Постанова від 05.08.2025 по справі 917/209/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року м. Харків Справа № 917/209/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є. , суддя Россолов В.В.

секретар судового засідання Гаркуша О.Л.

за участі представників сторін:

позивача Данілова Н.Н. (поза межами приміщення суду), довіреність №29-14/13 від 02.01.2025, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серія ПТ№1628 від 21.03.2017

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин Київський" (вх.№1376П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2025

у справі №917/209/25 (суддя Ківшик О.В., повний текст рішення підписано 23.04.2025)

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м.Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин Київський", м.Кременчук, Полтавська область

про стягнення 531.745,54 грн,

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин Київський" 531.745,54 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами Індивідуального договору № 4527 про надання послуги з постачання теплової енергії, з яких 463.109,33 грн основна заборгованість за період з листопада 2022 року по листопад 2024 року, 1.980,75 грн пеня, 17.129,33 грн 3% річних, 49.526,13 грн інфляційні втрати. Правовими підставами позову зазначено ст. 526, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193, 222 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.04.2025 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ "Магазин Київський" (39631, Полтавська обл., місто Кременчук, вул.Київська, будинок 58, код ЄДРПОУ 24561312) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м.Полтава, вул.Польська, 2А, код ЄДРПОУ 03338030, UА 4l3204780000026004000214065 АБ Укргазбанк МФО 320478) 463.109,33 грн - основного боргу; 1.980,75 грн - пені; 17.129,33 грн - 3% річних та 49.526,13 грн інфляційних втрат та 6.380,94 грн - судового збору.

Відповідач не погоджуючись з рішенням місцевого суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2025 у справі №917/209/25 в якій просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку оскаржуване рішення є необґрунтованим, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи та ухвалено рішення, внаслідок неповного, неправильного дослідження та оцінки доказів, що мають значення для справи, а також з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у прийнятті до уваги заперечень відповідача щодо відсутності ліцензії у позивача на надання відповідних послуг, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідач неодноразово зазначав, що позивач не мав чинної ліцензії, що суперечить законодавству і позбавляє підстав для пред`явлення вимог за договором. Суд першої інстанції неправильно застосував положення ч.1 ст.165 ГПК України, не дослідивши та не оцінивши цей ключовий факт;

- суд необґрунтовано визнав укладеним та чинним індивідуальний договір про надання послуг, хоча відповідач категорично заперечував факт укладення такого договору. Відповідач не надавав згоди та не визнавав існування договору, а суд першої інстанції без достатніх доказів, що підтверджують факт прийняття послуг або погодження з умовами договору, вважав його чинним, чим порушив принцип змагальності та об`єктивності розгляду;

- суд першої інстанції необґрунтовано визнав правомірними вимоги про нарахування 3% річних та інфляційних втрат, не встановивши факту прострочення з боку відповідача. В матеріалах справи відсутні докази неналежного або несвоєчасного виконання зобов`язань відповідачем, а суд ігнорував аргументи про те, що позивач не довів наявність прострочення, яке є необхідною підставою для нарахування відповідних сум;

- суд неправильно застосував положення про стягнення пені, прийнявши розрахунки позивача без надання відповідачу можливості їх перевірити або надати контррозрахунок. Відповідач не заперечував проти арифметичної правильності розрахунку, але вказував на відсутність договору та ліцензії, що робить такі розрахунки необґрунтованими. Суд не врахував відсутність фактичного підтвердження правомірності нарахувань, чим порушив принципи рівності сторін та належного розгляду доказів.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; встановлено строк по 14.07.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи в строк по 14.07.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи призначено на 05.08.2025. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/209/25.

02.07.2025 через електронну підсистему Електронний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від Полтавського ОКВП теплового господарства «Полтаватеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ТОВ «Магазин Київський» на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2025 по справі №917/209/25 - залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідач посилається на такі обставини:

- відповідач є стороною публічного договору приєднання, укладеного відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Договір був опублікований на офіційному сайті підприємства і набув чинності через 30 днів. Факт приєднання відповідача підтверджується отриманням послуг, наявністю об`єкта підключеного до тепломережі, а також іншими фактичними діями, які свідчать про користування послугою;

- відповідач, як співвласник нежитлових приміщень у будинку, підключеному до системи централізованого опалення, отримував теплову енергію в частині опалення місць загального користування. Позивач надав докази (акти перевірок, зняття показників обліку, таблиці розподілу теплової енергії), які підтверджують факт споживання теплової енергії відповідачем;

- позивач діяв у межах ліцензійних умов і застосовував тариф, встановлений рішеннями Полтавської обласної ради, які є обов`язковими для виконання відповідно до статей 43 та 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» і ст. 144 Конституції України. Судові рішення щодо визнання тарифів незаконними відсутні;

- відсутність підписаного договору чи рахунків не спростовує факту отримання відповідачем послуг. Після запровадження нових правил (Постанова КМУ №830), споживачі, які не визначили модель договірних відносин, автоматично є приєднаними до публічного договору.

На виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/209/25.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Россолов В.В., в зв`язку з відпусткою судді Тихого П.В.

04.08.2025 через підсистему «Електронний суд» на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ «Магазин Київський» надійшли додаткові пояснення по справі.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 3 ухвали апеляційного суду від 18.06.2025 сторонам було запропоновано до 14.07.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України.

Отже, відповідач подав додаткові пояснення з пропуском встановленого судом строку, при цьому клопотання про поновлення вказаного строку - не надав.

За приписами ч. 1, 2 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки додаткові пояснення подано відповідачем після закінчення встановленого судом строку без клопотання про його поновлення, суд апеляційної інстанції залишає їх без розгляду.

Також 04.08.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. В обґрунтування клопотання уповноважений представник відповідача адвокат Ульяненко Р.А., який супроводжує дану справу, зазначає, що не може прийняти участь у даному судовому засіданні у зв`язку із перебуванням його у відпустці.

Розглянувши надане стороною клопотання про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

1) в силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

2) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, сторонами не подано нових доказів чи доводів, які б потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні;

3) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору. В той час як у клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не довів обов`язковість своєї присутності в судовому засіданні і неможливості представляти інтереси відповідача іншим представником. При цьому інтереси відповідача вже представлені у справі шляхом подання апеляційної скарги, а також матеріалів справи, які надані суду. Крім того, колегія суддів керується вимогами Господарського процесуального кодексу України, що встановлюють обмеження строку розгляду справи (для рішення 60 днів), що обумовлює необхідність своєчасного та безперервного розгляду справи.

Враховуючи положення статті 273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду, зважаючи на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, з огляду на відсутність передбачених частиною 11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, адже, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи і вважає за можливе закінчити апеляційний розгляд справи у даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.

05.08.2025 в судове засідання з`явилася представниця позивача - Данілова Н.Н., яка підтримала свою позицію по справі, наведену у відзиві на апеляційну скаргу, просила оскаржуване рішення залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, основним напрямком діяльності Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» є забезпечення тепловою енергією для потреб опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об`єктів на території м.Полтави та районів Полтавської області.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є суб`єктом природної монополії (суміжного ринку) та діє на підставі виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування і постачання теплової енергії.

Основним напрямком господарської діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є надання послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води споживачам категорії населення, які, відповідно до норм чинного законодавства, віднесені до комунальних.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» забезпечує послугою з постачання теплової енергії житловий будинок по вул. Київська, 58, м.Кременчук, на першому поверсі якого розташований магазин який знаходиться у власності відповідача, загальною опалювальною площею 982,80 кв.м., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Свiдоцтва про право власності на нерухоме майно та не спростовується відповідачем.

Зазначене нежитлове приміщення приєднане до централізованої системи опалення зазначеного будинку, що обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії. Вузол обліку здійснює вимірювання споживання для двох об`єктів у будинку загальною площею 982,80 кв.м (підвальне приміщення площею 509,7 кв.м та приміщення магазину площею 473,1 кв.м).

З матеріалів справи вбачається, що у 2011 році в приміщенні магазину було встановлено теплолічильник Sonocal 500 (заводський номер 985803№181), а у січні 2014 року опалення приміщення було відключено, про що складено відповідний акт. Показники лічильника зафіксовані у встановленому порядку. У листопаді 2023 року представники ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснили огляд та опломбування вузла розподільного обліку після державної повірки, з відображенням фактичних показників приладу (покази 00189,385 Гкал, 09485,388 м3, 157193ч (02.11.2023)).

На підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023), на офіційному сайті підприємства було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі індивідуальний договір). Згідно з п.1 індивідуального договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі споживач). Договір укладено сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Договору присвоєно №4527.

Іншими умовами договору передбачено наступне:

- договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/ (п.2 Договору);

- фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Договору).

- виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

- виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення (п. 5 Договору);

- споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст.2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (п. 30 Договору);

- вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 Договору);

- розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 Договору);

- виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33 Договору);

- споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору);

- споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 31 Договору);

- споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п.41 Договору).

- оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п.47 Договору);

- цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п.51 Договору).

- якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 Договору).

Протягом спірного періоду (з листопада 2022 року по листопад 2024 року включно) надання послуг з постачання теплової енергії позивачем здійснювалося відповідно до тарифів, затверджених рішеннями Полтавської обласної ради «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»», а саме: рішення №477 від 30.09.2022, №669 від 28.07.2023, №687 від 26.09.2023 та №854 від 30.08.2024. Зазначені рішення приймалися в межах компетенції Полтавської обласної ради та розміщені у відкритому доступі на офіційному веб-сайті ради та сайті підприємства.

За твердженням позивача, нежитлове приміщення ТОВ «Магазин Київський», розташоване за адресою: м. Кременчук, вул. Київська, 58, підключене до внутрішньо-будинкової системи опалення багатоквартирного житлового будинку, обладнане вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ) та індивідуальним розподільним вузлом обліку (Sonocal 500, заводський № 985803№181).

Згідно з наданими доказами, обсяг споживання теплової енергії у приміщенні визначався на підставі показників вузла комерційного обліку та з урахуванням мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії відповідно до вимог законодавства. У підтвердження факту надання послуг позивач подав акти готовності будинку до опалювального сезону, рішення міського голови Кременчуцької міської ради про початок і закінчення опалювальних періодів, акти приймання вузла обліку, акти зняття показників, а також розрахунки обсягів і вартості теплової енергії.

Позивач зазначає, що протягом спірного періоду відповідачу на адресу реєстрації направлялися рахунки на оплату, однак оплата за надані послуги не надходила.

Вважаючи, що відповідач споживав теплову енергію на підставі зазначеного договору, однак належним чином не виконав свій обов`язок щодо оплати наданих послуг, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 463.109,33 грн основного боргу, 1.980,75 грн пені, 17.129,33 грн трьох відсотків річних та 49.526,13 грн інфляційних втрат.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі публічного договору приєднання, укладеного відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статей 633, 634 ЦК України, який набрав чинності через 30 днів після публікації на офіційному веб-сайті позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як співвласник приміщення у будинку, підключеному до системи централізованого опалення, є споживачем теплової енергії незалежно від факту укладення письмового договору або підписання актів наданих послуг, оскільки споживання відбувалося через внутрішньобудинкові мережі. Також судом встановлено, що тарифи, застосовані позивачем, затверджені уповноваженим органом Полтавською обласною радою, є чинними, обов`язковими до виконання і не були визнані протиправними у судовому порядку. З огляду на надані позивачем докази обсягів спожитих послуг та проведених нарахувань, а також відсутність належних доказів погашення заборгованості з боку відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Окремо суд першої інстанції зазначив, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати наданих послуг. Враховуючи відсутність доказів належного виконання відповідачем зобов`язань у визначений договором строк, суд визнав обґрунтованими додаткові нарахування та включив їх до суми заборгованості, яка підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії та гарячої води за Типовим індивідуальним договором від 01.11.2021.

Апеляційному суду належить перевірити правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності у позивача правових підстав для надання послуг з постачання теплової енергії відповідачу, зокрема наявності у ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» чинної ліцензії на здійснення відповідного виду господарської діяльності у спірний період, на чому наполягає апелянт. Також підлягає перевірці обґрунтованість висновків суду про укладення між сторонами договору у спосіб, передбачений Законом України «Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням доводів апелянта про відсутність належних доказів погодження істотних умов договору. Окремо апеляційному суду необхідно дослідити питання фактичного отримання відповідачем послуг у спірний період та правильність визначення розміру нарахувань, включно з розрахунками за показниками приладів обліку, а також законність нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Перш за все, стосовно тверджень апелянта про те, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є лише балансоутримувачем групи інвентарних об`єктів Кременчуцької ТЕЦ та не має ліцензій з виробництва теплової енергії, колегія суддів зазначає таке.

12.06.2012 НКРЕКП видала позивачу ліцензії на транспортування, виробництво (крім діяльності на ТЕЦ, АЕС, когенераційних установках та альтернативних джерелах) та постачання теплової енергії. Проте 06.06.2017 постановою №739 ці ліцензії були переоформлені на безстрокові.

З 08.07.2021, згідно з постановою НКРЕКП №1085, повноваження з ліцензування виробництва теплової енергії на обласному рівні передані місцевим державним адміністраціям. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є ліцензіатом Полтавської обласної державної адміністрації та внесене до відкритого Ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво, транспортування і постачання теплової енергії в межах Полтавської області.

Щодо тверджень апелянта про необхідність окремої ліцензії для провадження діяльності на Кременчуцькій ТЕЦ, слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено видачу окремої ліцензії у межах території області. Ліцензія, видана обласною державною адміністрацією, надає право провадити господарську діяльність на всій території області.

Таким чином, доводи апелянта про відсутність у позивача відповідних ліцензій є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також з дій, які, хоча прямо і не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статті 509 ЦК України та статті 173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) повинна вчинити на користь другої (кредитора) певну дію або утриматися від її вчинення, а кредитор має право вимагати виконання цього обов`язку. Такі зобов`язання виникають, зокрема, з підстав, визначених статтею 11 ЦК України.

Згідно зі статтею 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати як з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, так і з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, сторони є вільними у виборі контрагента, укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а також обов`язкові умови, встановлені актами цивільного законодавства. При цьому, за частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 630 ЦК України, договором може бути передбачено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду. Частина перша статті 633 ЦК України передбачає, що публічним є договір, в якому підприємець бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до нього звернеться, а умови такого договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім осіб, яким законом надано пільги. При цьому зміна умов публічного договору приєднання для окремого споживача не допускається, оскільки це призводило б до порушення принципу рівності прав інших учасників таких відносин.

Відповідно до частини шостої статті 633 ЦК України, умови публічного договору, які суперечать обов`язковим для сторін правилам укладення і виконання такого договору, є нікчемними. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України). Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом, а також ті, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або стандартних формах і можуть бути прийняті іншою стороною лише шляхом приєднання до договору в цілому без права на внесення змін до його змісту.

Регулювання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VІІІ від 09.11.2017), який введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним. Цим Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VІІІ від 09.11.2017) регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, законодавство у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, які регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належить затвердження правил надання комунальних послуг (крім газу та електроенергії), типових договорів про надання таких послуг, а також послуг з управління багатоквартирними будинками.

Виконуючи зазначені повноваження, Кабінет Міністрів України постановою від 21.08.2019 №830 затвердив «Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії», які набули чинності 04.09.2019. Зазначені Правила регулюють відносини між виконавцем послуги суб`єктом господарювання, що здійснює постачання теплової енергії, та споживачем, який отримує або має намір отримати таку послугу. Вони визначають вимоги до якості послуги, порядок обліку спожитої теплової енергії та порядок її оплати.

Послуги з постачання теплової енергії надаються виключно на договірних засадах. При цьому договір укладається на основі типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 14 Закону №2189-VIII (пункт 13 Правил).

Правовідносини щодо надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017, який набрав чинності з 01.05.2019. Відповідно до статті 14 зазначеного Закону, співвласники багатоквартирного будинку самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг: укладення індивідуальних договорів кожним співвласником; укладення колективного договору через управителя або уповноважену особу; або укладення договору об`єднанням співвласників як колективним споживачем.

У разі якщо протягом встановленого строку співвласники не визначилися з моделлю договірних відносин, індивідуальні договори вважаються укладеними автоматично з кожним співвласником за фактом отримання послуг, згідно з пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (у редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021).

Згідно з цими Правилами, індивідуальний договір набуває чинності через 30 днів з моменту його публікації на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування або виконавця послуг, якщо співвласники не прийняли рішення про іншу модель договірних відносин. Фактом приєднання до такого договору є вчинення споживачем дій, які свідчать про його волю укласти договір, зокрема отримання послуги.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2189-VIII передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність до моменту укладення договорів за новими правилами. У разі бездіяльності співвласників щодо визначення моделі договірних відносин, законодавець передбачив обов`язок виконавця ініціювати укладення індивідуальних договорів напряму з кожним співвласником.

Така правова конструкція знайшла своє підтвердження у практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23, де визначено, що відсутність волевиявлення співвласників не звільняє їх від обов`язку оплачувати отримані комунальні послуги за умовами публічного договору приєднання.

Правовідносини між сторонами у цій справі регулюються умовами публічного договору приєднання на надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022.

Розміщення позивачем на своєму офіційному веб-сайті тексту типового договору та форми заяви-приєднання відповідає вимогам законодавства і є офертою, яка підлягає акцептування споживачем.

Як свідчать матеріали справи, 01.12.2021 на офіційному сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (ttp://te.pl.ua/spozhivacham/naselennyu/dogovr-pro-nadannya-poslug/) була опублікована інформація щодо затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також форму заяви до нього.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач протягом 30 днів з моменту опублікування такої оферти не скористався правом вибору іншої моделі договірних відносин, чим висловив мовчазну згоду на укладення індивідуального договору відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Факт отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії підтверджено належними доказами, зокрема показами засобів обліку, актами перевірок, рішеннями органів місцевого самоврядування, документами щодо підключення системи теплопостачання (рішеннями міського голови Кременчуцької міської ради "Про початок опалювального сезону 2022-2023", "Про початок опалювального сезону 2023-2024" та "Про початок опалювального сезону 2024-2025" (які є загальнодоступними та наявні в Інтернеті), Актом приймання вузла обліку теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання, Актами зняття показників теплового лічильника за період з листопада 2022 по листопад 2024), а тому відсутність письмового договору не впливає на обов`язок відповідача оплатити фактично спожиту теплову енергію.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення відповідача за адресою: м.Кременчук, вул.Київська, 58, площею 473,1 кв.м, у період з 01.11.2022 по 30.11.2024, надавалися позивачем на підставі укладеного відповідно до вимог законодавства індивідуального договору, умови якого були публічно розміщені на офіційному веб-сайті позивача. Зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, у тому числі в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг. Доводи апелянта в цій частині не ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції щодо виникнення у відповідача обов`язку зі сплати вартості отриманих послуг.

Щодо тверджень апелянта про відсутність фактичного споживання теплової енергії та що нежитлове приміщення було відключено від системи централізованого опалення, колегія суддів зазначає, що належність нежитлового приміщення відповідача до багатоквартирного будинку по вул.Київська, 58 у м.Кременчуці, який в цілому є єдиним об`єктом теплопостачання, зумовлює надходження теплової енергії до нього для забезпечення нормативної температури у всіх приміщеннях будинку, включаючи підвальні та допоміжні. Факт відсутності опалювальних приладів або відмінних показників індивідуального приладу обліку не є підтвердженням відсутності споживання, оскільки тепловтрати відбуваються через огороджувальні конструкції, у тому числі приміщення відповідача та спільні МЗК і підвал.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна, до якого належать, зокрема, внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення. Такі мережі є невід`ємною частиною будинку та обслуговують усі приміщення, незалежно від наявності у них індивідуальних опалювальних приладів.

Згідно з п. 38 та п. 41 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, а також п.41 Типового індивідуального договору, відключення квартири чи нежитлового приміщення від централізованого опалення в установленому порядку не звільняє споживача від обов`язку сплачувати частку теплової енергії, необхідну для опалення місць загального користування, допоміжних приміщень і забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18.

Крім того, з 01.11.2021 розподіл обсягів теплової енергії між споживачами здійснюється відповідно до Методики розподілу, затвердженої наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018, яка передбачає нарахування мінімальної частки навіть за умови відсутності фактичного споживання.

Докази у справі, зокрема акти перевірки системи теплопостачання на початку та в кінці опалювального сезону, акти зняття показників вузлів обліку у будинку по вул. Київська, 58, свідоцтва про повірку лічильників, підтверджують подачу теплоносія до будинку та, відповідно, до приміщень відповідача. Заперечення відповідача про неукладення письмового договору чи відсутність прямого споживання спростовуються приєднанням останнього до публічного індивідуального договору та фактом отримання теплової енергії.

Отже, чинне законодавство передбачає, що навіть за наявності індивідуального приладу розподільного обліку приміщення зобов`язане споживати мінімально необхідну частку теплової енергії для забезпечення належного температурного режиму, а у випадку меншого споживання здійснюється донарахування до мінімальної частки (п.1 розд. VI Методики розподілу). Таким чином, розрахунки позивача, надані у справі, є нормативно обґрунтованими.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неправомірність нарахування обсягів спожитої теплової енергії за період з 01.11.2022 по 30.11.2024, колегія суддів зазначає, що вони є необґрунтованими і спростовуються як нормами чинного законодавства, так і матеріалами справи.

Як вже було встановлено, - нежитлове приміщення відповідача, яке є частиною багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Кременчук, вул.Київська, 58, є об`єктом, який споживає теплову енергію у складі загального теплового балансу будинку, включаючи тепловтрати через огороджувальні конструкції приміщення відповідача. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Методики розподілу №315, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315, а також положень укладеного між сторонами індивідуального договору, споживачі, чиї приміщення обладнані вузлами розподільного обліку, зобов`язані оплачувати обсяг теплової енергії не менший за мінімальну частку середнього питомого споживання теплової енергії у будівлі, а також пропорційну частку витрат на загально-будинкові потреби.

Відповідно до п. 33 договору від 01.11.2021 виконавець зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату теплової енергії не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку оплати. Рахунок надається паперово або в електронній формі за згодою споживача.

Відповідно до п. 24 Правил №830 (постанова КМУ від 21.08.2019), розподіл спожитої теплової енергії у будинку здійснюється за показниками вузлів обліку або пропорційно опалювальній площі за Методикою №315 від 22.11.2018. Умовно-постійна частина тарифу розраховується за тепловим навантаженням будівлі.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, а оплата здійснюється не пізніше останнього дня місяця, наступного за розрахунковим.

З 01.01.2022 частка теплової енергії, витраченої на загально-будинкові потреби, становить 25% і розподіляється пропорційно площам приміщень усіх співвласників (п. 8 розділу IV Методики №315).

Як вже було досліджено, будинок за адресою вул. Київська, 58 (м. Кременчук) обладнано комерційними приладами обліку, однак прилади-розподілювачі не встановлені, тому розподіл здійснюється за показниками лічильника та опалювальною площею.

Позивачем надано рахунки за послуги з теплової енергії та гарячої води за період 01.11.2022 30.11.2024, які одночасно виконують роль актів приймання-передачі за відсутності письмових заперечень відповідача. Рахунки містять детальну інформацію про нарахування за опалення, гарячу воду та абонентську плату.

Позивач, здійснюючи нарахування відповідачу, застосував саме цей підхід: обсяги теплової енергії визначалися з урахуванням даних загально-будинкового вузла комерційного обліку, розподілялися відповідно до Методики №315 з урахуванням площі нежитлового приміщення відповідача, а також враховувалися мінімальні нормативи споживання теплової енергії, передбачені законом. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, включаючи розрахунки позивача, надані пояснення щодо алгоритму нарахувань та копії рахунків.

Доводи апелянта про те, що нарахування є безпідставними через відсутність змінних показників індивідуального приладу обліку, є необґрунтованими, оскільки згідно з вимогами чинного законодавства, навіть у разі відсутності споживання теплової енергії за показниками приладу, приміщення відповідача як невід`ємна частина будинку зобов`язане компенсувати частку витрат на опалення місць загального користування, внутрішньобудинкових систем опалення та забезпечення мінімального питомого споживання тепла.

Крім того, відповідач не надав жодних доказів звернення до позивача із претензіями щодо неправомірності нарахувань, ненадання послуг або неналежної якості послуг у спірний період. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.

Посилання відповідача на непідписання актів чи ненадання рахунків не звільняють його від обов`язку сплатити за отримані послуги, оскільки грошове зобов`язання виникає на підставі договору, а рахунки носять інформаційний характер. В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з претензіями щодо ненадання чи неналежної якості послуг у спірний період. Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію ґрунтуються на належних та допустимих доказах і є законними.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність застосування до відповідача тарифу на послуги з постачання теплової енергії, слід зазначити, що відповідно до укладеного між сторонами індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, умови якого відповідають вимогам Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, плата за послугу складається з умовно-змінної та умовно-постійної частин тарифу, а також плати за абонентське обслуговування. Така структура тарифу прямо передбачена законодавством та застосовується до всіх споживачів відповідної категорії.

Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» http://te.pl.ua/ в розділі «ТАРИФИ», далі «Тарифи для потреб інших споживачів» (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potrebnshih- spozhivachv/).

Протягом спірного періоду тарифи на теплову енергію були встановлені рішеннями Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022, №669 від 28.07.2023, №687 від 26.09.2023 та №854 від 30.08.2024, які є чинними та обов`язковими для виконання, а їх правомірність не була оскаржена у судовому порядку. Інформація про зазначені тарифи є відкритою та загальнодоступною на офіційних ресурсах органу місцевого самоврядування та підприємства-постачальника.

Запровадження двоставкового тарифу не потребує індивідуального погодження з кожним споживачем, оскільки є нормативно затвердженим механізмом тарифоутворення, передбаченим чинним законодавством. Доводи апелянта про відсутність з його боку згоди на застосування саме двоставкового тарифу не враховують публічно-правову природу тарифного регулювання, при якому суб`єкти господарювання зобов`язані дотримуватися рішень уповноважених органів у сфері встановлення тарифів.

Доводи апелянта щодо відсутності правомірності застосування до нього двоставкового тарифу є необґрунтованими і зводяться до суб`єктивного незадоволення встановленим тарифом, однак не спростовують факту дотримання позивачем порядку нарахувань відповідно до чинного законодавства, умов договору та прийнятих органами місцевого самоврядування рішень.

Твердження про те, що відповідач не отримував рахунків та актів виконаних робіт, не можуть бути прийняті колегією суддів, адже такі обставини не є підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов`язання. Обов`язок відповідача здійснити оплату за надані послуги виникає з укладеного договору, а не з факту вручення рахунку чи підписання акту виконаних робіт. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №920/1343/21, рахунок на оплату має інформаційний характер і сам по собі не є первинним документом, який засвідчує господарську операцію. Відсутність рахунку або акту не звільняє споживача від обов`язку оплатити фактично отриману послугу, оскільки ненадання рахунку не є відкладальною умовою (ст. 212 ЦК України) та не свідчить про прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України).

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21, факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими належними доказами в їх сукупності, які свідчать про фактичне надання послуг. Основною ознакою наявності господарської операції є її реальність, а належним чином оформлені первинні документи є лише похідним підтвердженням.

При цьому непідписання актів приймання-передачі без надання вмотивованої відмови від їх підписання у встановлені строки не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати отриманих послуг. Господарські наслідки створює реальна фактична передача послуг, а не документальне оформлення актів.

Враховуючи встановлені судом обставини фактичного отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії, доводи апеляційної скарги щодо ненаправлення рахунків та актів є необґрунтованими і не впливають на обов`язок відповідача сплатити вартість отриманих послуг у повному обсязі.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі відповідних ліцензій та є виконавцем послуг відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до законодавства та Ліцензійних умов, позивач зобов`язаний постачати теплову енергію за тарифами, що встановлюються уповноваженими органами.

