Рішення від 11.08.2025 по справі 905/591/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.08.2025р. Справа №905/591/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С,

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 665218,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», про стягнення 665218,93 грн, з яких: 663272,47грн - заборгованість з оплати послуг, 1946,46грн - 3% річних.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою суду від 11.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Аргументи сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технічного) управління (дата акцептування 01.01.2024, ідентифікатор договору №0525-03041-ПД) в частині оплати отриманих послуг за період з березня 2025 по квітень 2025 згідно з актами про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технічного) управління №ДУА-0014776 від 31.03.2025, №ДУА-0015545 від 30.04.2025 (рахунки: №ДУ-0056196/0525-03041-ПД від 14.03.2025, №ДУ-0056196/0525-03041-ПД від 25.03.2025, №ДУ-0056934/0525-03041-ПД від 04.04.2025, №ДУ-0058425/0525-03041-ПД від 15.04.2025, №ДУ-0059159/0525-03041-ПД від 24.04.2025, №ДУ-0059896/0525-03041-ПД від 05.05.2025).

Відповідач у відзиві на позовну заяву не висловив заперечень щодо отриманих послуг за період з березня 2025 по квітень 2025 та нарахованих сум основної заборгованості. Зазначив, що нарахування 3% річних може бути здійснено тільки на суму грошового зобов`язання за фактично надані послуги, та навів власний розрахунок 3% річних на суму 981,46 грн. Також відповідач подав до суду заяву про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.

01.01.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (відповідач, користувач) шляхом подання заяви-приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління з Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго (позивач, виконавець, оператор системи передачі), приєдналося до публічного договору приєднання, за типовою формою, яка розміщена на офіційному сайті позивача за посиланням https://ua.energy.

Повідомленням №01/70368 від 20.12.2023 позивач підтвердив, що відповідач приєднаний до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; ідентифікатор договору №0525-03041-ПД; дата акцептування 01.01.2024.

За змістом вказаного повідомлення зазначено, що з моменту акцептування заяви-приєднання до договору в порядку встановленому Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 (зі змінами) (КСП), користувач набуває всіх прав та зобов`язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, КСП та чинним законодавством України.

Наказом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго Про затвердження умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 22.12.2023 №742, відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, Закону України Про ринок електричної енергії та Кодексу системи передачі, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1763) затверджено, зокрема, умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які набирають чинності з 01.01.2024.

Відповідно до п.п. 1.1-1.2 договору останній є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі (далі - користувач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №309 (далі - КСП), та є однаковими для всіх користувачів.

За цим договором оператор системи передачі (ОСП) безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга) (п.2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 договору ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць. Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. Планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п.п. 3.3-3.4 договору).

У п. 3.5 договору сторони погодили, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Згідно з п. 3.6 договору плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

Згідно з п. 3.8 договору користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, та вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.

Відповідно до п.13.1 договору він набирає чинності з дня його акцептування, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.

Наказом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго Про затвердження умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 07.06.2024 №344, відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, Закону України Про ринок електричної енергії та Кодексу системи передачі, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1763) затверджено, зокрема, умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління в новій редакції.

Наведені вище умови публічного договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління є ідентичними за змістом умовам, викладеним в редакції наказу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго від 07.06.2024 №344.

Позивач у період з березня по квітень 2025 року складав акти надання послуги з диспетчерського (оперативно-технічного) управління:

- від 31.03.2024 за березень 2025 року на фактичний обсяг 3165,339МВт*год. на суму 375928,32грн;

- від 30.04.2024 за квітень 2024 року на фактичний обсяг 2419,455МВт*год. на суму 287344,15грн.

Акти надання послуг виставлені позивачем в системі Аскод та підписані електронним підписом, на підтвердження чого позивачем надані роздруківки з системи Аскод та протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Позивач виписав відповідачу рахунки-фактури за послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління: №ДУ-0056196/0525-03041-ПД від 14.03.2025 на суму 122070,86 грн, №ДУ-0056196/0525-03041-ПД від 25.03.2025 на суму 127096,96 грн, №ДУ-0056934/0525-03041-ПД від 04.04.2025 на суму 126764,42 грн, №ДУ-0058425/0525-03041-ПД від 15.04.2025 на суму 110136,74 грн, №ДУ-0059159/0525-03041-ПД від 24.04.2025 на суму 93359,44 грн, №ДУ-0059896/0525-03041-ПД від 05.05.2025 на суму 83844,06 грн.

Позивачем долучена до матеріалів справи вимога про виконання умов договору № 01/17831 від 21.03.2025.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0525-03041-ПД від 01.01.2024 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги в період з березня по квітень 2025, звернувся до суду з позовом про стягнення 665218,93 грн, з яких 663272,47 грн основний борг, 1946,46 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наведених нижче підстав.

