Ухвала від 12.08.2025 по справі 640/8257/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

12 серпня 2025 року м. Житомир справа № 640/8257/21

категорія 111030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Приватного підприємства "ЛАЙТНОУТ" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕТОРГ-ПЛЮС", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

установив:

До Житомирського окружного адміністративного суду у порядку, визначеному статтею 29 Кодексу адміністративного судочинства України, надійшла справа за позовом Приватного підприємства "ЛАЙТНОУТ" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕТОРГ-ПЛЮС", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 14 березня 2025 року зазначену справу прийнято до провадження.

Зазначену ухвалу направлено Товариству з обмеженою відповідальністю Приватного підприємства "ЛАЙТНОУТ" за адресою зазначеною у позовній заяві, яка повернулася з відміткою відділення поштового зв`язку "закінчення встановленого терміну зберігання".

Ухвалою суду від 24 червня 2025 року призначено відкрите судове засідання з викликом учасників справи та визнано явку Приватного підприємства "ЛАЙТНОУТ" обов`язковою на 17 липня 2025 року.

Повістка про виклик, направлена позивачу, повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд в ухвалі від 05 жовтня 2023 року у справа № 9901/218/21 указав, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Наступне судове засідання призначено на 12 серпня 2025 року.

Зазначену ухвалу направлено позивачу за адресою зазначеною у позовній заяві.

При відстеженні трек номеру 0610269199396 на офіційному сайті АТ "Укрпошта", судом установлено, що відправлення повернуто з відміткою відділення поштового зв`язку "закінчення встановленого терміну зберігання".

Ухвалою суду від 12 серпня 2025 року, яке внесена до протоколу судового засідання, суд дійшов висновку про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання про можливість здійснення розгляду позовної заяви, суд зауважує на таке.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 2 та статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України однією із засад адміністративного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов`язки та зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому процесуальні права і обов`язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, не можуть визнаватися більш або менш важливими, ніж права і обов`язки іншої особи. Розпорядження своїми правами (як процесуальними так і матеріальними правами) повинно, на думку суду, здійснюватись особою в межах, передбачених законом, у встановленій процесуальній формі та без порушення прав інших осіб.

Статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

При цьому право на розгляд справи судом протягом зазначеного строку, належить як позивачу, так і відповідачу.

Кодекс адміністративного судочинства України надає право учасникам справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності (статті 44, 205 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Окрім того, відповідно до частини 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 зазначила, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною 5 статті 205, пункту 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;

г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;

ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів».

Необхідно зазначити, що неприбуття в підготовче/судове засідання позивача є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге не прибули на розгляд справи і в суду є достовірні докази про те, що обидва рази позивача було належним чином повідомлено про необхідність з`явлення до судового засідання та про дату, час та місце судового розгляду справи.

Поняття «повторності» означає вчинення дії знову, основною ознакою повторності є здійснення аналогічного, тотожного. А тому «повторне неприбуття», як підстава для залишення позовної заяви без розгляду, означає неявку у підготовче/судове засідання два чи більше разів без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття протягом усього розгляду справи.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за такої процесуальної поведінки позивача суд ураховує таке.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок для учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини 5 цієї статті).

Наведеним положенням Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Відповідно до статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Суд ураховує, що позивач у судові засідання не прибув повторно.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Тривала неявка до суду позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи, а вирішення спору без позивача при таких обставинах є порушенням такого принципу адміністративного судочинства, як диспозитивність. Поняття диспозитивності виходить із латинського dispono («розпоряджаюся») та означає надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Сутність цього принципу ґрунтується на таких, зокрема, положеннях: хто хоче здійснити свої права, повинен сам потурбуватися про це; особа, який належить право, може від нього відмовитися; нікого не можна примушувати пред`явити позов проти своєї волі.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з нормами статті 17 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» від 15 липня 2022 року Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (Європейського суду з прав людини «Чірікоста і Віола проти Італії»).

Залишення позовної без розгляду це форма вирішення справи без ухвалення остаточного рішення у зв`язку з виникненням обставин, які перешкоджають її розгляду, але можуть бути усунуті в майбутньому. Позовна заява залишається без розгляду за наявності встановлених в судовому засіданні обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права позивача на звернення до суду за захистом, але застосування яких можливе в подальшому.

Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду, позивач, у першу чергу, має активно, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи та дотримання процесуальних строків.

Суд зазначає, що позбавлений можливості розглядати справу за відсутності пояснень позивача та додаткових доказів, для отримання яких і було призначено судове засідання у справі та визнано явку позивача обов`язковою.

Водночас, у судові засідання представник позивача не прибув жодного разу.

Ураховуючи вище викладене та з урахуванням того, що представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судових засідань, 17 липня 2025 року та 12 серпня 2025 року, не прибув до суду за відсутності на це причин, які б були визнані судом поважними, не скерував до суду клопотань про розгляд справи за його відсутності, суд уважає, що неявка представника позивача перешкоджає розгляду цієї справи, а тому у суду наявні правові підстави для залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Одночасно суд заважує, що законодавче формулювання частини 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України «якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

При цьому, суд зазначає, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі не розглядалося, у зв`язку з залишенням позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 2, 8, 26, 44, 45, 55, 59, 132, 126, 183, 229, 240, 241, 243, 248, 250, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Приватного підприємства "ЛАЙТНОУТ" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕТОРГ-ПЛЮС", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Шостоого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дати її постановлення.

Суддя Т.О. Окис