968,86 грн.; - крихта Conica EPDM 0,5-1,5 мм (0,8 кг/м2) в кількості 439,20 кг по ціні 145,18 грн. - на суму 63 763,06 грн.; -крихта Сonica EPDM 0,0-0,5 мм (0,05 кг/м2) в кількості 27,45 кг по ціні 145,18 грн. - на суму 3 985,19 грн.

На виконання вимог договору поставки від 07.07.2023 Постачальником виставлено Покупцю рахунок на оплату №15 від 25.09.2023, згідно договору № 37-2 від 07.07.2023 на загальну суму 971 951,01 грн., який сплачено Покупцем платіжними інструкціями №4367 від 18.10.2023 на суму 327 837,05 грн., призначення платежу: «Оплата за грунт, фарбу, ґрунтовку зг. рах. № 15 від 25.09.2023» та №4889 від 03.11.2023 на суму 644 113,96 грн., призначення платежу: «Оплата за поліуретанове зв`язуюче, крихту зг. рах. № 15 від 25.09.2023» (т. 1, а.с. 13-14, 18).

Відповідачем частково виконані взяті на себе зобов`язання, на суму 237 330,00 грн., а саме в межах обумовленої заявки забезпечено постачання виключно: 1) ґрунт в кількості 162 кг по ціні 595,00 грн. - на суму 96 390,00 грн. та 2) фарба для бетонних поверхонь в кількості 243 кг по ціні 580,00 грн. - на суму 140 940,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №28 від 23.10.2023, згідно договору № 37-2 від 07.07.2023 (т. 1, а.с. 17).

В подальшому відповідач листом №135 від 21.12.2023 повідомив позивача, що товар, який мав бути поставлений згідно рахунку №15 від 25 вересня 2023 позиція 3-8 на суму 734 621,02 грн. відсутній, в зв`язку з ситуацією на державному кордоні. Даний товар буде поставлений в найкоротший термін після отримання (т. 1, а.с. 19).

05.04.2024 позивач направив на адресу ТОВ Фід претензію №3 (вих.. №286/24), якою з посиланням на умови договору поставки № 37-2 від 07.07.2023 вимагав в термін 5 календарних днів з моменту отримання даної претензії повернути сплачені кошти за неотриманий товар у сумі 734 621,01 грн. та штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого товару у розмірі 73 462,10 грн. (т. 1, а.с. 22-23). Відповідачем вказану претензію залишено без відповіді та задоволення.

Наведені обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки в сумі 864 595,68 грн., з яких: 734 621,02 грн. попередня оплата за договором поставки від 07.07.2023, 40 511,91 грн. інфляційні втрати, 16 000,65 грн. 3 % річних та 73 462,10 грн. штраф 10%.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 07.07.2023 між ТзОВ Фід (Постачальник) та Благодійним фондом «Рокада» (Покупець) укладено договір поставки №37-2. Відповідно до умов даного договору Постачальник, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язувався передавати у власність Покупця будівельні матеріали та спортивне обладнання в асортименті (надалі - товар), а Покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1.2 договору поставки № №37-2 від 07.07.2023 обумовлено, що ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, поставляється за цим договором визначаються в узгоджених та підписаних сторонами Специфікаціях, рахунках-фактурах постачальника, у видаткових накладних постачальника та/або в інших додатках до договору.

Як зазначалось вище, п. 3.3 договору сторони погодили, що строк поставки кожної партії товару вказується в замовленні (заявці) Покупця. Якщо строк поставки відповідної партії товару не вказано в замовленні (заявці) Покупця, товар повинен бути поставлений протягом 5 календарних днів з моменту узгодження партії поставки в замовленні та/або оплати товару.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що на виконання вимог договору поставки від 07.07.2023 Постачальником виставлено Покупцю рахунок на оплату №15 від 25.09.2023, в якому вказується згідно договору № 37-2 від 07.07.2023 на загальну суму 971 951,01 грн., який сплачено Покупцем платіжними інструкціями №4367 від 18.10.2023 на суму 327 837,05 грн., призначення платежу: «Оплата за грунт, фарбу, ґрунтовку зг. рах. № 15 від 25.09.2023» та №4889 від 03.11.2023 на суму 644 113,96 грн., призначення платежу: «Оплата за поліуретанове зв`язуюче, крихту зг. рах. № 15 від 25.09.2023» (т. 1, а.с. 13-14, 18).

Отже, товар оплачено Покупцем ще 18.10.2023 та 03.11.2023

Граничний строк поставки припадав на 08.11.2023.

Як зазначалося вище, відповідачем частково виконано взяті на себе зобов`язання, а саме в межах обумовленої заявки забезпечено постачання виключно: 1) ґрунт в кількості 162 кг по ціні 595,00 грн. - на суму 96 390,00 грн. та 2) фарба для бетонних поверхонь в кількості 243 кг по ціні 580,00 грн. - на суму 140 940,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №28 від 23.10.2023, в якій іде покликання на договір № 37-2 від 07.07.2023 (т. 1, а.с. 17).

Отже, фактичними обставинами справи спростовуються твердження скаржника, що оплата стосувалась не договору поставки № 37-2 від 07.07.2023.

Також наявною в матеріалах справи банківською випискою підтверджено, що на рахунок ТОВ «Фід» від позивача зараховано кошти за платіжними інструкціями № 4367 від 18.10.2023 на суму 327 837,05 грн. та № 4889 від 03.11.2023 на 644 113,96 грн. (т. 1, а.с. 20).

При цьому, як зазначалось вище, відповідач листом №135 від 21.12.2023 (через 43 дні після закінчення граничного строку постачання) повідомив позивача, що товар який мав бути поставлений згідно рахунку №15 від 25 вересня 2023, в якому зазначено згідно договору № 37-2 від 07.07.2023 позиція 3-8 на суму 734 621,02 грн. відсутній, в зв`язку з ситуацією на державному кордоні. Даний товар буде поставлений в найкоротший термін після отримання. Таким чином, відповідач фактично підтвердив отримання коштів за даний товар та необхідність його поставки. Водночас, докази поставки вказаного товару позивачу в матеріалах справи відсутні.

З врахуванням наведеного, у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем в розмірі 734 621,02 грн.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що у випадку, якщо порушення строку поставки триває більше 15 календарних днів, Покупець має право відмовитись від поставки товару, а Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю сплачену ним суму грошових коштів, сплатити штраф у розмірі 10,00 % відсотків від ціни товару та відшкодувати Покупцю завдані таким простроченням збитки.

Враховуючи те, що відповідачем частково не виконано умови договору поставки №37-2 від 07.07.2023 та не здійснено поставку товару згідно рахунку № 15 від 25.09.2023 позиції 3-8 на суму 734 621,02 грн., колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим нарахування позивачем у відповідності до умов укладеного сторонами договору штрафу в розмірі 73 462,10 грн. (10%) від ціни товару.

За неналежне виконання відповідачем зобов`язань, встановлених договором, позивач нарахував - 3% річних в сумі 16 000,65 грн. та 40 511,91 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів враховує, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу і є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити такі інтереси, а отже відповідні компенсаційні виплати нараховуються незалежно від вини боржника.

Слід зазначити, що ст. 625 розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 справа №918/631/19.

За результатами здійснення перевірки нарахування інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість та арифметично правильним їх нарахування, про що судом першої інстанції зроблено висновок.

Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2025 у справі №907/694/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

у х в а л и в:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фід залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2025 у справі №907/694/24 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук