Постанова від 30.07.2025 по справі 337/4428/24

Дата документу 30.07.2025 Справа № 337/4428/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/4428/24 Головуючий у 1-й інстанції: Сидорова М.В.

Провадження № 22-ц/807/1393/25-2 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Онищенка Е.А.,

Полякова О.З.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кірсанова Анастасія Володимирівна, на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кірсанова Анастасія Володимирівна, на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Куліченко Олени Миколаївни, щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кірсанова А.В., звернулася до суду зі скаргою на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Куліченко О.М.

Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується з діями державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення з неї виконавчого збору у виконавчому провадженні №77824451 з виконання ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя про затвердження мирової угоди щодо визначення режиму спілкування ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилаючись на зазначені обставини, боржник ОСОБА_1 просила суд: поновити строк для подання скарги; визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2025 року, винесену старшим державним виконавцем Хортицького ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Куліченко О.М. у виконавчому провадженні №77824451; визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 16.04.2025 року, винесену старшим державним виконавцем Хортицького ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Куліченко О.М. у виконавчому провадженні №77824451.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кірсанова Анастасія Володимирівна, на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Куліченко Олени Миколаївни в частині винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Роз`яснено скаржнику, що розгляд справ за вказаною категорією віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кірсанова Анастасія Володимирівна, на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Куліченко Олени Миколаївни в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №77824451 повернуто скаржнику без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кірсанова А.В., подала апеляційну скаргу, в якій,посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених урішенні суду першої інстанції,обставинам справи,порушення норм процесуального права,неправильне застосування норм матеріальногоправа,просила ухвалу суду скасувати,постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ. Якщо рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ (при цьому апелянт ОСОБА_1 є саме стороною виконавчого провадження), а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (статті 383, 384 ЦПК України, ч. 4 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Також заявниця вказує, що правова позиція щодо правомірності юрисдикції у даному випадку висловлена в постанові Верховного Суду від 11.09.2024 року по справі № 310/2210/21, провадження №14-82цс24: «7.47. Тож суперечитиме законам логіки віднесення до юрисдикції адміністративного суду оскарження постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження».

Від представників Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Горлова В.Г., Куліченко О.М. на адресу апеляційного суду надійшли відзив та заперечення на апеляційну скаргу, в яких вони просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначають, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Учасники справи,будучи належнимчином повідомленимипро дату,час імісце розглядусправи, до апеляційного суду не з`явилися. Від представника ОСОБА_1 -адвоката КірсановоїА.В. надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності.

Частиною першоюстатті 182 ЦПК Українипередбачено,що прирозгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Окрім того, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина першастатті 372 ЦПК України).

У постановіВерховного Судувід 01жовтня 2020року посправі №361/8331/18зазначено,що Європейськийсуд зправ людинив рішеннівід 07липня 1989року усправі «ЮніонАліментаріа СандерсС.А.проти Іспанії»вказав,що заявникзобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд виходить з того, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки учасникисправи булиналежним чиномповідомлені продату,час тамісце розглядусправи,скаржник реалізувавсвоє правона викладеннявідповідних аргументіву апеляційнійскарзі, представники Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) у відзиві та запереченнях, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.

Зважаючи на вказане, колегія суддів у відповідності до положень ч. 2 ст.372ЦПК України ухвалилаздійснювати апеляційнийрозгляд увідсутності учасниківсправи. Неявказазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені вимоги в частині оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору не підлягають розгляду в порядку ЦПК України, оскільки мають бути розглянуті адміністративним судом за правилами КАС України. Скарга ОСОБА_1 в частині оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження підлягає поверненню скаржнику без розгляду як така, що подана з порушенням вимог ч.ч. 3, 4 ст. 448 ЦПК України.

Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

У статті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбаченихзакономвипадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеногозакономвиду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка взаконіна вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, предметом оскарження є постанови старшого державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Куліченко О.М. від 16.04.2025 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 16 000,00 грн. та про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача ОСОБА_2 про невиконання умов мирової угоди по справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ухвала Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2025 року по справі № 337/4428/24).

Щодо оскарження постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору колегія суддів зазначає наступне.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першоїстатті 3Закону №1404-VIII рішення, що підлягають примусовому виконанню, виконавчі документи підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

За приписами частини першої статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).

Згідно із частиною першоюстатті 448 ЦПК Українискарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої службирозглядаються судом за загальними правиламиЦПК України з особливостями, встановленимистаттею 450 цього Кодексу ,скарга розглядаєтьсяу двадцятиденнийстрок здня прийняттяїї дорозгляду усудовому засіданніза участюстягувача,боржника ідержавного виконавцяабо іншоїпосадової особиоргану державноївиконавчої службичи приватноговиконавця,рішення,дія чибездіяльність якихоскаржуються.У винятковихвипадках дляналежної підготовкисправи длярозгляду цейстрок можебути продовженийне більшеніж надвадцять днівза вмотивованимклопотанням однієїзі сторінабо зініціативи суду.Неявка стягувача,боржника,державного виконавцяабо іншоїпосадової особиоргану державноївиконавчої служби,приватного виконавця,які належнимчином повідомленіпро дату,час імісце розглядускарги,не перешкоджаютьїї розгляду. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина першастатті 451 ЦПК України).

Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правиламиЦПК України, та його примусовим виконанням.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 19Кодексу адміністративногосудочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановленій Законом № 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас частиною другою статті 74зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 370/1034/15-ц, від 6 червня 2018 року (справа N 127/9870/16-ц), від 30 січня 2019 року у справі N 161/8267/17 (провадження N 14-604цс18).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України)

Твердження заявниців апеляційнійскарзі проте,що правовапозиція щодоправомірності юрисдикції по даному випадку висловлена в постанові Верховного Суду від 11.09.2024 року по справі № 310/2210/21, провадження №14-82цс24: «7.47. Тож суперечитиме законам логіки віднесення до юрисдикції адміністративного суду оскарження постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження», правильність висновків суду не спростовують. За обставинами вказаної справи ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, а також визнати протиправною та скасувати відповідну постанову. А у справі, що переглядається, оскаржується постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору.

Інші доводи апеляційної скарги в частині оскарження постановидержавного виконавцяпро стягненняз боржникавиконавчого збору зводяться до суб`єктивного тлумачення заявницею чинних норм цивільного процесуального законодавства України і не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення.

Таким чином, колегія судів вважає, що вірним є висновок суду першої інстанції про неможливість розгляду вимог щодо оскарження постанови старшого державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Куліченко О.М. від 09.05.2025 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого зборуу розмірі 16 000,00 грн. у порядку цивільного судочинства, оскільки їх розгляд віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Щодо оскарженої ухвали в частині повернення заявниці без розгляду скарги на дії/бездіяльність державного виконавця в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №77824451, то апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів стосовно оскарженої ухвали в цій частині. А як зазначалося вище, відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування судового рішення, колегія суддів не вбачає.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни.

При цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кірсанова Анастасія Володимирівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 08 серпня 2025 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: Е.А. Онищенко

О.З. Поляков