Ухвала від 22.07.2025 по справі 757/33247/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33247/25-к

пр. 1-кс-28810/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

16.07.2025 року в провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про накладення арешту на майно вилучене 09.07.2025 в ході проведення обшуку гаражного приміщення № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: - два предмети ззовні схожі на номерні знаки до транспорту на чорному фоні з написом «НОМЕР_8», які поміщені до спеціального пакету QYH0127003;

- предмет з написом «Устройство подьемное ХЖ4. 058. 007. грузоподьемность 300 кг. порядковый номер НОМЕР_9 дата выпуска 11 1987 г.», який опечатано паперовою биркою з пояснювальними написами. Сторона обвинувачення вказує на те, що Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні 12024000000001919 від 19.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що, починаючи з 2023 року по теперішній час, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, шляхом обману військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , якими неналежним чином забезпечується виконання покладених службових завдань, налагодив протиправний механізм незаконного придбання військової техніки, а також запчастин до неї, яка перебуває на консервації та зберіганні у зазначеній військовій частині з подальшою реалізацією їх до філій «Ємільчинське лісове господарство» державного підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ № 45054742) та «Звягельське лісове господарство» державного підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ № 45040106) за грошову винагороду під виглядом нової.

Для прикриття своїх злочинних дій ОСОБА_4 попередньо зареєструвався як фізична особа-підприємець (РНОКПП № НОМЕР_3 ), працевлаштувавши у тому числі свого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що залучений до вчинення кримінального правопорушення та сприяє в організації діяльності зазначеного суб`єкта господарювання.

Так, ОСОБА_4 , провадячи торгівлю деталями для автотранспортних засобів як фізична особа-підприємець, маючи намір на заволодіння майном військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, а також достовірно знаючи про те, що велику частину автопарку задіяних до лісозаготівлі транспортних засобів у ДП «Ліси України» складає саме спеціалізована техніка з підвищеною прохідністю радянського виробництва, комплектуючі до якої на теперішній час на території України являються дефіцитними, розробив злочинний механізм придбання використаної військової техніки та запчастин до неї, придатних для використання, які перебувають на консервації та зберіганні у представників військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, для подальшого продажу до філій «Ємільчинське лісове господарство» ДП «Ліси України» та «Звягельське лісове господарство» ДП «Ліси України» під виглядом нових за відповідну грошову винагороду.

З метою реалізації своїх злочинних дій, ОСОБА_4 залучив представників військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а саме: командира військової частини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та заступника командира батальйону забезпечення військової частини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У свою чергу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , будучи посадовими особами командного складу в Збройних Силах України, на котрих покладено командування (керівництво) військовою частиною НОМЕР_2 , діючи за вказівками ОСОБА_4 , надають усні доручення своїм підлеглим, серед них ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , щодо відшукання, демонтажу та вивезення з території майданчику зберігання військової техніки військової частини НОМЕР_2 автомобільної техніки та деталей для автотранспортних засобів, необхідних ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_4 спільно з військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які своїми вказівками надають безперешкодний доступ на в`їзд та виїзд цивільних вантажних транспортних засобів на територію майданчику зберігання військової техніки військової частини, а також ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які за усними дорученнями зазначених осіб здійснюють відшукання та вивезення ТМЦ з майданчику зберігання військової техніки, ймовірно будучи введеними в оману ОСОБА_4 , налагодили механізм незаконного збуту військової техніки та запчастин до неї, яка перебуває на консервації та зберіганні у зазначеній військовій частині з подальшою підміною таких запчастин на використані або непридатні для використання.

У подальшому, після заволодіння майном військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, а саме: військовою технікою, запчастинами до неї, шляхом обману, ОСОБА_4 , підтримуючи сталі дружні зв`язки з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який обіймає посаду директора філії «Ємільчинське лісове господарство» ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ № 45054742), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який обіймає посаду директора філії «Звягельське лісове господарство» ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ № 45040106), та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що являється начальником автотранспортного цеху філії «Ємільчинське лісове господарство» ДП «Ліси України», здійснює збут отриманих від військової частини НОМЕР_2 ТМЦ до вказаних лісових господарств від імені власного приватного підприємства під виглядом нових за грошову винагороду.

Під час досудового розслідування, з метою фіксації, перевірки та отримання відомостей про вчинення тяжкого злочину, оперативними співробітниками Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України проведено ряд негласних слідчих (розшукових) дій, результати виконання яких, оформлені у вигляді відповідних протоколів з додатками, розсекречено у передбаченому законом порядку.

Відповідно до протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових дій) від 01.01.2025 ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з метою вивезення з території майданчику зберігання військової техніки військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України деталей та приладдя для автотранспортних засобів, використовують послуги приватних перевізників.

Так, 14.11.2024 в ході телефонної розмови ОСОБА_4 домовився з ОСОБА_9 про те, що 15.11.2024 на територію військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України прибуде вантажний автомобіль підприємства, яким надаються логістичні послуги, куди необхідно буде завантажити транспортні засоби «ЗІЛ» та «УРАЛ», які перебувають на території майданчику зберігання військової техніки військової частини.

У подальшому 15.11.2024, в ході телефонної розмови, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_4 про те що вказані транспортні завантажені, а приватний перевізник поїхав доставляти їх в попередньо визначене ОСОБА_4 місце.

Разом з тим, згідно з результатами виконання негласних слідчих (розшукових) дій, встановлено, що 20.11.2024 ОСОБА_8 , під час телефонної розмови з ОСОБА_4 , повідомив останньому, що на балансі військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України перебувають 20 колісних дисків до автомобілів «УРАЛ» та «КАМАЗ», які він готовий продати, однак їм потрібно відшукати заміну, при цьому наголошуючи, що диски для заміни можуть бути в тому числі і у непридатному для використання стані.

Надалі в ході вказаної телефонної розмови ОСОБА_8 повідомив про те, що окрім колісних дисків, в наявності є 2 редуктори, лебідка, 7 коліс до автомобіля «УРАЛ» та 4 колодки до автомобіля «ЗІЛ».

Того ж дня 20.11.2024 у межах наступної телефонної розмови ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_4 номер своєї банківської карти з наступними реквізитами для розрахунку - № НОМЕР_4 .

Після того 26.11.2024 під час телефонної розмови ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_4 про те, що з`явилися нові товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ) які він може продати, а саме: коробка передач до автомобіля «ГАЗ», запчастини до мотору автомобіля «МАЗ» та інші комплектуючі до вантажних автомобілів, а також повідомив що вказані запчастини він помістить у свій власний автомобіль та в подальшому привезе для огляду ОСОБА_4 , на що той погодився.

Потім 13.12.2024 та 14.13.2024 в ході телефонної розмови ОСОБА_8 підтвердив факти отримання грошових коштів від ОСОБА_4 трьома транзакціями через термінал, усього на загальну суму 49 000 грн.

Також стороною обвинувачення виявлено, що вивезення ТМЦ з території майданчику зберігання військової техніки військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України здійснюється наступними транспортними засобами: автомобілем «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_4 , автомобілем «OPEL VIVARO», державний номерний знак НОМЕР_6 , яким користується ОСОБА_8 , та автомобілем «MERCEDES-BENZ CITAN», державний номерний знак НОМЕР_7 , яким користується ОСОБА_9

09.07.2025 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2025 у справі №757/28553/25-к, у період часу з 11 год. 41 хв. по 13 год. 58хв. проведено обшук гаражного приміщення № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого, серед іншого вилучено:

- два предмети ззовні схожі на номерні знаки до транспорту на чорному фоні з написом «НОМЕР_8», які поміщені до спеціального пакету QYH0127003;

- предмет з написом «Устройство подьемное ХЖ4. 058. 007. грузоподьемность 300 кг. порядковый номер НОМЕР_9 дата выпуска 11 1987 г.», який опечатано паперовою биркою з пояснювальними написами.

10.07.2025 слідчим у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання речовим доказом вищезазначених предметів.

Згідно встановлених в ході слідства відомостей, вказані предмети підтверджують причетність до вчинення кримінального правопорушення, а саме номерні знаки та підйомний пристрій є предметами вчинення кримінального правопорушення, які в сукупності з іншими речовими доказами мають доказове значення у справі. З урахуванням викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою недопущення, в подальшому, можливого відчуження або використання зазначеного майна, запобігання можливості його подальшого пошкодження, псування, знищення, перетворення.

Прокурор в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов`язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою недопущення, в подальшому, можливого відчуження або використання зазначеного майна, запобігання можливості його подальшого пошкодження, псування, знищення, перетворення, що визначено ст. 170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно вилучене 09.07.2025 в ході проведення обшуку гаражного приміщення № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- два предмети ззовні схожі на номерні знаки до транспорту на чорному фоні з написом «НОМЕР_8», які поміщені до спеціального пакету QYH0127003;

- предмет з написом «Устройство подьемное ХЖ4. 058. 007. грузоподьемность 300 кг. порядковый номер НОМЕР_9 дата выпуска 11 1987 г.», який опечатано паперовою биркою з пояснювальними написами. Ухвала про арешт майна негайно виконується слідчим та/або прокурором. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1