Правове обґрунтування і оцінка суду.

Сутність позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0525-03041-ПД від 01.01.2024, а також застосуванні наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Правове регулювання правовідносин, які виникли між сторонами, здійснюється положеннями Глав 52, 63 Цивільного кодексу України, Законом України Про ринок електричної енергії, Кодексом системи передачі та Правилами ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309 та №307 відповідно.

Згідно з статтями 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцю вказану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.6.1 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309 (далі - Кодекс), договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює диспетчерське (оперативно-технологічне) управління в ОЕС України. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі оперативного та перспективного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часі та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування, обробки, передачі та відображення даних під час регламентованого обміну інформацією.

Дослідивши зміст договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0525-03041-ПД від 01.01.2024, суд дійшов висновку, що він є належною підставою для виникнення у сторін відповідних прав та обов`язків.

На виконання п. 3.7 договору позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури за період з березня по квітень 2025 року на підставі планових обсягів.

Щодо вказаних у рахунках-фактурах відомостей про планові обсяги та вартість послуг заперечень та зауважень відповідач не висловив.

Також через систему Аскод позивач направляв відповідачу акти надання послуг за період з березня по квітень 2025 року на загальну суму 663272,47 грн.

Відповідно до п. 6.6 глави 6 розділу ХІ Кодексу обсяг послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначається для суб`єкта господарювання сукупно за всіма видами діяльності на ринку електричної енергії у період до та після приєднання ОСП до ІТС механізму, зокрема, для ОСР - як обсяг розподіленої електричної енергії об`єктам/площадкам комерційного обліку споживачів, обсяг відбору технологічних витрат електричної енергії на її розподіл територією здійснення ліцензованої діяльності, як електричними мережами ОСР, так і електричними мережами інших власників та обсяг відбору електричної енергії площадкам комерційного обліку господарчих потреб ОСР.

Для визначення обсягу наданої послуги використовуються дані комерційного обліку щодо відпуску та/або відбору електричної енергії, сформовані Адміністратором комерційного обліку за площадками (точками) комерційного обліку, яким присвоєні ЕІС-коди, та відповідно до Кодексу комерційного обліку в інтервалі розрахункового періоду, затвердженого Правилами ринку, в розрізі кожного календарного дня.

За змістом пп. 63 п. 1.2.1 глави 1.2 розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс КО), сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії.

Згідно з п. 9.14.1 глави 9.14 розділу IX Кодексу КО Адміністратор комерційного обліку (далі - АКО) має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО (п. 9.14.3 глави 9.14 розділу IX Кодексу КО).

З наведеного слідує, що розрахунки між учасниками ринку електричної енергії здійснюються за допомогою системи управління ринком, виходячи з внесених до такої системи даних комерційного обліку Адміністратора комерційного обліку.

Отже наведені в актах дані щодо обсягів електричної енергії отримані позивачем з системи даних комерційного обліку Адміністратора комерційного обліку та є сертифікованими даними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що акти надання послуги із зазначенням обсягів та вартістю послуги є належними доказами на підтвердження виконання позивачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0525-03041-ПД від 01.01.2024.

Відповідач не висловив заперечень щодо обсягів наданих позивачем послуг за період з березня по квітень 2025 року.

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначалось, у п.п. 3.5, 3.7 договору сторони погодили, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу, з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останньому направлялись через систему Аскод рахунки та акти надання послуг.

Суд звертає увагу, що аналізуючи зміст умов договору, у відповідача спочатку виникає обов`язок зі здійснення поетапної планової вартості послуги у строки, встановлені в п. 3.5 договору.

Оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов`язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов`язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов`язання.

Невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданої послуги.

Оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом надання послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21, від 23.11.2023 у справі №925/654/22.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що строк оплати як планових платежів, так і за фактичний обсяг послуги є таким, що настав.

Щодо розміру основного боргу, то судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з березня по квітень 2025 року в загальному розмірі 663272,47 грн, а саме: - у березні 2025 року в розмірі 375928,32 грн; - у квітні 2025 року в розмірі 287344,15 грн.

Доказів оплати заборгованості у загальному розмірі 663272,47 грн відповідачем не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими та доведеними.

Щодо стягнення 3% річних.

Позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 1946,46 грн, нарахованих за загальний період з 19.03.2025 по 16.05.2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач навів власний розрахунок 3% річних на суму 981,46 грн, вказуючи, що нарахування 3% річних може бути нараховано тільки на суму грошового зобов`язання за фактично надані послуги.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки враховуючи викладені вище висновку суду щодо наявності у відповідача обов`язку зі здійснення оплати поетапної планової вартості послуги у строки, встановлені в п. 3.5 договору, з подальшим перерахунком за фактичний обсяг послуги у строки, встановлені в п. 3.7 договору, суд дійшов висновку про правомірність визначення початку періоду прострочення з урахуванням визначених строків поетапної оплати планових платежів.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є методологічно неправильним, оскільки позивач невірно визначив початок періоду прострочення, оскільки 29.03.2025 (дата початку нарахування 3% за зобов`язання другої декади березня 2025) та 19.04.2025 (дата початку нарахування 3% за зобов`язання першої декади квітня 2025) є вихідними днями.

Здійснивши власний розрахунок 3 % річних за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА.ЗАКОН, з врахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, суд встановив, що належний розмір 3% річних становить 1907,47 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 665179,94 грн, з яких 663272,47 грн основний борг, 1907,47 грн 3% річних.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення строком на 12 місяців, суд зазначає таке.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на введений воєнний стан та активні бойові дії на території Донецької області; арешт державною виконавчою службою усіх рахунків боржника, навіть рахунку з якого здійснюється оплата усіх обов`язкових платежів, виплата заробітної плати працівникам та усього рухомого і нерухомого майна боржника в межах виконавчих проваджень; несприятливу фінансова ситуація, що пов`язана з великими збитками у господарській діяльності, в тому числі необхідність постійного відновлення мереж в зоні ведення бойових дій (Донецька область); обмежену можливість примусового стягнення з більшості боржників відповідача у зв`язку із зупиненням здійснення виконавчих дій певних категорій споживачів послуг про розподіл. Зазначає, що відповідач є підприємством критичної інфраструктури, забезпечує електропостачанням важливі об`єкти для життєдіяльності громадян, а також інші критично важливі об`єкти на території його ліцензійної діяльності. Частина мереж відповідача внаслідок постійних обстрілів втрачена, частина пошкоджена та потребує відновлення. Основним джерелом доходів є кошти, які надходять на рахунки від споживачів електричної енергії. Дебіторська заборгованість станом на 01.04.2025 становить 451 176 408,44 грн.

Позивач заперечив проти задоволення вищезазначеної заяви, оскільки позивач також є підприємством критичної інфраструктури та здійснює діяльність на всій території України та у зв`язку з воєнним станом та обстрілами підприємства знаходяться в однаковому негативному становищі. Зазначена підстава щодо складного фінансового становища є лише показником господарської діяльності відповідача. Несвоєчасне отримання коштів за надані послуги має вплив на виконання обов`язків позивача перед контрагентами, а також на можливість здійснення аварійно-відновлювальних робіт енергетичної інфраструктури електромереж та підстанцій, які перманентно та цільово знищуються внаслідок ракетних обстрілів, що ставить під загрозу функціонування позивача як оператора системи передачі, безпеку енергетичної системи. Згідно звіту про власний капітал за 2024 рік НЕК «Укренерго» має збиток у розмірі 37 160 209 000,00 грн. Загальний розмір заборонності учасників ринку перед позивачем станом на 10.01.2025 становить 35 034 936 752,96 грн, а станом на 28.02.2025 - 35 825 870 595,67 грн, що на 790 933 842,71 грн, тобто, тенденція накопичення боргу продовжує зростати. До того ж відповідач не надав жодних гарантій сплати заборгованості та компенсаційних втрат.

Розглянувши заяву відповідача суд дійшов висновку, що остання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Суд зауважує, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України, заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі Крапівницький та інші проти України, заява №60858/00).

Подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже питання про відстрочення виконання рішення суду має вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суд повинен дослідити та оцінити доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

Суд зазначає, що покладені в основу заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду твердження фактично зводяться до його скрутного фінансового становища (обставин, наслідків та особливостей ведення його господарської діяльності), а також обставин існування воєнного стану, які вже існували в момент надання послуг у спірний період, отже про їх існування відповідачу було відомо.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Судом враховано й те, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого також негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією.

Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання судом відстрочення його виконання, відповідачем суду також не надано.

Враховуючи вищевикладене, з дотриманням балансу інтересів сторін, враховуючи наявність вини відповідача у виникненні спору та ступінь виконання грошових зобов`язань перед позивачем, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду в даній справі.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», про стягнення 665218,93 грн, задовольнити частково - в сумі 655179,94грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (84302, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Краматорськ, вул.Комерційна, будинок 8, ідентифікаційний код 00169845) на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) 663272,47 грн основного боргу, 1907,47 грн 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 7862,16 грн,

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз