Рішення від 21.07.2025 по справі 917/717/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2025

Справа № 917/717/25

Суддя Погрібна С.В., після виходу з лікарняного, розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу СІДС", вул. вул. Січових Стрільців, 8, каб. 1, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліра-Агро", вул. Молодіжна, будинок, 8, с. Теплівка, Лубенський район, Полтавська область, 37045

про стягнення коштів,

без виклику сторін,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроу СІДС" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліра-Агро" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 09/01 від 09.01.2024: 195 703,66 грн - основного боргу з урахуванням індексації на курсову різницю, 17 061,16 грн - пені, 53 940,00 грн - штрафу, 17 865,12 грн - 30% річних).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвала суду, яка направлялась на адресу відповідача, зазначену у позові, отримана останнім 22.04.2025, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Судом взято витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 17.07.2025, та встановлено, що адреса реєстрації відповідача - вул. Квіткова, 10, м. Пирятин, 37000.

Судом повторно було направлено відповідачу ухвалу суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі на адресу реєстрації відповідача.

Ухвала суду отримана останнім 24.07.2025, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Станом на 11.08.2025 відзив від відповідача чи будь-які інші заяви чи клопотання, до суду не надходили.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав відзив на позовну заяву, клопотання про продовження строку на їх подання відсутнє.

Приписами частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги зазначене, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено обставини.

У зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, постійні тривоги, які впливають на працездатність, суд був вимушений вийти за межі строку винесення рішення, встановленого ГПК України.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Обставини справи.

09 січня 2024 року між ТОВ «ГРОУ СІДС» та ТОВ «АЛІРА-АГРО» було укладено Договір поставки № 09/01 (надалі Договір, а.с. 9-12).

За умовами Договору ТОВ «ГРОУ СІДС» взяло на себе зобов`язання передати ТОВ «АЛІРА-АГРО» товар, погоджений сторонами у Специфікації № 1 до Договору, а саме:

Growstim Мікродобриво у кількості 200 л загальною вартістю 80 001,60 грн з ПДВ;

Фертекс Кукурудза у кількості 30 кг загальною вартістю 24 300,00 грн з ПДВ;

Мікродобриво Amino Start (TM RougeVert) у кількості 50 л. загальною вартістю 35 000,40 грн з ПДВ;

Фертекс Олійні у кількості 50 кг. загальною вартістю 40 500,00 грн з ПДВ; а всього Товарів на загальну суму 179 802,00 грн з ПДВ, що станом на момент укладення Договору становило еквівалент 4 259,70 ЄВРО.

У п. 5.6. Договору сторони передбачили, у зв`язку із тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору та підписання Специфікації, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором.

Згідно п. 5.7. Договору у випадку, коли курс долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США, на день проведення розрахунків є нижчим до курсу долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США на дату підписання Договору, Специфікації та/або відвантаження Товару, Покупець для оплати зобов`язується використовувати курс долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США на дату підписання даного Договору та Специфікації.

Відповідно до п. 5.8. Договору, зокрема, у тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладення Договору, Сторони для визначення належної до сплати суми вартості Товару використовують наступну формулу:

S = (A2/A1) * B, де:

S- Ціна на момент оплати;

B - Ціна на момент підписання;

A1 - курс долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США на день підписання Договору/Специфікації;

А2- курс долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США на день перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін.

Пунктом 5.10. Договору передбачено, що на дату здійснення платежу за Договором Покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за Договором Покупець перераховував Постачальнику гроші в оплату Товару, то на дату здійснення платежу за Договором Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.

Відповідно до п. 5.11. Договору при зверненні Постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених Покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви Постачальником про стягнення із Покупця заборгованості за цим Договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених Покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за Договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни Товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то Постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни Товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог.

Згідно п. 5.12 Договору у випадку, якщо на момент складання претензії або позовної заяви до суду Покупцем було здійснено часткову оплату за Товар, залишок основного боргу в еквіваленті доларів США визначається як різниця між загальною ціною Товару у доларах США, вказаною у відповідній специфікації, та еквівалентом у доларах США фактично здійснених Покупцем оплат з урахуванням положень про індексацію та курсу долара США на момент здійснення таких оплат.

Пунктом 5.13. Договору передбачено, якщо в Специфікації замість курсу гривні до долару США буде вказаний курс гривні до ЄВРО, то Сторони у всіх умовах Договору для цієї Специфікації замість доларів США застосовують ЄВРО на тих самих умовах, що вказані в Договорі.

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, Покупець на першу письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2. Договору.

Згідно пункту 7.8. Договору Уразі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості Товару, Покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.

Пунктом 7.9. Договору передбачено наступне: відповідно до ст. 259 ЦК України, Сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості Товару, а також вимог, пов`язаних з несвоєчасною оплатою Товару (штрафних санкцій), застосовується збільшений строк позовної давності у п`ять років. Крім цього, сторони відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

На виконання умов Договору ТОВ «ГРОУ СІДС» поставило обумовлений сторонами товар, про що була оформлена відповідна видаткова накладна (а.с. 13).

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 до Договору Сторони визначили та погодили наступні порядок та строк оплати Товару:

15 700,00 грн оплачується Покупцем в строк до 31 січня 2024 року,

164 102,00 грн оплачується Покупцем в строк до 31 грудня 2024 року (а.с. 12 зворотна сторона.

05.02.2024 відповідачем сплачено 1 000,00 грн., або еквівалент 23,69 ЄВРО (курс 42,21 грн./1 ЄВРО) (а.с. 14).

Пунктом 5.10. Договору передбачено, що на дату здійснення платежу за Договором Покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за Договором Покупець перераховував Постачальнику гроші в оплату Товару, то на дату здійснення платежу за Договором Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.

Таким чином залишок боргу за Специфікацією 1 до Договору з урахуванням положень про індексацію на курсову різницю становить еквівалент: 4 259,70 ЄВРО (вартість згідно Специфікації) - 23,69 ЄВРО (фактично сплачені кошти) = 4 236,01 ЄВРО, що станом на дату складання позовної заяви складає: 4 236,01 ЄВРО х 46,20 грн./1 ЄВРО = 195 703,66 грн.

Так, не зважаючи на належне виконання позивачем своїх зобов`язань, оплата за отриманий товар від відповідача не надходила, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 195 703,66 грн та стала приводом для звернення позивача до суду з цим позовом.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17 061,16 грн - пені, 53 940,00 грн - штрафу, 17 865,12 грн - 30% річних (розрахунок додано до позовної заяви).

З`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, врахувавши наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 180 Господарського кодексу України визначено істотні умови господарського договору.

Так, відповідно до частин 1, 3 і 4 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань як погоджених сторонами, так і тих, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Поставка позивачем Товару та надання послуг відповідачу підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростовано. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач факт допущення прострочення виконання обов`язку з оплати вартості поставленого товару не спростував, доказів протилежного суду не надав.

На підставі статі 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано до стягнення з відповідача 17 865,12 грн - 30 % річних за період з 01.02.2024 по 04.04.2025 (розрахунок додано до порзову).

В пункту 7.8. Договору сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості Товару, Покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.

Тобто, розмір відсотків узгоджено сторонами.

Суд перевіривши методику розрахунку 30% річних, здійснену позивачем, дійшов висновку про його правомірність.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 17 061,16 грн - пені за період з 01.02.2024 по 04.04.2025 та 53 940,00 грн - штрафу, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

При цьому щодо стягнення штрафу в розмірі 53 940,00 грн, суд вирішив зменшити його розмір, з огляду на наступне.

Водночас, у статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).

Конституційний Суд України у Рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій може призвести до негативних наслідків для нього, тоді як для позивача зменшення розміру штрафу не матиме негативних наслідків.

Крім того, суд зазначає, що штраф є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання, а не засобом безпідставного збагачення. Штраф не є основним боргом і будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а тому при зменшенні розміру штрафу позивач не несе значного негативного наслідку у своєму фінансовому стані.

Врахувавши викладене, з огляду на необхідність дотримання принципу рівності сторін справи та балансу інтересів обох сторін договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафу за порушення умов договору на 50%. Відтак стягненню з відповідача підлягає 26 970,00 грн.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та відсотків річних підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають частковому задоволенню (з урахуванням зменшення штрафу).

Як вже зазначалось, доказів сплати заборгованості суду не надано, викладені обставини відповідачем не спростовано.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 232, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліра-Агро" (вул. Молодіжна, будинок, 8, с. Теплівка, Лубенський район, Полтавська область, 37045, код ЄДРПОУ 38276297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу СІДС" (вул. вул. Січових Стрільців, 8, каб. 1, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100, код ЄДРПОУ 40884934) 195 703,66 грн - основного боргу з урахуванням індексації на курсову різницю, 17 061,16 грн - пені, 26 970,00 грн - штрафу, 17 865,12 грн - 30% річних та 3414,84 грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення підписано 11.08.2025.

Суддя Погрібна С.В.