Рішення від 30.07.2025 по справі 752/14765/24

Справа № 752/14765/24

Провадження № 2/752/1716/25

РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

секретаря судового засідання - Білас С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Денис" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Денис" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що його син ОСОБА_2 у період з 05 лютого 2024 року по 11 лютого 2024 року отримував медичні послуги у ТОВ "Клініка "Денис", у тому числі з 08 лютого 2024 року по 11 лютого 2024 року перебував у цьому медичному закладі на стаціонарному лікуванні. На момент госпіталізації до стаціонару ТОВ "Клініка "Денис" у сина позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були нежить, кашель та підвищення температури до 38 градусів.

08 лютого 2024 року лікарями ТОВ "Клініка "Денис" було проведено медичний огляд дитини, у тому числі лікарем ОСОБА_3 , за результатами якого поставлено діагноз: ГРВІ, гострий назофарингіт та призначено медикаментозне лікування: аквамарис небули по 3 краплі на день (тиждень), Окомістин у ніс по 2 краплі з рази на день (4 дні). Дані обставини підтверджуються Консультативним висновком лікаря-педіатра ТОВ "Клініка "Денис" від 08 лютого 2024 року та Консультативним висновком лікаря оториноларинголога ТОВ "Клініка "Денис" від 08 лютого 2024 року.

09 лютого 2024 року за результатами огляду ОСОБА_2 , лікарем ТОВ "Клініка "Денис" ОСОБА_3 було встановлено при риноксопії: набряклість слизової, слизові виділення, а при отоскопії праворуч: що барабанна перетинка сіро-рожева, вибухає. У цей де день ОСОБА_2 був оглянутий іншим лікарем, яка направила ОСОБА_2 на консультацію до оториноларинголога ТОВ "Клініка "Денис" ОСОБА_4 .

Після огляду, орієнтовно о 16:00-16:05, лікар ОСОБА_4 повідомив батькам дитини про потребу в терміновому проведенні дитині парацентезу барабанної перетинки праворуч, інакше можуть бути негативні наслідки у вигляді розповсюдження інфекції у мозок. При цьому, лікар ОСОБА_4 не надав батькам малолітнього часу на прийняття рішення, апелюючи тим, що його робочий час закінчується і тому операцію треба робити терміново. Переживаючи за здоров`я сина, батьки дитини змушені були погодитися на запропоновану процедуру.

09 лютого 2024 року хірургом ОСОБА_4 без анестезії зроблено ОСОБА_2 дві операції: парацентез барабанної перетинки праворуч, внаслідок якого отримано сірозну рідину. Після операції лікарем ОСОБА_4 призначено пацієнту антибіотикотерапію: аугментин 45 мг/кг/добу, про що він повідомив лікарю-педіатру ОСОБА_5

10 лютого 2024 року близько 11:00 за результатами огляду ОСОБА_2 , лікарем ОСОБА_5 було повідомлено про можливість продовження лікування вдома, проте того ж дня, близько 17 години стан дитини погіршився, у нього спостерігалися млявість, блювання, відмова від їжі та пиття, а отже існувала реальна загроза зневоднення організму.

Після цього лікарем ТОВ "Клініка "Денис" ОСОБА_5 прийнято рішення провести катетеризацію вени, з метою введення дитині препаратів для запобігання зневоднення організму, але через непрофесійні дії медичного персоналу, дитині на протязі тривалого часу не могли її провести, та зроблено близько восьми невдалих спроб, у зв`язку з чим ОСОБА_2 нанесено тілесні ушкодження у виді численних гематом на обох руках.

Так як стан дитини погіршувався, батьки дитини періодично викликали лікаря ОСОБА_5 , проте лікар не була спроможна прийняти будь-яке рішення з огляду на стан дитини, а натомість лише наголошувала на продовженні його випоювання.

У черговий раз з`явившись за викликом о 21 годині, лікар ОСОБА_5 , без проведення додаткових обстежень і консультацій профільних лікарів, почала ставити дитині такі діагнози як нейроінфекція, менінгіт. А також наполягати на його негайному переведенні у відділення інтенсивної терапії до іншого лікувального закладу - КМДКЛ №1. На запитання матері дитини чому не можливо лікувати дитину в їхній клініці, адже у них також має бути реанімація, батькам повідомили, що робочий час закінчився і лікарів на місці немає.