Оскільки засновником та власником підприємства є Полтавська обласна рада, питання встановлення тарифів на теплову енергію належать до виключної компетенції цього органу відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вказані рішення обласної ради є обов`язковими до виконання підприємством та не визнавались протиправними у встановленому порядку, тому позивач зобов`язаний їх застосовувати. Повноваження щодо встановлення тарифів на послуги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради відсутні.

Суд також зазначає, що перевірка правомірності прийняття рішень Полтавської обласної ради щодо встановлення тарифів не належить до юрисдикції господарських судів (ст. 20 ГПК України), а тому твердження відповідача про неправомірність застосування позивачем затверджених тарифів є безпідставними.

Враховуючи, що на спірний період для позивача рішенням Полтавської обласної ради було встановлено саме двоставковий тариф, інші варіанти його застосування були б протиправним втручанням у господарську діяльність позивача та виходили б за межі його повноважень.

Таким чином, колегія суддів констатує, що тарифи, застосовані ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» протягом спірного періоду, є правомірними, а розрахунок вартості фактично спожитої відповідачем теплової енергії здійснений коректно. Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 у розмірі 463.109,33 грн.

Суд зазначає, що зобов`язання сторін за договором про надання послуг виникають з моменту укладення такого договору та підлягають обов`язковому виконанню належним чином відповідно до його умов (глава 63, статті 525, 526, 530, 629 ЦК України). Вартість послуг, строки та порядок їх оплати визначаються договором і є обов`язковими для сторін. Одностороння відмова від виконання договірних зобов`язань або зміна їх умов не допускається, якщо інше прямо не передбачено законом або договором.

З урахуванням викладеного, обов`язок відповідача з оплати вартості отриманої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року є таким, що настав. Доказів сплати наявної заборгованості відповідачем суду не надано.

Позивач надав суду належні докази обґрунтованості розрахунків, які здійснювались відповідно до фактичної площі об`єкта відповідача, за адресою: вул. Київська, 58 у місті Кременчуці, враховуючи витрати теплової енергії на функціонування внутрішньо-будинкових систем, а також прямі витрати на опалення приміщення. При цьому позивач керувався положеннями Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (у редакції зі змінами).

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а нарахована до сплати сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 463.109,33 грн відповідає як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства.

В свою чергу неналежне виконання відповідачем договірного грошового зобов`язання є підставою для застосування передбачених договором та законом наслідків, зокрема стягнення з відповідача суми інфляційних втрат і трьох відсотків річних, які, відповідно до чинного законодавства (статті 610, 611, 625 ЦК України), є формою компенсації втрат кредитора від знецінення грошових коштів та способом захисту майнового інтересу позивача. Нарахування зазначених сум здійснюється незалежно від наявності вини боржника, а їх правова природа є компенсаторною, а не штрафною.

Позивач обґрунтував свої вимоги щодо стягнення 17.129,33грн 3%річних за період з з 01.01.2023 по 31.12.2024 та 49.526,13 грн інфляційних втрат за період з січня 2023 по грудень 2024 року (включно) відповідними розрахунками, які судом перевірені і визнані правильними.

Крім того, пунктом 45 спірного договору про надання послуги (укладеного 01.11.2021) передбачено відповідальність споживача у вигляді пені в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення у разі несвоєчасного здійснення платежів. Такий порядок відповідає вимогам цивільного і господарського законодавства (статті 546, 548, 549 ЦК України, статті 199, 230, 231, 232 ГК України).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1.980,75 грн пені за період з 01.03.2024 по 31.12.2024, нарахованої з урахуванням строків виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором. Колегією суддів перевірено обґрунтованість і арифметичну правильність розрахунків заявленої до стягнення пені, і підстав для сумніву у їх відповідності умовам договору та вимогам закону не встановлено.

Відповідачем заперечень щодо розміру заявленої суми боргу або арифметичних помилок не надано, контррозрахунку ціни позову суду не подано (ч. 4 ст. 165, ст. 161 ГПК України), що свідчить про визнання ним правильності викладених у позовній заяві розрахунків.

З огляду на викладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2025 у справі №917/209/25 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин Київський" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2025 у справі №917/209/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України

Повна постанова складена 11.08.2025.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя В.В. Россолов