Рішення від 11.08.2025 по справі 910/6584/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2025Справа № 910/6584/25Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Ексчейнж Солюшнс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Феолан" про стягнення 51 506,77 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Ексчейнж Солюшнс" (далі - Товариство) звернулося Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Феолан" (далі - Підприємство) 51 506,77 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було зареєстровано у встановленому законом порядку податкову накладну на господарську операцію, вчинену в межах укладеного між сторонами договору від 25 серпня 2022 року № 16/1, у зв`язку з чим позивач втратив право на віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 51 506,77 грн. Ураховуючи вказане, Товариство, посилаючись на статтю 22 Цивільного кодексу України (далі ? ЦК України), просило суд стягнути з відповідача завдані ним збитки у вищенаведеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 травня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/6584/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов ? протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 27 травня 2025 року була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 27 травня 2025 року (16 година 39 хвилин), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. ? автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 27 травня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте Підприємство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, по суті спору, від сторін справи не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2022 року між Товариством та Підприємством укладеного договір № 16/1, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок виконати роботи з косметичного ремонту, визначені в додатку № 1 до цього правочину, а Товариство - прийняти й оплатити виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цією угодою.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їх печатками.

За пунктом 3.3. зазначеного правочину загальна вартість робіт та матеріалів становить 309 040,60 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 51 506,77 грн.

Роботи виконуються згідно вимог Товариства у вигляді косметичного ремонту офісного приміщення на об`єкті за адресою: офіс 13, вулиця Глибочицька, 40 (корпус Н/П) в Шевченківському районі міста Києва. Строк виконання робіт - до 27 вересня 2022 року (пункти 1.3. та 2.1. договору в редакції додаткової угоди від 22 вересня 2022 року № 1).

Відповідно до пункту 3.6. вказаного правочину Товариство сплачує Підприємству вартість робіт та матеріалів не пізніше 22 вересня 2022 року.

За пунктом 2.4. договору датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами акта виконаних робіт.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами обов`язків за цим правочином (пункт 9.2. договору).

Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору Товариство 21 вересня 2022 року перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 309 040,60 грн, у тому числі 51 506,77 грн ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 21 вересня 2022 року № 11168 на вказану суму з призначенням платежу: "оплата за роботи з косметичного ремонту та матеріали, згідно договору №16/1 від 25.08.22р. в т ч. ПДВ 20% 51506 77 грн.".

З матеріалів справи також вбачається, що 27 вересня 2022 року між сторонами без заперечень і зауважень були підписані: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за вересень 2022 року на суму 309 040,60 грн з ПДВ, а також акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за вересень 2022 року № 1 на вищевказану суму. Належним чином засвідчені копії наведених документів наявні в матеріалах даної справи.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори й інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що у зв`язку з невиконанням Підприємством пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач не може віднести суму ПДВ у загальному розмірі 51 506,77 грн до складу податкового кредиту відповідного періоду, оскільки відповідач неправомірно не зареєстрував податкову накладну на вищевказану господарську операцію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

З відомостей Електронного кабінету Товариства, як платника податків, складена та подана Підприємством на реєстрацію за результатами відповідної господарської операції за укладеним між сторонами договором податкова накладна від 21 вересня 2022 року на суму ПДВ 51 506,77 грн згідно даних з ЄРПН не зареєстрована.

З наявної в матеріалах справи копії квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 19 жовтня 2022 року вбачається, що реєстрацію вищевказаної податкової накладної податковим органом було зупинено й запропоновано Підприємству надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Рішенням від 6 грудня 2022 року № 7780781/42699514 податковим органом було повідомлено Підприємство про відмову в реєстрації податкової накладної.

Рішенням комісії центрального рівня Державної податкової служби України (далі - ДПС України) від 31 травня 2023 року № 4740/42699514/2 було відмовлено в задоволенні скарги Підприємства від 23 травня 2023 року № 9119143717 та в реєстрації спірної податкової накладної.

Докази оскарження в установленому порядку вказаних рішень податкового органу про відмову в реєстрації зазначеної податкової накладної відповідачем у матеріалах справи відсутні й Підприємством подано не було.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання/виготовлення/постачання товарів і послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, у якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За умовами пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, у якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, у якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, у яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в ЄРПН. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку в зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок у встановлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведені приписи ПК України, відповідач повинен був зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 21 вересня 2022 року № 1 на суму ПДВ 51 506,77 грн до 15 жовтня 2022 року (включно).

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач, у порушення вищенаведених положень, не зареєстрував відповідну податкову накладну в установленому законом порядку.

Відтак, зважаючи на положення пункту 198.6 статті 198 ПК України, а також на те, що з дати відповідної платіжної інструкції минуло більше 365 днів, позивач втратив право на внесення податкового кредиту за відповідною господарською операцією на загальну суму 51 506,77 грн та, відповідно, право скористатись можливістю зменшення податкового зобов`язання на вказану суму.

З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2023 року Товариство звернулося до відповідача з листом-вимогою від вказаної дати вих. № М-309-09/23 про відшкодування останнім 51 506,77 грн завданих збитків у зв`язку з нереєстрацією спірної податкової накладної в ЄРПН. У відповідь на вказану вимогу відповідач листом від 27 вересня 2023 року №27/09-23 повідомив позивача про те, що Підприємство готує пакет документів для оскарження рішень податкових органів, а також про те, що платник податку має право включити суму податкового періоду протягом 365 днів з моменту її складення, а тому відповідне звернення Товариства є завчасним.

12 вересня 2024 року Товариство звернулось до Підприємства з претензією від вказаної дати вих. № КГ-878-09/24 про стягнення збитків у вищевказаному розмірі неотриманого податкового кредиту. Належні докази направлення цієї претензії відповідачу засобами поштового зв`язку наявні в матеріалах справи. Однак, ця претензія залишена Підприємством без відповіді та задоволення.

Спір у даній справі стосується наявності підстав для стягнення збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по реєстрації податкової накладної в ЄРПН, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року в справі № 908/1568/18 та Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 серпня 2018 року в справі № 917/877/17, - при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

У силу приписів статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Як було зазначено вище, протиправна поведінка відповідача, яка полягала в порушенні обов`язку щодо реєстрації відповідної податкової накладної, позбавила позивача права включити суму податку на додану вартість у загальному розмірі 51 506,77 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму. Відтак, внаслідок цієї поведінки відповідача позивач поніс збитки.

Згідно з пунктом 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 № 520 (далі - Порядок № 520), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 13 названого Порядку передбачено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом із цим, у матеріалах справи відсутні докази вжиття Товариством заходів щодо реєстрації відповідних податкових накладних за вчиненою між сторонами господарською операцією в ЄРПН, зокрема, докази оскарження відповідачем рішень податкового органу щодо відмови в реєстрації спірної податкової накладної, а також документи, які свідчать про належне виконання ним вимог податкового органу під час зупинення останнім реєстрації цієї накладної.

Суд зазначає, що зупинення податковими органами реєстрації податкових накладних та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість суб`єкту владних повноважень упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит.

Оскільки відповідач не зареєстрував у встановленому законом порядку вказану податкову накладну, позивач фактично позбавився права включити зазначену суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на 51 506,77 грн.

При цьому, хоча обов`язок продавця товарів/послуг зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед контрагентом, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 908/1568/18).

Враховуючи зазначене, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну й неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 3 серпня 2018 року в справі № 917/877/17 та від 3 грудня 2018 року в справі № 908/76/18.

Зважаючи на встановлення усіх елементів складу господарського правопорушення, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача щодо відшкодування на його користь збитків у розмірі 51 506,77 грн за рахунок Підприємства. У зв`язку з цим даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Феолан" (03115, місто Київ, вулиця Васкула Ореста, будинок 30/32; ідентифікаційний код 42699514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Ексчейнж Солюшнс" (01011, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 4, квартира 6; ідентифікаційний код 44197402) 51 506 (п`ятдесят одну тисячу п`ятсот шість) грн 77 коп. збитків та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11 серпня 2025 року у зв`язку з перебуванням судді Павленка Є.В. у відпустці в період з 21 липня 2025 року по 8 серпня 2025 року.

Суддя Є.В. Павленко