Після цього лікар ОСОБА_5 фактично влаштувала в присутності батьків істерику, почавши плакати та говорити, що дитина може не дожити до ранку. Батьки дитини після такої поведінки лікаря перебували в шоковому стані, адже з її слів слідувало, що для життя і здоров`я дитини існує реальна небезпека, а в даному медичному закладі жодної адекватної допомоги не можуть надати. Єдине, що порекомендували батьками, поїти дитину водою, заборонивши при цьому матері годувати дитину, хоча ОСОБА_2 був на грудному вигодовуванні.

Батьки ОСОБА_2 не спали цілу ніч, періодично випоюючи дитину малими порціями води. На ранок 11 лютого 2024 року, стан дитини був важким. Близько 9 години ранку інший лікар-педіатр, також почав говорити про підозру на нейроінфекцію, хоча жодних лабораторних і діагностичних досліджень для підтвердження такого діагнозу не було проведено.

Близько 10 години ранку 11 лютого 2024 року, дитину було повторно оглянуто лікарем ОСОБА_4 , який знову почав пропонувати повторити парацентез барабанної перетинки. На запитання батька дитини, скільки ще разів треба його робити, лікар сказав, що якщо треба, то й 50 разів.

Указує, щоб припинити знущання над дитиною з боку непрофесійних медичних працівників клініки, не здатних надати якісні медичні послуги, батьки дитини терміново прийняли рішення залишити клініку "Денис" та звернулися до іншого лікувального закладу - клініки «Добробут».

11 лютого 2024 року лікарем оториноларингологом ТОВ «Медичний центр «Добробут поліклініка» за результатами огляду ОСОБА_2 діагностовано: середній отит, неуточнений (діагноз МКХ-10), гострий правобічний гнійний середній отит, гострий риносинусит та направлено для госпіталізації в педіатричне відділення.

13 лютого 2024 року лікарем оториноларингологом ТОВ «Медичний центр «Добробут поліклініка» за результатами огляду дитини уточнено діагноз: гострий правобічний середній серозний отит. У даній клініці дитина отримала належне медикаментозне лікування, без будь-яких оперативних втручань і вже на третю добу його стан дозволив продовжити лікування вдома.

У подальшому батько дитини звернувся до керівництва ТОВ "Клініка "Денис" зі скаргою на неналежне надання медичної допомоги та вимагав, зокрема, відшкодувати на його користь матеріальну шкоду, завдану у зв`язку з ненаданням належної медичної допомоги ОСОБА_2 в сумі 27 409,00 грн, що складається з витрат, понесених на оплату медичних послуг в ТОВ «Клініка "Денис", а також вимагав відшкодувати моральну шкоду, завдану у зв`язку з ненаданням належної медичної допомоги в сумі 200 000,00 грн.

Листом від 06 травня 2024 року №36/05/-1 ТОВ "Клініка "Денис" повідомила, що за результатами проведеного клінічного розбору даного випадку та оцінки дій медичного персоналу клініки про наданні медичної допомоги ОСОБА_2 було зроблено висновок, що лікування було проведено належним чином. Відповідно до стандартів медичної допомоги, клінічних маршрутів пацієнта.

Позивач вказує на те, що через непрофесійність лікарів, що перебувають у трудових відносинах з відповідачем, жодне з наявних у дитини захворювань у період з 08 лютого 2024 року по 11 лютого 2024 року не було належним чином проліковано, а натомість дитина зазнала тілесних ушкоджень та фізичних страждань, внаслідок проведення, без жодного знеболення, непотрібного і надзвичайно болісного для немовляти хірургічного втручання. До того ж з вини лікарів клініки «Денис» виникла реальна загроза для життя і здоров`я дитини і лише своєчасне залишення цього закладу дозволило уникнути більш негативних наслідків.

Крім того, батько дитини, який увесь час перебував у клініці разом з дитиною, також зазнав сильних душевних страждань, викликаних страхом за здоров`я та життя сина, безпорадністю медичного персоналу відповідача, неадекватністю їх поведінки в стресовій ситуації.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд:

- стягнути з ТОВ «Клініка «Денис» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану у зв`язку з ненаданням належної медичної допомоги ОСОБА_2 , в сумі 26 380,00 грн.;

- стягнути з ТОВ «Клініка «Денис» на користь ОСОБА_1 , який діє у власних інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, 200 000,00 грн.

Вирішити питання про стягнення судових витрат.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

У вересні 2024 року ТОВ «Клініка «Денис» подала відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 .

Посилається на те, що на виконання вимог Наказу МОЗ України №751 від 28 вересня 2012 року «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги», відповідачем, в тому числі, впроваджено в роботу закладу Клінічний маршрут «Гострий середній отит у дітей» МС-ДСВ-КВ-01 від 17 серпня 2023 року, розроблений відповідно до Клінічної настанови, заснованої на доказах «Гострий середній отит», 2021.

Зазначає, що дія Клінічного маршруту «Гострий середній отит у дітей» аналогічно як і Клінічної настанови з його лікування встановлює вимоги до діагностики та лікування різних диференційованих діагнозів, таких як негнійний середній отит, гнійний та неуточнений середній отит, середній отит при хворобах класифікованих в інших рубриках, відповідно до Розділу Н.65-Н-67 МКХ-10, зокрема і при гострому середньому серйозному отиті.

При цьому тактика лікування гострого середнього отиту, зокрема і при диференційованому діагнозі - гострий середній отит, передбачає і хірургічне лікування за наявності показань до нього, зокрема таких як тяжкий або середньої тяжкості загальний стан дитини, безсоння більше двох ночей, тривала гарячка та оталгія, а також за умови відповідного віку дитини (після досягнення) 3-х місяців та відсутності ефекту від антибіотикотерапії. Хірургічне лікування, яке полягає у шунтуванні, проколі барабанної перетинки не вимагає проведення знеболення.

Даними первинної облікової документації «Медична картка стаціонарного хворого» ф№003/о та «Виписки з медичної картки амбулаторного хворого, ф.027/о, спростовуються повністю твердження позивачів про відсутність адекватного встановленого медичного діагнозу та щодо непроведення медичними працівниками необхідних інструментальних і лабораторних обстежень, підтверджується правильність вибору тактики лікування, шляхом здійснення хірургічного втручання.

Отже, у діях відповідача та медичного персоналу відповідача відсутні будь-які порушення положень і норм, якими визначено обсяг, форми і методи надання медичної допомоги.

З огляду на дотримання медичними працівниками вимог Клінічного протоколу «Гострий середній отит», розробленого та впровадженого відповідно до Клінічної настанови, 2021 року, а також на покращення стану дитини, про яке зазначається безпосередньо позивачами, жодної шкоди здоров`ю, а тим більше життю пацієнта завдано не було.

Зазначає, що у зв`язку з відсутністю ефекту від лікування на початковому етапі, в тому числі шляхом антибіотикотерапії, проведення перфорації барабанної перетинки було здійснено саме з метою уникнення будь-яких негативних наслідків для здоров`я дитини.

Крім того, нормалізація стану дитини відбулася саме на фоні проведеного парацентезу 09 лютого 2024 року та продовження призначеної антимікробної терапії, що підтверджується медичними документами, виданими ТОВ «Медичний центр «Добробут -Поліклініка». Зокрема, у консультативному висновку лікаря -отоларинголога дитячого від 13 лютого 2024 року вказано про позитивну динаміку внаслідок проведеного 09 лютого 2024 року парацентезу.

Не можуть бути підтвердженням завданої шкоди пацієнту також і невдалі спроби постановки венозного катетера для проведення інфузійної терапії, оскільки через зневоднення організму дитини внаслідок захворювання, успішна та швидка катетеризація периферійної вени, значно знизилася. Тим більше, і батьки дитини спочатку відмовлялися від постановки дитині катетера для проведення інфузійної терапії, не зважаючи на те, що вони усвідомлювали та були попереджені про негативні наслідки зниження в організмі дитини рідини.

Отже, синці у місцях спроби постановки катетера є виключно результатом перебігу захворювання, внаслідок якого відбувалося стрімке зневоднення, а також відмови батьків дитини від запропонованої терапії на початку лікування.

Таким чином, у зв`язку з наданням медичної допомоги ОСОБА_2 , відповідачем та медичним персоналом відповідача, будь-якої шкоди завдано не було, а будь-який причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача і обставинами, якими обґрунтовані позовні вимоги, відсутній.

При цьому, навіть якщо допустити, що шкода у вигляді фізичних страждань дитини була завдана, у зв`язку з його лікуванням - проведенням певних процедур та маніпуляцій медичним персоналом, вина відповідача та медичного персоналу у цьому відсутня, так як надання медичної допомоги відбувається завжди в умовах правомірного та виправданого ризику, тобто з врахуванням користі від проведеного втручання.

Про існування певних обмежень при наданні медичної допомоги, викликаних особливостями організму, стану в якому перебував пацієнт, а також про можливі несприятливі наслідки від лікування, лікарями, що залучалися до надання медичної допомоги, було інформовано законних представників малолітнього ОСОБА_2 щоразу, про що за підписом лікарів та пацієнта оформлено письмові документи, як на проведення, лікування і діагностику, так і усвідомлена добровільна відмова від медичних послуг, відповідно до вимог Наказу №110 від 14 лютого 2024 року Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я, незалежно від форми власності та підпорядкування».

Таким чином, позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не наведено жодних доводів наявності у діях відповідача та/або його працівників, ознак цивільного правопорушення.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 29 жовтня 2024 року, представник позивача наводить доводи, викладені у позові. Додатково звертає увагу на те, що наявна у розпорядженні позивача медична документація не містить відомості про те, що до моменту проведення ОСОБА_6 парацентезу йому було поставлено діагноз «Гострий середній отит справа». Дані твердження також не спростовані жодним документом, доданим до відзиву.

Всупереч Клінічної настанови, на яку посилався відповідач, медичні працівники відповідача не провели належні діагностичні процедури для підтвердження гострого середнього отиту, натомість дитині були лише проведені огляди: риноскопія та отоскопія. Крім того, для лікування начебто діагностованого гострого середнього отиту, замість призначення належної медикаментозної терапії та подальшої оцінки її результативності, працівники відповідача провели без достатніх медичних показань та знеболення хірургічну процедуру.

Повідомляє, що у травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зі скаргою на неналежне надання медичної допомоги сину, за результатами розгляду якої було складено висновок, в якому були встановлені порушення: медична документація велась з порушенням вимог чинного законодавства; медична допомога хворому надавалась не у відповідності клінічним протоколам, а саме: не проведена дезінтоксикаційна та регідратаційна терапія, необґрунтоване проведення парацентезу (лабораторно не підтверджене), обстеження дитини неповне (вірусологічне, інструментальне, не викликані суміжні фахівці-невролог, інфекціоніст).

У запереченні на відповідь на відзив, яке надійшло до суду 10 грудня 2024 року, представник відповідача заперечує проти доводів позивача на невідповідність вимогам стандартів дій медичного персоналу відповідача в частині проведення ними діагностичних обстежень, повнити збору анамнезу та скарг при постановці діагнозу «Гострий середній отит», оскільки на момент поступлення ОСОБА_2 до відділення дитячого стаціонару, лікарем за результатами первинного огляду ще 08 лютого 2024 року було призначено проведення медикаментозної та інфузійної терапії. Однак відповідно до записів у медичній карті стаціонарного хворого, батьки дитини від катетеризацій та проведення інфузійної терапії відмовились, у зв`язку із чим, а також із через посилення стану зневоднення дитини, вже 09 лютого 2024 року неможливість забезпечити венозний доступ стала об`єктивною, а відтак і введення лікарських засобів.

Отже, прийняття рішення про проведення проколу барабанної перетинки без проведення лікування антибактеріальними препаратами було зумовлено виключно у зв`язку із відмовою від своєчасного забезпечення венозного доступу та проведення інфузійної терапії батьками дитини.

Відповідач визнає та не заперечує недостатню якість ведення медичної документації, що полягає у невнесенні лікарями та іншим медичним персоналом відомостей про об`єктивний стан дитини, недостатньому опису анамнезу та скарг батьків, часткової відсутності даних про призначені та проведені обстеження, відсутності обґрунтування поставлених діагнозів та лікування, відсутності записів про причини неможливості проведення іншої тактики лікування, зокрема шляхом введення антибіотиків. Крім того, лікарями, які проводили інформування батьків пацієнта про наслідки та ризики для здоров`я пацієнта через відмову від призначення нефузійної терапії не було отримано їх підпис у відповідному документі.

Повідомляє, що саме недоліки та порушення ведення медичної документації стали підставою для висновку департаменту охорони здоров`я щодо невідповідності наданої медичної допомоги ОСОБА_2 вимогам клінічних протоколів та підставою для замовчування батьком дитини факту відмови від виконання лікарських призначень та рекомендацій.

У судовому засіданні 02 квітня 2025 року позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали, надали пояснення, аналогічні поясненням, викладеним у позові та відповіді на відзив.

У судовому засіданні 29 липня 2025 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 (а.с.11-12, т.1).

05 лютого 2024 року ОСОБА_1 з малолітньою дитиною ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Клініка «Денис» зі скаргами на підвищення у дитини температури тіла до 38 градусів, нежить, кашель, що підтверджується консультативним висновком чергового лікаря дитячого стаціонару. Лікарем ОСОБА_7 встановлено діагноз - гострий назофарингіт (а.с.13,т.1).

06 лютого 2024 року батько ОСОБА_1 з малолітньою дитиною ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Клініка «Денис» зі скаргами на сухий кашель, закладенысть носу, що підтверджується консультативним висновком чергового лікаря-педіатра. Лікарем встановлено діагноз - гострий назофарингіт (нежить), грип А (клінічно?) (а.с.14,т.1).

08 лютого 2024 року батьки з малолітньою дитиною звернулись до ТОВ «Клініка «Денис» зі скаргами на нежить, кашель, підвищення температури до 38 градусів, неспокій дитини вночі, торкається до свого вушка, слизові виділення, сопить, що підтверджується консультативними висновками лікаря -педіатра та лікаря оториноларнголога. Лікарем оториноларнгологом встановлено діагноз - гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, неуточнена, Гострий назофарингіт, ГРВІ (а.с.15,16,т.1).

Відповідно до виски із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10 лютого 2024 року, зазначено, що в результаті проведеного лікування стан дитини покращився, не лихоманить, дитина активна, грається. За бажанням батьків виписується зі стаціонару з рекомендаціями для продовження лікування в амбулаторних умовах (а.с.17-20, т.1).

Відповідно до виски із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 11 лютого 2024 року, зазначено, що 11 лютого 2024 року стан дитини важкий, відмовляється від їжі, неспокійна; оглянута повторно ЛОРом, рекомендовано повторити парацентез правої б-л, батьки відмовились. Враховуючи ексикоз, підозру на нейроінфекцію повторно рекомендовано перевід у відділення інтенсивної терапії, батьки відмовляються (а.с. 21-25, т.1).

Також згідно з картою пацієнта, який вибув із стаціонару № 20240208113404 від 11 лютого 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений діагноз: гостра інфекція верхніх шляхів, неуточнена, Нейроінфекція? Менінгіт? Гострий середній отити справа. Ексикоз 2 ст. СПО 09.02.24- парацентез правої барабанної (а.с. 181, т.1).

Відповідно до Консультативного висновку лікаря-педіатра ТОВ «Медичний цент «Добробут» від 11 лютого 2024 року, ОСОБА_2 встановлено діагноз - гострий правобічний гнійний середній отит. Гострий риносинусит. Дитину госпіталізовано в педіатричне відділення (а.с.26,27 т.1).

Відповідно до виписки № 510 із медичної карти стаціонарного хворого ТОВ «Медичний цент «Добробут», ОСОБА_2 перебував у стаціонарі з 11 лютого 2024 року по 14 лютого 2024 року із діагнозом: ГРІ: риніт, правобічний середній серозний отит (парацентез 09 лютого 2024 року) - позитивна динаміка. Пацієнта госпіталізовано в ургентному порядку з клінікою больового синдрому, катаральних явищ. На фоні проведеного лікування стан дитини з покращенням: не лихоманить, дитина активна; виписаний на амбулаторне лікування під наглядом педіатра (а.с. 31, т. 1).

Згідно з рахунком-актом 86593 від 06 лютого 2024 року ОСОБА_1 сплачено ТОВ «Клініка «Денис» за консультацію лікаря педіатра 1 029,00 грн (а.с.32, т.1).

Згідно з рахунком-актом 88614 від 10 лютого 2024 року ОСОБА_1 сплачено ТОВ «Клініка «Денис» за аналіз крові та консультацію лікаря терапевта/сімейного лікаря 1 418,00 грн (а.с.33, т.1).

Відповідно до акта про надані медичні послуги №22989 від 09 лютого 2024 року, ТОВ «Клініка «Денис» надало ОСОБА_2 медичні послуги на загальну суму 21 778,00 грн (а.с.34,т.1).

Згідно з рахунком-актом 88680 від 10 лютого 2024 року ОСОБА_1 сплачено ТОВ «Клініка «Денис» за медикаментозне лікування та стаціонарне лікування в дитячій палаті 3 184,00 грн (а.с.35, т.1).

Всього позивачем ОСОБА_1 за лікування дитини під час її перебування у відділенні стаціонару відповідача було сплачено ТОВ «Клініка «Денис» грошові кошти у сумі 26 380,00 грн. Оплата наданих послуг на вказану суму підтверджена також копіями фіскальних чеків (а.с. 36-37, т.1).

Відповідно до висновку, складеного Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на звернення ОСОБА_1 щодо якості надання медичної допомоги його неповнолітній дитині ОСОБА_2 в клініці «Денис», в складі комісії: голови комісії ОСОБА_8 , членів комісії: ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_2 в умовах ТОВ «Клініка «Денис», вбачається, що медична документація велась з порушенням вимог чинного законодавства; медична допомога хворому надавалась не у відповідності клінічним протоколам, а саме: не проведена дезінтоксикаційна та регідратаційна терапія, необґрунтоване проведення парацентезу (лабораторно не підтверджене), обстеження дитини неповне (вірусологічне, інструментальне, не викликані суміжні фахівці-невролог, інфекціоніст); недостатній рівень комунікативних навичок (а.с.133-136, т.1).

Щодо правової природи спірних правовідносин

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У результаті звернення позивача до ТОВ «Клініка» «Денис» за наданням його сину медичної допомоги та оплати наданих медичних послуг між ОСОБА_1 , як законним представником дитини, та ТОВ «Клініка» «Денис» виникли договірні правовідносини.

В оцінці наведеного суд враховає, що якщо у разі ненадання чи неналежного надання медичної допомоги пацієнтові завдана шкода, то застосовуються правила як про договірну, так і деліктну відповідальність.

Правове регулювання договірних правовідносин здійснюється за нормами глави 63 книги п`ятої ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 906 ЦК України).

Якщо медична допомога пацієнтові надається за плату, а здійснення суб`єктом господарювання медичної практики у сфері охорони здоров`я передбачає отримання прибутку, то відповідальність за неналежне виконання умов договору надавач медичних послуг нестиме незалежно від наявності вини у його діях. У разі якщо надання неналежних послуг за договором призвело не лише до завдання майнових збитків, а й до завдання шкоди здоров`ю споживача послуг, то наставатиме додатково деліктна відповідальність.

У разі надання медичної послуги, яка містить істотні недоліки, пацієнт як споживач має право на розірвання такого договору, а також на відшкодування завданих йому збитків.

За правилом частини десятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Договірна відповідальність настає за невиконання умов договору, а позадоговірна (деліктна) за спричинену шкоду здоров`ю на підставі правил статей 1166, 1167, 1195 ЦК України.

Звертаючись до суду з цим позовом про відшкодування майнової шкоди, позивач ОСОБА_1 його правовими підставами визначив правила статей 1166, 1167, 1172 ЦК України.

У цивільному законодавстві питання відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, врегульовані §1 Глави 82 книги п`ятої ЦК України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

Щодо наявності складу правопорушення.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Згідно з частиною четвертою статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» лікар не несе відповідальності за здоров`я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправним.

Подібних висновків дійшов Верховних Суд у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 661/2894/16-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 686/6022/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, від 09 квітня 2024 року у справі № 584/947/20.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21 звернув увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг, вказавши, що «мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін».

Як встановлено судом, у період з 05 лютого 2024 року по 11 лютого 2024 року сину позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надавались медичні послуги у ТОВ "Клініка "Денис", у тому числі з 08 лютого 2024 року по 11 лютого 2024 року він перебував у цьому медичному закладі на стаціонарному лікуванні.

Поряд з цим, судом встановлено, що лікарями ТОВ "Клініка "Денис" медична допомога хворій дитині надавалась не у відповідності з клінічними протоколами лікування, отже позивач має право на відшкодування майнової шкоди на розмір сплачених за надання таких послуг коштів на суму 26 380,00 грн.

Є безпідставними посилання сторони відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що діях відповідача та медичного персоналу відсутні будь-які порушення положень і норм, якими визначено обсяг, форми і методи надання медичної допомоги, оскільки такі порушення, зокрема, встановлено комісією Департаменту охорони здоров`я за наслідком проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги ОСОБА_2 в умовах ТОВ «Клініка «Денис».

Зокрема, Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на зверення ОСОБА_1 щодо якості надання медичної допомоги його неповнолітній дитині в клініці «Денис», в складі комісії: голови комісії ОСОБА_8 , членів комісії: ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , надано висновок за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_2 в умовах ТОВ «Клініка «Денис», з якого вбачається, що медична документація велась з порушенням вимог чинного законодавства; медична допомога хворому надавалась не у відповідності клінічним протоколам, а саме: не проведена дезінтоксикаційна та регідратаційна терапія, необгрунтоване проведення парацентезу (лабораторно не підтверджене), обстеження дитини неповне (вірусологічне, інструментальне, не викликані суміжні фахівці-невролог, інфекціоніст); недостатній рівень комунікативних навичок (а.с.133-136, т.1).

Отже, наявність заподіяної внаслідок неналежного виконання лікарями клініки «Денис» професійних обов`язків, встановлено на підставі письмових доказів у справі.

В оцінці наявності причинного зв`язку між діями медичних працівників ТОВ «Клініка «Денис» та завданням шкоди суд враховує, що на підставі письмових доказів судом встановлено, що у зв`язку з діями лікарів, які надавали некваліфіковану медичну допомогу, на оплату яких батько дитини сплатив медичному закладу кошти у розмірі 26 380,00 грн, йому завдано шкоди на вказану суму та такі кошти мають бути відшкодовані позивачу винною особою.

Щодо розподілу тягаря доведення вини.

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 27 лютого 2019 року у справі 755/2545/15-ц.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Під час розгляду справи судом не встановлено відсутності вини у діях відповідача, оскільки клініка «Денис» не спростувала відсутності вини у діях її лікарів, в наданні неналежної медичної допомоги дитині позивача - ОСОБА_2 . Натомість надання медичної допомоги відповідачем не у відповідності клінічним протоколам, підтверджується висновком комісії Департаменту охорони здоров`я від 16 вересня 2024 року.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Позивачем у даній справі доведено наявність факту заподіяння йому та його малолітньому сину, діями відповідача (який не є безпосереднім завдавачем шкоди, але зобов`язаний її відшкодувати в силу вимог закону як роботодавець заподіювачів шкоди) моральної шкоди, та те, що між такими діями та заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв`язок, при цьому відповідачем не спростовано відсутність протиправності дій та вини в завданні такої моральної шкоди.

З огляду на те, що позивач та його син зазнали душевних страждань, при цьому малолітній ОСОБА_2 зазнав фізичного болю внаслідок проведення хірургічних втручань без лабораторного підтвердження його необхідності, оцінивши наслідки такого недбалого ставлення медичних працівників ТОВ «Клініка «Денис», керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе визначити розумну і допустиму суму відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 10 000,00 грн кожному.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на загальну суму 46 38,00 грн, що становить 20,49% від ціни позову (226 380,00 грн).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн).

Позивачі звільнені від сплати судового збору, на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», отже з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі 463,58 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Денис" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Денис" на користь ОСОБА_1 26 380 (двадцять шість тисяч триста вісімдесят) грн 00 коп в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Денис" на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Денис" на користь малолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Денис" на користь держави судовий збір в сумі 463 (чотириста шістдесят три) грн 85 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Клініка "Денис", адреса: м. Київ, вул. Композитора Мейтуса, буд. 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 43767328.

Повний текст рішення складено 11 серпня 2025 року.

Суддя А.В. Слободянюк